Постанова

від 11.09.2018 по справі 911/106/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 911/106/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Юрченко В.Ю. довіреність № 10 від 10.01.18

від відповідача: Васильєв Д.В. ордер КС №081171 від 14.03.18

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2018 (повне рішення складено 05.06.2018)

у справі №911/106/18 (головуючий суддя Конюх О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "У Озера"

до приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

про скасування рішення комісії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2018 (повний текст складено 05.06.2018) у справі №911/106/18 позов задоволено повністю. Скасовано рішення комісії ПрАТ "Київобленерго" по розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією №К034235 від 13.03.2017, яке оформлено протоколом №106 від 01.12.2017. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Київобленерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "У Озера" 1762,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням приватне акціонерне товариство "Київобленерго" 27.06.2018 (згідно відмітки календарного штемпеля на конверті) подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд не перевірив правильність здійсненого відповідачем розрахунку санкцій; відповідачем не здійснювалось подвійне притягнення позивача до відповідальності; суд дійшов безпідставного висновку, щодо неможливості повторного застосування до споживача санкцій та щодо недоведення факту втручання споживача у роботу приладу обліку; суд безпідставно не прийняв до уваги висновок експертного дослідження; позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію повного тексту оскаржуваного рішення скаржник отримав 12.06.2018.

12.07.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 28.08.2018.

У зв'язку із перебуванням суддів Дідиченко М.А. та Пономаренка Є.Ю., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустках, розпорядженням в.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/106/18.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2018 р., у зв'язку із перебуванням суддів Дідиченко М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустках, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №911/106/18 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2018 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Відповідно до ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 28.08.2018 по 11.09.2018.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

29.11.2011 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "У Озера", як споживачем, та Публічним акціонерним товариством "АЕС Київобленерго", правонаступником якого є відповідач - Приватне акціонерне товариство "Київобленерго", як постачальником, було укладено Договір про постачання електричної енергії № 0584 (далі - Договір), згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 140,0кВт, а споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

У відповідності до пункту 3.1.5 Договору сторони погодили, постачальник має право доступу до належних споживачу засобів (систем) обліку електроенергії для зняття показів, проведення їх технічної перевірки, повірки, заміни, ремонту, інших робіт, до пристроїв релейного захисту, автоматики, зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження, до пристроїв, які забезпечують вимір потужності, показників якості електроенергії, пристроїв компенсації реальної потужності, електромереж та охоронних зон електромереж, електроустановок споживача для встановлення засобів обліку, контролю показників якості електричної енергії, для контролю дотримання встановлених режимів споживання електроенергії.

Пунктом 4.2.3 Договору сторони передбачили, що споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (далі -Методика), за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою.

Згідно з п.4.4. Договору у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачене застосування санкцій, чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду тощо, на місці оформлюється двосторонній акт порушень. Акт складається у присутності представників обох сторін в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження. Сторона, яка виявила порушення своїх прав, зобов'язана попередити іншу сторону про необхідність складання акта. Інша сторона не може без поважних причин відмовитись від складання та підписання Акта. У разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в акт робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо його на місці підписали не менше трьох уповноважених представників сторони договору, яка складала акт.

У пункті 7.1 Договору встановлено, що облік електроенергії, спожитої споживачем та/або субспоживачами, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ (Правила улаштування електроустановок) та ПКЕЕ (Правила користування електричною енергією). У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються розрахунково згідно з вимогами додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку №5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов (п. 9.4 Договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, 13.03.2017 працівниками ПрАТ "Київобленерго" за результатами проведення перевірки було складено Акт про порушення №К034235, у якому вказано про те, що Споживач при користуванні електричною енергією за адресою смт. Ворзель, вул. Горького, буд.24 порушив пункти 3.31 та 6.40 ПКЕЕ: пломба про повірку засобу обліку, яка встановлена на правому гвинті кріплення кожуха електролічильника не відповідає пломбі про повірку засобів обліку (невідповідність відбитку на пломбі про повірку засобу обліку).

Даний акт підписаний працівниками позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Згідно висновку експертного дослідження трасологічної експертизи Київського Науково-Дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03.05.2017 № 8-3/3 відбиток тавра зі сторони аверсу (висота, ширина, форма, взаємне розміщення елементів, тощо) на пломбі, яка встановлена з правої сторони електролічильника NP-06TDME3F зав. №10006291, не відповідає відбитку тавра на пломбі, фотозображення якої надано в якості порівняльного матеріалу.

Рішенням комісії по розгляду Акту №К034235 від 13.03.2017, оформленим протоколом від 19.07.2017 №200, постачальником за Договором ПАТ "Київобленерго" застосовано до споживача за Договором ТОВ "У Озера" оперативно-господарську санкцію у вигляді донарахування вартості недорахованої електричної енергії за період 160 днів з 05.10.2016 по 13.03.2017 в сумі 207 131,96 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням споживач - ТОВ "У Озера" звернувся до господарського суду з позовом про скасування рішення комісії ПАТ "Київобленерго", оформленого протоколом від 19.07.2017 №200, про донарахування споживачу вартості недоврахованої електричної енергії.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі №911/2814/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, а отже набрало законної сили, позов задоволено повністю, скасовано рішення комісії по розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією №К034235 від 13.03.2017, яке оформлено протоколом №200 від 19.07.2017.

У рішенні від 04.12.2017 судом першої інстанції відзначено про те, що при здійсненні розрахунку вартості недооблікованої електричної енергії, здійсненого при прийнятті протокольного рішення №200, не враховано проплати, які здійснювалися ТОВ "У Озера", та невірно визначено дату початку періоду розрахунку, без врахування дати останнього контрольного огляду лічильника 07.02.2017.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, вважаючи, що невірний розрахунок не спростовує факту порушення споживачем ПКЕЕ, встановленого Актом про порушення, ПрАТ "Київобленерго" провів повторне засідання комісії по розгляду Акту №К034235 від 13.03.2017, та прийняв ще одне рішення, оформлене протоколом №106 від 01.12.2017, яким застосував до споживача за Договором ТОВ "У Озера" оперативно-господарську санкцію у вигляді донарахування вартості недорахованої електричної енергії за період 34 дні з 08.02.2017 по 13.03.2017 в сумі 41 527,86 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд скасувати рішення комісії по розгляду Акту про порушення ПКЕЕ №К034235, оформлене протоколом №106 від 01.12.2017 (як встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві позивачем допущено описку в даті протоколу, зазначено 19.07.2017 замість 01.12.2017), однак, зазначена описка не змінює суті позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що відповідно до абзацу 9 п.6.42 ПКЕЕ у разі задоволення судом скарги споживача щодо рішення комісії постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. У зв'язку з тим, що господарський суд Київської області своїм рішенням від 04.12.2017 по справі №911/2814/17 скасував рішення по розгляду акту про порушення ПКЕЕ №К034235 від 13.03.2017, яке оформлено протоколом №200 від 19.07.2017, то ПрАТ "Київоблнерго" мало скасувати відповідний акт про порушення. І як наслідок, ПрАТ "Київобленерго" не мало права застосовувати Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика) для здійснення розрахунку обігу та вартості не облікованої електричної енергії, оскільки п.2.1 Методики застосовується на підставі акта про порушення. Отже в діях відповідача, на думку позивача наявні порушення п. 6.42 ПКЕЕ та п.2.1 Методики. Позивач наголошував на тому, що проведена експертиза була здійснена неналежним суб'єктом, що на думку позивача, підтверджується листом-відповіддю НКРЕКП №12305/20.3/7-17 від 27.11.2017, в якому зазначено, що експертиза не проводилась спеціалізованою організацією, яка має право на її здійснення згідно з законодавством України, а тому ПрАТ "Київобленерго" не було підтверджено факт втручання в роботу вказаного засобу обліку. Таким чином в діях ПрАТ "Київобленерго" вбачається порушення п.3 Порядку. Також позивач зазначав, що розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, на підставі акта, здійснено з недотриманням вимог п.2.1 та пункту 2.4 Методики.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що зазначена позовна вимога не відповідає передбаченим законодавством способами захисту прав та інтересів споживача електричної енергії, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви товариству з обмеженою відповідальністю "У Озера". Вказував, що для донарахування споживачу суми електроенергії, визначальним є саме факт порушення ПКЕЕ, який може доводитись, в тому числі, але не виключно актом. Пошкодження або відсутність пломб є окремим порушенням ПКЕЕ, і у такому випадку необхідність доведення факту втручання в роботу лічильника нормами чинного законодавства не передбачена. При цьому, виходячи з приписів положень п.2.1 Методики, факт втручання у роботу засобу обліку підлягає доведенню лише у випадках виявлення у споживача порушень визначених в п.п.1 п.2.1 Методики. Проте порушення, яке було виявлено у позивача відноситься до порушень, які визначені у п.п.2 п.2.1 Методики, а отже відсутня необхідність доводити факт втручання споживача в роботу засобу обліку. В силу ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а прийняття комісією відповідача оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №106 від 01.12.2017 вдруге на підставі того самого Акту про порушення, є незаконним, тому рішення підлягає скасуванню судом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії № 0584 від 29.11.2011. За правовою природою вказаний договір є господарським договором поставки електричної енергії.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, на час укладення договору визначались Законом України "Про електроенергетику".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно технічних документів та договору про постачання енергії.

Особливістю нормативно-правового регулювання електропостачання є наявність численних підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі нормативно-технічних, якими визначається та деталізується порядок отримання та споживання електроенергії.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), врегульовані Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. № 417/1442 (ПКЕЕ)

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" (яка була чинна на час проведення перевірки) правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Частиною 1 ст. 236 ГК України визначено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним.

За змістом вищенаведених норм рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу до сплати вартості недоврахованої електричної енергії є оперативно-господарською санкцією, а відповідно до частини 2 ст. 237 ГК України у разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції.

На підставі вищенаведеного місцевий суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до пункту 6.42 Правил користування електричною енергією, у разі звернення споживача до суду щодо оскарження рішення комісії споживач впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу повідомляє про це постачальника електричної енергії (до прийняття постачальником електричної енергії рішення про обмеження або відключення електропостачання) та надає копію зареєстрованої в канцелярії суду позовної заяви. У разі неотримання постачальником електричної енергії ухвали про відкриття провадження у справі впродовж 20 робочих днів з дня реєстрації позовної заяви канцелярією суду постачальник електричної енергії може звернутись до суду щодо встановлення факту порушення провадження у справі.

На період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил обмеження та відключення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється.

У разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що закон не передбачає можливості повторного застосування до споживача санкцій шляхом повторного розгляду комісією того самого Акту про порушення, натомість покладає на постачальника обов'язок у разі скасування рішення комісії по розгляду Акту скасувати відповідний Акт про порушення.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Київської області від 04.12.2017 у справі №911/2814/17, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 скаргу споживача задоволено, рішення комісії по розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією №КО34235 від 13.03.2017, яке оформлено протоколом №200 від 19.07.2017, скасовано.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, у даному випадку наведене положення пункту 6.42 ПКЕЕ не може бути застосовано, оскільки оскаржуване у даній справі №911/106/18 рішення комісії постачальника по розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією №К034235 від 13.03.2017, яке оформлено протоколом №106 від 01.12.2017, прийняте за три дні до прийняття судом рішення у справі №911/2814/17 про задоволення судом вимог споживача та скасування рішення, оформленого протоколом від 19.07.2017 №200.

Однак, чинним законодавством не передбачено можливість застосування постачальником електроенергії санкцій двічі за одне порушення, встановлене одним Актом про порушення правил користування електричною енергією №К034235 від 13.03.2017, що узгоджується з нормою прямої дії статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. У протоколі №106 від 01.12.2017 не зазначено про скасування комісією постачальника рішення, оформленого протоколом від 19.07.2017 №200.

За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою "Совтрансавто-Холдинг" проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів. Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини викладених у пунктах 73, 74 рішення у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.11.1999, одним із аспектів правової певності є те, що сторони можуть покластися на остаточне рішення суду і діяти відповідним чином.

У постанові від 12.03.2018 у справі №911/2814/17 Київський апеляційний господарський суд, крім порушень, допущених при здійсненні розрахунку, на які вказав суд першої інстанції, встановив незаконність дій постачальника ПрАТ "Київобленерго", а саме вказав, що:

- експертний висновок, наданий судовим експертом Київського Науково-Дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_8 за результатами дослідження, проведеного

1) без участі представника Держспоживстандарту,

2) без попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків;

3) без надання відповіді на одне з поставлених питань щодо відповідності розмірів відбитку тавра (діаметр кола тавра, висота літер з боку аверсу пломби, гербового знаку тощо) на пломбах Держповірки, які встановлено на лічильнику, вимогам ДСТУ 3968-2000 "Тавра повірочні та калібрувальні. Правила виготовлення, застосування та зберігання",

не є належним та допустимим доказом, що підтверджує факт вчинення позивачем порушення ПКЕЕ та п. 2.1 Методики;

- нормами ПКЕЕ та Методики встановлено, що підставою для здійснення нарахування постачальником до сплати вартості не облікованої електричної енергії є встановлені актом перевірки факти порушень, визначені в пункті 2.1 Методики, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. В даному випадку постачальником не доведено на підставі належних доказів факт вчинення порушення ТОВ "У Озера" правил користування електричною енергією.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не підлягають доказуванню обставини, які встановлені зазначеними судовими рішеннями у справі №911/2814/17, щодо того, що експертний висновок, наданий судовим експертом Київського Науково-Дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_8 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення позивачем порушення ПКЕЕ та п. 2.1 Методики, а також про те, що постачальником не доведено на підставі належних доказів факт вчинення порушення ТОВ "У Озера" правил користування електричною енергією.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прийняття комісією відповідача оскаржуваного рішення, оформленого протоколом №106 від 01.12.2017 вдруге на підставі того самого Акту про порушення, є незаконним, а рішення підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2018 у справі №911/106/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2018 у справі №911/106/18 - без змін.

2. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/106/18.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.09.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк