Рішення

від 07.09.2018 по справі 461/2517/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2517/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ №4-к від 05.01.2018 року Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, консультанта з клінічних досліджень .

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що відповідно до п. 6.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ для неї, як для консультанта з клінічних досліджень, встановлено гнучкий режим робочого часу з ненормованим робочим днем. Стверджує, що 03.01.2018 р. виконувала свою роботу і пішла з роботи пізніше закінчення робочого дня. Позивач зазначає, що факт відсутності на роботі спростовується листом-повідомленням від 04.01.2018 року, який відповідач отримав 05.01.2018 року, де вказано, що 03.01.2018 року о 17:20 год. директором компанії було запропоновано ОСОБА_2 підписати Наказ №1-к Про попередження працівника ОСОБА_2 про звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП України та Наказ №2-к Про запропонування ОСОБА_2, консультанту з клінічних досліджень вакантної посади асистента консультанта з клінічних досліджень ТОВ МБ КВЕСТ . Просить позов задоволити.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що про наказ №4-к від 05.01.2018 року їй стало відомо 29.03.2018 року, після ознайомлення з відзивом на позовну заяву, поданим у справі №461/1327/18, а відтак вважає, що строк пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ прийнятий 05 січня 2018 року, позивач з наказом не ознайомлювалась. Про наказ №4-к від 05.01.2018 року їй стало відомо, після ознайомлення з відзивом на позовну заяву, поданим у справі №461/1327/18, який позивач отримала 29.03.2018 року, що підтверджується відстеженням поштового повідомлення №7901307954101 /а.с.22-24/.

Відповідно до ч.1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач з поважних причин пропустила строк звернення з позовом до суду, а тому такий необхідно поновити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2018 року дана позовна заява була залишена без руху. Заявою від 18 квітня 2018 року, яка надійшла до суду 25 квітня 2018 року недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 квітня 2018 року, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 травня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне. ОСОБА_2 працювала на посаді консультанта з клінічних досліджень у ТОВ МБ КВЕСТ . Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ та Посадової інструкції для консультанта з клінічних досліджень тривалість робочого часу становить 8 годин (з 09:00 год. до 18:00 год.) та перервою для обіднього відпочинку одна година (з 13:00 год. до 14:00 год.). Положень щодо ненормованого графіку роботи для консультанта з клінічних досліджень або окремих наказів відповідачем не видавалося, відтак твердження позивача, що вона виконує свої обов'язки за гнучким графіком є безпідставним.

Зазначає, що згідно п.2.3. Розділу 2 Посадової інструкції консультант з клінічних досліджень у своїй трудовій діяльності підпорядковується керівнику консалтингового відділу з клінічних досліджень та директору підприємства. 03.01.2018 року директор ТОВ МБ КВЕСТ ОСОБА_5 отримала доповідну записку від керівника консалтингового відділу з клінічних досліджень ОСОБА_6, відповідно до якої ОСОБА_7 03.01.2018 року самовільно, без відповідного дозволу керівника залишала робоче місце та була відсутня на роботі у період часу з 09:00-10:45 год., 12:05 год-14:15 год., 16:30 год. - 18:00 год. Відсутність позивача на роботі також підтверджується актом №3 від 03.01.2018 року.

Таким чином, представник відповідача вважає, що оскільки для позивача встановлена тривалість щоденного робочого дня, то її відсутність на роботі 03 січня 2018 року у вищевказані періоди часу є порушення трудової дисципліни. Стверджує, що пояснення з приводу поважності причин відсутності на роботі ОСОБА_2 відмовилася надавати, а відтак відповідно до наказу №4-к від 05.01.2018 року до ОСОБА_2 було застосовано дисциплінарне стягнення шляхом оголошення догани за порушення трудової дисципліни. Зазначає, що незважаючи на відсутність позивача на роботі 03.01.2018 року директором ТОВ МБ КВЕСТ прийнято рішення про повну оплату тривалості робочого часу за січень 2018 року. Просить відмовити у задоволенні позову.

04 червня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач покликається на п.6.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку, яким встановлено, що у випадку виробничої необхідності і неможливості нормування часу трудового процесу для деяких працівників за їх згодою може бути встановлений гнучкий графік робочого часу з ненормованим робочим днем, до яких відноситься посада консультанта з клінічних досліджень. Окрім того, позивач звертає увагу суду на характер обов'язків консультанта з клінічних досліджень, що вимагає ненормованого робочого дня.

Вказує, що оплата робочого дня 03.01.2018 року засвідчує факт присутності позивача на роботі повний робочий день.

12 червня 2018 року представник відповідача подав заперечення, в яких зазначив, що правила внутрішнього трудового розпорядку передбачають лише можливість встановлення гнучкого графіка з ненормованим робочим часом тільки за згодою працівника. Правила, Посадова інструкція, чи будь-який інший локальний правовий документ не містять положень про його встановлення для консультанта з клінічних досліджень, в тому числі й для ОСОБА_2 та відсутні будь-які документи, що підтверджують згоду ОСОБА_2 на встановлення гнучкого графіку з ненормованим робочим часом. Відтак, у позивача відсутні підстави вважати, що вона здійснювала свої трудові обов'язки за гнучким графіком з ненормованим робочим часом.

Представник відповідача вказує, що працівники, які займають посаду консультанта з клінічних досліджень можуть перебувати у відрядженні та знаходитись не на своєму робочому місці в робочі години, але кожне таке відрядження працівника оформляється наказом. 03.01.2018 ОСОБА_2 не перебувала у відрядженні та повинна була знаходитись на робочому місці протягом робочого часу, а саме з 9.00 год. до 18.00 год., не враховуючи перерву для обіднього відпочинку.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, надали пояснення, аналогічні до викладених у такому, просили позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві та запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2, відповідно до Наказу №155-к від 15 грудня 2014 року, прийнята на роботу в ТОВ МБ КВЕСТ на посаду координатора клінічних досліджень з 15.12.2014 року /а.с. 44/.

Наказом ТОВ МБ КВЕСТ про приведення найменувань посад у відповідність до Класифікатора професій від 29.07.2016 року № 34 назву посади було змінено з координатор клінічних досліджень на консультант з клінічних досліджень .

Згідно наказу №4-к від 05.01.2018 року Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, консультанта з клінічних досліджень ОСОБА_2 оголошено догану за порушення трудової дисципліни (відсутність на роботі 03 січня 2018 року) /а.с. 5/.

Підставою для прийняття вказаного наказу були доповідна записка керівника консалтингового відділу з клінічних досліджень ОСОБА_6 від 03 січня 2018 року та акт комісії з трудових питань №3 від 03 січня 2018 року.

Згідно п.2.3. Розділу 2 Посадової інструкції консультант з клінічних досліджень у своїй трудовій діяльності підпорядковується керівнику консалтингового відділу з клінічних досліджень та директору підприємства.

Так, керівник консалтингового відділу з клінічних досліджень ОСОБА_6 у доповідній записці від 03 січня 2018 року вказала, що 03.01.2018 року ОСОБА_2 неодноразово самовільно залишала робоче місце і була відсутня на роботі у періоди: 09:00 год. - 10:45 год., 12:05 год. - 14:15 год., 16:30 год. - 18:00 год. Відсутність на робочому місці складає більше 4-ох годин /а.с. 6/.

Факт відсутності на робочому місці (офіс компанії МБ КВЕСТ ) ОСОБА_2 також підтверджується актом № 3, складеним 03 січня 2018 року, що підписаний головою комісії ОСОБА_8, членами комісії ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 /а.с. 7/.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті № 5 та №5/1 від 05 січня 2018 року зафіксовано, що ОСОБА_2 відмилася від проставлення підпису про ознайомлення з врученим письмовим повідомленням від 05.01.2018 року, відмовилася від надання письмових пояснень причин відсутності на роботі 03.01.2018 року та відмовилась від проставлення підпису про ознайомлення з наказом №4-к від 05.01.2018 року /а.с. 8,9/.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка керівник консалтингового відділу з клінічних досліджень ОСОБА_6 пояснила, що 03.01.2018 року зауважила відсутність ОСОБА_2 на роботі, про що повідомила керівника компанії ОСОБА_5 Зазначила, що вона, як безпосередній керівник ОСОБА_2, не видавала наказів, що дозволяли б останній перебувати поза межами офісу.

Директор ТОВ МБ КВЕСТ ОСОБА_5, допитана в судовому засіданні як свідок, пояснила, що 03.01.2018 року о 09:30 год. до неї підійшла ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_2 відсутня на роботі, на що ОСОБА_5 їй сказала фіксувати час відсутності протягом дня.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, допитані судовому засіданні, пояснили, що періодично позивач була відсутня на роботі 03.01.2018 року. Розміщення робочих місць в офісі дозволяє їм прослідкувати відсутність ОСОБА_2 на роботі. Зазначили, що 03.01.2018 року о 10:30 год. прийшла ОСОБА_6 і сказала скласти акт про відсутність позивача на роботі.

За порушення трудової дисципліни, як визначено в ст. 147 КЗпП України, до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За правилами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Отже, згідно законодавства України, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів. Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем.

Згідно із роз'ясненнями Верховного Суду України, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду трудових спорів при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченіст.147-149КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника тощо. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Роботодавець має право вимагати від працівника виконання лише тих трудових обов'язків, які обумовлені між ними і застосовувати дисциплінарну відповідальність за вчинення працівником проступку, тобто не просто за виявлення факту порушення трудової дисципліни, а за наявності встановленої особи працівника, яка порушила трудові обов'язки, її вини, характеру порушення трудової дисципліни, шкідливих наслідків виявленого правопорушення, встановлення причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками.

Позивач з наказом про оголошення їй догани не погоджується та вважає його незаконним, оскільки жодних дисциплінарних проступків вона не вчиняла, будь-яких порушень трудової дисципліни не допускала.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

Згідно п.2.7. Розділу 2 Посадової інструкції встановлено, що режим роботи консультанта з клінічних досліджень визначається відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених на підприємстві з нормально тривалістю робочого часу - 40 годин на тиждень, п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними - суботою та неділею. Тривалість щоденного робочого часу становить 8 годин (з 09:00 год. до 18:00 год.) та перервою для обіднього відпочинку одна година (з 13:00 год. до 14:00 год.).

Позивач була ознайомлена з Посадовою інструкцією під розписку 08.09.2016 року /а.с. 46-48/.

Згідно п.6.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку співробітників ТОВ МБ КВЕСТ у випадку господарської необхідності та неможливості формування часу трудового процесу для деяких категорій працівників за їх згодою може бути встановлений гнучкий режим робочого часу з ненормованим робочим днем, відповідно до ст. 13 КЗпП України. До таких працівників відноситься координатор клінічних досліджень

Таким чином Правила внутрішнього трудового розпорядку передбачають лише можливість встановлення гнучкого графіку з ненормованим робочим часом тільки за згодою працівника. Правила внутрішнього трудового розпорядку, Посадова інструкція консультанта з клінічних досліджень, чи будь який інший локальний правовий акт не містять положень про його встановлення для консультанта з клінічних досліджень ОСОБА_2 Окрім того, суду не надано документів, що підтверджують згоду Гузар О.3. на встановлення гнучкого графіку з ненормованим робочим часом.

Відтак, відсутні підстави вважати, що Гузар О.3. здійснювала свої трудові обов'язки за гнучким графіком з ненормованим робочим часом.

Крім того, позивач пояснює, що факт її присутності на роботі підтверджується листом-повідомленням від 04 січня 2018 року та бухгалтерською довідкою-розрахунком про нарахування заробітної плати за січень. Суд критично оцінює вказані документи, оскільки такі, на думку суду, є неналежними і не можуть підтвердити вказаного вище факту.

Таким чином, досліджені судом докази та покази свідків дозволяють дійти висновку, що позивач була відсутня на роботі 03 січня 2018 року у періоди: 09:00 год. - 10:45 год., 12:05 год. - 14:15 год., 16:30 год. - 18:00 год.

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2, всупереч умовам посадової інструкції, самовільно залишила робоче місце, що є порушення трудової дисципліни з її боку.

Згідно із ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Даючи юридичну оцінку доказам, показам свідків та поясненням сторін, відтак, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що позивач, без попередження свого керівництва та без поважної причини, залишила в робочий час своє робоче місце, чим порушила п. 2.7. Посадової інструкції консультанта з клінічних досліджень, Правила внутрішнього трудового розпорядку для співробітників ТОВ МБ КВЕСТ , порушень законодавства в діях відповідача при притягненні позивача до відповідальності судом не встановлено та позивачем не доведено, наказ про притягнення до відповідальності у вигляді догани відповідає тяжкості і обставинам вчинення порушення, відтак, притягнення до дисциплінарної відповідальності за цим наказом є обґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань та не спростовано заперечення відповідача, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

15 червня 2018 року представник відповідача ОСОБА_12 подав клопотання, в якому просить у разі відмови у задоволенні позову стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, які несе ТОВ МБ КВЕСТ під час розгляду справи №461/2517/18 в розмірі 24 000,00 грн. /а.с. 101/.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що ці вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Витрати на професійну правничу допомогу, згідно з частиною 3 ст.133 ЦПК України, відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 18 травня 2018 року між ТОВ МБ КВЕСТ та Адвокатським об'єднанням Бачинський та партнери укладено договір № 01/18-05/2018 про надання правової допомоги /а.с. 78-81/.

На підтвердження виконаних робіт позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами, та здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що позбавляє суд визначити суму, що підлягає сплаті за правничі послуги.

Таким чином позивачем не надано належних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підставі викладеного, суд вважає не доведеними вимоги представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 24 000,00 грн., а відтак заява про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 139, 147-149 КЗпП України, ст.ст. 8-13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів від 6 листопада 1992 року N 9, суд -

у х в а л и в :

поновити ОСОБА_2 (місце проживання: 79008, м. Львів, вул. Валова, 13/6, РНОКПП НОМЕР_1) строк на звернення до суду з позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу №4-к від 05 січня 2018 року Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, консультанта з клінічних досліджень .

У задоволенні позову ОСОБА_2 (місце проживання: 79008, м. Львів, вул. Валова, 13/6, РНОКПП НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ (місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, літ. А, код ЄДРПОУ 34956864) про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: 79008, м. Львів, вул. Валова, 13/6, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю МБ КВЕСТ , місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, літ. А, код ЄДРПОУ 34956864.

Суддя Зубачик Н.Б.