Постанова

від 11.09.2018 по справі 804/16246/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №804/16246/15

адміністративне провадження №К/9901/37713/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Спеціалізованої Дежавної податкової інспекції з обслуговуванняя великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 (головуючий суддя - Степаненко В.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Баранник Н.П., судді - Дурасова Ю.В., Щербак А.А.)

у справі №804/16246/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського" (далі-Товариство) звернулося в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при визначені своїх податкових зобов'язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми В4 від 04.12.2015 року №0000634602 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22 329 780, 00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС форми Р від 04.12.2015 року № 0000634602 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 329 061, 50 грн., з яких сума 886 041, 00 грн. основного платежу, 443 020, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на користь публічного акціонерного товариства ЄвразДніпропетровський металургійний завод ім. Петровського судові витрати у розмірі 354 882, 62 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що надані позивачем первинні документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами підтверджують фактичне здійснення операцій за укладеними між позивачем та його контрагентами договорами та свідчать про правомірність формування Товариством своїх податкових зобов'язань.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби та трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності, що на його думку свідчить про нікчемність укладених між Товариством та його контрагентами угод.

11 серпня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній вважає доводи, викладені в касаційній скарзі безпідставними та необґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій такими, що відповідають закону.

14 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ Євраз ДМЗ ім. Петровського вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з рядом контрагентів.

За результатами перевірки складено акт №143/28-01-42-02-05393056 від 19.11.2015 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Євраз ДМЗ ім. Петровського з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ Естіл за липень-серпень 2015 року, ТОВ Феросплав компані за липень 2015 року, ТОВ Мінерал Груп за липень-серпень 2015 року, ПП Ресурс М за червень-серпень 2015 року, ТОВ Політехномет за лютий 2015 року, ТОВ Укртрасстандарт за травень, липень-серпень 2015 року, ПНВП Інвест Гарант за червень-серпень 2015 року, ТОВ Вторцветметресурси за липень-серпень 2015 року, ТОВ КОКСОХІМРЕМОНТ за червень-серпень 2015 року, ТОВ Корпорація АРСІЛ за травень-серпень 2015 року, ТОВ ВКФ НАЙС за червень-серпень 2015 року, ТОВ ЛТ ІМПЕКС за липень 2015 року, ТОВ Технологія за червень-серпень 2015 року, ТОВ ТД Запоріжпідшипник за липень-серпень 2015 року, ТОВ ІТС за червень-серпень 2015 року, ТОВ Лебтрансгруп за липень-серпень 2015 року, ТОВ ГАЗ-Екосистема за липень-серпень 2015 року, ТОВ Завод Енергокредо за травень-серпень 2015 року, ТОВ Укрспецконструкція за липень 2015 року, ТОВ ВО УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД за липень - серпень 2015 року, ТОВ ПЕТМ за травень, липень-серпень 2015 року, ТОВ ІВБП ОРГХІМПРОМ за травень, липень-серпень 2015 року, ТОВ СІТАЛ УКРАЇНА за травень, липень 2015 року, ТОВ ПРОМЕКСІМ ДОНЕЦЬК за травень 2015 року, ТОВ ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ за липень-серпень 2015 року, ПВФК АНК-93 за червень-серпень 2015 року, ТОВ Валдііс за липень-серпень 2015 року, ТОВ Імпера Груп за липень-серпень 2015 року, ТОВ ІКО-СНАБ за травень 2015 року, ТОВ Агротехпоставка за червень-серпень 2015 року.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, ПАТ Євраз ДМЗ ім. Петровського неправомірно включено до складу податкового кредиту за лютий, травень, червень, липень та серпень 2015 року суми ПДВ по податковим накладним виписаними по контрагентам взаємовідносини з якими не підтверджено, чим: завищено податковий кредит за лютий, травень-серпень 2015 року на суму 23 215 821 грн., що призвело до порушення п. 200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України, а саме:

1) заниження рядка 25 податкових декларацій з ПДВ за лютий, травень, червень 2015 року на загальну суму 886 041 грн., в тому числі:

- за лютий 2015 року на суму 49 423 грн.;

- за травень 2015 року на суму 285 148 грн.;

- за червень 2015 року на 551 470 грн.;

2) завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 22 329 780 грн., в тому числі:

- за липень 2015 на суму 11 968 416 грн.,

- за серпень 2015 року на суму 10 361 364 грн.

25 листопада 2015 року позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких, висновки акту перевірки залишено без змін.

04 грудня 2015 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми В4 № 0000634602, яким зменшено Товарству розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22 329 780, 00 грн., та форми Р № 0000644602, яким збільшено пози вачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 329 061, 50 грн., з яких за основним платежем 886 041, 00 грн., за штрафними санкціями 443 020, 50 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ Естіл , ТОВ Феросплав компані , ТОВ Мінерал Груп , ПП Ресурс М , ТОВ Політехномет , ТОВ Укртрасстандарт , ПНВП Інвест Гарант , ТОВ Вторцветметресурси , ТОВ КОКСОХІМРЕМОНТ , ТОВ Корпорація АРСІЛ , ТОВ ВКФ НАЙС , ТОВ ЛТ ІМПЕКС , ТОВ Технологія , ТОВ ТД Запоріжпідшипник , ТОВ ІТС , ТОВ Лебтрансгруп , ТОВ ГАЗ-Екосистема , ТОВ Завод Енергокредо , ТОВ Укрспецконструкція , ТОВ ВО УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД , ТОВ ПЕТМ , ТОВ ІВБП ОРГХІМПРОМ , ТОВ СІТАЛ УКРАЇНА , ТОВ ПРОМЕКСІМ ДОНЕЦЬК , ТОВ ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ , ПВФК АНК-93 , ТОВ Валдііс , ТОВ Імпера Груп , ТОВ ІКО-СНАБ , ТОВ Агротехпоставка не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на підставу таких висновків відповідач посилається на те, що вказані контрагенти не мають матеріальних ресурсів, основних засобів, необхідних для здійснення діяльності, у останніх відсутні управлінський та технічний персонал. Крім того, контролюючий орган зазначив про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно зі статтею 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.

Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як специфікації, рахунки - фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, податкові накладні, накладні - вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, банківські виписки, рапорти переважування на автомобільних вагах, коригувальні накладні, коригувальні акти, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, дозвіл на спеціальне водокористування, акти приймання - передачі природного газу, ліцензія ТОВ "ГАЗ - ЕКОСИСТЕМА" на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом строком дії з 05.02.2015 по 04.02.2020, протоколи виробничих нарад, накази, акти здачі - приймання виконаних робіт, товарно - транспортні накладні тощо. Також Товариством надано суду самі договори та додатки (специфікації) до них, в яких визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, ціну, умови оплати, строки та умови поставки.

Крім того, Товариством надано відповідні докази використання ПАТ Євраз ДМЗ ім. Петровського товарів, робіт (послуг) у власній виробничий діяльності.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями з ТОВ Естіл , ТОВ Феросплав компані , ТОВ Мінерал Груп , ПП Ресурс М , ТОВ Політехномет , ТОВ Укртрасстандарт , ПНВП Інвест Гарант , ТОВ Вторцветметресурси , ТОВ КОКСОХІМРЕМОНТ , ТОВ Корпорація АРСІЛ , ТОВ ВКФ НАЙС , ТОВ ЛТ ІМПЕКС , ТОВ Технологія , ТОВ ТД Запоріжпідшипник , ТОВ ІТС , ТОВ Лебтрансгруп , ТОВ ГАЗ-Екосистема , ТОВ Завод Енергокредо , ТОВ Укрспецконструкція , ТОВ ВО УКРСПЕЦЗАЛІЗШЛЯХБУД , ТОВ ПЕТМ , ТОВ ІВБП ОРГХІМПРОМ , ТОВ СІТАЛ УКРАЇНА , ТОВ ПРОМЕКСІМ ДОНЕЦЬК , ТОВ ЗАПОРОЖСПЕЦСПЛАВ , ПВФК АНК-93 , ТОВ Валдііс , ТОВ Імпера Груп , ТОВ ІКО-СНАБ , ТОВ Агротехпоставка сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої Дежавної податкової інспекції з обслуговуванняя великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова