Постанова
від 20.12.2018 по справі 903/375/18
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року Справа № 903/375/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Савченко Г.І. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

третя особа: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області на рішення господарського суду Волинської області, ухвалене 17.09.2018р., повне рішення складено 19.09.2018р., у справі № 903/375/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аванті-Девелопмент", м. Київ

до відповідача: ОСОБА_3 районної державної адміністрації, смт. Іваничі Іваничівського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 районна рада, смт. Іваничі Іваничівського району

про стягнення 2 161,26 грн.

В червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аванті-Девелопмент звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_3 районної державної адміністрації про стягнення 2 161,26 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 від 20.10.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 від 20.10.2015 року не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з лютого 2018 по квітень 2018 року (включно) у розмірі 1 766,98 грн. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, позивачем також нараховано 268,66 грн. пені за період з 01.03.2018 року по 29.05.2018 року, згідно п.5.2 Договору, 26,00 грн. 3 % річних за період з 01.03.2018 року по 29.05.2018 року та 99,62 грн. суми індексу інфляції за період з березня 2018 року по квітень 2018 року (включно), нарахованих згідно з ст.625 ЦК України /а.с. 3-6/.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.07.2018 року залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 районну раду /а.с. 88-90/.

Рішенням господарського суду Волинської області від 17.09.2018 року у справі № 903/375/18, позов ТОВ Аванті-Девелопмент до відповідача ОСОБА_3 районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 районна рада про стягнення 2 161,26 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 районної державної адміністрації на користь ТОВ Аванті-Девелопмент 1766,98 грн. основної заборгованості, 268,66 грн. пені, 26,00 грн. трьох процентів річних, 83,40 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами, а всього 2 145,04 грн., 1 748,78 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 2 781,62 грн. витрат, пов'язаних з прибуттям представника позивача в судові засідання.

В стягненні 16,22 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами, відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу теплової енергії, її отримання ОСОБА_3 районною державною адміністрацією та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, з посиланням на ст. 509, 712 ЦК України, ст.275 ГК України, ст.ст.1, 13, ч.4-12 ст.20 Закону України Про теплопостачання , дійшов висновку про підставність пред'явленого позивачем позову /а.с. 160-168/.

Відповідач ОСОБА_3 районна державна адміністрація Волинської області, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 08.10.2018 року, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2018 року у справі № 903/375/18 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:

- враховуючи договірний характер правовідносин між постачальником та споживачем теплової енергії, позивач в одностороньому порядку змінив істотну умову Договору щодо застосування нових тарифів. Фактично, зловживаючи монопольним становищем, діючи не на користь моральним засадам суспільства, позивачем було порушено порядок встановлення тарифів на теплову енергію, що надається скаржнику на підставі Договору;

- порядок встановлення тарифів на теплову енергію, що надається для бюджетної установи в смт. Іваничі, не було належним чином досліджено місцевим господарським судом, що в свою чергу завдає значної шкоди інтересам територіальної громади Іваничівського району Волинської області та є підставою для скасування судового рішення в порядку п.2 ч.1 ст. 277 ГПК України;

- при порівнянні тарифів на теплову енергію (з відновлювальних джерел палива) у різних регіонах Волинської області, спостерігається тенденція, що послуги позивача є дорожчими в порівнянні, для прикладу, з Горохівським районом Волинської області, в якому вартість теплової енергії становить 1247,8 грн. /Гакл без ПДВ (рішення виконкому Горохівської міської ради від 12.04.2017 року № 25);

- у разі відсутності для суб'єкта господарювання встановлених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів, тарифи на транспортування та постачання теплової енергії визначаються на рівні середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії (ст. 20 Закону України Про теплопостачання );

- теплова мережа від котельні, яка знаходиться по вул.Жукова, 6-а до приміщення архітектури не передавалась в оренду позивачу та залишається на балансі відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації;

- враховуючи той факт, що послуги з транспортування теплової енергії позивачем не надавались, відповідно, тариф з трьох складових - виробництво, постачання, транспортування, в розумінні ст.1 Закону України Про теплопостачання , не може вважтись погодженим для ОСОБА_3 районної державної адміністрації;

- судом першої інстанції фактично робиться висновок про можливість застосування мовчазної згоди позивачем для вставлення нового тарифу споживачу, однак такі висновки суду хибними, оскільки в розумінні Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , принцип мовчазної згоди застосовується до правовідносин, що виникають між дозвільними органами, адміністраторами, уповноваженими органами та суб'єктами господарювання, які мають намір продавати або проводять господарську діяльність, на здійснення якої потрібен документ дозвільного характеру;

- застосування нових тарифів на підставі мовчазної годи свідчить про нерегульованість цін на теплову енергію, яку надає позивач та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;

- позивач подав на затвердження ОСОБА_3 районної ради тариф, до складу якого включалась вартість на транспортування теплової енергії, хоча фактично дана послуга не надавалась стороною позивача стороні скаржника. Тобто, приховавши таку обставину від органу місцевого самоврядування, позивач скористався бездіяльністю останнього.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні, рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, викладені судом у спірному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що є безумовною підставою для його скасування /а.с. 183-190/.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2018 року у справі № 903/375/18, розгляд справи призначено на 20.12.2018 року /а.с. 178-179, 207-208/.

29.11.2018 року ТОВ Аванті-Девелопмент подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6949/18 від 29.11.2018), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги /а.с.209/.

29.11.2018 року до суду від ОСОБА_3 районної ради Волинської області надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу (вх. № 6969/18 від 29.11.2018), в яких третя особа зазначає, що усі мотиви та обґрунтування ОСОБА_3 районної ради з приводу заявленого позову містяться в матеріалах справи, а подану апеляційну скаргу ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області на рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2018 року підтримує у повному обсязі /а.с. 215-216/.

В судовому засіданні 20.12.2018 року, представник ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати, а в задоволенні позову ТОВ Аванті-Девелопмент відмовити повністю.

Представник ТОВ Аванті-Девелопмент заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 17.09.2018 року залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 районна рада явку повноважного представника в призначене судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином /а.с. 182/.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 19.11.2018 року явка представників сторін в судове засідання 20.12.2018 року обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності третьої особи ОСОБА_3 районної ради Волинської області, оскільки її не явка не перешкоджає перегляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2015 року між ОСОБА_3 районною державною адміністрацією (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аванті-Девелопмент (теплопостачальна організація) було укладено Договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 (далі-Договір), згідно з п.1.1 якого теплопостачальна організація зобов'язалась у період дії цього договору поставити споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач-прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія використовується споживачем для підтримання належного температурного режиму (обігрівання) належних йому приміщень. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Якість теплової енергії, що постачається за цим Договором, має відповідати вимогам правил, стандартів та інших обов'язкових для сторін нормативних документів.

Кількість теплової енергії за цим Договором визначається за показами приладу обліку-силової енергії з урахуванням погодженого коефіцієнту розподілу спожитої теплової енергії, а при його відсутності - відповідно до виконаних розрахунків відповідно до визначених в договорі -силових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Тариф на теплову енергію (виробництво) на момент укладення договору становить за 1 Гкал 1 118 грн. 23 коп., в т.ч. ПДВ - 186 грн. 37 коп. Тариф на виробництво теплової енергії встановлений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України від 06.11.2014 року № 263.

У випадку прийняття нових тарифів на теплову енергію (виробництво, транспортування, постачання) вони є обов'язковими для обох сторін з часу введення їх в дію згідно з чинним законодавством та не потребують внесення змін до Договору (п.п.1.2-1.6 Договору).

За умовами п.п.2.1-2.3 Договору, розрахунки за теплову енергію, шо споживається, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок Теплопостачальної організації, вказаний в Договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, з урахуванням погодженого коефіцієнту розподілу спожитої теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України. Розрахунковим періодом вважається місяць, починаючи з відповідного числа попереднього місяця по відповідне число звітного місяця, за результатом якого підписується акт приймання - передачі теплової енергії за період (в 2-х примірниках). Розрахунки проводяться щомісячно на підставі рахунку шляхом оплати Споживачем вартості спожитої теплової енергії за розрахунковий період до 30 числа звітного місяця.

У відповідності до п.п.3.1-3.6 Договору, постачання теплової енергії здійснюється безперебійно впродовж опалювального сезону, початок та закінчення якого визначається розпорядженням голови ОСОБА_3 райдержадміністрації. Місце передачі теплової енергії - передача теплової енергії на об'єкти теплоспоживання здійснюється на межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності Сторін, яка вказана у Додатку № 2 до цього Договору та не може бути змінена в односторонньому порядку Облік спожитої теплової енергії здійснюється у відповідності до показів приладу обліку теплової енергії, що встановлений на котельні по вул. Жукова, 6-а. Зняття показів приладу обліку теплової енергії здійснюється Теплопостачальною організацією кожного місяця, про що складається Акт зняття показів лічильника. Копія Акту надається Споживачу. Про дату та час зняття показів приладу обліку теплової енергії Теплопостачальна організація повідомляє Споживача і уповноважений представник Споживача має право бути присутнім при знятті показів. На підставі Акту зняття показів лічильника з врахуванням погодженого коефіцієнту розподілу спожитої теплової енергії Теплопостачальна організація складає та направляє споживачу Акт приймання - передачі теплової енергії. Споживач протягом трьох робочих днів після отримання від Теплопостачальної організації акту приймання-передачі теплової енергії зобов'язаний підписати такий акт та відповідним чином направити Теплопостачальній організації мотивовану відмову від її приймання (складається акт розбіжностей). У випадку не підписання та неповернення акту приймання-передачі споживачем або мотивованої відмови акт приймання-передачі вважається підписаним.

Споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно з умовами та порядком, які передбачені договором; приймати належним чином поставлену теплову енергію за період та у випадку відсутності зауважень підписати акт приймання-передачі теплової енергії (п.п.4.1.1-4.1.2 Договору).

Відповідно до п.п.4.3.1 Договору, теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії, призначеної для обігрівання приміщень споживача.

Згідно з п.п.4.4.1 Договору, теплопостачальна організація має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію.

Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки теплової енергії по 31.12.2015р., а у частині розрахунків - до їх повного здійснення. У разі відсутності заяви однієї із сторін про відмову або зміну умов договору за місяць до закінчення його дії, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, які передбачені договором (п.6.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони визначили, що у всьому іншому, не передбаченому договором, сторони керуються нормами Правил користування тепловою енергією , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, ЗУ Про теплопостачання , Правил технічної експлуатації теплових установок і тепломереж, Правил підготовки теплових господарств до опалювального період, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства житлово-комунального господарства України 10.12.2008р. № 620/378, а також інших нормативно-правових актів.

Договір підписано сторонами та скріплена відтисками їхніх печаток /а.с. 10-13/.

Додатковою угодою № 1 від 10.12.2015 року до Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 від 20.10.2015 року, сторони внесли зміни до п.1.5 Договору та виклали його в наступній редакції: 1.5. Тариф на теплову енергію (виробництво) становить за 1 Гкал 1 385 грн. 69 коп., в т.ч. ПДВ - 230 грн. 95 коп. Тарифи на виробництво теплової енергії встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України від 10.12.2015 року № 2940 .

Згідно з п.2 Додаткової угоди № 1, остання набирає чинності з дати її підписання та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 11.12.2015 року.

Додаткова угода № 1 підписана сторонами та скріплена відтисками печаток /а.с. 14/.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.2015 року до Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 від 20.10.2015 року, сторони внесли зміни до п.1.5 договору та виклали його в наступній редакції: 1.5. Тариф на теплову енергію на момент укладення договору становить за 1 Гкал 1 477 грн. 06 коп., в т.ч. ПДВ - 246 грн. 18 коп. Тариф на виробництво теплової енергії (1 385,69 грн., в т.ч. ПДВ - 230,95 грн.) встановлені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг України від 10.12.2015 року № 2940. Тарифи на транспортування (72,00грн., в т.ч. ПДВ-12,00грн.) та постачання (19,37грн., в т.ч. ПДВ-3,23грн.) теплової енергії встановлені рішенням ОСОБА_3 районної ради від 24.12.2015р. №3/21 .

Згідно з п.2 Додаткової угоди № 2 остання набирає чинності з 01.01.2016 року.

Додаткова угода № 2 підписана сторонами та скріплена відтисками печаток /а.с. 15/.

На виконання умов Договору позивачем у період лютий-квітень 2018 року поставлено, а ОСОБА_3 районною державною адміністрацією прийнято теплової енергії загальною вартістю 16 007,67 грн., в тому числі: згідно з актом приймання-передачі № 16 від 20.02.2018 року на суму 6 516,20 грн., згідно з актом приймання-передачі № 23 від 20.03.2018 року на суму 7 105,73 грн., згідно з актом приймання-передачі № 32 від 18.04.2018 року на суму 2 385,74 грн. /а.с.151-152/.

ОСОБА_3 районна державна адміністрація взяті зобов'язання в частині проведення з ТОВ Аванті-Девелопмент розрахунків по оплаті поставленої теплової енергії (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконала, її вартість в повному об'ємі не оплатила у зв'язку з чим заборгувала теплопостачальній організації 1 766,98 грн., а саме:

- теплова енергія, передана позивачем відповідачу за актом приймання-передачі № 16 від 20.02.2018 року на загальну суму 6 516,20 грн., оплачена відповідачем частково 29.03.2018р. на суму 5 951,11 грн., що стверджується банківською випискою від 29.03.2018 року /а.с. 21/. Заборгованість відповідача перед позивачем по даному акту складає 565,09 грн.

- теплова енергія, передана позивачем відповідачу за актом приймання-передачі № 23 від 20.03.2018 року на загальну суму 7 105,73грн., оплачена відповідачем частково 29.03.2018 року на суму 6 205,94 грн., що стверджується банківською випискою від 29.03.2018 року /а.с. 21/. Заборгованість відповідача перед позивачем по даному акту складає 899,79 грн.

- теплова енергія, передана позивачем відповідачу за актом приймання-передачі № 32 від 18.04.2018 року на загальну суму 2 385,74 грн., оплачена відповідачем частково 22.05.2018 року на суму 2 083,64 грн., що стверджується банківською випискою від 22.05.2018 року /а.с. 22/. Заборгованість відповідача перед позивачем по даному акту складає 302,10 грн.

Фактично спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії у період з лютого по квітень 2018 року за новими тарифами, які на думку позивача встановлені та введені в порядку положень ч.12 ст.20 Закону України Про теплопостачання , адже ОСОБА_3 районна рада на протязі 30 днів з дати отримання заяви ТОВ Аванті-Девелопмент не затвердила тарифи на теплову енергію позивачу та не надала вмотивовану відмову у їх затвердженні.

У відповідь на повідомлення позивача про зміну тарифів на теплову енергію, відповідач направив позивачу лист № 266/20/2-18 від 05.02.2018 року /а.с.23/, у якому не погоджується із застосуванням нових тарифів у зв'язку із відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування про їх встановлення (затвердження).

Позивач у відповіді від 20.02.2018 року № 20/02-01 на зазначений вище лист обґрунтував законність процедури встановлення тарифів на теплову енергію, та в якості додаткового підтвердження надав лист Держенергоефективності №126-01/17/4-18 від 09.02.2018 року /а.с. 24/.

26.03.2018 року у зв'язку із відсутністю оплати за теплову енергію позивач направив відповідачу лист № 2603/5 з проханням сплати заборгованість за отриману теплову енергію /а.с. 25/.

Відповідач у листі № 332/24/2-18 від 28.03.2018 року /а.с. 26/ відмовився здійснювати оплату за новими тарифами і підписувати Акти приймання-передачі, у зв'язку із необхідністю надання рішення ОСОБА_3 районної ради встановлення нового тарифу.

Таким чином, відсутність повного розрахунку за поставлену теплову енергію, слугувало підставою для звернення ТОВ Аванті-Девелопмент до господарського суду Волинської області із відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України зазначено, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст.629 ЦК України.

За приписами частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, договір, укладений між ТОВ Аванті-Девелопмент та ОСОБА_3 районною державною адміністрацією за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Частиною 1 ст.714 ЦК України передбачено, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нормами ч.6 та ч.7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до умов укладеного Договору споживач зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.4.1.1.); приймати належним чином поставлену теплову енергію за період та у випадку відсутності зауважень підписати Акт приймання-передачі теплової енергії (п.4.1.2).

Споживач протягом трьох робочих днів після отримання від теплопостачальної організації акту приймання-передачі теплової енергії зобов'язаний підписати такий акт та відповідним чином направити теплопостачальній організації мотивовану відмову від її приймання (складається акт розбіжностей). У випадку не підписання та неповернення акту приймання-передачі споживачем або мотивованої відмови акт приймання-передачі вважається підписаним (п.3.6 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 16 007,67 грн. за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проте, відповідач оплату за отриману теплову енергію у спірному періоді у повному обсязі не здійснив, а лише оплатив її частково на суму 14 240,69 грн., що стверджується копіями банківських виписок від 29.03.2018 року та від 22.05.2018 року.

Разом з цим, відповідач у строки визначені п.3.6 Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 від 20.10.2015 року, акти здачі-приймання робіт позивача не підписав, вмотивованої відмови від прийняття отриманих послуг позивачу також не направив, відповідно акти розбіжностей не складав, у зв'язку із чим підтвердив факт наявності у себе заборгованості за укладеним правочином, адже за даних умов, акти приймання-передачі з боку відповідача вважаються підписаними.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставніть пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 1 766,98 грн., оскільки дана сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами і у встановленому порядку відповідачем не спростована.

Стосовно аргументів відповідача про протиправність та безпідставність підвищення позивачем тарифу на теплову енергію, оскільки тарифи на теплову енергію та комунальні послуги для суб'єктів господарювання встановлюються органами місцевого самоврядування в порядку положень ст.13 Закону України Про теплопостачання , а відтак для позивача продовжують діяти тарифи на теплову енергію встановлені рішенням ОСОБА_3 районної ради від 28.09.2016 року № 9/23, у зв'язку із відсутністю будь-яких інших рішень ОСОБА_3 районної ради про встановлення тарифів, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ст.13 Закону України Про теплопостачання , до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством; перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.

Частинами 4-12 ст.20 Закону України Про теплопостачання визначено, тарифи на теплову енергію для суб'єктів господарювання, що здійснюють її виробництво на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення встановлюються на рівні 90 відсотків діючого для суб'єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

У разі відсутності для суб'єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90 відсотків середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Тарифи на виробництво теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також для потреб населення визначаються для суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, як різниця між тарифом на теплову енергію, встановленим відповідно до частини четвертої цієї статті, і тарифами на транспортування та постачання теплової енергії, що визначаються на рівні діючих для суб'єкта господарювання тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Розрахунок середньозважених тарифів на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями (Автономною Республікою Крим, областями, містами Києвом чи Севастополем) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розрахунок середньозважених тарифів на транспортування та постачання теплової енергії, виробленої з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, як середньозважених для всієї території України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії.

Середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, а також тарифи на транспортування та постачання теплової енергії, опубліковані на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, станом на 25 число останнього місяця кожного кварталу, використовуються суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, для розрахунку тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії на наступний квартал.

Для встановлення тарифу на теплову енергію, тарифу на виробництво теплової енергії суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, подає органу, уповноваженому встановлювати такі тарифи, заяву із зазначенням розміру тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті.

Якщо уповноважений орган протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви не встановлює розмір тарифу, розрахованого відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті, або не надає вмотивовану відмову у його встановленні, вважається, що суб'єкту господарювання, що здійснює виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки, встановлено розмір тарифу, розрахований таким суб'єктом господарювання відповідно до частини четвертої та/або п'ятої цієї статті та поданий у заяві. Копія заяви (опису документів) з відміткою про дату їх надходження є підтвердженням подання уповноваженому органу заяви та розрахунків розміру тарифу.

Зазначені вище положення Закону України Про теплопостачання , визначають чіткий порядок встановлення тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування, в тому числі, і у випадку якщо орган місцевого самоврядування на протязі 30 календарних днів з дати отримання заяви про встановлення тарифу, не приймає рішення про його встановлення та не надає вмотивованої відмови у встановленні тарифу.

Так, 27.12.2017 року ТОВ Аванті-Девелопмент до ОСОБА_3 районної ради була подана заява № 2712/17 щодо встановлення тарифів.

Сторонами у справі не заперечується, а ОСОБА_3 районною радою у листі від 11.07.2018 року № 03-07/197 /а.с. 82/ підтверджено, що на протязі 30 календарних днів з дати отримання від позивача заяви про встановлення тарифу ОСОБА_3 районною радою на сесії не приймалося рішення про встановлення тарифу та не було надано вмотивованої відмови у встановленні тарифу.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тариф на теплову енергію, в даному випадку, є встановленим для позивача у порядку передбаченому ч.12 ст.20 Закону України Про теплопостачання .

Аналогічна порядок встановлення тарифу на теплову енергію викладено в листі Держенергоефективності № 126-01/17/4-18 від 09.02.2018 року, отриманому у відповідь на запит ТОВ Аванті-Девелопмент /а.с. 18/.

Розмір середньозважених тарифів, для їх розрахунку та встановлення отриманий ТОВ Аванті-Девелопмент з офіційного сайту Держенергоефективності, що підтверджується Середньозваженими тарифами на теплову енергію затвердженими Головою Держенергоефективності 22.12.2017 року /а.с. 19/.

Виходячи з викладеного вище, з лютого 2018 року були введені в дію нові тарифи на теплову енергію, внесення яких до Договору не вимагається (п.1.6 Договору), в наступних розмірах: виробництво теплової енергії в розмірі 1 367,09 грн./Гкал (без ПДВ); транспортування теплової енергії в розмірі 57,92 грн./Гкал (без ПДВ); постачання теплової енергії в розмірі 5,29 грн./Гкал (без ПДВ), про що ТОВ Аванті-Девелопмент проінформовано ОСОБА_3 районну державну адміністрацію шляхом направлення письмових повідомлень, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, виходячи зі змісту положень Закону України Про теплопостачання та вказаних обставин справи, для оплати відповідачем теплової енергії по новим тарифам, на думку суду, не є обов'язковим ні рішення ОСОБА_3 районної ради, ні внесення відповідних змін до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 від 20.10.2015 року.

Отже, посилання скаржника на неправильне визначення тарифів є необґрунтованим, з огляду на те, що при визначенні вартості спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період позивач керувався положеннями ч.12.ст. 20 Закону України Про теплопостачання .

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 99,62 грн. за період з березня по квітень 2018 року та 3 % в розмірі 26,00 грн. за період прострочки з 01.03.2018 року по 29.05.2018 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 26,00 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 83,40 грн., з якого сума індексу інфляції за березень 2018 року на суму боргу 6 516,20 становить 71,68 грн., а за квітень 2018 року на суму боргу 1 464,88 грн. становить 11,72 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 268,66 грн. нарахованої за період з 01.03.2018 року по 29.05.2018 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 5.2 Договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 8 від 20.10.2015 року сторони погодили відповідальність споживача за несвоєчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію у вигляді сплати теплопостачальній організації пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Поскільки прострочення відповідача по оплаті спожитої теплової енергії має місце, тому вимоги позивача про стягнення пені є підставними та правомірно задоволеними місцевим господарським судом у розмірі 268,66 грн. за розрахунком позивача.

Щодо вимоги позивача викладених у клопотанні № б/н від 07.09.2018 року про стягнення з відповідача вартості наданих адвокатських послуг в розмірі 10 000,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В клопотанні від 12.09.2018 року № 2076/25/2-18 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача /а.с.150/ відповідач просив призначити позивачу 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже для підготовки процесуальних документів та подання позову до суду позивач здійснив витрати на професійну правничу допомогу, яку надає адвокат ОСОБА_4 у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується Договором № 19/1/АФ/18 про надання правової допомоги від 16.04.2018 року, укладеним між ТОВ Аванті-Девелопмент та адвокатом ОСОБА_4, свідоцтвом адвоката серія ЧН №000152 від 19.05.2017 та актами виконаних робіт від 29.04.2018 року та від 31.08.2018 року відповідно до договору про надання правової допомоги /а.с. 38-41, 140/.

Сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. сплачена позивачем в повному обсязі за платіжними дорученнями № 4228 від 30.05.2018 року на суму 7 000,00 грн., № 4414 від 04.09.2018 року на суму 3 000,00 грн. /а.с. 42, 141/.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Тобто, суд повинен оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зважаючи на той факт, що з актів виконаних робіт від 29.04.2018 року та від 31.08.2018 року жодним чином не вбачається вартості кожної наданої послуги згідно з описом виконаних адвокатом робіт, у тому числі не зазначено час на їх підготовку та здійснення, колегія суддів ураховуючи приписи ст.15 ГПК України, якою визначено критерії пропорційності та розумності, вважає справедливим призначення позивачеві компенсації витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 2 500,00 грн., з огляду на час, який міг би бути витрачений адвокат прі підготовці до участі у даній справі, а також ціну позову, яка складає всього 2 161,26 грн.

Крім того, в клопотанні від 07.09.2018 року представник позивача просить суд здійснити розподіл компенсації витрат на прибуття представника позивача в судові засідання в розмірі 2 781,62 грн.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З наказів директора ТОВ Аванті-Девелопмент ОСОБА_5 Про відрядження № 4 від 03.07.2018 року, № 5 від 11.07.2018 року, № 6 від 03.08.2018 року /а.с.132, 134, 137/ вбачається, що ТОВ Аванті-Девелопмент має у своєму штаті юрисконсульта ОСОБА_1, який і здійснював представництво інтересів ТОВ Аванті-Девелопмент у суді у справі № 903/375/18 на підставі довіреності від 04.07.2018 року № 18/07.

Тобто позивачем для документального обґрунтування здійснених витрат на відрядження щодо сплати витрат на прибуття його представника в судові засідання подано відповідні накази про направлення у відрядження юрисконсульта ТОВ Аванті-Девелопмент ОСОБА_1, а також звіти про використання коштів, наданих на відрядження від 09.07.2018 року, від 16.07.2018 року та від 17.08.2018 року, що підтверджують доцільність витрат на відрядження.

За наведеного, витрати, які пов'язані з прибуттям представника позивача в судові засідання, зокрема у розмірі 2 781,62 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, поскільки спір у даній справі виник з його вини.

Отже аргументів на спростування наведених судом висновків апеляційна скарга не містить, як і спростувань того, що позивачем надано для відповідача послуги з теплопостачання протягом лютого-квітня 2018 року за новими тарифами на підставі укладеного Договору № 8 від 20.10.2015 року, а тому заперечення апелянта не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 17.09.2018р. у справі № 903/375/18 - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 районної державної адміністрації Волинської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 903/375/18 повернути господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "26" грудня 2018 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Дата ухвалення рішення20.12.2018
Оприлюднено02.01.2019

Судовий реєстр по справі —903/375/18

Судовий наказ від 08.01.2019

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Постанова від 20.12.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 16.11.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 19.11.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Ухвала від 31.10.2018

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Крейбух О.Г.

Рішення від 17.09.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Рішення від 17.09.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Ухвала від 06.08.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Ухвала від 12.07.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

Ухвала від 05.07.2018

Господарське

Господарський суд Волинської області

Войціховський Віталій Антонович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні