Постанова
від 11.09.2018 по справі 910/4715/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 910/4715/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Куксова В.В.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи:

прокурор Суходольський С.М.

від Фонду державного майна України Грикун В.О..

від ТОВ "Антур Трейд": Григорів В.Б., Моргун Д.М., Білан Л.М.

від Міністерства аграрної політики та продовольства України: не з"явився

від Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" Дерій А.С.

від Громадської організації "Ветеранів праці та війни, інвалідів" не з"явився ,

від ОСОБА_7 - ОСОБА_8

від Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" Федорова С.Д.

від ОСОБА_10 не - з"явився

від ОСОБА_11 -не з"явися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/4715/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Міністерство аграрної політики та продовольства України,

2) Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання",

3) Громадська організація "Ветеранів праці та війни, інвалідів",

4) ОСОБА_7,

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Прогресивні будівельні технології"

6) ОСОБА_10

7) ОСОБА_11

про визнання права власності, витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000, за державою в особі Фонду державного майна України; витребування із чужого незаконного володіння на користь держави в особі Фонду державного майна України нежитлове приміщення загальною площею 1 830,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Генеральною прокуратурою встановлено незаконне вибуття з державної власності нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 1 830,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5, яке полягало у тому, що на підставі наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 09.06.1993 № 163 Національному об'єднанню по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" за актом приймання - передачі від 05.08.1993 передано на баланс спірний будинок. В подальшому, Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 по справі № 50/600, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 31.03.2010, визнано право власності на спірний будинок та здійснено його державну реєстрацію, внаслідок чого спірна будівля була відчужена за договором купівлі - продажу від 07.10.2014 на користь ОСОБА_12, а останнім 10.01.2015 внесено спірну нерухомість до статутного капіталу ТОВ Антур Трейд , яким оформлено свідоцтво про право власності № 36179645. Прокурор зазначав, що постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі № 50/600 - скасовані, і вони, відповідно не породжують жодних правових наслідків. Крім того, спірне нерухоме майно належить до державної власності, його відчуження було можливим у порядку процедури приватизації, відомості про вчинення будь-яких угод щодо його відчуження між уповноваженим державним органом щодо розпорядження спірним майном, або прийняття рішень про відмову від права державної власності - відсутні, а Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" не мало прав на розпорядження державним майном, зокрема щодо його відчуження ОСОБА_11 за договором купівлі - продажу, який є нікчемним в силу ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, а передача державного майна у приватну власність призвела до порушення права власності держави на це майно, і відповідне право підлягає захисту в судовому порядку з застосуванням правових способів захисту, обумовлених п. 2 та п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, що забезпечить відновлення порушених прав держави.

Відповідач - ТОВ Антур Трейд - проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідач є законним власником спірного нерухомого майна, оскільки вказане майно набуто ним на законних підставах (внесення до статутного капіталу ОСОБА_11. якому це майно було продано за чинним і не визнаним недійним договором купівлі - продажу власником, за яким право власності визнано за рішенням суду у справі № 50/600,і яким у 1993 році було сплачено 1 491 979,56 карбованців в рахунок придбання нерухомого майна) і відповідно до приписів ст. 321 Цивільного кодексу України таке право відповідача є непорушним. Крім того, відповідач наголошував, що він є добросовісним набувачем спірного майна в силу приписів ст. 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідачем у запереченнях на позовну заяву, поданих до суду першої інстанції 16.05.2016, заявлено про застосування строку позовної давності з посиланням на ст. 257, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 71, 75,76 80 ЦК УРСР (1963 року), у зв'язку з чим просив відмовити у позові і на підставі пропуску строку позовної давності. Зокрема, відповідач посилався у на те, що позивачем у справі є Фонд державного майна України і саме з моменту, коли він дізнався про порушення свого права і повинен обліковуватись строк позовної давності щодо вимог прокурора у справі. Відповідач зазначає, що право на звернення до суду з відповідним позовом виникло у Фонду ще у 2009 році, у зв'язку з чим трирічний строк позовної давності за ст. 267 Цивільного кодексу сплив у 2012 році, а довідатись про порушення прав держави Фонд взагалі міг ще у 1993 році, що є підставами для застосування ст. 80 ЦК УРСР 1963 року.

Фондом державного майна України у письмових поясненнях підтримав заявлений прокурором позов.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/4715/16 позовні вимоги задоволено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_7 у м. Києві, у ТОВ "Антур Трейд" не виникло, оскільки це майно вибуло із володіння держави за відсутності волевиявлення держави Україна в особі уповноваженого органу приватизації - Фонду державного майна України. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що про вибуття майна із державної власності Генеральній прокуратурі України стало відомо під час розгляду звернення директора ГО "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 від 05.02.2015 й інформації Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 15.05.2015 № 333. Водночас Фонду, в інтересах якого Генеральна прокуратура України звернулася з указаним позовом, про незаконне вибуття спірного майна з володіння держави не було відомо до отримання листа Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, що вбачається зі змісту згаданого вище листа Фонду від 24.02.2015. Таким чином, строк позовної давності Генеральною прокуратурою України та Фондом не пропущено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач (ТОВ "Антур Трейд") звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/4715/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору безпідставно не було враховано доводів відповідача стосовно того, що позивачем у справі є Фонд державного майна України і саме з моменту, коли він дізнався про порушення свого права і повинен обліковуватись строк позовної давності щодо вимог прокурора у справі. При цьому, обставин, які б свідчили про обізнаність Фонду державного майна країни з порушенням права - судом першої інстанції не встановлено. При цьому, позивач був обізнаний про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання". Крім того, скаржником наголошував на тому, що судом першої інстанції не враховано того, що право власності на спірне майно набуто відповідачем правомірно на підставі правочинів, які ніким не оспорені та не скасовані в судовому порядку, тобто є чинними; відповідачем є добросовісним набувачем спірного майна, у зв'язку з чим відсутні підстави для його витребування.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4715/16 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 у справі №910/4715/16 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.03.2017.

10.03.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його відповідність норма матеріального та процесуального права. Зокрема, прокурор у відзиві наголошував на тому, що судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги, що згідно постанови Ради Міністрів Української РСР від 30.01.1981 № 62 Про створення в республіці єдиної системи управління племінною справою в тваринництві в системі Міністерства сільського господарства УРСР було створено Республіканське виробниче об'єднання по племінній справі в тваринництві Укрплемоб'єднання , назву якого у 1991 році було змінено на Виробничо-наукове об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання . Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства сільського господарства і продовольства від 06.05.1993 № 122 Про державну племінну службу України з 17.05.1993 було створено Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання , як правонаступник Виробничо-наукового об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання (пп. 3.1 п. 3 Статуту Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання в редакції 1993 року). Цим же наказом призначено генерального директора об'єднання та зобов'язано головні управління фінансового і цінового регулювання та капітального будівництва Міністерства здійснювати фінансування цієї загальнодержавної установи. У пп. 3.1 п. 3 та пп. 7.1 п. 7 Статуту визначалося, що об'єднання є юридичною особою, а членами його можуть бути юридичні особи, засновані на загальнодержавній формі власності, включення та виключення яких відповідно до ст.ст. 10, 11 Установчого договору про створення і діяльність НОПСТ Укрплемоб'єднання в обов'язковому порядку передбачало погодження Міністерством сільського господарства і продовольства України. Відповідно до ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991, ст.ст. 2, 3 Закону України Про підприємства в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452 Про передачі підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави вказане об'єднання на час передачі йому на баланс спірного майна (за актом від 05.08.1993) мало статус державного, а його майно перебувало у державній власності, а саме у віданні Міністерства сільського господарства і продовольства України. Відповідно до ст. 11 Конституції УРСР від 20.04.1978, ст. 90 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 та ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991, адміністративна будівля по вул.. Панаса Мирного, 28 у м.Києві перебувала на балансі та використовувалась Міністерством сільського господарства УРСР, а в подальшому Міністерством сільського господарства і продовольства України і мала статус державної власності, що підтверджувалося листами Республіканського головного інформаційно - обчислювального центру Міністерства сільського господарства УРСР від 20.08.1989 № 68/1-553, Київського міського бюро технічної інвентаризації виконкому Київської міської ради народних депутатів від 20.05.1992 № 10-8/2-1233, Фонду державного майна України від 26.11.1992 № 10-8/2-3698, представника Президента України у місті Києві від 23.04.1992 № 003-107, наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 09.06.1993 № 163 та розпорядженням Президента України від 24.07.1992 № 129/92-рп Про забезпечення приміщеннями дипломатичних представництв іноземних держав у м.Києві . Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 09.06.1993 № 163, у зв'язку з виробничою необхідністю, вказану адміністративну будівлю було передано на баланс Укрплемоб'єднання , а 05.08.1993 складено акт прийому - передачі цієї будівлі, де зазначено, що вона залишається у державній власності. При цьому, враховуючи положення п. 5 Декрету КМУ від 15.12.1992 № 8-92 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності щодо заборони підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям та установам, платіжним дорученням від 10.08.1993 Укрплемоб'єднання перерахувало управлінню адмінбудівлями Мінсільгоспрода України залишкову балансову вартість зазначеної будівлі. Окрім того, постановою Верховної Ради України від 14.02.1992 № 2116 Про управління майном підприємств,, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності , яка є чинною на даний час, у зв'язку з покладанням на Кабінет Міністрів України згідно з постановою Верховної Ради Української РСР від 15.10.1990 Про управління державним майном Української РСР повноважень по управлінню державним майном, що є у загальнодержавній власності,, і створенням для здійснення цих повноважень Фонду державного майна України, було заборонено передачу функцій щодо управління підприємств, установ і організацій, що є у загальнодержавній власності, іншим органам державного управління, а також корпораціям, концернам, асоціаціям та іншим об'єднанням. При цьому, згідно з ст. 10 Закону України Про підприємства в Україні , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснювалося виключно на конкурентних засадах у порядку, що визначався Фондом державного майна України.

Прокурор у відзиві зазначав також, що:

- відповідно до ст. 224, 227 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963, п. 2 наказу Фонду державного майна України від 02.12.992 № 530 Про затвердження положення про порядок відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством та п. 1 вказаного Положення, цілісні майнові комплекси, будівлі, споруди та незавершене капітальне будівництво підлягали відчуженню шляхом приватизації, отже, продаж загальнодержавного майна та зміна його форми власності була можлива лише за проведення його оцінки, конкурсу (аукціону) та укладання письмового договору купівлі - продажу. Водночас, при передачі спірного майна на баланс Укрплемоб'єднання процедура приватизації не проводилась, договір купівлі - продажу не укладався, а отже, правова форма власності на це майно - не змінилася, воно залишилось у власності держави та перейшло об'єднанню на праві повного господарського відання;

- відповідно до п.п. 1, 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 та заступником Голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966, яка була чинною до грудня 1995, обов'язковій реєстрації у бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлюючих документів підлягали всі будинки у межах міст, а в додатку № 1 до вказаної Інструкції наводився перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких могла проводитись реєстрація будинків у містах. Проте, Укрплемоб'єднання правовстановлюючих документів згідно вказаної Інструкції - не отримувало, реєстрацію права колективної або приватної власності на неї не здійснювало, а отже, право власності на це майно не набуло;

- враховуючи положення п. 1 Постанови Верховної Ради України від 14.02.1992 № 2116 Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності , яка є чинною на даний час, та якою було встановлено заборону об'єднанням підприємств розпоряджатися державним майном, що є у загальнодержавній власності, а також положення ст. 658 Цивільного кодексу України, якою передбачено право продажу товару лише його власником, та ст. ст. 1, 3 , 5, 6, 7, 11, 15, 19 та 27 Закону України Про приватизацію державного майна , який передбачає реалізацію державного майна лише шляхом приватизації, Укрплемоб'єднання, яке на набуло права на спірну будівлю, не мало права розпоряджатися ним шляхом продажу його ОСОБА_11, а останній, відповідно, не мав права його відчужувати шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ Антур Трейд ;

- спірне майно перебуває у державній власності, вибуло з відання держави в особі Фонду державного майна України поза її волею та незаконно, а договір купівлі - продажу спірної будівлі від 07.10.2014 № НАВ 015723, укладений між Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання та ОСОБА_14, та правочин щодо внесення останнім спірного майна до статутного капіталу ТОВ Антур Трейд спрямоване на незаконне відчуження об'єкта права українського народу - належного державі нерухомого майна, згідно положень ст.ст. 215, 216, 228, 317, 330, 388 Цивільного кодексу України, зазначені правочини є нікчемними, а майно підлягає витребуванню власником від набувача.

- посилання скаржника на пропуск позовної давності - прокурором заперечувались, з огляду на те, що Фонд державного майна України дізнався про факт незаконної зміни правового статусу спірного майна з Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, а отже, строк позовної давності - не пропущено ні позивачем, ні прокурором.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 26.04.2017.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.04.2017, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду справи № 910/4715/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гончаров С.А., Сулім В.В., і вказана колегія суддів прийняла до свого провадження вказану справу, про що постановлено ухвалу від 25.04.2017.

26.04.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшов відзив, в якому Міністерство просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його відповідність нормам матеріального та процесуального права з огляду на те, що наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 29.05.1992 № 48 Питання Міністерства сільського господарства і продовольства України затверджено, зокрема, перелік установ і організацій при Міністерстві сільського господарства і продовольства України, зокрема формувань, створених на добровільних засадах до яких відносилось Виробничо-наукове об'єднання по племінній справі в тваринництві Укрплемоб'єднання . Крім того, наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 13.10.1992 № 110 Про розподіл обов'язків між Міністром і заступниками Міністра питання роботи підрозділів та організацій при Міністерств, зокрема, Виробничо-наукове об'єднання по племінній справі в тваринництві Укрплемоб'єднання віднесено до компетенції першого заступника міністра ОСОБА_26 3 наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 06.05.1993 № 122 Про державну племінну справу службу України , з 17.05.1993 ліквідовано Виробничо-наукове об'єднання по племінній справі в тваринництві Укрплемоб'єднання та створено з 17.05.1993 Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання , якому на баланс було передано спірну будівлю згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 09.06.1003 № 163 та за актом від 05.08.1993.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 розгляд справи відкладено до 29.05.2017, а ухвалою від 29.05.2017 оголошено перерву в судовому засіданні до 26.06.2017, в судовому засіданні 26.06.2017 оголошено перерву - до 03.07.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 відмовлено у задоволенні заяви про залучення ОСОБА_16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 відмовлено у задоволенні заяви про залучення ГО Ветеранів праці та війни, інвалідів в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" про відвід суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В., Гончарова С.А. у справі №910/4715/16 відмовлено, а також задоволено заяву про самовідвід суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В., Гончарова С.А. у справі №910/4715/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4715/16 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 прийнято справу № 910/4715/16 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., розгляд призначено на 25.07.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., у справі №910/4715/16 - відмовлено.

14.09.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до завершення слідства і прийняття відповідного рішення суду (вироку) по заяві про вчинення кримінального правопорушення заявника - ОСОБА_17, яка знаходиться у провадженні Печерського УП ГУНП в м.Києві.

14.09.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної справи за позовом ОСОБА_16 до Генеральної прокуратури України та заступника Генерального прокурора України, яка знаходиться на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.09.2017, у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, для розгляду справи № 910/4715/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю. і вказана колегія суддів прийняла до свого провадження вказану справу, про що постановлено ухвалу від 14.09.2017, розгляд призначено на 14.09.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю., у справі №910/4715/16 - залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 залучено до участі у розгляді справи на стороні відповідача - третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Громадську організацію Ветеранів праці та війни, інвалідів , оголошено перерву в судовому засіданні до 28.09.2017.

22.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_7 надійшла заява про вступ у праву № 910/4715/16 на стороні відповідача у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

22.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" надійшла заява про вступ у праву № 910/4715/16 на стороні відповідача у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

28.09.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. у відрядженні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 розгляд апеляційної скарги призначено на 17.10.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 заяву ГО Ветеранів праці та війни, інвалідів про відвід колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю., у справі №910/4715/16 - залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 задоволено заяву про самовідвід суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Андрієнко В.В., Пономаренко Є.Ю., у справі №910/4715/16, матеріали справи передано на повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2017, справу № 910/4715/16 розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 справу №910/4715/16 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді - Куксов В.В., Скрипка І.М. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016, розгляд справи призначено на 30.11.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 розгляд справи №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 відкладено на 05.12.2017.

04.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач наголошував в обґрунтування заперечень позову прокурора на тому, що саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та рішення такого спору по суті. У даній справі позовну заяву було подано Заступником Генерального прокурора України 17.03.2016, тобто, після набрання чинності розділом IV Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014, і суд першої інстанції не перевірив повноваження прокурора на представництво інтересів держави у даному спорі. Крім того, відповідач вказував, що прокурором неправильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а визначений прокурором орган (Фонд державного майна України) - є неналежним позивачем у справі, а управління спірним майном покладено на Міністерство аграрної політики та продовольства України, яке наділено повноваженнями щодо реалізації прав держави як власника відповідного майна, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням цим майном, а отже, і захист права власності. Відповідач зазначав, що будь-яких доказів щодо управління Фондом державного майна України спірним об'єктом - не надано, а згідно статті 5 Закону України Про Фонд державного майна України у Фонду відсутні повноваження (компетенції) щодо здійснення управління державним майном, яке не перебуває у сфері його управління, що підтверджується, на думку відповідача, листами Фонду державного майна України № 10-15-2794 від 24.02.2015 і № 10-15-1225 від 29.01.2009. Крім того, відповідач посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано базові принципи правової визначеності та пропорційності, закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також не враховано приписи ст. 1 Першого протоколу стосовно права мирного володіння майном.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 відхилено клопотання відповідача про витребування доказів, розгляд справи №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 відкладено на 21.12.2017.

20.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких останній додатково зазначав про те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України стосовно оцінки строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем. Так, відповідач вказував про те, що Фонд державного майна України, як і Міністерство аграрної політики та продовольства України були обізнані про відчуження нерухомого майна і визнання права власності на нього за Національним об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання , зокрема під час розгляду справи № 50/600. Крім того, Фонд державного майна України у листі № 10-15-1255 від 29.01.2009 повідомив Укрплемоб'єднання про те, що в Єдиному державному реєстрі об'єктів державної власності спірна будівля як об'єкт державної власності - не обліковується, в Міністр агарної політики України у листі № 37-11-3-15/18959 від 16.10.2009 повідомив, що адміністративний будинок № 28 по вул.. П.Мирного у м.Києві не знаходиться у власності Міністерства аграрної політики України та не обліковується на його балансі. Перебіг строку позовної давності з дати надходження до Генеральної прокуратури України звернення директора ГО Об'єднання Правовий захист ОСОБА_10 від 05.02.2015 - є безпідставним, оскільки початок перебігу позовної давності починається саме від моменту, коли особа (уповноважена державою здійснювати повноваження власника - в даному випадку - Міністерство аграрної політики та продовольства України) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Розпорядженням начальника відділу забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/4715/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2017 для розгляду справи №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Скрипка І.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 прийнято справу №910/4715/16 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Скрипка І.М., Отрюх Б.В., для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016.

21.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи науково-правового експертного висновку щодо форми власності Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання , складений Київським регіональним центром Національної академії правових наук України 20.12.2017.

21.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких останній додатково зазначав про те, що:

- з 1981 року Укрплемоб'єднання входило до системи Міністерства сільського господарства Української РСР на правах Головного управління по племінній справі і Укрплемживоб'єднання;

- з моменту державної реєстрації Укрплемоб'єднання (1992 рік) як добровільного договірного об'єднання підприємств та господарств з племінної справи у тваринництві Укрплемоб'єднання виступало як самостійний суб'єкт колективної власності і до системи органів державної влади, зокрема Міністерства господарства і продовольства України - не належало;

- у зв'язку із змінами у цивільному законодавстві України (2004 рік) Укрплемоб'єднання набуло статусу юридичної особи приватного права, який має і на даний час;

- Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання з дати його створення мало право набувати державне майно, зокрема у власність, у порядку, встановленому на відповідний період часу;

- станом на дату вчинення правочину (10.08.1993) спірне нерухоме майно не підлягало відчуженню з застосуванням процедури приватизації, а права Фонду державного майна України не є порушеними, оскільки Фонд на час вчинення правочину (10.08.1993) був державним органом, який здійснював політику в сфері приватизації, відповідно, до правовідносин щодо відчуження державного майна, яке не відносилося до об'єктів приватизації і не регулювалися правовим механізмом приватизації, відношення не мав;

- чинне на той час законодавство не забороняло відчужувати міністерствам нерухоме майно, яке перебувало у власності держави, і Міністерство сільського господарства та продовольства, керуючись Положенням про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 28.04.1980 № 285, відчужило на користь Укрплемоб'єднання за плату спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим Укрплемоб'єднання належним чином отримало нерухоме майно у власність та відповідно, мало усі повноваження по його розпорядженню в подальшому;

- при перерахуванні грошових коштів згідно платіжного доручення № 481 від 10.08.1993, як оплати за передачу нежитлової будівлі, між Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання і Управлінням адмінбудинками Міністерства сільського господарства і продовольства України виникли цивільні правовідносини, що є свідченням переходу права власності на приміщення, у зв'язку з чим з дати повної оплати вартості спірного нерухомого майна Укрплемоб'єднання набуло право власності на нього в установленому порядку і державна реєстрація права власності на нього не вимагалась приписами чинного законодавства на момент набуття майна;

- спірне нерухоме майно, яке перебувало у користуванні, володінні Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання мало правовий режим власності (колективної, приватної);

- оскільки незаконність набуття Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання права власності на спірне майно - не встановлена, а тому є усі обумовлені законом підстави вважати, що Укрплемоб'єднання мало право відчужувати нерухоме майно на користь третіх осіб, а вчинені між сторонами правочини щодо спірного майна - є правомірними;

- ОСОБА_11 мав право розпоряджатися нерухомим майном, зокрема вносити його як вклад до статутного фонду господарських товариств;

- відповідач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, у зв'язку з чим воно не може бути витребувано у нього.

21.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив Генеральної прокуратури України, в якому відповідач в обґрунтування доводів в заперечення доводів прокурора у відзиві на апеляційну скаргу стосовно приналежності Укрплемоб'єднання до підприємства державної форми власності посилався на те, що створене у 1991 році Виробничо-наукове об'єднання з племінної справи в тваринництві Укрплемоб'єднання було договірним об'єднанням, яке створювалося на основі добровільного входження її членів і діяло на принципах повного господарського розрахунку і самофінансування, мало самостійний баланс та відокремлене майно та мало статус юридичної особи. Тобто, вказане договірне об'єднання не перебувало на госпрозрахунку Міністерства сільського господарства та продовольства, і 07.04.1993 було за власним рішенням зборів учасників реорганізовано із зміною назви на Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання і залишалось добровільним договірним об'єднанням підприємств та господарств з племінної справи та виступало як самостійний суб'єкт колективної власності і до системи органів державної влади, зокрема, Міністерства господарства і продовольства України - не належало.

Крім того, відповідач посилається на те, що в силу ст.ст. 42, 153, 154, 224 ЦК УРСР між Укрплемоб'єднанням та Міністерством сільського господарства і продовольства України шляхом перерахування кошті та підписанням акту приймання - передачі спірного майна, укладено договір купівлі продажу спірного майна, і вимоги до форми договору станом на 10.08.1993 (дата перерахування коштів) не передбачали необхідності його укладення у письмовій формі та проведення державної реєстрації.

21.12.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло письмове клопотання про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно-будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 21.12.2017 оголошено перерву до 25.01.2018.

15.01.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшли:

- клопотання про вжиття до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України штрафу;

- заперечення проти клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно-будівельно-технічної експертизи;

- заперечення щодо долучення до матеріалів справи науково-правового експертного висновку щодо форми власності Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання , складений Київським регіональним центром Національної академії правових наук України 20.12.2017.

22.01.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшло заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи та залучення до матеріалів справи експертного висновку.

23.01.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшли письмові заперечення на відповідь відповідача на відзив Генеральної прокуратури України, у яких прокурором зазначено про те, що відповідач безпідставно, без належного обґрунтування, наполягає на тому, що станом на дату передачі на баланс Національному об'єднанню по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання спірної будівліоб'єднання не відносилось до системи органів державної влади, зокрема Міністерства сільського господарства і продовольства України. Наведене спростовується, на думку прокурора, документами, які наявні в матеріалах справи, а саме:

- наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 09.06.1993 № 163, яким наказано Управлінню адміністративними будинками передати на баланс (а не продати) Укрплемоб'єднанню адміністративний будинок по вул.. П.Мирного, 28, та з якого вбачається, що Укрплемоб'єднання перебувало в прямому підпорядкуванні Міністерству, а отже, відносилось до державного сектору економіки;

- актом прийому - передачі спірної будівлі від 05.08.1993, підписаному Управлінням адміністративними будинками Міністерства сільського господарства та продовольства України і Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання .

Також, прокурор наголошував, що необґрунтованим є і твердження відповідача про укладення у 1993 році між Міністерством сільського господарства та продовольства України та Укрплемоб'єднанням договору купівлі - продажу спірного майна та перехід до останнього права власності на це майно, оскільки, зокрема в акті приймання - передачі майна від 05.08.1993 прямо передбачено, що спірне майно залишається у державній власності. Також, враховуючи положення п. 5 Декрету КМУ від 15.12.1992 № 8-92 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності , яким було заборонено передавати підприємствам, що перебували у загальнодержавній власності, безоплатно майно, і було перераховано залишкову балансову вартість спірної будівлі в сумі 1 491 980,56 крб. згідно платіжного доручення від 10.08.1993, і вказані кошти не є платою за продаж відповідного майна. Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з відповідним позовом, прокурор посилаючись на приписи ст. 23 Закону України Про прокуратуру вказував на те, що незаконне вибуття спірного майна з володіння держави призвело до порушення її економічних та майнових інтересів, у зв'язку з чим у прокурора з'явились підстави для звернення до суду з відповідним позовом. Оскільки в даному випадку спірне майно незаконно (в порушення встановленого порядку, передбаченого законом, та поза волею власника) вибуло з державної власності, Фонд державного майна виступає органом, уповноваженим державою на здійснення функцій із його повернення, а отже, є позивачем у даній справі. Крім того, щодо строку позовної давності, прокурор вказував, на те, що відсутні підстави вважати, що прокурор та Фонд державного майна пропустили відповідний строк, оскільки про порушення прав держави вони довідались у лютому 2015 року з листа ОСОБА_10, а до вимог про витребування майна в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України позовна давність застосуванню не підлягає.

Враховуючи положення п.п.17.4 п.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. на лікарняному, розпорядженням №09.1-08/192/18 від 25.01.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4715/16.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.01.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 прийнято справу №910/4715/16 до провадження зазначеної колегії суддів, вирішено розпочати апеляційний розгляд справи по суті, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 22.02.2018.

25.01.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Укрплемоб'єднання посилалось зокрема на те, що доводи відповідача про те, що вказане об'єднання не відносилось до державної форми власності - є помилковим.

22.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли:

- додаткові письмові пояснення, в яких відповідач наголошував на тому, що висновки суду першої інстанції щодо необізнаності Фонду державного майна України щодо спірних відносин - є необґрунтованими, оскільки у 1992 році Фонду було відомо про те, що спірна будівля перебувала на балансі Міністерства сільського господарства та продовольства України і була на той час об'єктом державної власності, і така обізнаність підтверджується листом Фонду державного майна України №10-8/1-1371 від 02.06.1992. Крім того, станом на січень 2009 та лютий 2015 року Фонду державного майна України також було відомо, що спірна будівля вибула із державної власності, що також підтверджується листами Фонду № 10-1501225 від 29.01.2009 та № 10-15-2794 від 24.02.2015. Таким чином, відповідач вказував на те, що суд першої інстанції всупереч наявним у справі доказами не застосував строк позовної давності за заявою позивача. Крім того, відповідач в обгрунтування своєї позиції посилався на пояснення ОСОБА_10. які отримані представником відповідача, як адвокатом, за результатами опитування в процесі правової допомоги клієнту. Також, відповідач зазначав, що лист - звернення ОСОБА_10 від 05.02.2015 підписаний не ОСОБА_10, про що в провадженні Печерського УП ГУНП в м.Києві відкрито кримінальне провадження № 12017100060003478. Крім того, відповідач посилався і на те, що відповідач у 1993 році набув у власність від Міністерства сільського господарства і продовольства спірну будівлю, здійснивши оплату її балансової вартості, і відповідними повноваженнями по передачі майна було наділено саме Міністерство як центральний орган державної влади в Україні, а також при відчуженні спірного мана на користь Укрплемоб'єднання законодавчо про приватизацію застосуванню не підлягало, а Укрплемоб'єднання станом на момент виникнення спірних правовідносин (серпень 1993) не відносилось до системи органів державної влади;

- клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів та документів;

- клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи і витребування необхідних для її проведення зразків;

- клопотання про витребування доказу: копії кримінального провадження № 12017100060003478, зареєстрованого 17.07.2017 за фактом підроблення офіційного документа за підписом директора ГО "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 358 КК України, яке перебуває у Печерському управлінні поліції ГУ НП України у м.Києві;

- клопотання про витребування доказу, а саме: витребування від Генеральної прокуратури України доказу: оригінал звернення від імені директора громадської організації "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015.

22.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він додатково наголошував на необхідності врахування при вирішенні спору практики Європейського суду з прав людини, а також положення Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема щодо непорушності права власності та невтручання у право мирного володіння майном.

22.02.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він додатково наголошував на необхідності проведення судової економічно - оціночно-будівеьно-технічної експертизи, а також вказував про те, що ні представником прокуратури, ні представником Фонду, ні представником Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" не доведено факту вибуття з володіння держави поза її волею майна

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у справі № 910/4715/16:

- залучено на підставі ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, гуртожиток) до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- залучено на підставі ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" (код ЄДРПОУ 38122071; місцезнаходження: Хмельницька обл.., м.Старокостянтинів, вул.. Софійська, 8-36) до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- у задоволенні клопотання представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 - про залучення ОСОБА_10 до участі у розгляді справи в якості третьої особи - відмовлено;

- оголошено перерву в судовому засіданні до 06.03.2018.

05.03.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшли заперечення проти задоволення клопотань відповідача про витребування доказів, заперечення проти клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування зразків, заперечення проти задоволення клопотання про витребування доказів (кримінального провадження № 12017100060003478), заперечення проти приєднання до матеріалів справи пояснень ОСОБА_10 та її зави від 19.01.2018, постанови про закриття кримінального провадження.

06.03.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 - надійшло письмове клопотання про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_10

- додаткові письмові пояснення стосовно оцінки позиції Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" в судах першої та апеляційної інстанції, та керівника ОСОБА_21, стосовно якого наявне кримінальне провадження № 12014100060006275, яке розслідується слідчим Печерського УП ГУ НП України у м.Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури № 6;

- клопотання про витребування доказу: обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014100060006275, яке розслідується слідчим Печерського УП ГУ НП України у м.Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури № 6, за обвинуваченням ОСОБА_21

06.03.2018 розгляд справи №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст складено 30.12.2016) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі суду - неможливо.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Отрюх Б.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 прийнято справу №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст складено 30.12.2016) до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Отрюх Б.В., Куксов В.В., розгляд справи призначено на 05.04.2018.

30.03.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" надійшла заява про застосування строку позовної давності.

30.03.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач заперечував проти заперечень прокурора на заявлені відповідачем клопотання, а також додатково наголошував на підтримці своєї позиції стосовно задоволення вказаних клопотань.

30.03.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити дії щодо призначення клопотання до розгляду та розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці, розпорядженням № 09.1-08/885/18 від 02.04.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4715/16.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Отрюх Б.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 справу № 910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст складено 30.12.2016) прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Отрюх Б.В., Тищенко О.В., розгляд справи призначено на 05.04.2018.

04.04.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" надійшли письмові заперечення проти клопотань відповідача про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи.

05.04.2018 розгляд справи № 910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст складено 30.12.2016) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, розпорядженням № 09.1-08/947/18 від 05.04.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4715/16.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 прийнято справу № 910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст складено 30.12.2016) до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Чорна Л.В., Отрюх Б.В., справу призначено до розгляду в судовому засіданні 15.05.2018.

15.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 до участі у розгляді справи залучено ОСОБА_10 в якості третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, відмовлено в задоволенні клопотань: представника ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи; ТОВ "Антур Трейд" - про зупинення провадження, про витребування доказів, про скасування заходів до забезпечення позову; прокурора - про вжиття заходів процесуального примусу, а також задоволено клопотання ТОВ "Антур Трейд" про долучення до матеріалів справи наукового висновку, оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2018.

29.05.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_20 - надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи на та надання часу для цього.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 оголошено перерву до 05.06.2018.

05.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_7 надійшли письмові пояснення, в яких він наголошував на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує його права, як іпотеко держателя спірної будівлі за іпотечним договором від 16.04.2015. Також, ОСОБА_7 вказував на тому що він підтримує заявлені відповідачем клопотання.

05.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_7 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких ОСОБА_7 висловив свою позицію щодо спірних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 на підставі ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_11, оголошено перерву у розгляді справи до 19.06.2018.

05.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_7 в особі представника - адвоката ОСОБА_8 надійшли письмові клопотання:

- про призначення судово-почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_10 на оригіналі звернення на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015 та витребування для її проведення зразків;

- обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014100060006275, яке розслідується слідчим Печерського УП ГУ НП України у м.Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури № 6, за обвинуваченням ОСОБА_21

05.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання:

- повторне про витребування копії кримінального провадження № 12017100060003478, зареєстрованого 17.07.2017 за фактом підроблення офіційного документа за підписом директора ГО "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 358 КК України, яке перебуває у Печерському управлінні поліції ГУ НП України у м.Києві;

- повторне про витребування від Київської місцевої прокуратури № 6 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100060006275, яке розслідується слідчим Печерського УП ГУ НП України у м.Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури № 6, за обвинуваченням ОСОБА_21

08.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_17 надійшло письмове клопотання про залучення її до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

19.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" надійшли:

- клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення зразків, а також клопотання про витребування доказу: обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014100060006275 за обвинуваченням ОСОБА_21 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України;

- письмову заяву про застосування строку позовної давності;

- письмові пояснення по суті спору, в яких ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" зазначало, що останнє є користувачем приміщень у спірній будівлі, які отримані ним у користування від відповідача на підставі укладеного договору. Третя особа вказує, що оскаржуване рішення впливає на її права, як орендаря, оскільки внаслідок набрання рішення законної сили, товариство втратить право користування приміщеннями. При цьому, товариство підтримало правову позицію у спорі, аналогічну позиції відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 у задоволенні клопотань ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення зразків, про витребування доказу - відмовлено, а також відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ "Антур Трейд" про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення зразків, про призначення комплексної судової економічно-оціночно - будівельної технічної експертизи. В судовому засіданні оголошено перерву до 26.06.2018.

25.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшли заперечення на заяву представника ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" про застосування строку позовної давності, заперечення на залучення ОСОБА_17 до участі у розгляд справи.

26.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_11 надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа вказувала на те, що ОСОБА_11 правомірно набув у власність від Укрплемоб'єднання спірну нерухомість на підставі договору купівлі - продажу. В свою чергу, Укрплемоб'єднанням також правомірно набуто у власність спірне майно у 1993 році. Третя особа вказувала на те, що судом першої інстанції необґрунтовано не прийнято доводи відповідача про сплив позовної давності, а також прийнято до уваги неналежний доказ - лист ОСОБА_10 від 05.02.2015 на адресу Генерального прокурора України.

26.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_10 (в особі адвоката ОСОБА_20.) надійшли:

- письмове клопотання про витребування від Генеральної прокуратури доказу: звернення осіб щодо правовідносин права власності на спірну будівлю;

- письмове клопотання про виклик ОСОБА_10 в якості свідка;

26.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли клопотання:

про виклик свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24;

- повторне клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_10 на оригіналі звернення на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015 та витребування доказу;

- про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно-будівельно - технічної експертизи;

- про долучення до матеріалів справи висновку експерта у галузі права від 18.01.2018 Національної академії правових наук.

26.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології надійшли:

- письмове клопотання про призначення у справі судової оціночно - будівельної експертизи;

- письмове клопотання про витребування від Фонду державного майна України і приєднання до матеріалів справи доказу: архівні документи, які підтверджують, що у Фонду державного майна України знаходилась адміністративна будівля за адресою: АДРЕСА_3 на балансі, а також архівні документи, які підтверджують, що обліковувалась адміністративна будівля за адресою: АДРЕСА_3, як державне майно.

26.06.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ОСОБА_7 за підписом представника ОСОБА_8 надійшли клопотання:

- про призначення комплексної судової економічно - оціночно-будівельно - технічної експертизи;

- про скасування заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_17 про залучення її до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено до 26.07.2018.

19.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Генеральної прокуратури України надійшли письмові заперечення проти клопотань відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи та про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно-будівельно - технічної експертиз, про виклик свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_22, заперечення проти залучення до матеріалів справи про долучення до матеріалів справи висновку експерта у галузі права від 18.01.2018 Національної академії правових наук, заперечення проти клопотання представника третьої особи ОСОБА_10 щодо допиту її у якості свідка та заперечення проти клопотання про витребування доказів, заперечення проти клопотання третьої особи ОСОБА_7 про скасування заходів до забезпечення позову та заперечення проти клопотання про призначення комплексної судової економічно - оціночно-будівельно - технічної експертизи, заперечення проти клопотань ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" про витребування доказу, про призначення у справі судової експертизи. Крім того, у запереченнях на клопотання учасників справи, прокурором ставиться питання про застосування до представників - адвокатів вищенаведених осіб заходів процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/2004/18 від 26.07.2018, у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/4715/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 для розгляду справи №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Отрюх Б.В., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 справу №910/4715/16 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Отрюх Б.В., Тищенко О.В., для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016, розгляд справи вирішено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 26.07.2018.

26.07.2018 через канцелярію суду від заступника Генерального прокурора надійшла заява про відвід судді Станіка С.Р.

Статтею 39 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII) встановлено, що:

- питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч. 1);

- питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч. 2);

- якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 3).

Згідно з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках надходження заяви про відвід судді.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2018 визнано заяву заступника Генерального прокурора про відвід головуючого судді (судді-доповідача): Станіка С.Р. від участі у розгляді справи №910/4715/16 необґрунтованою, провадження у справі №910/4715/16 - зупинено, матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2018 заяву Генерального прокурора України про відвід судді Станіка С.Р. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Пашкіна С.А., суддів: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 у складі головуючого судді Пашкіна С.А., суддів: Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г. у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про відвід судді Станіка С.Р. (головуючого судді) у справі №910/4715/16 - відмовлено.

У зв'язку з перебуванням судді Отрюха Б.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи до розгляду у визначеному складі неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.49, 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням №09.1-08/2135/18 від 03.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/4715/16.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 справу №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 прийнто до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В., поновлено апеляційне провадження у справі №910/4715/16, призначено справу до розгляду в судовому засіданні 11.09.2018.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/4715/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018 для розгляду справи №910/4715/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 прийнято справу №910/4715/16 до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016.

11.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Антур Трейд надійшло заперечення проти клопотання прокурора про зловживання процесуальними правами представником ТОВ Антур Трейд - адвокатом ОСОБА_3 та застосування заходів процесуального примусу.

11.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи-4- адвоката ОСОБА_8 надійшло заперечення проти клопотання прокурора про зловживання процесуальними правами представником ОСОБА_7- адвокатом ОСОБА_8 та застосування заходів процесуального примусу.

11.09.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи-5- адвоката ОСОБА_9 надійшло заперечення проти клопотання прокурора про зловживання процесуальними правами представником ТОВ ВКФ Прогресивні будівельні технології - адвокатом ОСОБА_9 та застосування заходів процесуального примусу.

В судове засідання 11.09.2018 з'явились прокурор, представники Фонду державного майна України, представники ТОВ Антур Трейд , представник Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання , представник третьої особи ОСОБА_7 та представник ТОВ "ВКФ "Прогресивні будівельні технології". Міністерство аграрної політики та продовольства України, ГО Ветеранів праці та війни, інвалідів , ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судове засідання 11.09.2018 представників не направили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявна їх правова позиція по суті спору та заявлених учасниками справи клопотань, а тому їх неявка не є перешкодою для розгляду справи в даному судовому засіданні.

Ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_8 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення доказу, на вирішення якої третя особа просила поставити питання: чи придатний для ідентифікації підпис від імені ОСОБА_10 у наданому для проведення експертизи оригінал звернення від імені директора ГО "Об"єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015, а також чи виконаний підпис від імені ОСОБА_10 у наданому для проведенні експертизи оригінал і звернення від імені директора громадської організації "Об"єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015 самою ОСОБА_10 чи іншою особою? Клопотання мотивовано тим, що підпис ОСОБА_10 на вказаному зверненні - є підробленим, оскільки вказана особа ніколи не була членом чи керівником вказаної громадської організації, ніколи не підписувала жодного документа в якості її керівника, підпис від її звернення є підробленим.

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_8 про призначення почеркознавчої експертизи.

Ч. 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання відповідача (повторне) про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення доказу, на вирішення якої третя особа просила поставити питання: чи придатний для ідентифікації підпис від імені ОСОБА_10 у наданому для проведення експертизи оригінал звернення від імені директора ГО "Об"єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015, а також чи виконаний підпис від імені ОСОБА_10 у наданому для проведенні експертизи оригінал і звернення від імені директора громадської організації "Об"єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015 самою ОСОБА_10 чи іншою особою? Клопотання мотивовано тим, що підпис ОСОБА_10 на вказаному зверненні - є підробленим, оскільки вказана особа ніколи не була членом чи керівником вказаної громадської організації, ніколи не підписувала жодного документа в якості її керівника, підпис від її звернення є підробленим. Відповідач наголошував в обгрунтування повторного клопотання на тому, що дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом - є іншою обставиною, яка має значення для правильного вирішення справи і підлягає доказуванню в господарському процесі, що передбачено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України. У випадку підтвердження експертним висновком факту підроблення підпису від імені ОСОБА_10 у зверненні, ця обставина доводитиме факт здобуття прокурором цього доказу із порушенням закону, що свідчитиме про його недопустимість і неможливість прийняття судом при ухваленні рішення.

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання відповідача (повторне) про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення доказу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи, спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо - не є необхідними, а тому обумовлені процесуальним законом підстави для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи - відсутні. Крім того, суд зазначає, що вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку. Таким чином, клопотання відповідача (повторне) про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення доказу про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи і витребування для її проведення зразків та доказів- судом апеляційної інстанції відхиляється.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання відповідача (повторне) про витребування: копії кримінального провадження № 12017100060003478, зареєстрованого 17.07.2017 за фактом підроблення офіційного документа за підписом директора ГО "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 358 КК України, яке перебуває у Печерському управлінні поліції ГУ НП України у м.Києві. Клопотання мотивоване тим, що вказаний доказ є необхідним для обґрунтування апеляційних вимог та незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а відповідач позбавлений можливості самостійно отримати вказаний доказ у зв'язку з обмеженістю доступу до нього в силу закону. Крім того, відповідач вказував, що слідчим було відмовлено адвокату ОСОБА_3 у задоволенні відповідного клопотання.

Ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 наведеної статті визначено, що у клопотанні повинно бути зазначено зокрема, заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4), причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п. 5).

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи учасниками справи подано відповідні докази та пояснення, а вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання третьої особи ОСОБА_10 (підписане представником - адвокатом ОСОБА_20 та подане через канцелярію суду 05.06.2018) про витребування: копії кримінального провадження № 12017100060003478, зареєстрованого 17.07.2017 за фактом підроблення офіційного документа за підписом директора ГО "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 358 КК України, яке перебуває у Печерському управлінні поліції ГУ НП України у м.Києві. Клопотання мотивоване тим, що вказаний доказ є необхідним для обґрунтування доводів відповідача та незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а також витребування вказаного доказу забезпечить дотримання прав та свобод ОСОБА_10

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання відповідача (повторне) про витребування від Київської місцевої прокуратури № 6 доказу: обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100060006275 за обвинуваченням ОСОБА_21 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Клопотання мотивовано тим, що зміна керівника третьої особи-2 відбулась на підставі підробленого документа - додатку до протоколу учасників зборів НО "Укрплемоб'єднання" № 1-28/12 від 28.12.2015, які нібито вирішили обрати виконавчим директором ОСОБА_21, дії якого були предметом дослідження у кримінальному провадженні № 12014100060006275, яке розслідується слідчим Печерського УП ГУ НП України у м.Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури № 6. Наведені обставини стосуються повноважень представництва третьої особи-2.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки доказ, на який посилається відповідач, стосується зміни керівництва третьої особи-2, що не входить і не стосується предмету доказування у справі № 910/4715/16. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання третьої особи-4 - ОСОБА_7 про витребування від Київської місцевої прокуратури № 6 доказу: обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014100060006275 за обвинуваченням ОСОБА_21 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Клопотання мотивовано тим, що зміна керівника третьої особи-2 відбулась на підставі підробленого документа - додатку до протоколу учасників зборів НО "Укрплемоб'єднання" № 1-28/12 від 28.12.2015, які нібито вирішили обрати виконавчим директором ОСОБА_21, дії якого були предметом дослідження у кримінальному провадженні № 12014100060006275, яке розслідується слідчим Печерського УП ГУ НП України у м.Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури № 6. Наведені обставини стосуються повноважень представництва третьої особи-2.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки доказ, на який посилається третя особа-4, стосується зміни керівництва третьої особи-2, що не входить і не стосується предмету доказування у справі № 910/4715/16. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання третьої особи ОСОБА_10 (підписане представником - адвокатом ОСОБА_20 та подане через канцелярію суду 05.06.2018) про витребування доказу: оригінал звернення від імені директора громадської організації "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015. Клопотання мотивоване тим, що вказаний доказ є необхідним для правильного вирішення спору, підлягає експертному дослідженню, а також свідчить про незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а третя особа позбавлена можливості самостійно отримати вказаний доказ у зв'язку з обмеженістю доступу до нього в силу закону.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки третьою особою не подано доказів того, що ним самостійно вживались заходи щодо отримання відповідного доказу, а також не доведено неможливість його отримання самостійно. Крім того, спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи учасниками справи подано відповідні докази та пояснення, а вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання третьої особи ОСОБА_10 (підписане представником - адвокатом ОСОБА_20 та подане через канцелярію суду 26.06.2018) про витребування від Генеральної прокуратури України доказ звернення осіб щодо правовідносин права власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_2. Клопотання мотивне тим, що ОСОБА_10 неодноразово заявляла про фальсифікацію відомостей, пов'язаних з ГО Об'єднання Правовий захист , і в Генеральну прокуратуру України містяться інші заяви, подані ОСОБА_10 стосовно вказаної проблеми.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи учасниками справи подано відповідні докази та пояснення, а вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку. Крім того, інші звернення ОСОБА_10 стосовно діяльності громадської організації - не входять до предмету дослідження у даній справі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення повторне клопотання ТОВ "Антур Трейд", про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи. на вирішення якої просив поставити питання:

- на вирішення економічної експертизи: стосовно документального підтвердження первинними документами оплата вартості спірного нерухомого майна, отримувача коштів, документального підтвердження обліку нерухомого майна на балансі Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" та звітності;

- на вирішення оціночно - будівельної експертизи: стосовно ринкової вартості нерухомого майна та вартості поліпшень;

- на вирішення будівельно - технічної експертизи: щодо характеристик та даних спірного об'єкту на відповідність даним, зазначеним в документах в підтвердження відчуження спірного майна.

Клопотання мотивовано тим, що для правильного вирішення спору необхідними є застосування спеціальних знань у будівельній, економічній та оціночній галузі науки. При цьому, надані позивачем докази є суперечливим, в т.ч. і в частині того, яке правове навантаження несе факт оплати вартості нерухомого майна та за яким призначенням грошові кошти були зараховані на рахунок Міністерства сільського господарства та продовольства України та чи не свідчить факт оплати про відчуження Міністерством спірного нерухомого майна.

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання ТОВ "Антур Трейд" про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи, спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо - не є необхідними, а тому обумовлені процесуальним законом підстави для призначення у справі судової комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи - відсутні. Крім того, спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи учасниками справи подано відповідні докази та пояснення, а вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку. Таким чином, клопотання ТОВ "Антур Трейд" про призначення у справі судової комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи - судом апеляційної інстанції відхиляється.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом апеляційної інстанції поставлено на обговорення клопотання ТОВ ВКФ Прогресивні будівельні технології про призначення у справі судову оціночно - будівельну експертизу, на вирішення якої просив поставити питання - на вирішення оціночно - будівельної експертизи: стосовно ринкової вартості нерухомого майна та вартості поліпшень; на вирішення будівельно - технічної експертизи: щодо характеристик та даних спірного об'єкту на відповідність даним, зазначеним в документах в підтвердження відчуження спірного майна.

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання третьої особи-5 про призначення у справі судової оціночно - будівельної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи, спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо - не є необхідними, а тому обумовлені процесуальним законом підстави для призначення у справі судової судової оціночно - будівельної експертизи - відсутні. Крім того, спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи учасниками справи подано відповідні докази та пояснення, а вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку. Також, суд враховує і те, що третя особа-4 є користувачем спірного майна. Таким чином, клопотання ТОВ третьої особи-4 про призначення у справі судової комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи - судом апеляційної інстанції відхиляється.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом апеляційної інстанції поставлено на обговорення клопотання ТОВ ВКФ Прогресивні будівельні технології про витребування доказів, а саме: про витребування від Фонду державного майна України і приєднання до матеріалів справи доказу: архівні документи, які підтверджують, що у Фонду державного майна України знаходилась адміністративна будівля за адресою: АДРЕСА_3 на балансі, а також архівні документи, які підтверджують, що обліковувалась адміністративна будівля за адресою: АДРЕСА_3, як державне майно.

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання третьої особи-5 про витребування доказів.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи учасниками справи подано відповідні докази та пояснення, а вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку. Також, Фонд державного майна України надав письмово свою позицію по суті спору з обґрунтуванням своїх доводів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом розглянуто клопотання ТОВ "Антур Трейд" про долучення до матеріалів справи висновок експерта у галузі права стосовно застосування аналогії права/закону до правовідносин права власності Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрмплемоб'єднання" щодо нерухомого майна, що знаходиться по вул.. Панаса Мирного у м.Києві від 18.01.2018, складеного Національною академією правових наук України.

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи висновку експерта у галузі права стосовно застосування аналогії права/закону до правовідносин права власності Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрмплемоб'єднання" щодо нерухомого майна, що знаходиться по вул. Панаса Мирного у м.Києві від 18.01.2018, складеного Національною академією правових наук України.

Суд апеляційної інстанції після заслуховування думки присутніх представників дійшов висновку про обгрунтованість заявленого клопотання та вирішив залучити вказаний висновок до матеріалів справи.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання третьої особи ОСОБА_10 (підписане представником - адвокатом ОСОБА_20 та подане через канцелярію суду 26.06.2018) про допит свідка ОСОБА_10 у зв'язку з відмовою у витребуванні від Генеральної прокуратури України та приєднання до матеріалів справи доказу - звернення від імені директора ГО "Об"єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 на адресу Генерального прокурора України від 05.02.2015.

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання про допит як свідка ОСОБА_10

Статтею 88 Господарського процесуального кодексу України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Статтею 89 Господарського процесуального кодексу України визначено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки заяви свідка, оформленої з дотриманням вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України - суду не надано, як не надано і доказів згоди особисто ОСОБА_10 про допит її у якості свідка. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом апеляційної інстанції поставлено на обговорення клопотання третьої особи-4 - ОСОБА_7 про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі № 910/4715/16, а саме: арешт, накладений на нежитлове приміщення загальною площею 1 830,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000 та заборону власнику майна ТОВ "Антур Трейд" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії із нерухомим майном, у тому числі, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.

Клопотання мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову порушує права та інтереси ОСОБА_7, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна згідно з договором іпотеки від 16.04.2015, укладеного з ТОВ Антур Трейд . Крім того, ОСОБА_7 вважає, що арешт на будівлю накладено незаконно, винесена з порушенням чинного на час постановлення ухвали процесуального законодавства, а також заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову не містить підтверджених доказами даних, які б свідчили про наміри відповідача відчужити належне йому майно,вчинити будь-які дії, спрямовані на його зменшення, зникнення чи погіршення якості. Крім того, третя особа-4 зазначала, що потреба у вжитті заходів до забезпечення позову - відпала.

Ч. 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки посилання третьої особи-4 на те, що ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову винесена з порушенням процесуального законодавства, чинного на час винесення відповідної ухвали, а також заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову не містить підтверджених доказами даних, які б свідчили про наміри відповідача відчужити належне йому майно,вчинити будь-які дії, спрямовані на його зменшення, зникнення чи погіршення якості - є підставою для оскарження у встановленому порядку відповідного процесуального документа. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 накладено арешт на спірне нерухоме майно та заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з спірним майном вжито з метою забезпечення виконання рішення суду. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Також, в судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання третьої особи-4 - ОСОБА_7 про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити питання:

В судовому засіданні 11.09.2018 присутні представники учасників справи та прокурор висловили свої правові позиції щодо клопотання третьої особи-4 - ОСОБА_7 про призначення у справі комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи, спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо - не є необхідними, а тому обумовлені процесуальним законом підстави для призначення у справі комплексної судової комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи - відсутні. Крім того, спір у справі стосується визнання права власності та витребування спірного майна, для вирішення якого і для з'ясування обставин, що мають значення для справи учасниками справи подано відповідні докази та пояснення, а вирішення спору здійснюється за наслідками дослідження обставин справи та перевірки їх доказами в сукупності, і позовні вимоги прокурора ґрунтуються і на інших доводах з посиланням на певні документи та норми законодавства, як і заперечення відповідача, які також підлягають оцінці в установленому процесуальним законом порядку. Таким чином, клопотання третьої особи-4 - ОСОБА_7 про призначення у справі судової комплексної судової економічно - оціночно - будівельно - технічної експертизи - судом апеляційної інстанції відхиляється.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про виклик для допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_22. Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_21, був допитаний голова учасника НО Укрплемоб'єднання - МСП Майбородівське ОСОБА_22, який показав, що очолюване ним підприємство не видавало ОСОБА_21 довіреність на представництво його інтересів на зборах учасників, які ніби-то відбулися 29.12.2015. У той же час, ОСОБА_21 до протоколу реєстрації учасників зборів вніс завідомо неправдиву інформацію про те, що МСП Майбородівське ніби-то уповноважило його представляти інтереси на зборах. Зокрема, цими показами був підтверджений факт, що керівник НО Укрплемоб'єднання ОСОБА_21 захопив посаду підробивши офіційний документ незаконно.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки заяви свідка, оформленої з дотриманням вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України - суду не надано, як не надано і доказів згоди особисто ОСОБА_22 про допит його у якості свідка. Крім того, згідно наданих відповідачем відомостей, вказана особа була допитана в рамках кримінального провадження № 12014100060006275 за обвинуваченням ОСОБА_21 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Клопотання і відповідні свідчення стосуються зміни керівництва третьої особи-2, що не входить і не стосується предмету доказування у справі № 910/4715/16. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про виклик для допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_23. Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_21, був допитаний голова учасника НО Укрплемоб'єднання - СТОВ Промінь ОСОБА_23, який показав, що очолюване ним підприємство не видавало ОСОБА_21 довіреність на представництво його інтересів на зборах учасників, які ніби-то відбулися 29.12.2015. У той же час, ОСОБА_21 до протоколу реєстрації учасників зборів вніс завідомо неправдиву інформацію про те, що СТОВ Промінь ніби-то уповноважило його представляти інтереси на зборах. Зокрема, цими показами був підтверджений факт, що керівник НО Укрплемоб'єднання ОСОБА_21 захопив посаду підробивши офіційний документ незаконно.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки заяви свідка, оформленої з дотриманням вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України - суду не надано, як не надано і доказів згоди особисто ОСОБА_23 про допит його у якості свідка. Крім того, згідно наданих відповідачем відомостей, вказана особа була допитана в рамках кримінального провадження № 12014100060006275 за обвинуваченням ОСОБА_21 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Клопотання і відповідні свідчення стосуються зміни керівництва третьої особи-2, що не входить і не стосується предмету доказування у справі № 910/4715/16. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

В судовому засіданні 11.09.2018 судом поставлено на обговорення клопотання відповідача про виклик для допиту у судовому засіданні свідка ОСОБА_24. Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_21, був допитаний голова учасника НО Укрплемоб'єднання - ПСП Агрофірма Пурпурівська , який показав, що очолюване ним підприємство не видавало ОСОБА_21 довіреність на представництво його інтересів на зборах учасників, які ніби-то відбулися 29.12.2015. У той же час, ОСОБА_21 до протоколу реєстрації учасників зборів вніс завідомо неправдиву інформацію про те, що ПСП Агрофірма Пурпурівська ніби-то уповноважило його представляти інтереси на зборах. Зокрема, цими показами був підтверджений факт, що керівник НО Укрплемоб'єднання ОСОБА_21 захопив посаду підробивши офіційний документ незаконно.

Проте, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки заяви свідка, оформленої з дотриманням вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України - суду не надано, як не надано і доказів згоди особисто ОСОБА_23 про допит його у якості свідка. Крім того, згідно наданих відповідачем відомостей, вказана особа була допитана в рамках кримінального провадження № 12014100060006275 за обвинуваченням ОСОБА_21 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України. Клопотання і відповідні свідчення стосуються зміни керівництва третьої особи-2, що не входить і не стосується предмету доказування у справі № 910/4715/16. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вказаного клопотання.

Крім того, в судовому засіданні 11.09.2018 поставлено на обговорення вимогу прокурора про застосування до представника ТОВ "Антур Трейд" - адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, представника третьої особи-4 - адвоката ОСОБА_8, представника третьої особи-5 - адвоката ОСОБА_9 захід процесуального примусу у вигляді передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України штрафу за зловживання процесуальними правами, а саме: необґрунтоване заявлення ряду клопотань.

Частиною 1 статті 131 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Пунктом 4 ч. 1 статті 132 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Ч. 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо вимогу прокурора про застосування до представника ТОВ "Антур Трейд" - адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, представника третьої особи-4 - адвоката ОСОБА_8, представника третьої особи-5 - адвоката ОСОБА_9 захід процесуального примусу у вигляді передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України штрафу, дійшов висновку, що обумовлені процесальнним законом підстави для вжиття заходів процесуального примусу - відсутні, оскільки подання учасниками справи в особі представників клопотань, заяв, висвітлення правової позиції стосовно суті спору, а також клопотання про призначення експертиз - є реалізацією учасниками справи своїх процесуальних прав, і що жодним чином не є перешкодою для здійснення судочинства. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відхилення вимог прокурора про застосування заходів процесуального примусу до представника ТОВ "Антур Трейд" - адвоката ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, представника третьої особи-4 - адвоката ОСОБА_8, представника третьої особи-5 - адвоката ОСОБА_9

В судовому засіданні 11.09.2018 судом заслухано пояснення присутніх представників учасників справи по суті спору.

Представники скаржника - ТОВ Анту Трейд в судовому засіданні 11.09.2018 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у апеляційній скарзі та зазначених у додаткових письмових поясненнях, просили апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що винесено всупереч норм матеріального та процесуального права.

Прокурор в судовому засіданні 11.09.2018 заперечував проти доводів апеляційної скарги скаржника - ТОВ Антур Трейд з підстав, наведених у письмових запереченнях та поясненнях, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні 11.09.2018 заперечував проти доводів апеляційної скарги скаржника - ТОВ Антур Трейд з підстав, наведених у письмових запереченнях та поясненнях, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" - в судовому засіданні 11.09.2018 заперечував проти доводів апеляційної скарги, з підстав, наведених у письмових поясненнях, а також зазначав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 - підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених скаржником у апеляційній скарзі, а також надавши власні письмові пояснення, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що винесено всупереч норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Прогресивні будівельні технології" - підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених скаржником у апеляційній скарзі, а також надавши власні письмові пояснення, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що винесено всупереч норм матеріального та процесуального права.

Міністерство аграрної політики та продовольства України, ГО Ветеранів праці та війни, інвалідів , ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судове засідання 11.09.2018 представників не направили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявна їх правова позиція по суті спору, а тому їх неявка не є перешкодою для розгляду справи в даному судовому засіданні.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 17.03.2016 Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" з позовом про визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000, за державою в особі Фонду державного майна України; витребування із чужого незаконного володіння на користь держави в особі Фонду державного майна України нежитлове приміщення загальною площею 1 830,8 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000.

Положеннями 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, прокурор звернувся з відповідним позовом до суду 17.03.2016 (про що свідчить відбиток вхідного штампу канцелярії суду на позовній заяві).

Статтею 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду з відповідним позовом) визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017), у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній як на час звернення прокурора з позовом до суду першої інстанції, так і на даний час) визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній як на час звернення прокурора з позовом до суду першої інстанції, так і на даний час), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній як на час звернення прокурора з позовом до суду першої інстанції, так і на даний час) визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Прокурор у позові зазначав, що безпосереднім порушенням інтересів держави у даному спорі є те, що право власності на спірне приміщення по АДРЕСА_6 у місті Києві у ТОВ Антур Трейд - не виникло, а факт оформлення вказаним товариством права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна свідчить про те, що вказане товариство не визнає право власності держави на вказане майно. Також, прокурор зазначав, незаконне вибуття спірного майна з володіння держави призвело до порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України, який у відповідності до ст. ст. 1, 4, 5 Закону України Про Фонд державного майна України здійснює розпорядження державним майном. При цьому, прокурор наголошував, що про вибуття з володіння держави спірного майна, Фонд державного майна України не було відомо до отримання Генеральною прокуратурою України листа від ОСОБА_10 від 05.02.2015, і про що самим Фондом зазначено у листі від 24.02.2015. Вказана обставина також свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави Фондом державного майна України, якому було відомо про незаконне відчуження з державної власності спірного об'єкта нерухомості із листа Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, проте, жодних заходів на поновлення цих порушенні інтересів держави Фондом здійснено не було. Також, прокурор вказував, що згідно з вимогами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Генеральна прокуратура України повідомила Фонд державного майна України про звернення до суду шляхом надсилання копії позовної заяви з додатками до подання позову до суду.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор у відповідності до приписів процесуального закону та вимог Закону України "Пр прокуратуру" (чинній на час звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом) звернувся з відповідним позовом та обгрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 09.06.1993 наказом Міністерства сільського господарства і продовольства Про передачу адмін.-будинку по АДРЕСА_8 доручено Управлінню адміністративними будинками передати на баланс Укрплемоб'єднання адмінбудинок по АДРЕСА_6.

На виконання цього наказу, Управління адміністративними будинками передало, а "Укрплемоб'єднання" прийняло з 01.06.1993 адміністративний будинок по АДРЕСА_7 у м. Києві, про що складено акт прийому-передачі від 05.08.1993, затверджений Міністром сільського господарства і продовольства України. При цьому, у вказаному акті зафіксовано, що будинок залишається державною власністю, право розпоряджатися ним передається Укрплемоб'єднанню.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що Управлінням адміністративними будинками відповідно до договору від 04.01.1993 № 018/г зазначена будівля передана ВНО "Укрплемоб'єднання" в безстрокову оренду (умовами цього договору встановлено орендну плату у розмірі 4 676 666 купонів щоквартально).

23.11.2009 рішенням Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 у справі № 50/600, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010, задоволено позов Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа - Міністерство аграрної політики України, а саме: визнано за Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" право власності на нежитловий будинок по АДРЕСА_7 у м. Києві, а також зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності на зазначений нежитловий будинок.

07.10.2014 між Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання", як продавцем, громадянином ОСОБА_11, як покупцем, укладено договір купівлі - продажу нежитлового приміщення, з умовами якого продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1 830,8 кв.м., яка належить продавцю на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 по справі № 50/600 і державну реєстрацію якого проведено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м.Києві 18.07.2014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000.

Як встановлено судом першої інстанції, і що не заперечувалось учасниками справи, ОСОБА_12 відчужив зазначене майно шляхом внесення його до статутного капіталу ТОВ "Антур Трейд", у зв'язку з чим 10.01.2015 останньому видано свідоцтво про право власності № 36179645.

08.07.2015 постановою Вищого господарського суду України у справі № 50/600 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010, а справу скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова Вищого господарського суду України від 08.07.2015 у справі № 50/600 містить висновки зокрема про те. що не можна визнати такими, що ґрунтуються на законі і висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо правомірності набуття позивачем права власності на спірне майно, оскільки норми права, які визначають порядок набуття права на державне майно, а те що це майно перебувало у державній власності позивач ("Укрплемоб'єднання") не оспорював, у судових рішеннях не наведено, твердження про набуття права власності відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України суперечить приписам цієї норми та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України, за якими набувальна давність поширюється на випадки коли володіння майном почалося за три роки до набрання Цивільним кодексом України чинності - 01.01.2004 року і мало місце протягом 10 років, а цей строк на час розгляду спору не сплив.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 у справі № 50/600 позов Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа - Міністерство аграрної політики України, а саме: визнано за Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" право власності на нежитловий будинок по АДРЕСА_7 у м. Києві - залишено без розгляду.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 у справі № 50/600 набрала законної сили, і крім того, Верховним Судом ухвалою від 21.06.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 50/600 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 у вказаній справі.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 13.05.2015 у справі 6-53цс 15, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Таким чином, правовий наслідок скасування судом касаційної інстанції у справі № 50/600 судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій про визнання за Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" право власності на нежитловий будинок по АДРЕСА_7 у м. Києві, скасовані рішення не породжували жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно договору купівлі - продажу від 07.10.2014, укладеного між Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання", як продавцем, та громадянином ОСОБА_11, як покупцем, продавець продав, а покупець купив (прийняв у власність) нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1 830,8 кв.м., і в пункті 2 договору зазначено, що відчужувана будівля належить продавцю на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2009 по справі № 50/600. Тобто, відчужуючи спірну нерухомість за договором купівлі - продажу, Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" як правову підставу належності спірного майна продавцю вказано саме скасоване рішення суду у справі № 50/600, яке зазначено як підстава виникнення права власності у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Тобто лише власник вправі розпоряджатись належним йому майном.

ТОВ "Антур Трейд" у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях наголошувало на тому, що спірне майно було продане на користь "Укрплемоб'єднання" Міністерством сільського господарства і продовольства України на підставі наказу Міністерства від 09.06.1993 № 163, акту прийому-передачі від 05.08.1993 та внаслідок сплати "Укрплемоб'єднанням" балансової вартості будівлі на користь Управління адміністративними будинками Міністерства сільського господарства і продовольства України, внаслідок чого спірне майно втратило статус державного та перейшло у власність "Укрплемоб'єднання", яке в подальшому правомірно відчужило його за договором купівлі - продажу на користь ОСОБА_11, яким було внесено спірне майно до статутного капіталу ТОВ Антур-Трейд , яке в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України є добросовісним набувачем спірного майна і яке, відповідно, не може бути витребувано у нього, як законного власника.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши в сукупності подані сторонами докази та здійснивши їх оцінку дійшов висновку про відхилення вказаних доводів скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 86, 89-93, 100 Цивільного кодексу УРСР 1963 року державі належали основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, майно державних торгівельних та інших підприємств тощо, які не підлягали відчуженню у приватну власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Водночас за ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому право власності на підставі такого правочину не набувається та може бувати витребувано на підставі ст. 387 ЦК України.

Крім того, згідно зі ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок.

Пленум Верховного Суду України у п. 18 постанови від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також роз'яснив, що правочинами, які порушують публічний порядок, є такі правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо.

Згідно зі ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених, зокрема, у постанові від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г, права особи, яка вважає себе власником майна, однак не є стороною правочину, яким порушено її право власності, не підлягають захисту шляхом використання правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України. У таких відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Правову позицію про можливість витребування майна його власником із чужого незаконного володіння попри наявність судового рішення, яким визнано право власності за іншою особою, викладено у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс 15.

Зокрема, відповідно до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було предметом судового розгляду та за рішенням суду право власності визнано за іншою особою, проте дійсний власник не був стороною зазначеного правочину, не був учасником судового розгляду і майно відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що одним із основних завдань Фонду є здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передача державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.

При цьому ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна здійснює повноваження його власника та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Постановою Верховної Ради Української РСР Про захист суверенних прав власності Української РСР від 29.11.1990 № 506 було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України № 1540-ХІІ від 10.09.1991, майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 09.06.1993 наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України Про передачу адмін.-будинку по АДРЕСА_8 доручено Управлінню адміністративними будинками передати на баланс Укрплемоб'єднання адмінбудинок по АДРЕСА_6.

Дослідивши в сукупності зміст вказаних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Міністерство сільського господарства і продовольства України видаючи наказ від 09.06.1993, жодним чином не виразило ні власну волю, ні волю держави на відмову від права державної власності на спірне майно, і вказаний наказ не містить і способу зміни права власності (за угодою, оплатно, чи безоплатно).

В свою чергу, станом на момент спірної передачі нерухомості за актом від 05.08.1993, чинним Положенням про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 було передбачено, що держава та її повноважні органи мали право передати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як платно так і безоплатно.

Проте, Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" наголошувало у письмових поясненнях (подані суду апеляційної інстанції 25.01.2018) на тому, що воно належало до державної форми власності та знаходилось у підпорядкуванні Міністерства сільського господарства і продовольства України.

В свою чергу, відповідач посилався на те, що з 1981 року Укрплемоб'єднання входило до системи Міністерства сільського господарства Української РСР на правах Головного управління по племінній справі і Укрплемживоб'єднання, а з моменту державної реєстрації Укрплемоб'єднання (1992 рік) як добровільного договірного об'єднання підприємств та господарств з племінної справи у тваринництві Укрплемоб'єднання виступало як самостійний суб'єкт колективної власності і до системи органів державної влади, зокрема Міністерства господарства і продовольства України - не належало. У зв'язку із змінами у цивільному законодавстві України (2004 рік) Укрплемоб'єднання набуло статусу юридичної особи приватного права, який має і на даний час.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

30.01.1981 Постановою Ради Міністрів Української РСР № 62 "Про створення в республіці єдиної системи управління племінною справою в тваринництві" в системі Міністерства сільського господарства УРСР створено (на госпрозрахунку) Республіканське виробниче об'єднання по племінній справі в тваринництві (Укрплемоб'єднання) на базі Головного управління по племінній справі і Укрплемживоб'єднання.

23.08.1988 Постановою Ради Міністрів Української РСР № 250 "Про схему управління Держагропрому УРСР" з метою посилення інтеграції науки з виробництвом, включення до складу науково-виробничих, виробничо-наукових і виробничих об'єднань науково- дослідних. конструкторських і технологічних організацій, створення нових виробничо- наукових об'єднань прийнято рішення створити в безпосередньому підпорядкуванні Державного агропромислового Комітету УРСР (Держагропром) Виробничо-наукове об'єднання з племінної справи в тваринництві "Укрплемоб'єднання" на принципах повного госпрозрахунку, самофінансування і самоуправління. Статут Виробничо-наукового об'єднання з племінної справи в тваринництві "Укрплемоб'єднання" зареєстровано Виконкомом Київської міської Ради народних депутатів.

Відповідно до положень Статуту Виробничо-наукового об'єднання з племінної справи в тваринництві "Укрплемоб'єднання" є договірним об'єднання, засновниками якого є обласні об'єднання з племінної справи в тваринництві, державні племінні заводи, іподроми та малі підприємства.

Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 29.05.1992 № 48 "Питання Міністерства сільського господарства і продовольства України" затверджено перелік установ і організацій при Міністерстві сільського господарства і продовольства України; Виробничо- наукове об'єднання з племінної справи в тваринництві "Укрплемоб'єднання" увійшло до вказаного переліку.

Згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 13.10.1992 № 110 Про розподіл обов'язків між Міністром і заступниками Міністра доручено питання роботи підрозділів та організацій при Міністерстві сільського господарства і продовольства України, зокрема, вказаному Міністерству доручено питання роботи Виробничо-наукового об'єднання по племінній справі в тваринництві Укрплемоб'єднання .

Пунктом 3 Наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 06.05.1993 № 122 Про державну племінну службу України з 17.05.1993 ліквідовано Виробничо-наукове об'єднання з племінної справи в тваринництві "Укрплемоб'єднання" та створено Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання". Цим же наказом призначено генерального директора об'єднання та зобов'язано головні управління фінансового і цінового регулювання та капітального будівництва Міністерства здійснювати фінансування цієї загальнодержавної установи.

Згідно пп. 3.1 п. 3 Статуту Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання в редакції 1993 року, Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" є правонаступником Виробничо-наукове об'єднання з племінної справи в тваринництві "Укрплемоб'єднання".

11.08.1993 Київською міською державною адміністрацією затверджено Статут НО Укрплемоб'єднання , відповідно до положень якого останній є правонаступником Виробничо-наукового об'єднання з племінної справи в тваринництві "Укрплемоб'єднання", з аналогічним складом засновників.

15.08.1993 Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України № 223 "Про розподіл обов'язків між. Міністром і заступниками Міністра" вирішення питань роботи, зокрема, НО "Укрплемоб'єднання" відносилось до повноважень Першого заступника міністра ОСОБА_25.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора та Національного об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання про те, що останнє належало до юридичних осіб з змішаною організаційно-правовою формою, яке хоч і було добровільним об'єднанням засновників, однак належало до державної форми власності, що зокрема підтверджується копією реєстраційної картки НО "Укрплемоб'єднання", яка була подана 13.07.1998 державному реєстратору уповноваженим представником НО "Укрплемоб'єднання", і яка приймається судом апеляційної інстанції до уваги, в якій у графі Форма власності зазначено Державна , а в графі Керівник зазначено ОСОБА_15, якому зокрема згідно з наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 13.10.1992 № 110 Про розподіл обов'язків між Міністром і заступниками Міністра доручено питання роботи підрозділів та організацій при Міністерств, зокрема, Виробничо-наукове об'єднання по племінній справі в тваринництві Укрплемоб'єднання . При цьому, згідно з відомостями реєстраційної картки НО "Укрплемоб'єднання" щодо внесення змін, зміна форми власності НО "Укрплемоб'єднання" з державної на колективу відбулася 10.02.2004, шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки про таку зміну, яка приймається судом апеляційної інстанції до уваги в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, на дату отримання на баланс спірного об'єкта нерухомості (05.08.1993), "Укрплемоб'єднання" мало державну форму власності.

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991, ст.ст. 2, 3 Закону України Про підприємства в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 1 Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 № 1452 Про передачі підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави вказане об'єднання на час передачі йому на баланс спірного майна (за актом від 05.08.1993) мало статус державного, а його майно перебувало у державній власності, а саме у віданні Міністерства сільського господарства і продовольства України.

Відповідно до ст. 11 Конституції УРСР від 20.04.1978, ст. 90 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 та ст. 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991, адміністративна будівля по вул.. Панаса Мирного, 28 у м.Києві перебувала на балансі та використовувалась Міністерством сільського господарства УРСР, а в подальшому Міністерством сільського господарства і продовольства України і мала статус державної власності.

При цьому, прокурором для долучення до матеріалів справи в підтвердження перебування спірного майна у державній власності подано засвідчені копії наступних архівних документів:

- лист голови ФДМУ на ім'я заступника Міністра сільського господарства і продовольства № 10-8/2-3698, в якому зазначено, що на виконання розпорядження Президента України від 24.07.1992 за № 129/92-рп Про забезпечення приміщеннями дипломатичних представництв іноземних держав в м.Києві Фонд державного майна України пропонує Міністерству сільського господарства і продовольства терміново передати на баланс Міністерства закордонних справ України будинки, зокрема по АДРЕСА_6 у м.Києві;

- лист Представника Президента України № 003-107 від 23.04.1992 на ім'я Голови Верховної Ради України про надсилання переліку будинків, які можливо використати для розміщення іноземних посольств, і до якого включено зокрема будинок у м.Києві по АДРЕСА_6, який є державною власністю;

- розпорядження Президента України від 24.07.1992 № 129/92-рп про забезпечення приміщеннями дипломатичних представництв іноземних держав у м.Києві, і згідно додатку до якого у Переліку будинків, що підлягають вивільненню для розміщення дипломатичних представництв іноземних держав у м.Києві включено будинок по АДРЕСА_6, у якому розміщувалась організація Міністерства сільського господарства і продовольства України;

- лист Київського міського бюро технічної інвентаризації виконкому Київського міської ради народних депутатів № 10-8/2-1233 від 20.05.1992, адресований ФДМУ, в якому зазначено,що будинок по АДРЕСА_6 у м.Києві знаходиться на балансі ГИВЦ Мінсельхоз УРСР.

Відповідно до положень п. 5 Декрету КМУ від 15.12.1992 № 8-92 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності щодо заборони підприємствам, що є у загальнодержавній власності, передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, організаціям та установам, платіжним дорученням від 10.08.1993 Укрплемоб'єднання перерахувало управлінню адмінбудівлями Мінсільгоспрода України залишкову балансову вартість зазначеної будівлі.

Доводи скаржника про те, що при перерахуванні грошових коштів згідно платіжного доручення № 481 від 10.08.1993, як оплати за передачу нежитлової будівлі, між Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві Укрплемоб'єднання і Управлінням адмінбудинками Міністерства сільського господарства і продовольства України виникли цивільні правовідносини, що є свідченням переходу права власності на приміщення, у зв'язку з чим з дати повної оплати вартості спірного нерухомого майна Укрплемоб'єднання набуло право власності на нього в установленому порядку і державна реєстрація права власності на нього не вимагалась приписами чинного законодавства на момент набуття майна - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з ст. 33 Закону Української РСР Про власність , який був чинний станом на 1993 рік, управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада Української РСР і місцеві Ради народних депутатів Української РСР, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів Української РСР.

Статтею 34 Закону Української РСР Про власність , який був чинний станом на 1993 рік, визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" №1540-ХІІ від 10.09.1991, майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Постановою Верховної Ради України від 14.02.1992 № 2116 Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності , яка є чинною на даний час, у зв'язку з покладанням на Кабінет Міністрів України згідно з постановою Верховної Ради Української РСР від 15.10.1990 Про управління державним майном Української РСР повноважень по управлінню державним майном, що є у загальнодержавній власності, і створенням для здійснення цих повноважень Фонду державного майна України, було заборонено передачу функцій щодо управління підприємств, установ і організацій, що є у загальнодержавній власності, іншим органам державного управління, а також корпораціям, концернам, асоціаціям та іншим об'єднанням.

При цьому, згідно з ст. 10 Закону України Про підприємства в Україні , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснювалося виключно на конкурентних засадах у порядку, що визначався Фондом державного майна України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Управління адміністративними будинками передало, а "Укрплемоб'єднання" прийняло з 01.06.1993 адміністративний будинок по АДРЕСА_7 у м. Києві, про що складено акт прийому-передачі від 05.08.1993, затверджений Міністром сільського господарства і продовольства України. При цьому, у вказаному акті зафіксовано, що будинок залишається державною власністю, право розпоряджатися ним передається Укрплемоб'єднанню . Крім того, дослідивши платіжне доручення від 10.08.1993 про перерахування 1 491 979,56 карбованців "Укрплемоб'єднанням", судом встановлено, що призначенням платежу за вказаним платіжним документом вказано: балансовая стоимость зданим по ул. Панаса Мирного, 28, согласно акта прийома-передачі от 05.08.93 № 62/54 , тобто правовою природою вказаних коштів є перерахування балансової вартості (що узгоджується з п. 5 Декрету КМУ від 15.12.1992 № 8-92 Про управління майном, що є у загальнодержавній власності ), а не оплата ціни майна, як істотної умови договору, що спростовує доводи скаржника про оплатність зафіксованої у акті від 05.03.1993 передачі спірного майна.

Суд апеляційної інстанції дослідивши вказані документи в сукупності, дійшов висновку, що вказані акт та платіжне доручення не є належними, допустимими та достатніми доказами волевиявлення держави саме щодо продажу (оплатності) майна і, відповідно, його набуття "Укрплемоб'єднанням" у власність, оскільки вказані документи жодним чином не засвідчують однозначну волю держави саме на відчуження спірного майна оплатно, тобто припинення всіх правомочностей власника, як не засвідчують і обставину передачі спірного майна саме у власність "Укрплемоб'єднання", а отже, не є доказами і виникнення між сторонам правовідносин саме купівлі - продажу. Наведене також підтверджується тим, що в акті прийому-передачі від 05.08.1993 чітко зазначено, що спірне майно залишається державною власністю. При цьому, в акті зафіксовано, що одна з складових права власності передана на користь Укрплемоб'єднання , а саме право розпорядження. Відповідно, інші складові права власності (володіння в розумінні правової належності до державного майна та користування), які були закріплені у ст. 86 Цивільного кодексу УРСР (чинного станом на момент складення акту від 05.08.1993), так і в подальшому закріплених у ст. 317 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, залишились у держави. При цьому, передача права розпорядження власником іншій особі не свідчить про припинення власником своїх прав на річ в розумінні ст. 346 Цивільного кодексу України, а також з підстав, визначених ст. 128-143 ЦК УРСР 1963 року, який був чинний до 01.01.2004.

З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що майно набуто ним на законних підставах, а саме: внесення до статутного капіталу ОСОБА_11. якому це майно було продано за чинним і не визнаним недійним договором купівлі - продажу власником, за яким право власності визнано за рішенням суду у справі № 50/600, і яким у 1993 році було сплачено 1 491 979,56 карбованців на користь Управління адмінбудівлями Мінсільгоспрода України в рахунок придбання нерухомого майна - суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідно до ст. 224, 227 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963, п. 2 наказу Фонду державного майна України від 02.12.1992 № 530 Про затвердження Положення про порядок відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством та п. 1 вказаного Положення, цілісні майнові комплекси, будівлі, споруди та незавершене капітальне будівництво підлягали відчуженню шляхом приватизації, отже, продаж загальнодержавного майна та зміна його форми власності була можлива лише за проведення його оцінки, конкурсу (аукціону) та укладання письмового договору купівлі - продажу. Водночас, при передачі спірного майна на баланс Укрплемоб'єднання процедура приватизації не проводилась, договір купівлі - продажу не укладався, а отже, правова форма власності на це майно - не змінилася, воно залишилось у власності держави, а до Укрплемоб'єднання перейшла одна з складових права власності, а саме: право розпорядження. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право розпорядження не є поглинаючим у даному випадку інших прав складових права власності, а навпаки, воно виокремлено з права власності вказаним актом від 05.03.1993, і вказаний акт жодним чином не посвідчує перехід права власності в сукупності складових його прав саме до Укрплемоб'єднання .

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідно до п.п. 1, 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 та заступником Голови Верховного суду Української РСР 15.01.1966, яка була чинною до грудня1995, обов'язковій реєстрації у бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлюючих документів підлягали всі будинки у межах міст, а в додатку № 1 до вказаної Інструкції наводився перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких могла проводитись реєстрація будинків у містах. Проте, Укрплемоб'єднання правовстановлюючих документів згідно вказаної Інструкції - не отримувало, реєстрацію права колективної або приватної власності на неї не здійснювало.

П. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на викладене, оцінивши наявні матеріали справи в сукупності, дослідивши подані сторонами докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Укрплемоб'єднання не було набуто в розумінні ст.ст. 4, 86, 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року право власності (в сукупності усіх правомочностей) на будівлю по АДРЕСА_7 у м.Києві, відповідно, Укрплемоб'єднання не мало усіх повноважень власника на продаж спірного майна за договором купівлі - продажу гр. ОСОБА_11, а останній, відповідно, не мав усіх повноважень власника його відчужувати шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ Антур Трейд , що суперечить приписам 316, 317 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку встановлено, що належне державі на праві власності спірне нерухоме майно - будівля по АДРЕСА_7 у місті Києві, маючи статус державного і залишаючись з вказаним статусом протягом усього часу спірних правовідносин, стала предметом правочинів, а саме: договору купівлі - продажу від 07.10.2014 (за яким ОСОБА_11 виступив покупцем, а Національне об'єднання по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" -продавцем), а також правочину щодо внесення ОСОБА_11 спірного майна до статутного капіталу ТОВ Антур Трейд , про що останньому видано свідоцтво про право власності, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про нікчемність вказаних правочинів в силу приписів ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незаконне вибуття спірного майна з володіння держави призвело до порушення інтересів держави в особі Фонду, який згідно з вимогами чинного законодавства здійснює розпорядження державним майном.

При цьому, в матеріалах справи наявний лист Фонду державного майна України від 29.01.2009 № 10-15-1225, в якому Фондом державного майна України повідомлено Національному об'єднанню по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" про те, що за результатами інвентаризації об'єктів державної власності відомості щодо адміністративної будівлі, як знаходиться за адресою: м.Київ, вул.. Панаса Мирного, 28 від органів державного управління до ФДМУ не надавалися. В Єдиному реєстрі об'єктів державної власності зазначена будівля як об'єкт державної власності не обліковується.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі також ґрунтуються на відомостях, які наведені у вказаному листі Фонду державного майна України від 29.01.2009 № 10-15-1225.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказаний лист, дійшов висновку, що наведені у ньому відомості не спростовують встановлені під час судового розгляду обставини належності спірної нерухомості до державної власності, як не спростовують і обставин наявності такого статусу і на даний час, оскільки відсутність певного майна у реєстрах, зокрема реєстрі об'єктів державної власності, жодним чином не спростовує обставину наявності права саме держави на спірне майно і не скасовує та/або припиняє таке право держави, оскільки припинення права власності відбувається з підстав, визначених ст. 346 Цивільного кодексу України, а також до 01.01.2004 відбувалось з підстав, визначених ст. 128-143 ЦК УРСР 1963 року, який був чинний до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв'язку з суспільною необхідністю в земельній ділянці, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації. 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку, судом не встановлено обставин, які б свідчили про волю держави на відчуження спірного майна шляхом припинення права власності на нього за волею власника з підстав, передбачених як ст. 346 Цивільного кодексу України, так і ст. 128-143 ЦК УРСР 1963 року, який був чинний до 01.01.2004, як не встановлено і обставин, які б свідчили про те, що хоча воля власника на відчуження речі і була відсутня, проте, таке відчуження відбулось у законний спосіб з об'єктивних причин або відчуження державного майна відбулось внаслідок волевиявлення іншого суб'єкта права, який за своїм статусом наділений повноваженням щодо розпорядження державним майном у встановленому законом порядку.

Також, Національним об'єднанням по племінній справі у тваринництві "Укрплемоб'єднання" у листі від 29.09.2009 № 6507-121 зазначено, що адміністративний будинок по вул.. Панаса Мирного, 28 обліковується на балансі об'єднання на рахунку 10 Основні засоби , субрахунок 103 Будівлі та споруди , залишкова вартість на 01.07.2009 - 100 247 грн. 87 коп. із 05.08.1993. Наведене також узгоджується і з відомостями акту прийому-передачі від 05.08.1993, затвердженого Міністром сільського господарства і продовольства України, у якому зафіксовано, що будинок залишається державною власністю.

Стосовно доводів відповідача про те, що задоволення позовних вимог прокурора суперечить положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, а також недотримання при вирішенні спору базових принципів правової визначеності та пропорційності, закріплених в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також неврахування приписів ст. 1 Першого протоколу стосовно права мирного володіння майном, - суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейського суду з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Таким чином, право власності держави на нерухоме майно реалізується нею через відповідні уповноважені органи шляхом висловлення свого волевиявлення у порядку та формі, визначеній законом.

В цьому контексті в сфері правовідносин власності важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на об'єкти нерухомості в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з розпорядженням об'єктами державної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) вибуття з власності держави без її волі об'єкту права державної власності поза встановленої законом процедури, такому суспільному інтересу не відповідає.

За таких обставин суд апеляційної інстанції наголошує, що у даній справі, яка переглядається в апеляційному порядку, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та витребування його з воолодіння відповідача на користь держави - є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - права власності держави на об'єкт нерухомого майна, яке заперечуться відповідачем, а також захист суспільних інтересів загалом, захист права власності. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині підтвердження власника спірного майна, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності держави, захист такого права обраним прокурором шляхом.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує і на тому, що учасники справи, в яких певний проміжок часу спірне майно перебувало у власності та/або користуванні, або на іншому майновому праві, не позбавлені права вимагати у встановленому законом порядку відповідної компенсації, що узгоджується і з існуючою практикою Європейського суду з прав людини(наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства"), яка визначає те, що одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, і право на таку компенсацію жодним чином не обмежується прийняттям судового рішення у даній справі.

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Так, Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність та поведінка особи.

Статтею 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України визначає, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Частина 3 статті 388 Цивільного кодексу України визначає, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Доводи скаржника про те, що він є добросовісним набувачем в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

При цьому, ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 Цивільного кодексу України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Ц Цивільного кодексу України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Ц Цивільного кодексу України.

У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суду України, зокрема, у постанові від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та у постанові від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, який дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, необхідно встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК , зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.

Як встановлено судом апеляційної інстанції вище, за наслідками розгляду справи в апеляційному порядку, судом не встановлено обставин, які б свідчили про волю держави на відчуження спірного майна шляхом припинення права власності на нього за волею власника з підстав, передбачених як ст. 346 Цивільного кодексу України, так і ст. 128-143 ЦК УРСР 1963 року, який був чинний до 01.01.2004, як не встановлено і обставин, які б свідчили про те, що хоча воля власника на відчуження речі і була відсутня, проте, таке відчуження відбулось у законний спосіб з об'єктивних причин або відчуження державного майна відбулось внаслідок волевиявлення іншого суб'єкта права, який за своїм статусом наділений повноваженням щодо розпорядження державним майном у встановленому законом порядку. Крім того, акт приймання - передачі від 05.08.1993 та платіжне доручення від 10.08.1993 на суму 1 491 979,56 карбованців - не є належними, допустимими та достатніми доказами волевиявлення держави саме щодо продажу (оплатності) майна і, відповідно, його набуття "Укрплемоб'єднанням" у власність, оскільки вказані документи жодним чином не засвідчують однозначну волю держави саме на відчуження спірного майна оплатно, тобто припинення всіх правомочностей власника, як не засвідчують і обставину передачі спірного майна саме у власність "Укрплемоб'єднання", а отже, не є доказами і виникнення між сторонам правовідносин саме купівлі - продажу.

Таким чином, обставини, на які посилався відповідач стосовно добросовісності його як набувача спірного нерухомого майна, обумовлені ст.330, 388 Цивільного кодексу України - матеріалами справи не підтверджуються та спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. В свою чергу, обраний прокурором спосіб захисту прав держави шляхом заявлення вимог про визнання права власності на спірний об'єкт нерухомості та його витребування на користь держави від відповідача - відповідає ефективному засобу захисту та дозволить відновити права держави на об'єкт нерухомості державної форми власності.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що передача спірного нерухомого майна в приватну власність призвела до порушення права власності держави на це майно, у зв'язку з чим право та охоронювані законом інтереси держави підлягають захисту судом шляхом застосування способів, визначених п. п. 2 та 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, - визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом витребування спірного нерухомого майна з володіння відповідача на користь держави в особі позивача. Застосування саме таких способів захисту забезпечує досягнення мети захисту порушених прав та інтересів - збереження у власності держави спірного нерухомого майна.

Згідно з статті 109 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Також, суд апеляційної інстанції дослідив долучені до матеріалів справи надані відповідачем висновок експерта у галузі права від 18.01.2018, складений Національною академією правових наук України, а також науково-правовий експертний висновок від 20.12.2017, складений Київським регіональним центром Національної академії правових наук України, проте, судом апеляційної інстанції здійснено самостійні висновки щодо спірних правовідносин, що є правом суду згідно з приписами статті 109 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про необхідність врахування при вирішенні спору пояснень ОСОБА_10, які отримані представником відповідача, як адвокатом, за результатами опитування в процесі правової допомоги клієнту, оскільки вимогами процесуального закону не передбачено даного виду доказу.

Стосовно доводів учасників справи про застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції враховує, що ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем в суді першої інстанції було заявлено про застосування до вимог прокурора строку позовної давності з посиланням на ст. 257, ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 71, 75,76 80 ЦК УРСР (1963 року). На пропуск строку позовної давності відповідач також наголошував в обгрунтування доводів апеляційної скарги.

Зокрема, відповідач посилався у на те, що позивачем у справі є Фонд державного майна України і саме з моменту, коли він дізнався про порушення свого права і повинен обліковуватись строк позовної давності щодо вимог прокурора у справі. Відповідач зазначав, що право на звернення до суду з відповідним позовом виникло у Фонду ще у 2009 році, у зв'язку з чим трирічний строк позовної давності за ст. 267 Цивільного кодексу сплив у 2012 році, а довідатись про порушення прав держави Фонд взагалі міг ще у 1993 році, що є підставами для застосування ст. 80 ЦК УРСР 1963 року.

В свою чергу, подані іншими учасниками справи заяви про застосування строку позовної давності на стадії апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду в контексті ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Статтею 71 Цивільного кодексу УРСР 1963 року визначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Відповідно до статті 75 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони.

Згідно з ст. 76 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно з статтею 80 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

П.6. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Як зазначав прокурор у позові, про вибуття майна із державної власності Генеральній прокуратурі України стало відомо під час розгляду звернення директора ГО "Об'єднання "Правовий захист" ОСОБА_10 від 05.02.2015 та інформації Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 15.05.2015 № 333.

Водночас Фонду державного майна України, в інтересах якого Генеральна прокуратура України звернулася з указаним позовом, про незаконне вибуття спірного майна з володіння держави не було відомо до отримання листа Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, що вбачається зі змісту листа Фонду від 24.02.2015 № 10-15-2794.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк позовної давності Генеральною прокуратурою України та Фондом не пропущено.

Одночасно указана обставина свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави Фондом, якому було відомо про незаконне вибуття з володіння держави спірного об'єкта нерухомості із згаданого листа Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, проте жодних заходів на поновлення цих порушених інтересів держави Фондом здійснено не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не застосовуються, оскільки у держави кожен день виникало право звернутися до суду за захистом свого порушеного права власності та витребування спірного майна. При цьому, як зазначалось вище, неналежне здійснення захисту інтересів держави Фондом державного майна України, якому було відомо про незаконне відчуження з державної власності спірного об'єкта нерухомості із листа Генеральної прокуратури України від 12.02.2015, проте, жодних заходів на поновлення цих порушенні інтересів держави Фондом здійснено не було.

Таким чином суд апеляційної інстанції за результатами розгляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано задоволено позов та визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1830,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000, за державою в особі Фонду державного майна України, а також витребування із володіння відповідача на користь держави в особі Фонду державного майна України нежитлове приміщення загальною площею 1830,8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 414905080000.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст рішення підписано 30.12.2016) у справі №910/4715/16 - не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст рішення підписано 30.12.2016) у справі №910/4715/16 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат шляхом покладення на відповідача судового збору за подачу позову.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст рішення підписано 30.12.2016) у справі №910/4715/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 (повний текст рішення підписано 30.12.2016) у справі №910/4715/16 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Антур Трейд".

4. Матеріали справи №910/4715/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 17.09.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

В.В. Куксов


Суд	Київський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.09.2018
Оприлюднено	18.09.2018
Номер документу	76507309
Судочинство	Господарське

Станік С.Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.09.2018 по справі 910/4715/16КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/4715/16

Постанова
від 11.09.2018 по справі 910/4715/16
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД