Рішення
від 17.09.2018 по справі 903/375/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2018 р. Справа № 903/375/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. від 04.07.2018р. №18/07)

від відповідача: ОСОБА_2 - голова ОСОБА_3 районної державної адміністрації (посвідчення №С-783 від 01.12.2016р.), ОСОБА_4 - представник (дов. від 11.07.2018р.)

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент", м. Київ

до відповідача: ОСОБА_3 районної державної адміністрації, смт. Іваничі Іваничівського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_3 районна рада, смт. Іваничі Іваничівського району

про стягнення 2 161,26 грн.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" звернулось до господарського суду з позовом від 30.05.2018р. №3005/18-1 про стягнення з ОСОБА_3 районної державної адміністрації 2 161,26 грн., в тому числі 1 766,98 грн. заборгованості по сплаті спожитої у період з лютого 2018 року по квітень 2018 року (включно) згідно договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. теплової енергії, 268,66 грн. пені за період з 01.03.2018р. по 29.05.2018р., нарахованої згідно п. 5.2. договору, 26,00 грн. 3% річних за період з 01.03.2018р. по 29.05.2018р. та 99,62 грн. суми індексу інфляції за період з березня 2018р. по квітень 2018р. (включно), нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. в частині проведення своєчасних розрахунків по оплаті отриманої теплової енергії, виникнення заборгованості в сумі 1766,98 грн., нарахування у зв'язку з цим сум пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції.

Ухвалою суду від 05.06.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 05.07.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Присутній в судовому засіданні 05.07.2018р. представник позивача клопотанням від 05.07.2018р. долучив до матеріалів справи додаткові докази, а саме: лист Держпродспоживслужби від 06.06.2018р. №603-163-8/3859, лист головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 02.07.2018р. №09.03/3477 та лист головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 30.05.2018р. №09.03/2830.

Присутня в судовому засіданні 05.07.2018р. представник відповідача надала суду відзив від 05.07.2018р. на позовну заяву з документами в обґрунтування останнього та описом вмісту цінного листа від 05.07.2018р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу позивача, в якому відповідач, посилаючись на ст. 13 ЗУ "Про теплопостачання", ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке.

Тарифи на теплову енергію та комунальні послуги для суб'єктів господарювання встановлюються органами місцевого самоврядування.

Рішенням ОСОБА_3 районної ради від 28.09.2016 року №9/23 установлено тарифи на теплову енергію в ТОВ "Аванті-Девелопмент" з початку нового календарного року 2017 року для потреб бюджетних установ та організацій селища Іваничі. Інших рішень щодо встановлення тарифів на постачання та транспортування теплової енергії для ТОВ "Аванті-Девелопмент" ОСОБА_3 районна рада у 2017- 2018 роках не приймала.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та ТОВ "Аванті-Девелопмент", теплопостачальна організація зобов'язується у період дії цього договору поставити Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а Споживач - прийняти і оплатити тилову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені даним договором.

ОСОБА_3 районна державна адміністрація у 2018 році відповідно до умов Договору повністю оплатила Теплопостачальній організації послуги за постановлену теплову енергію за встановленими тарифами від 28.09.2016 року.

В зв'язку із повідомленням позивача про підняття тарифів на теплову енергію, ОСОБА_3 районна державна адміністрація звернулася із листом до Волинської обласної державної адміністрації щодо підняття ТОВ "Аванті-Девелопмент" тарифів на теплову енергію без затвердження їх на сесії районної ради.

У листі Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 27.03.2018 року № 09.03/1645 зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування про затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги не є документом зального характеру, а тому встановлення таких цін/тарифів не може здійснюватися за типом мовчазної згоди. Тому суб'єкти господарювання не мають права змінювати тарифи на житлово-комунальні послуги без затвердження органами місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 районна державна адміністрація, діючи в рамках закону та договору не може підписати акти приймання-передачі теплової енергії №16 від 20.02.2018 року, №23 від 20.03.2018 року, №32 від 18.04.2018 року, оскільки в них вказані тарифи на послуги теплопостачання, які не приймалися та не затверджувалися ОСОБА_3 районною радою.

Щодо здійсненого позивачем попереднього розрахунку судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, вважає, що в частині вартості витрат на правничу допомогу, останні є необґрунтованими та завищеними.

Ухвалою суду від 05.07.2018р. було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначено на 12.07.2018р.; запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

09.07.2018р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 09.07.2018р. №810/25/218, в якому останній, посилаючись на ст. 50 ГПК України, просить суд залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 районну раду.

Присутній в судовому засіданні 12.07.2018р. представник позивача надав суду відповідь на відзив від 11.07.2018р. з документами в обґрунтування останньої та доказами надіслання відповіді на адресу відповідача, в якій позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 12.07.2018р. розгляд справи в підготовчому судовому засіданні було відкладено на 06.08.2018р., залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 районну раду (Волинська обл., Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Грушевського, будинок 13, код ЄДРПОУ 20133163).

31.07.2018р. на адресу суду від третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву з доказами в їх обґрунтування та направлення на адреси позивача та відповідача, в яких ОСОБА_3 районна рада вказує, що 29.12.2017 року ОСОБА_3 районною радою було отримано та зареєстровано заяву ТОВ "Аванті-Девелопмент" №734/03-21 про встановлення тарифу №2712/17 від 27.12.2017 року, що підтверджується Журналом реєстрації вхідної кореспонденції. Реєстрація заяви здійснена ОСОБА_3 районною радою з дотриманням передбаченого для цього в районній раді порядку.

Встановлення тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії всіх категорій споживачів, належить до основних повноважень органів місцевого самоврядування, що закріплено в абз. 7 ст. 13 Закону України "Про теплопостачання".

Реалізація зазначених вище повноважень, щодо встановлення тарифів, здійснюється районною радою виключно на пленарних засіданнях ради, у формі сесій районної ради, на підставі п. 37 ч. 1 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У строки визначені ч. 12 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" ОСОБА_3 районною радою не приймалося рішення про встановлення тарифу на теплову енергію, проте постійною комісією з питань бюджету, регулювання комунальної власності та розвитку підприємництва, було прийнято рішення, враховуючи чинне законодавство, згідно якого було вирішено питання щодо зміни тарифів винести на чергове засідання районної ради. Адже, районна рада є колегіальним органом, тому встановлення чи зміна тарифів для потреб бюджетних установ, організацій у смт. Іваничі, які перебувають у спільній власності сіл та селищ району, можлива лише рішенням сесії районної ради. Про рішення постійної комісії з питань бюджету, регулювання комунальної власності та розвитку підприємництва та сесії районної ради ТОВ "Аванті-Девелопмент" було повідомлено належним чином.

При цьому, ОСОБА_3 районна рада, як орган місцевого самоврядування, самостійно реалізовує надані їй законом повноваження, що закріплено в ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 71 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні".

02.08.2018р. на адресу суду від третьої особи надійшло клопотання від 31.07.2018р. №03-07/212 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ОСОБА_3 районної ради.

В судовому засіданні 06.08.2018р. та у відповіді на пояснення третьої особи від 03.08.2018р. представник позивача засвідчує, що третя особа підтвердила отримання від позивача заяви про встановлення тарифу на теплову енергію 29.12.2017р. та реєстрацію вказаної заяви, а також підтвердила, що на протязі 30 календарних днів з дати отримання від позивача заяви про встановлення тарифу ОСОБА_3 районною радою на сесії не приймалося рішення про встановлення тарифу та не було надано вмотивованої відмови у встановленні тарифу.

Відповідно, в порядку передбаченому частиною 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тариф на теплову енергію, в даному випадку, є встановленим для позивача, а прийняття ОСОБА_3 районною радою в подальшому будь-яких рішень вже не впливає на його чинність і дію.

Рішення постійної комісія з питань бюджету, регулювання комунальної власності та розвитку підприємництва від 31.01.2018 року №25/2 хоча і рекомендує сесії районної ради прийняти рішення про встановлення тарифу для позивача, але таке рішення прийнято після спливу визначеного законом строку та таке рішення не є остаточним і носить лише попередній (рекомендаційний) характер, що передбачено статтею 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, звертає увагу, що чинне законодавство України містить аналогічні механізми при яких не прийняте органом місцевого самоврядування рішення, у визначений законом строк, в подальшому не потребується для здійснення заявником певних дій, зокрема, абзац 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України - v разі якшо у місячний строк з реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, долучає до матеріалів справи копії рішення Постійної комісії з питань бюджету, регулювання комунальної власності та розвитку підприємництва №25/2 від 31.01.2018р. "Про розгляд заяви ТОВ "Аванті-Девелопмент" щодо встановлення тарифів" та листа ТОВ "Аванті-Девелопмент" від 27.07.2018р. №2707/18.

Протокольною ухвалою господарського суду Волинської області від 06.08.2018р. по справі №903/375/18, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2018р.

Присутній в судовому засіданні 10.09.2018р. представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

При цьому звернувся до суду з клопотанням б/н від 07.09.2018р. в якому просить суд у випадку задоволення судом позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача 1 762,00грн.-витрат по сплаті судового збору, 2 781,62грн.-витрат пов'язаних з прибуттям представника позивача для участі в трьох судових засіданнях по справі, а також 10 000,00грн.-витрат на професійну правничу допомогу.

До даного клопотання представником позивача були долучені обґрунтовуючі дане клопотання докази.

Вказане клопотання позивача з доказами в його обґрунтування приєднано судом до матеріалів справи.

Представники відповідача в судовому засіданні 10.09.2018р. позовні вимоги заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Водночас, заявили клопотання про зменшення розміру понесених позивачем судових витрат.

Представник третьої особи в судовому засіданні 10.09.2018р. підтримала позицію, викладену ОСОБА_3 районною радою в письмових поясненнях на позовну заяву від 31.07.2018р.

Клопотання позивача про відшкодування понесених ним судових витрат з доказами в його обґрунтування приєднано судом до матеріалів справи.

Водночас, судом відкладено розгляд вказаного клопотання на 17.09.2018р.

З метою надання можливості відповідачу надати суду для огляду акти надання позивачем послуг та додаткових пояснень з приводу клопотання позивача про встановлення розміру понесених судових витрат в судовому засіданні 10.09.2018р. оголошувалась перерва до 17.09.2018р.

12.09.2018р. на адресу суду від позивача надійшла заява від 12.09.2018р., в якій останній просить суд видати йому в електронному вигляді копію технічного запису судового засідання по справі №903/375/18, яке відбулося 10.09.2018р.

Дана заява судом була задоволена, представнику позивача ОСОБА_1 (дов. від 04.07.2018р. №18/07) 17.09.2018р. було видано в електронному вигляді копію технічного запису судового засідання по справі №903/375/18, яке відбулося 10.09.2018р.

13.09.2018р. на адресу суду від відповідача надійшли клопотання №2075/25/2-78 від 12.09.2018р. про долучення до матеріалів справи копій актів приймання-передачі №16 від 20.02.2018р. на суму 6 516,20 грн., №23 від 20.03.2018р. на суму 7 105,73 грн., №32 від 18.04.2018р. на суму 2 385,74 грн. та клопотання №2076/25/2-18 про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, в якому відповідач з огляду на те, що представництво інтересів позивача не потребувало значного часу, підготовка справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, неспівмірність витрат на правничу допомогу ціні позову просить призначити позивачу 2 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 17.09.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

При цьому, у випадку задоволення судом позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 762,00грн.-витрат по сплаті судового збору, 2 781,62грн.-витрат пов'язаних з прибуттям представника позивача для участі в трьох судових засіданнях по справі, а також 10 000,00грн.-витрат на професійну правничу допомогу.

Присутні в судовому засіданні 17.09.2018р. представники відповідача позов заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

При цьому з огляду на те, що представництво інтересів позивача не потребувало значного часу, підготовка справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, неспівмірність витрат на правничу допомогу ціні позову просять призначити позивачу 2 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-Іваничівська районна рада свого уповноваженого представника в судове засідання 17.09.2018р. не направила, хоча про дату, час та місце судового розгляду даної справи була повідомлена під розписку (а.с. 144).

Водночас в матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_3 районної ради від 31.07.2018р. №03-07/212 про розгляд справи за відсутності її уповноваженого представника.

Усі без виключення пояснення, заперечення та докази, подані учасниками провадження у справі були прийняті судом та приєднані до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення учасників судового провадження, господарський суд, оцінюючи подані сторонами та третьою особою докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом, 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" (теплопостачальна організація) було укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 з додатками №1, №2, №3, №4, додатковими угодами №1 від 10.12.2015р., №2 від 31.12.2015р., №3 від 11.03.2016р. до нього, згідно з умовами котрого теплопостачальна організація зобов'язалась у період дії цього договору поставити споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач-прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія використовується Споживачем для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал. Якість теплової енергії, що постачається за цим Договором, має відповідати вимогам правил, стандартів та інших обов'язкових для сторін нормативних документів. Кількість теплової енергії за цим Договором визначається за показами приладу обліку -силової енергії з урахуванням погодженого коефіцієнту розподілу спожитої теплової енергії, а при його відсутності - відповідно до виконаних розрахунків відповідно до визначених в договорі -силових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України. Тариф на теплову енергію (виробництво) на момент укладення договору становить за 1 Гкал 1 118 грн. 23 коп. (ОСОБА_1 тисяча сто вісімнадцять гривень 23 коп.), в т.ч. ПДВ - 186 грн. 37 коп. (Сто вісімдесят шість гривень 37 коп.). Тариф на виробництво теплової енергії встановлений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України від 06.11.2014 року № 263. У випадку прийняття нових тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію згідно з чинним законодавством та не потребують внесення змін до Договору (п.п. 1.1.-1.6. договору).

Згідно п.п. 2.1.-2.3. цього договору розрахунки за теплову енергію, шо споживається, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок Теплопостачальної організації, вказаний в Договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, з урахуванням погодженого коефіцієнту розподілу спожитої теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України. Розрахунковим періодом вважається місяць, починаючи з відповідного числа попереднього місяця по відповідне число звітного місяця, за результатом якого підписується акт приймання - передачі теплової енергії за період (в 2-х примірниках). Розрахунки проводяться щомісячно на підставі рахунку шляхом оплати Споживачем вартості спожитої теплової енергії за розрахунковий період до 30 числа звітного місяця.

У відповідності до п.п. 3.1-3.6. цього договору постачання теплової енергії здійснюється безперебійно впродовж опалювального сезону, початок та закінчення якого визначається розпорядженням голови ОСОБА_3 райдержадміністрації. Місце передачі теплової енергії - передача теплової енергії на об'єкти теплоспоживання здійснюється на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін, яка вказана у Додатку №2 до цього Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку Облік спожитої теплової енергії здійснюється у відповідності до показів приладу обліку теплової енергії, що встановлений на котельні по вул. Жукова, 6-а. Зняття показів приладу обліку теплової енергії здійснюється Теплопостачальною організацією кожного місяця, про що складається Акт зняття показів лічильника. Копія Акту надається Споживачу. Про дату та час зняття показів приладу обліку теплової енергії Теплопостачальна організація повідомляє Споживача і уповноважений представник Споживача має право бути присутнім при знятті показів. На підставі Акту зняття показів лічильника з врахуванням погодженого коефіцієнту розподілу спожитої теплової енергії Теплопостачальна організація складає та направляє споживачу Акт приймання - передачі теплової енергії. Споживач протягом трьох робочих днів після отримання від Теплопостачальної організації акту приймання-передачі теплової енергії зобов'язаний підписати такий акт та відповідним чином направити Теплопостачальній організації мотивовану відмову від її приймання (складається акт розбіжностей). У випадку не підписання та неповернення акту приймання-передачі споживачем або мотивованої відмови акт приймання-передачі вважається підписаним.

Споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно з умовами та порядком, які передбачені договором; приймати належним чином поставлену теплову енергію за період та у випадку відсутності зауважень підписати акт приймання-передачі теплової енергії (п.п. 4.1.1.-4.1.2. цього договору).

Відповідно до п.п.4.3.1. цього договору теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії, призначеної для обігрівання приміщень споживача.

Згідно п.п. 4.4.1. даного договору теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2015р., а у частині розрахунків-до їх повного здійснення. У разі відсутності заяви однієї із сторін про відмову або зміну умов договору за місяць до закінчення його дії, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, які передбачені договором (п. 6.1. договору).

Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що у всьому іншому, не передбаченому договором, сторони керуються нормами "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, ЗУ "Про теплопостачання", Правил технічної експлуатації теплових установок і тепломереж, Правил підготовки теплових господарств до опалювального період, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України 10.12.2008р. №620/378, а також інших нормативно-правових актів.

Дана угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів (а.с. 10-13).

Додатковою угодою №1 від 10.12.2015р. до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. сторони внесли зміни до п. 1.5. договору та виклали його в наступній редакції: "1.5. Тариф на теплову енергію (виробництво) становить за 1 Гкал 1 385 грн. 69 коп., в т.ч. ПДВ - 230 грн. 95 коп. Тарифи на виробництво теплової енергії встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України від 10.12.2015 року № 2940".

Згідно п. 2 цієї додаткової угоди дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 11.12.2015р.

Дана угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів (а.с. 14).

Додатковою угодою №2 від 31.12.2015р. до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. сторони внесли зміни до п. 1.5. договору та виклали його в наступній редакції: "1.5. Тариф на теплову енергію на момент укладення договору становить за 1 Гкал 1 477 грн. 06 коп., в т.ч. ПДВ - 246 грн. 18 коп. Тариф на виробництво теплової енергії (1 385,69грн., в т.ч. ПДВ - 230,95грн.) встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України від 10.12.2015 року № 2940. Тарифи на транспортування (72,00грн., в т.ч. ПДВ-12,00грн.) та постачання (19,37грн., в т.ч. ПДВ-3,23грн.) теплової енергії встановлені рішенням ОСОБА_3 районної ради від 24.12.2015р. №3/21".

Згідно п. 2 цієї додаткової угоди дана додаткова угода набирає чинності з 01.01.2016р.

Дана угода підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів (а.с. 15).

Судом встановлено, що визначені додаткові угоди були укладені між стронами у зв'язку із затвердженням ОСОБА_3 районною радою у встановленому законом порядку тарифів.

На виконання умов договору позивачем у період лютого 2018 року, березня 2018 року, квітня 2018 року було поставлено, а ОСОБА_3 районною державною адміністрацією прийнято теплової енергії загальною вартістю 16 007,67 грн., в тому числі: згідно акту приймання-передачі №16 від 20.02.2018р. на суму 6 516,20 грн., згідно акту приймання-передачі №23 від 20.03.2018р. на суму 7 105,73 грн., згідно акту приймання-передачі №32 від 18.04.2018р. на суму 2 385,74 грн. (а.с. 151-152)

ОСОБА_3 районна державна адміністрація взяті на себе згідно договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. зобов'язання в частині проведення з ТОВ "Аванті-Девелопмент" розрахунків по оплаті поставленої теплової енергії (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконала, її вартість в повному об'ємі не оплатила у зв'язку з чим заборгувала Постачальнику 1 766,98грн., а саме:

- теплова енергія, передана позивачем відповідачу згідно акту приймання-передачі №16 від 20.02.2018р. на загальну суму 6 516,20грн., була оплачена відповідачем частково 29.03.2018р. на суму 5 951,11грн., що стверджується банківською випискою від 29.03.2018р. (а.с. 21). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по даному акту складає 565,09грн.

- теплова енергія, передана позивачем відповідачу згідно акту приймання-передачі №23 від 20.03.2018р. на загальну суму 7 105,73грн., була оплачена відповідачем частково 29.03.2018р. на суму 6 205,94грн., що стверджується банківською випискою від 29.03.2018р. (а.с. 21). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по даному акту складає 899,79грн.

- теплова енергія, передана позивачем відповідачу згідно акту приймання-передачі №32 від 18.04.2018р. на загальну суму 2 385,74грн., була оплачена відповідачем частково 22.05.2018р. на суму 2 083,64грн., що стверджується банківською випискою від 22.05.2018р. (а.с. 22). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по даному акту складає 302,10грн.

Згідно наданих головою ОСОБА_3 районної державної адміністрації в судовому засіданні усних пояснень розрахунки проводились з врахуванням кількості поставленої теплової енергії та із врахуванням тарифів, що діяли у минулі періоди (згідно додаткової угоди №2 від 31.12.2015р. до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р.).

Відповідач у строки визначені пунктом 3.6. договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. зазначені акти не підписав, не направив позивачу мотивовану відмову від прийняття отриманих послуг, відповідно послуги вважаються прийнятими без зауважень, а акти-підписаними.

Положеннями пункту 3.6. договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. визначено, що споживач протягом трьох робочих днів після отримання від Теплопостачальної організації акту приймання-передачі теплової енергії зобов'язаний підписати такий акт та відповідним чином направити Теплопостачальній організації мотивовану відмову від її приймання (складається акт розбіжностей). У випадку не підписання та неповернення акту приймання-передачі споживачем або мотивованої відмови акт приймання-передачі вважається підписаним.

Акт надання послуг є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому може підтверджувати факт поставки позивачем та отримання відповідачем обумовленої договором теплової енергії на платній основі.

Таким чином, здійснивши часткову оплату заборгованості по вказаним актам, відповідач своїми діями підтвердив отримання теплової енергії по актам приймання-передачі №16 від 20.02.2018р. на загальну суму 6 516,20грн., №23 від 20.03.2018р. на загальну суму 7 105,73грн., №32 від 18.04.2018р. на загальну суму 2 385,74грн. та визнав факт наявності у нього заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р., проте в порушення умов укладеного договору, не розрахувався за отриману теплову енергію в повному обсязі та передбачений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст.275 Господарського кодексу України).

Суд встановив, що в даному випадку, відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" та ОСОБА_3 районною державною адміністрацією носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. з додатковими угодами до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний чи за взаємною згодою змінений не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу теплової енергії, її отримання ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 1 766,98 грн. Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

При цьому, заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву щодо того, що підвищення позивачем тарифу на теплову енергію є протиправним та безпідставним, оскільки враховуючи положення Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію та комунальні послуги для суб'єктів господарювання встановлюються органами місцевого самоврядування, що зокрема випливає із статті 13 Закону України "Про теплопостачання", а відтак для ТОВ "Аванті-Девелопмент" (позивача) продовжують діяти тарифи на теплову енергію встановлені Рішенням ОСОБА_3 районної ради від 28.09.2016 року №9/23, у зв'язку із тим, що будь-яких інших рішень про встановлення тарифів ОСОБА_3 районна рада не приймала, відповідно Відповідач належним чином виконує умови Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015 року судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами та нормами чинного законодавства з огляду на таке.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 2 частини 3 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Приписами статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація це суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно пункту 4 Правил користування тепловою енергією, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Порядок визначення розміру та встановлення тарифу на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, визначається статтею 20 Закону України "Про теплопостачання".

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" є суб'єктом господарювання, який здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативного джерела енергії (деревної тріски).

Відповідач- Іваничівська районна державна адміністрація є установою, що фінансується з державного бюджету.

Спеціальним нормативно-правовим актом в галузі теплопостачання є Закон України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про теплопостачання" щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії" від 21 березня 2017 року №1959-VIII, який набув чинності 15 квітня 2017 року, були визначені та закріплені окремі (спеціальні) умови визначення розміру тарифів на теплову енергію та порядок їх встановлення, для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення.

Такі окремі умови стосуються наступних суб'єктів у сфері теплопостачання: споживачів (установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету; населення), суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки.

Позивач здійснює виробництво теплової енергії з деревної тріски, яка є альтернативним джерелом енергії, що підтверджується Ліцензією НКРЕКП серія АЕ №522240 від 02.10.2014р. (а.с. 80).

Відповідач є установою, що фінансується з державного бюджету.

Відповідно, окреслені вище окремі (спеціальні) умови безпосередньо застосовуються і до Позивача і до Відповідача.

Відповідно, положення ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" є спеціальною нормою яка поширюється на процедуру визначення розміру та встановлення тарифу на теплову енергії позивача та відповідача у даній справі.

Згідно статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

Частинами 4-12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб'єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. Розрахунок середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями (Автономною Республікою Крим, областями, містами Києвом чи Севастополем) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розрахунок середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, як середньозважених для всієї території України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії. Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал. Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті. Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Зазначене вище положення, визначає чіткий порядок встановлення тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування, в тому числі, і у випадку якщо орган місцевого самоврядування на протязі 30 календарних днів з дати отримання заяви про встановлення тарифу, не приймає рішення про його встановлення та не надає вмотивованої відмови у встановленні тарифу.

27 грудня 2017 року позивачем до ОСОБА_3 районної ради була подана заява щодо встановлення тарифів №2712/17.

ОСОБА_3 районна рада на протязі 30 календарних днів з дати отримання заяви від ТОВ "Аванті-Девелопмент", не затвердила тарифи на теплову енергію позивачу та не надала вмотивовану відмову у їх затвердженні, відповідно в порядку передбаченому частиною 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи вважаються встановленими для позивача.

Аналогічна правова позиція, щодо порядку встановлення тарифу на теплову енергію викладена в листі Держенергоефективності №126-01/17/4-18 від 09.02.2018 року, отриманому у відповідь на запит ТОВ "Аванті-Девелопмент" (а.с. 18).

Розмір середньозважених тарифів, для їх розрахунку та встановлення отриманий ТОВ "Аванті-Девелопмент" з офіційного сайту Держенергоефективності, що підтверджується Середньозваженими тарифами на теплову енергію затвердженими Головою Держенергоефективності 22.12.2017р. (а.с. 19).

Виходячи з викладеного вище, з 01 лютого 2018 року були введені в дію нові тарифи на теплову енергію, внесення яких до Договору не вимагається (п. 1.6. Договору), в наступних розмірах: виробництво теплової енергії в розмірі 1 367,09 грн./Гкал (без ПДВ); транспортування теплової енергії в розмірі 57,92 грн./Гкал (без ПДВ); постачання теплової енергії в розмірі 5,29 грн./Гкал (без ПДВ).

В свою чергу, ТОВ "Аванті-Девелопмент" проінформувало ОСОБА_3 районну державну адміністрацію про зміну розміру тарифів на теплову енергію шляхом направлення письмового повідомлення.

У відповідь на повідомлення позивача про зміну тарифів на теплову енергію, відповідач направив позивачу лист №266/20/2-18 від 05 лютого 2018 року (а.с. 23), яким не погоджується із застосуванням нових тарифів, у зв'язку із відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування про їх встановлення (затвердження).

Позивач, в свою чергу, направив відповідачу відповідь від 20 лютого 2018 року №20/02-01 на зазначений вище лист, яким обґрунтував законність процедури встановлення тарифів на теплову енергію, та в якості додаткового підтвердження надав лист Держенергоефективності №126-01/17/4-18 від 09 лютого 2018 року (а.с. 24).

У зв'язку із відсутністю оплати за теплову енергію, позивач 26 березня 2018 року направив відповідачу лист №2603/5 з проханням сплати заборгованість за отриману теплову енергію (а.с. 25).

У відповідь відповідачем був направлений лист №332/24/2-18 від 28.03.2018 року (а.с. 26), яким останній відмовився здійснювати оплату за новими тарифами і підписувати Акти приймання-передачі, у зв'язку із необхідністю надання рішення ОСОБА_3 районної ради встановлення нового тарифу.

15.05.2018р. позивач направив відповідачу претензію №1505/18-1 (а.с. 27-28) з вимогою на протязі 3-х банківських днів, з дати отримання претензії, погасити заборгованість в розмірі 3 850,62 грн.

22 травня 2018 року відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 2 083,64 грн.

Разом з тим, 23 травня 2018 року відповідач направив позивачу відповідь на претензію № 602/20/2-18 (а.с. 29-31), якою відмовився сплачувати за теплову енергію по новим тарифам, у зв'язку із відсутністю рішення ОСОБА_3 районної ради про їх встановлення.

Окремо, необхідно звернути увагу на тому, що позивач звертався до ОСОБА_3 районної ради про встановлення нових тарифів на теплову енергію, а не відбулася процедура підвищення діючого тарифу, як у відзиві стверджує відповідач.

Як зазначено було в позовній заяві позивачем та підтверджено у відзиві відповідачем, ОСОБА_3 районна рада 29 грудня 2017 року отримала від позивача заяву про встановлення тарифів на теплову енергію та на протязі 30 календарних днів з дати отримання такої заяви не встановила тарифи і не надала вмотивованої відмови у їх встановленні.

Відповідно, враховуючи положення частини 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію вважаються встановленими для позивача.

При цьому, у відповідності до пункту 1.6. Договору - у випадку прийняття нових тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію згідно з чинним законодавством та не потребують внесення змін до Договору.

Крім того, зазначені обставини підтверджуються ОСОБА_3 районною радою у листі від 11.07.2018 року №03-07/197 (а.с. 82), наданого у відповідь на запит позивача №0907/18-1 від 09.07.2018р. (а.с. 81) згідно якого третя особа підтвердила, що на протязі 30 календарних днів з дати отримання від позивача заяви про встановлення тарифу ОСОБА_3 районною радою на сесії не приймалося рішення про встановлення тарифу та не було надано вмотивованої відмови у встановленні тарифу.

Відповідно, в порядку передбаченому частиною 12 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тариф на теплову енергію, в даному випадку, є встановленим для позивача, а прийняття ОСОБА_3 районною радою в подальшому будь-яких рішень вже не впливає на його чинність і дію.

Рішення постійної комісія з питань бюджету, регулювання комунальної власності та розвитку підприємництва від 31.01.2018 року №25/2 (а.с. 107) хоч і рекомендує сесії районної ради прийняти рішення про встановлення тарифу для позивача, але таке рішення прийнято після сплати визначеного законом строку та таке рішення не є остаточним і носить лише попередній (рекомендаційний) характер, що передбачено статтею 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, судом засвідчується, що чинне законодавство України містить аналогічні механізми при яких не прийняте органом місцевого самоврядування рішення, у визначений законом строк, в подальшому не потребується для здійснення заявником певних дій, зокрема:

Абзац 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України - у разі якщо у місячний строк з дати реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, з огляду на визначені положення ЗУ "Про теплопостачання" для оплати відповідачем теплової енергії по новим тарифам, на думку суду, не є обов'язковим ні рішення ОСОБА_3 районної ради, ні внесення відповідних змін до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015 року.

Посилання відповідача у своєму відзиві на лист Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 27.03.2018 року №09.03/1645 є безпідставним з огляду на те, що даний лист був відкликаний органом, що його видав, та дана обставина була відповідачу відома на дату подання відзиву на позовну заяву (а.с. 51).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 268,66грн. нарахованої за період з 01.03.2018р. по 29.05.2018р.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п. 5.2. договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії №8 від 20.10.2015р. сторони визначили, що за несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежуза кожен день прострочення.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті за отриману відповідачем теплову енергію, згідно перевіреного судом розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 268,66 грн. пені за період з 01.03.2018р. по 29.05.2018р., яка є арифметично вірною, підставною та підлягає до стягнення.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 99,62 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами за період з березня 2018 року по квітень 2018 року (включно), а також 26,00грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.03.2018р. по 29.05.2018р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 99,62 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами за період з березня 2018 року по квітень 2018 року (включно), перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підлягають до часткового задоволення в розмірі 83,40 грн. з огляду на таке.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок інфляційних втрат в інформаційно-пошуковій системі "Ліга" судом встановлено, що останній здійснено без урахування вищенаведених приписів, оскільки відповідачем розрахунок індексу інфляції здійснено за кожен день, що суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства, відтак сума індексу інфляції за березень 2018 року на суму боргу 6 516,20грн. становить 71,68грн. (як вірно зазначено позивачем в розрахунку), а за квітень 2018 року на суму боргу 1 464,88грн. становить 11,72грн., а не 27,94грн. як зазначено позивачем в розрахунку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим відповідач просить стягнути з ОСОБА_3 районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000грн.

При розподілі судових витрат суд враховує наступне.

Частинами 1, 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

В клопотанні від 12.09.2018р. №2076/25/2-18 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача (а.с. 150) відповідач просив призначити позивачу 2 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для підготовки процесуальних документів та подання позову до суду позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу, яку надає адвокат ОСОБА_6 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується договором №19/1/АФ/18 про надання правової допомоги від 16.04.2018р., який укладений між ТОВ "Аванті-Девелопмент" та Адвокатом ОСОБА_6, свідоцтвом адвоката серія ЧН №000152 від 19.05.2017 та актами виконаних робіт від 29.04.2018р. та від 31.08.2018р. відповідно до договору про надання правової допомоги (а.с. 38-41, 140).

Сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. сплачена позивачем в повному обсязі за платіжними дорученнями №4228 від 30.05.2018р. на суму 7 000грн., №4414 від 04.09.2018р. на суму 3 000грн. (а.с. 42, 141).

Крім того, зазначена сума в розмірі 10 000 грн. не є співрозмірною з обставинами справи та ціною позову в даній справі, яка складає всього 2 161,26грн.

У описі робіт, зазначених в актах виконаних робіт від 29.04.2018р. та від 31.08.2018р. жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи та не підтверджено документально витрачений адвокатом час на надання означених послуг.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначає, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін а також доведеності понесених витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вартість адвокатських послуг Адвоката ОСОБА_6 по справі №903/375/18 в суді складає 2 500,00 грн. та перевірена судом, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з відповідача на підставі ст. 129 ГПК України.

При цьому судом засвідчується, що як вбачається з наказів директора ТОВ "Аванті-Девелопмент" ОСОБА_7 "Про відрядження" №4 від 03.07.2018р., №5 від 11.07.2018р., №6 від 03.08.2018р (а.с. 132, 134, 137) ТОВ "Аванті-Девелопмент" має у своєму штаті юрисконсульта ОСОБА_1, який і здійснював представництво інтересів ТОВ "Аванті-Девелопмент" у суді у справі №903/375/18 на підставі довіреності від 04.07.2018р. №18/07.

Крім того, в клопотанні від 07.09.208р. представник позивача просить суд здійснити розподіл компенсації витрат на прибуття представника позивача в судові засідання в розмірі 2 781,62грн.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 вказано, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Представником позивача для документального обґрунтування здійснених витрат на відрядження щодо сплати витрат на прибуття представника позивача в судові засідання подано накази про направлення у відрядження юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" ОСОБА_1 №4 від 03.07.2018р., №5 від 11.07.2018р., №6 від 03.08.2018р. та звіти про використання коштів, наданих на відрядження від 09.07.2018р., від 16.07.2018р. та від 17.08.2018р., що підтверджують доцільність витрат на відрядження.

Відтак, на переконання суду, позивачу слід відшкодувати за рахунок відповідача 2 781,62грн. витрат, пов'язаних з прибуттям представника позивача в судові засідання.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок ОСОБА_3 районної державної адміністрації пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 районної державної адміністрації (45300, Волинська область, Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Грушевського, будинок 13, код ЄДРПОУ 04051299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент" (01034, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 38202034) 1 766,98грн. основної заборгованості, 268,66 грн. пені, 26,00 грн. трьох процентів річних, 83,40 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами, а всього 2 145,04 грн., 1 748,78 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, 2 500,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2 781,62грн. витрат, пов'язаних з прибуттям представника позивача в судові засідання.

3. В стягненні 16,22 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами відмовити.

4. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 19.09.2018р.

Суддя В. А. Войціховський

Дата ухвалення рішення17.09.2018
Оприлюднено19.09.2018

Судовий реєстр по справі —903/375/18

Судовий наказ від 08.01.2019

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Постанова від 20.12.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 16.11.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 19.11.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 31.10.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Рішення від 17.09.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Рішення від 17.09.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Ухвала від 06.08.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Ухвала від 12.07.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Ухвала від 05.07.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні