Постанова

від 17.09.2018 по справі 5011-35/8885-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. м.Київ Справа№ 5011-35/8885-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання - Пугачової А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.09.2018 року по справі №5011-35/8885-2012 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018, повний текст якої складено та підписано - 06.08.2018

за заявою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду від 08.10.2012 у справі №5011-35/8885-2012 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіностудія "Ялта-фільм", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Трейд", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлайт"

про стягнення 1 451 771,93 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіностудія "Ялта-фільм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлайт" про стягнення 181 641,78 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 21.06.2012 становить 1 451 771,93 грн., з яких: 171 450,00 дол. США заборгованість за кредитом, 7 625,30 дол. США - заборгованість за процентами, 1 939,95 дол. США - пеня за прострочення сплати кредиту, 149,12 дол. США - пеня за прострочення сплати процентів, 29,81 дол. США - три проценти річних за прострочення сплати процентів, 447,60 дол. США - три проценти річних за прострочення сплати кредиту, та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі №5011-35/8885-2012 позов Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіностудія "Ялта-Фільм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпласт Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Артлайт" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" 181 641,78 дол. США - заборгованості за кредитом, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на дату подачі позову становить 1 451 771,93 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 171 450,00 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленого НБУ, станом на дату подачі позову становить 1 370 314,12 грн; заборгованості за відсотками в розмірі 7 625,30 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленого НБУ, станом на дату подачі позову становить 60 945,21 грн; пені за прострочення сплати за кредитом в розмірі 1 939,94 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленого НБУ, станом на дату подачі позову становить 15 505,05 грн; пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 149,12 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленого НБУ, станом на дату подачі позову становить 1 191,84 грн; 3% річних за прострочення сплати відсотків в розмірі 29,81 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленого НБУ, станом на дату подачі позову становить 238,25 грн; 3% річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 447,60 дол. США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленого НБУ, станом на дату подачі позову становить 3 577,44 грн; 29 035,44 грн - судового збору.

08.10.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 у справі №5011-35/8885-2012 видано відповідні накази.

22.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №5011-35/8885-2012 від 08.10.2012 та видачу його дублікату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 у справі№5011-35/8885-2012 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для його пред'явлення до виконання.

04.07.2018 Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №5011-35/8885-2012 від 08.10.2012.

Обґрунтовуючи подану заяву, заявник вказує, що постановою правління Національного банку України №96 від 12.02.2015 Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Постановою правління Національного банку України №370 від 11.06.2015 відкликано банківську ліцензію.

12.06.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №29 від 12.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Енергобанк" .

31.05.2017 відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2228 від 31.05.2017 відбулась зміна уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Заявник зазначає, що у зв'язку з постійною зміною штату працівників Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" строк для пред'явлення наказу до виконання був пропущеним з поважних причин та просить визнати причини пропуску поважними та поновити цей строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №5011-35/8885-2012 від 08.10.2012.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів в підтвердження факту поважності пропуску строку на пред'явлення наказу до виконання, а посилання на постійну зміну штату працівників внаслідок запровадження у ПАТ "Енерегобанк" процедури ліквідації, встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не є об'єктивними причинами, які унеможливили пред'явлення наказу до виконання у передбачений законом строк та повністю залежали від волевиявлення заявника.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №5011-35/8885-2012 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №5011-35/8885-2012 від 08.10.2012.

Доводи апеляційної скарги фактично є аналогічними доводам заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №5011-35/8885-2012 від 08.10.2012.

Більше того, в апеляційній скарзі скаржник не наводить у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду. Також, не наводить чи було порушено або неправильно застосовано судом норми матеріального та процесуального права.

Учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Учасники справи належним чином повідомлялися про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, в судове засідання, яке відбулося 17.09.2018, з'явився лише представник скаржника, інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю зазначених учасників справи, оскільки відповідно до ст.329 та ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, участь у судовому засіданні учасників процесу суд не визнавав обов'язковою. Також, колегією суддів враховано, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З урахуванням приписів частини 1 статті 270 та частини 1 статті 252 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей передбачених у Главі Апеляційний розгляд . При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах Апеляційний розгляд і Розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження .

Частиною 2 статті 273 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

У відповідності до ст.116 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення стягувача з заявою про відкриття виконавчого провадження), виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно із ст.120 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення стягувача з заявою про відкриття виконавчого провадження) у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Виданий наказ Господарського суду від 08.10.2012 був пред'явлений стягувачем до виконання, проте 05.07.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №34900516 в порядку п.10 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з передачею виконавчого провадження до відділу державної виконавчої служби Гагарінського РУЮ у м. Севастополі.

12.07.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі відкрито виконавче провадження ВП №40919655 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 08.10.2012 №5011-35/8885-2012 .

02.04.2018 року повідомленням Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.2 ч.4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з пропуском строку для пред'явлення наказу до виконання.

Зазначене рішення виконавця стягувачем не оскаржено у порядку та строки, встановленні Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому, стягувач звернувся до господарського суду із даною заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу №5011-35/8885-2012.

Таким чином, стягувач своїми діями фактично визнає факт пропуску строку для пред'явлення до виконання наказу №5011-35/8885-2012, що в силу положень ч.1 ст.75 ГПК України не потребує доказуванню.

Заявник зазначає, що встановлений законом трирічний строк для пред'явлення наказу до виконання пропущений з поважних причин, оскільки постійно змінювався штат працівників Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", в зв'язку з чим просить визнати причини пропуску поважними та поновити їх.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 329 ГПК України (в редакції чинній наданий час) у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

З правової конструкції вказаної частини ст.329 ГПК України слідує, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В силу положень ч.2 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст.86 ГПК України, якою передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, постійна зміна штату працівників внаслідок запровадження у ПАТ "Енергобанк" процедури ліквідації, встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не є об'єктивними причинами, які унеможливили пред'явлення наказу до виконання у передбачений законом строк та повністю залежали від волевиявлення заявника.

Скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску заявником строку для пред'явлення наказу до виконання. Сам факт знаходження банку в процедурі ліквідації не є поважною причиною пропуску строку пред'явлення наказу до виконання, оскільки така процедура розпочата у 2015 році згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.06.2015 №115 Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку .

Крім того, колегія суддів враховує, що у справі "Устименко проти України" у рішенні від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, Європейський суд з прав людини виходив з того, що суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення про відновлення строків.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Станьо проти Бельгії" від 07.07.2009 року суд вказав, що встановлені законом строки позовної давності переслідували законну мету забезпечення правової визначеності, оскільки вони захищали потенційних відповідачів від прострочених вимог і означали, що суди звільняються від необхідності винесення рішень, заснованих на доказах, які з часом набули властивість невизначеності або неповноти. Аналогічно і строк пред'явлення наказу до виконання має на меті забезпечення правової визначеності, оскільки він захищає боржника від прострочених вимог стягувача.

Враховуючи викладене та те, що наведені у заяві причини пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання визнано неповажними, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №5011-35/8885-2012 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 у справі №5011-35/8885-2012 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №5011-35/8885-2012.

Повний текст судового рішення складено 19.09.2018.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Т.І. Разіна