Рішення

від 11.09.2018 по справі 826/9783/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 11 вересня 2018 року                                          справа №826/9783/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства “Київський туристський готель “Дружба” (далі по тексту – позивач, ДП “Київський туристський готель “Дружба”) доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2017 року №0004711402 В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, виходячи з наступного: в акті перевірки не чітко викладені порушення, не вказані відповідні первинні документи та не наведено в матеріалах перевірки розрахунків, на підставі яких визначено об'єкт оподаткування; акт перевірки не містить підпису одного з перевіряючих, не має реєстраційного номеру та дати реєстрації; позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі, а саме в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, а орендодавець питання щодо збільшення орендної плати не ініціює; змін у договорі оренди земельної ділянки не було, тому позивач нараховував та сплачував орендну плату за земельні ділянки відповідно до вимог статей 286, 288 Податкового кодексу України; донарахування орендної плати за землю у 2015 році з врахуванням нормативної грошової оцінки землі, проведеної у 2015 році, є безпідставним, оскільки вона може бути застосована лише у 2016 році; позивач наголошує на неправомірності застосування інформації, наведеної в довідках №№1, 2 як підстави для обчислення орендної плати за 2015  рік та недостовірність інформації у цих довідках. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9783/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому повністю підтримав правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В судовому засіданні 04 червня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини третьої статті 194  Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13 липня 2017 року №0004711402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123  Податкового кодексу України за порушення пунктів підпункту 288.5.1 пункту 288.5  статті 288 та підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України ДП “Київський туристський готель “Дружба” збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 3  007  951,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 2  406  361,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 601  590,00  грн. Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, воно прийняте на підставі акта від 30 травня 2017 року №206/26-15-14-02-03-14/02583684">02583684. У справі міститься копія акта від “.05.2017 № /26-15-14-02-03/2583684” “Про результати документальної планової виїзної перевірки ДП “Київський туристський готель “Дружба” код 2583684 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016” (далі по тексту – акт перевірки); проте, за відсутності у справі інших доказів, суд вважає, що вказані акти є ідентичними. У висновку акта перевірки, серед іншого встановлено, що в порушення підпункту 288.5.1 пункту 288.5  статті 288 та підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України по орендній платі за землю занижено зобов'язання в сумі 2  471  560,00 грн. за 2014-1016 роки, посилаючись на дані довідок №№Ю-18177/2015, Ю-18179/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21 грудня 2015 року №1662 та №1663. Із наявного у справі розрахунку штрафних санкцій сума податкового зобов'язання визначена за 2015 рік у розмірі 376  587,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 94  147,00 грн. та за 2016 рік сума податкового зобов'язання – 2  029  774,00 грн. і застосовані штрафні санкції у розмірі 507  443,00 грн. Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Пункт 4 розділу ІІІ Порядку встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином: 1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються); 2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів. Однак, суд звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено про суть такого порушення та в чому воно виявилось, зокрема, відповідач не навів документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Таким чином, факти порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5  статті 288  та підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України в частині заниження зобов'язання з орендної плати за землю за 2014-1016 роки на суму 2  471  560,00  грн. викладені не чітко, не об'єктивно та без посилань на конкретні документи, що підтверджують наявність зазначених порушень, що свідчить про не дослідження відповідачем обставин діяльності позивача та виключає можливість прийняти висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку ДП  “Київський туристський готель “Дружба”. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заниження суми податкового зобов'язання з орендної плати виявилось у тому, що розмір орендної плати, зазначений у договорі оренди, є нижчим від встановленого пунктом 288.5 статті 288  Податкового кодексу України, та сума річного платежу за договором оренди землі є меншою, ніж сума платежу, визначена цим пунктом, проте, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету, не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147  пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. У свою чергу за змістом підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України. Як визначає пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Відповідно до підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки. Тобто, законодавець визначив граничні межі річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки (найменшу та найвищу), незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. З аналізу наведених норм вбачається, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5  Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Однак, на думку суду, у межах спірних правовідносин підстави для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з орендної плати були відсутні. Так, відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому  статтею 58  цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному  пунктом 44.7  статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Отже, виключно акт перевірки із зафіксованими у ньому порушеннями може бути підставою для прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення та визначення суми грошового зобов'язання. Суд звертає увагу, що відзив на позовну заяву не може встановлювати правові підстави для визначення суми грошового зобов'язання та виявляти нові або роз'яснювати вже виявлені порушення податкового законодавства вже після реалізації акта перевірки. Як встановлено вище, акт перевірки не містить обґрунтувань суті порушення ДП  “Київський туристський готель “Дружба” підпункту 288.5.1 пункту 288.5  статті 288 та підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України щодо заниження орендної плати за землю; у свою чергу у відзиві на позову заяву зазначено про нові підстави для визначення суми грошового зобов'язання, не зафіксовані раніше в акті перевірки. Крім того, відповідачем не доведено правомірності розрахунку суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб саме на рівні 2  406  361,00 грн., у тому числі за 2015 рік - 376  587,00 грн. та за 2016 рік– 2  029  774,00 грн. Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Наведені норми вказують, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру з використанням відповідного розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а для обчислення плати за землю контролюючий орган повинен отримати інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до пункту 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27 січня 2006 року №18/15/21/11 (чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин), за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Проте, відповідач не надав суду витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок. В акті перевірки є згадка про довідки Департаменту земельних ресурсів КМДА №№Ю-18177/2015, Ю-18179/2015 про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 21 грудня 2015 року №1662 та №1663, однак, у справі такі довідки відсутні. Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав доказів, які б підтверджували правомірність обчислення спірної суми грошового зобов'язання з орендної плати, зокрема щодо актуального розміру нормативної грошової оцінки землі, розміру земельної ділянки (ділянок) та не довів, що позивач взагалі є орендарем земельних ділянок, про які йде мова в акті перевірки. Відповідачем також не наведено та не надано відповідних доказів щодо того, які показники застосувало ГУ ДФС при визначенні позивачу суми грошового зобов'язання, наприклад щодо базової вартості землі, коефіцієнта на функціональне використання землі, локального коефіцієнта. Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13 липня 2017  року №0004711402, яким ДП “Київський туристський готель “Дружба” збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 3  007  951,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)  розсудливо; 7)  з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “Київський туристський готель “Дружба” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачену ним суду судового збору у розмірі 45  119, 27 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС. Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Адміністративний позов Дочірнього підприємства “Київський туристський готель “Дружба” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 13 липня 2017 року №0004711402. 3.  Стягнути на користь Дочірнього підприємства “Київський туристський готель “Дружба” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 45  119,27 грн. (сорок п'ять тисяч сто дев'ятнадцять гривень двадцять сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Дочірнє підприємство “Київський туристський готель “Дружба” (01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 5, ідентифікаційний код 02583684">02583684). Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980). Суддя                                                                                               В.А. Кузьменко