Постанова

від 13.09.2018 по справі 911/82/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2018 р. Справа№ 911/82/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 13.09.2018.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Іскра

на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 (повний текст складено 18.12.2017)

у справі №911/82/17 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря

до 1) Приватного акціонерного товариства Іскра ;

2) Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування реєстрації в базі даних державного земельного кадастру

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря (далі, позивач або ОСББ Зоря ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Іскра (далі, відповідач-1 або ПрАТ Іскра ) та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області (далі, відповідач-2 або Держгеокадастр) про скасування реєстрації в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га кадастровий №3222410300:01:049:5018 по вул. Гоголя у м. Боярка, яка належить до комунальної власності.

В обґрунтування позовних вимог ОСББ Зоря стверджує, що реєстрація в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га кадастровий №3222410300:01:049:5018 по вул. Гоголя у м. Боярка, яка належить до комунальної власності, здійснена без відповідної правової підстави та порушує права позивача тим, що частина вказаної земельної ділянки з 1968 року належить на праві постійного користування ЖБК Зоря (на сьогоднішній день ОСББ Зоря ) і ніколи з користування позивача не вилучалася.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі №911/82/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказані судові рішення були мотивовані тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України звернення ОСББ Зоря до ВАТ Іскра з метою відкоригування меж земельних ділянок, у разі їх накладання одна на одну; відсутні докази державної реєстрації за ОСББ Зоря права постійного землекористування ділянкою площею 0,38 га по вул.Лінійна в м.Боярка, які відповідно до статті 125 Земельного кодексу України підтверджували б виникнення у ОСББ Зоря такого права.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 у справі №911/82/17 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 911/82/17 та рішення господарського суду Київської області від 27.02.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати, що не оформлення державного акта на право постійного користування землею не припиняє зазначене право ОСББ Зоря на раніше надану ЖБК Зоря земельну ділянку площею 0,38 га у м.Боярка. Редакція статті 125 Земельного кодексу України про те, що право постійного користування земельною ділянкою виникає лише з моменту державної реєстрації такого права, на яку суди посилалися у своїх рішеннях, набрала чинності у 2009 році і не поширюється на правовідносини, які виникли до набрання чинності цією нормою закону. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що у 1997 році Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру Київгеоінформатика складено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Житлово-Будівельного кооперативу Зоря в м.Боярка, до якого були включені кадастровий план із зазначенням схеми, конфігурації та координат земельної ділянки, абрис ділянки із зазначенням її фактичних меж, долучено акт встановлення і погодження меж землекористування від 01.07.1997, який підписано суміжними землекористувачами, представником Боярської міської ради та представником госпрозрахункового бюро. Таким чином, у 1997 року земельна ділянка ЖБК Зоря площею 0,38 га була повністю виділена в натурі (на місцевості) із присвоєнням їй координат та межових знаків. Судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, що рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 08.09.1997 №344/1 передано в постійне користування ЖБК Зоря земельну ділянку площею 3789,5кв.м. в м. Боярка, по вул.Гоголя, 50-А для обслуговування житлового будинку, в якому зазначено, що воно прийняте з врахуванням рішення Києво-Святошинської райради №260 від 23.04.1968 та матеріалів інвентаризації, виготовленої інститутом Київгеоінформатика .

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття вказаної постанови, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі №911/82/17 (суддя Наріжний С.Ю.) позов задоволено частково.

Припинено провадження у справі №911/82/17 в частині позову до відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства Іскра .

В частині позову до відповідача-2 - Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області позовну вимогу задоволено.

Скасовано реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018 по вул. Гоголя в м. Боярка, що належить до комунальної власності.

Присуджено до стягнення з Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення в частині скасування реєстрації спірної земельної ділянки в базі даних ДЗК суд зазначив, що право постійного користування земельною ділянкою площею 0,38 га у м. Боярка по вул. Лінейна з 1968 року належить ЖБК Зоря , правонаступником якого є позивач - ОСББ Зоря ; право постійного користування позивачем вказаною земельною ділянкою не припинялось та у встановленому порядку земельна ділянка у позивача не вилучалась; спірна земельна ділянка площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, яка належить до комунальної власності м. Боярка, зареєстрована в базі даних ДЗК без відповідних правових підстав і накладається на земельну ділянку позивача, чим порушується право ОСББ Зоря зареєструвати належну йому на праві постійного користування земельну ділянку площею 0,38 га.

Водночас, рішення суду про припинення провадження у справі щодо відповідача-1 мотивоване тим, що ПрАТ Іскра не є особою, уповноваженою на вчинення відповідних дій, які є предметом спору у даній справі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Іскра звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі №911/82/17 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1 зводяться до наступного:

- судом неповно з'ясовано, що межі земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018 були погоджені з Боярською міською радою і на підставі рішення суду було укладено договір оренди землі від 03.03.2007, що з 1986 року в процесі інвентаризації майна розмір земельної ділянки змінився з 2,2 га до 1,2637 га;

- матеріали справи не містять доказів державної реєстрації за позивачем права постійного землекористування земельною ділянкою площею 0,38 га по вул. Лінейній в м. Боярка;

- судом не застосовано норми статей 95, 125 Земельного кодексу України, відповідно до яких право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації;

- судом проігноровано, що обраний позивачем спосіб захисту права, як скасування державної реєстрації в базі даних державного земельного кадастру, не передбачений чинним законодавством України та не взято до уваги положення статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр , якою визначено підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки;

- позивач оспорює право користування земельною ділянкою відповідача-1, який нібито неправомірно зареєстрував таке право за собою і просить скасувати державну реєстрацію в базі даних Державного земельного кадастру земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, яка належить на праві користування відповідачу-1. Таким чином, майнові права відповідача-1 порушуються, а суд не мав права припиняти провадження у справі в частині позову до відповідача-1.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Іскра було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №911/82/17, розгляд справи призначено на 15.02.2018.

Під час розгляду справи склад суду змінювався, розгляд справи відкладався.

Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 справу №911/82/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Іскра на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., розгляд справи №911/82/17 призначено на 26.04.2018.

У судовому засіданні, призначеному на 26.04.2018, представник позивача зазначав, що ним неодноразово у суді першої інстанції заявлялися клопотання про витребування у відповідача-2 документів, на підставі яких за відповідачем-1 було зареєстровано земельну ділянку площею 1,2637 га, кадастровий №3222410300:01:049:5018 по вул. Гоголя в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області, а у відповідача-1 - проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий №3222410300:01:049:5018 та додатків до Договору №11-07 оренди землі від 03.03.2007 площею 2,2 га.

Оскільки вказані документи відсутні у матеріалах справи та є необхідними для правильного вирішення спору ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 зобов'язано Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області надати суду належним чином засвідчені документи, на підставі яких за Приватним акціонерним товариством Іскра було зареєстровано земельну ділянку площею 1,2637 га, кадастровий №3222410300:01:049:5018 по вул. Гоголя в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області та Витяг з Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку; зобов'язано Приватне акціонерне товариство Іскра надати суду проект відведення в оренду земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий №3222410300:01:049:5018 та додатки до Договору №11-07 оренди землі від 03.03.2007 площею 2,2 га, а саме: план або схему земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); розгляд справи відкладено на 14.05.2018.

14.05.2018 від відповідача-1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, у яких ПрАТ Іскра повідомило суд, що технічна документація (копія додана до пояснень) на земельну ділянку 3222410300:01:049:5018 площею 1, 2637 га по вул. Гоголя в м. Боярка була розроблена ще у 2013 році, а 30.04.2013 на цю земельну ділянку відділом Держземагентства у Києво-Святошинському районі відкрито поземельну книгу (копія додана до пояснень).

До вказаних додаткових пояснень відповідачем-1 на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2018 додані копії технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у користуванні на умовах оренди терміном на 49 років ВАТ Іскра під забудову житлових будинків на території м. Боярка, вул. Гоголя, Києво-Святошинського району Київської області та поземельної книги. Оригінали даних документів були оглянуті колегією суддів у судовому засіданні 14.05.2018.

14.05.2018 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління Держгеокадастру у Київській області на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 у даній справі надійшов лист від 11.05.2018 №9-10-0.62-7358/2-18, у якому останнє повідомило, що згідно даних програмно-апаратного комплексу Національна кадастрова система Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:049:5018 перебуває у комунальній власності Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області та в оренді ПрАТ Іскра . Земельна ділянка зареєстрована на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ТОВ НВФ Геополіс . Речове право ПрАТ Іскра зареєстровано 15.09.2017, строк дії речового права - 49 років. На даний час документація із землеустрою на вищевказану земельну ділянку в місцевому фонді документації не виявлена. До листа Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області доданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3222410300:01:049:5018. Вказані документи долучені колегією суддів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.05.2018 судом було оголошено перерву до 24.05.2018.

22.05.2018 від відповідача-1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, у яких ПрАТ Іскра , в обґрунтування неподання документів, долучених до пояснень від 14.05.2018, до суду першої інстанції зазначило, що питання наявності чи відсутності документів, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:01:049:5018, раніше при розгляді даної справи не ставилось, а тому, оскільки позивачем у судовому засіданні 26.04.2018 було зазначено про відсутність технічної документації і на відповідну вказівку суду, відповідачем-2 були надані до суду вказані документи лише зараз.

24.05.2018 позивач надав суду у судовому засіданні пояснення на подані скаржником письмові докази, у яких зазначив, що спірна земельна ділянка, як вбачається із листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11.05.2018, була зареєстрована 30.04.2013 на підставі зовсім іншого, ніж наданий відповідачем-1, документу, а саме на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ТОВ НВФ Геополіс у 2013 році. Однак, такого проекту, як стверджує позивач, не існує, оскільки ні ПрАТ Іскра , ні Головне управління Держгеокадастру у Київській області суду його не надали. Водночас, відповідно до положень Земельного кодексу України станом на квітень 2013 року єдиною підставою для формування нової земельної ділянки та її реєстрації у базі ДЗК є проекти відведення земельних ділянок. Таким чином, посилання представника ПрАТ Іскра на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:049:5018 була зареєстрована у ДЗК на підставі Технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок, а не на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, фактично свідчать про безпідставність проведеної реєстрації. На момент складання ТОВ НВФ Геополіс Технічної документації (копія додана до пояснень відповідача-1 від 14.05.2018) були відсутні дані земельно-кадастрової документації на ці земельні ділянки, оскільки вони ніколи раніше не були сформовані. По фактичному ж використанню визначити межі земельної ділянки ПрАТ Іскра неможливо. До пояснень позивачем додані документи, якими він підтверджує факт розміщення на спірній земельній ділянці капітальної споруди сміттєзбірника, яка була прийнята в експлуатацію разом із прийняттям в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку, позначена в інвентаризаційній справі під літ. Б, та знаходиться на балансі у ОСББ Зоря .

Вищевказані документи долучені колегією суддів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), колегією суддів, враховуючи заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги та з огляду на заперечення відповідача щодо них, призначено у справі №911/82/17 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Українському центру судових експертиз (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, оф. 426). Визначено об'єкти, що підлягають дослідженню:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:049:5018;

- земельна ділянка площею 0,38 га, закріплена за ЖБК Зоря рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №260 від 23.04.1968, межі та координати якої зазначені в Технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування ЖБК Зоря , складеному Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру Київгеоінформатика у 1997 році.

На вирішення експерта поставлено наступне питання:

- чи накладається земельна ділянка площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, по вул. Гоголя в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області (в тому числі по фактичному користуванню) на земельну ділянку площею 0,38 га, закріплену за ЖБК Зоря рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №260 від 23.04.1968, межі та координати якої зазначені в Технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування ЖБК Зоря , складеному Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру Київгеоінформатика у 1997 році ?.

Зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Гоголя, 50-А; код ЄДРПОУ 20594059) забезпечити попередню оплату вартості експертизи. Матеріали справи №911/82/17 передано Українському центру судових експертиз (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, оф. 426). Провадження у справі №911/82/17 зупинено у зв'язку із призначенням судової експертизи.

25.06.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов лист від Українського центру судових експертиз вих. №3-19/06 від 19.06.2018, у якому інститут повідомив, що за результатами вивчення матеріалів справи 19.06.2018 було сформовано попередній рахунок на оплату витрат за проведення судової експертизи, який у відповідності до ухвали суду разом із супровідним листом від 19.06.2018 було направлено платнику ОСББ Зоря для здійснення оплати.

Крім того, до даного листа було додане клопотання експерта про надання додаткових документів, що необхідні для проведення судової експертизи, а саме:

- каталогів координат на земельну ділянку площею 0,38 га, закріплену за ЖБК Зоря , які зазначені в Технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування ЖБК Зоря , складеному Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру Київгеоінформатика у 1997 році.

26.06.2018 Київським апеляційним господарським судом було направлено лист на адресу Українського центру судових експертиз з проханням надіслати матеріали справи №911/82/17 на адресу суду для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових документів.

16.07.2018 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/82/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №911/82/17, розгляд справи призначено на 04.09.2018; зобов'язано ОСББ Зоря надати суду додаткові відомості, необхідні експерту для проведення призначеної у справі №911/82/17 судової земельно-технічної експертизи, а саме: каталоги координат на земельну ділянку площею 0,38 га, закріплену за ЖБК Зоря , які зазначені в Технічному звіті по встановленню зовнішніх меж землекористування ЖБК Зоря , складеному Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру Київгеоінформатика у 1997 році; повідомлено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря , що у відповідності до статті 81 Господарського процесуального кодексу України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали; повідомлено сторін, що у випадку ненадання вищезазначених документів, ухвала Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 про призначення судової земельно-технічної експертизи у справі №911/82/17 буде залишена без виконання, а справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

04.09.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач із посиланням на норми частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку судового експерта Савчак В.В. №41/18 від 07.08.2018 за результатами проведення земельно-технічної експертизи.

Витребувані ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 документи позивачем суду надані не були.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 повторно зобов'язано ОСББ Зоря надати суду витребувані ухвалою суду від 19.07.2018 у справі №911/82/17 документи, а у разі неможливості подання таких документів повідомити про це суд із зазначенням відповідних причин; розгляд справи відкладено на 13.09.2018.

Представник позивача подав 10.09.2018 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду письмові пояснення на виконання вимог ухвал суду від 19.07.2018 та 04.09.2018 у даній справі, у яких повідомив суд про те, що запитувані експертом та судом документи у позивача відсутні, в той же час в Технічному звіті по встановленню зовнішніх меж 1997 року містяться інші документи із землеустрою (в тому числі таблиця ліній і дерекційних кутів, точки планової мережі, теодолітні ходи, плани і схеми меж земельної ділянки), які були достатніми для проведення земельно-технічної експертизи.

13.09.2018 представник відповідача-1 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду пояснення щодо клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи висновку експерта, у яких зазначив, що дане клопотання позивача не підлягає задоволенню, а поданий висновок експерта не може бути прийнятий як доказ у справі, оскільки позивачем порушено порядок подання доказів, встановлений статтею 80 Господарського процесуального кодексу України. Також, відповідач-1 наголосив, що проведене експертом дослідження ґрунтується на недостатніх та не підтверджених належними документами фактах, проведене сумнівним методом, а тому його не можна вважати експертним висновком і воно не може бути доказом у даній справі.

Колегія суддів, розглянувши у судовому засіданні 13.09.2018 заявлене позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта №41/18 від 07.08.2018, зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття даної постанови, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З урахуванням наведених законодавчих приписів суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування.

Так, представник позивача у судових засіданнях 04.09.2018 та 13.09.2018 із приводу заявленого ним клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта та неможливості його подання до суду першої інстанції пояснив суду, що ним у суді першої інстанції неодноразово заявлялось клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, однак, у його задоволенні судом було відмовлено. Натомість, суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі від 24.05.2018 про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи дійшов висновку, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення все ж таки необхідно встановити, чи накладається земельна ділянка площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, по вул. Гоголя в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області (в тому числі по фактичному користуванню) на земельну ділянку площею 0,38 га, закріплену за ЖБК Зоря .

Позивач наголосив на відсутності у нього витребуваних експертом Українського центру судових експертиз каталогів координат на спірну земельну ділянку, крім того, зазначив, що визначена експертом вартість проведення призначеної судом земельно-технічної експертизи у сумі 25 000,00 грн., про що виставлено відповідний рахунок на оплату, не може бути сплачена позивачем через її вартість.

Зазначене, як вказує представник позивача, посилаючись водночас на норми частини 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017, і стало підставою для проведення земельно-технічної експертизи на замовлення самого позивача і подання відповідного висновку за результатами проведення експертизи на стадії апеляційного провадження.

Колегія суддів приймає до уваги наведені заявником обґрунтування неможливості подання відповідного висновку експерта до суду першої інстанції, враховуючи при цьому наступне.

Так, Господарський процесуальний кодекс України у редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у даній справі та прийняття судом першої інстанції оскарженого рішення, встановлював, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні даного спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, а учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом (частини 1, 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції).

Водночас, новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017, та за правилами якого наразі здійснюється розгляд справи, а саме частиною 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи надано право надати суду висновок експерта, проведений на його замовлення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, однак, вказана ухвала не може бути виконана, оскільки позивач повідомив про неможливість подання витребуваних експертом доказів та про неможливість оплати через її вартість.

Відтак, з огляду на неможливість проведення у даній справі судової експертизи, призначеної згідно ухвали апеляційного суду від 24.05.2018, та, водночас, необхідності встановлення обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, а саме обставин щодо накладання чи не накладання спірних земельних ділянок одна на одну, оскільки встановлення останніх буде впливати на наявність/відсутність у позивача певного порушеного чи оспореного суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов у даній справі, колегія суддів, враховуючи встановлене частиною 3 статті 98 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що набрала чинності з 15.12.2017) право учасника справи подати суду висновок експерта, проведений на його замовлення, вважає за необхідне долучити до матеріалів справи висновок судового експерта Савчак В.В. №41/18 від 07.08.2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та надати йому оцінку за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України як доказу у справі з огляду належності, допустимості та достовірності останнього.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача-2 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги та з огляду на відсутність передбачених статтею 202 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-2.

У судовому засіданні представник позивача просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, пояснень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення та враховуючи вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України в даній справі, дійшов висновку, що оскаржене рішення суду у частині задоволення позовних вимог до відповідача-2 підлягає залишенню без змін, водночас, рішення місцевого господарського суду в частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог до відповідача-1 підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги ПрАТ Іскра з цього приводу є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Як підтверджується матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №260 від 23.04.1968 затверджено Житлово-будівельний кооператив Зоря та закріплено за кооперативом земельну ділянку площею 0,38 га у м. Боярка по вул. Лінейна.

У 1997 році Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру Київгеоінформатика складено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування ЖБК Зоря у м. Боярка, до якого були включені кадастровий план із зазначенням схеми, конфігурації та координати земельної ділянки, абрис ділянки із зазначенням її фактичних меж, долучено Акт встановлення і погодження меж землекористування від 01.07.1997. Звіт підписано суміжними землекористувачами, представником Боярської міської ради та представником госпрозрахункового бюро.

Рішенням Боярської міської ради від 15.12.2010 №14/809 надано дозвіл ОСББ Зоря на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для встановлення фактичних розмірів та конфігурації земельної ділянки, зайнятою багатоквартирним жилим будинком, що розташований в м. Боярка по вул. Гоголя, 50-а.

Як вбачається із позовної заяви, позов мотивовано тим, що у 2013 році ОСББ Зоря замовило у ТОВ Гео-сервіс Україна технічну документацію із землеустрою для внесення відомостей про земельну ділянку ОСББ Зоря площею 0,38 га до електронної бази Державного земельного кадастру із присвоєнням їй кадастрового номера, однак при проведенні геодезичних робіт було виявлено, що суміжна земельна ділянка площею 1,2637 га по вул. Гоголя в м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області з кадастровим №3222410300:01:049:5018, яка належить до комунальної власності м. Боярки, накладається на земельну ділянку ОСББ Зоря площею 0,38 га.

25.02.2013 виконком Боярської міської ради надав відповідь на звернення ОСББ Зоря та повідомив, що відповідно до наявної інформації у виконавчому комітеті Боярської міської ради територія земельної ділянки, відповідно до представленого позивачем кадастрового плану меж земельної ділянки ОСББ Зоря , включає в себе частину земельної ділянки, що передана в користування на умовах оренди терміном на 49 років юридичній особі ВАТ Іскра відповідно до рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 12.05.1986 №70 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2006. З огляду вказані обставини для розгляду питання щодо оформлення земельної ділянки в м. Боярка по вул. Гоголя, 50-а, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, виконком рекомендував позивачу відкоригувати межі земельної ділянки, виключивши із представленого ним кадастрового плану частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи, та погодити її межі із суміжними землекористувачами, оформивши акт встановлення та погодження меж землекористування.

Згідно листа №02-10/682 від 15.04.2016 на запит адвоката Мєстєчкіна О.В., виконком Боярської міської ради повідомив про те, що між Боярською міською радою та ВАТ Іскра договір оренди земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий №3222410300:01:049:5018 по вул. Гоголя в м. Боярка не укладався.

Згідно тверджень позивача у 1997 році земельна ділянка ЖБК Зоря площею 0,38 га була повністю виділена в натурі (на місцевості) із присвоєнням їй координат та межових знаків, а земельна ділянка площею 1,2637 га, кадастровий №3222410300:01:049:5018, яка належить до комунальної власності м. Боярка, була зареєстрована в базі ДЗК без відповідної правової підстави. Крім того, позивач зазначає, що реєстрація зазначеної земельної ділянки площею 1,2637 га була проведена відповідачем-2 незаконно, оскільки її частина з 1968 року належить на праві користування ЖБК Зоря , правонаступником якого на сьогоднішній день є ОСББ Зоря , і ніколи з користування позивача не вилучалася.

Згідно пункту 1.1. Статуту ОСББ Зоря , затвердженого рішенням загальних зборів кооперативу Зоря №43 від 24.06.2005, перереєстрованого згідно рішення виконкому Боярської міської ради від 23.09.2005 №105/4, державну реєстрацію змін до установчих документів якого проведено 03.10.2012 за №1339105000400209, ОСББ Зоря створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку №50-А по вул. Гоголя в м. Боярка відповідно до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку шляхом перейменування житлово-будівельного кооперативу Зоря і є його правонаступником.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Водночас, частиною 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №260 від 23.04.1968 про надання в користування ЖБК Зоря земельної ділянки площею 0,38 га по вул. Лінійній в м. Боярка земельні відносини в Україні регулювалися Земельним кодексом УРСР 1922 року та Положенням про земельні розпорядки в межах міст та містечок, затвердженим Постановою ВУЦВК РНК УСРР від 23.10.1925. Відповідно до пункту 4 розділу 1 Положення 1925 року підставою для передачі земельної ділянки в користування була постанова відповідного виконавчого комітету.

Главою III Земельного кодексу УРСР 1922 року було передбачено порядок провадження справ із землеустрою. Серед правових норм, що містяться у зазначеній главі, відсутні положення про необхідність видачі державних актів та реєстрації прав землекористування , а прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970 року, 1990 року) було закріплено правило, відповідно до якого право власності та право постійного користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвідчує відповідне право.

Втім, з урахуванням принципу дії законів у часі, вищевказані нормативно-правові акти поширювали свою дію лише на правовідносини, що виникли після набрання ними чинності.

Крім того, на підтвердження вказаного положення слід зазначити, що як у Земельному кодексі УРСР 1970 року, так і у Земельному кодексі України 1990 року, серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не було такої підстави як не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав.

Згідно пункту 6 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 №563-XII Про земельну реформу з наступними змінами громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української PCP, повинні до 01.01.2008 оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Однак, рішенням Конституційного Суду України у справі №1-17/2005 від 22.09.2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками) положення пункту 6 зазначеної Постанови Верховної Ради УРСР було визнано неконституційним. У мотивувальній частині рішення Конституційним Судом України було зазначено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

А відтак, не оформлення державного акта на право постійного користування землею та відсутність доказів державної реєстрації за позивачем права постійного землекористування земельною ділянкою площею 0,38 га в м. Боярка, на які посилається скаржник у своїй апеляційній скарзі, не припиняє зазначене право ОСББ Зоря , як правонаступника ЖБК Зоря , на раніше надану ЖБК Зоря на підставі рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих № 260 від 23.04.1968 земельну ділянку площею 0,38 га в м. Боярка.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що у 1997 році Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру Київгеоінформатика складено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Житлово-Будівельного кооперативу Зоря в м. Боярка, до якого були включені кадастровий план із зазначенням схеми, конфігурації та координат земельної ділянки, абрис ділянки із зазначенням її фактичних меж, долучено акт встановлення і погодження меж землекористування від 01.07.1997, який підписано суміжними землекористувачами, представником Боярської міської ради та представником госпрозрахункового бюро. Таким чином, у 1997 року земельна ділянка ЖБК Зоря площею 0,38 га була повністю виділена в натурі (на місцевості) із присвоєнням їй координат та межових знаків.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 08.09.1997 №344/1 передано в постійне користування ЖБК Зоря земельну ділянку площею 3789,5 кв.м. в м. Боярка, по вул. Гоголя, 50-А для обслуговування житлового будинку, в якому зазначено, що воно прийняте з врахуванням рішення Києво-Святошинської райради №260 від 23.04.1968 та матеріалів інвентаризації, виготовленої інститутом Київгеоінформатика .

З огляду на зазначене, посилання відповідача-1 у апеляційній скарзі на те, що земельна ділянка площею 0,38 га, про яку зазначає ОСББ Зоря , позивачу в установленому порядку не передавалась ані у власність, ані в користування, ані в постійне користування, а тому відсутнє порушення прав позивача, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними обставинами.

Посилання відповідача-1 на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2005 у справі №121/17-05, судом також не приймаються в якості обґрунтованих та таких, що спростовують позицію позивача, оскільки згідно вказаного рішення зобов'язано Боярську міську раду укласти з відповідачем-1 договір оренди земельної ділянки площею 2,2 га, тоді як спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:049:5018 має площу 1,2637 га та матеріалами справи підтверджується відсутність в Управлінні Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області документації із землеустрою щодо спірної зареєстрованої земельної ділянки, про що відповідачем-2 зазначено, зокрема, у листі від 11.05.2018 №9-10-0.62-7358/2-18, а також у відповідях на запит представника позивача - адвоката Мєстєчкіна О.В.

Відповідач-1 під час розгляду справи апеляційним господарським судом долучив до матеріалів справи копію технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у користуванні на умовах оренди терміном на 49 років, складену ТОВ НВФ Геополіс у 2013 році, на підставі якої, за твердженнями скаржника, земельна ділянка і була зареєстрована в базі Державного земельного кадастру.

Однак, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до наданої відповідачем-1 до суду першої інстанції копії Договору оренди землі від 03.03.20007 №11-07 (том 1, а.с. 34-36), який за його твердженнями укладений на виконання рішення суду, в оренду відповідачу-1 передається земельна ділянка під забудову житлових будинків, яка знаходиться в м. Боярка, між вулицями Жданова (Молодіжна), Гоголя, Бульварна та Дежньова загальною площею 2,2 га.

За змістом пункту 16 вказаного Договору оренди передача земельної ділянки здійснюється із розробленням проекту відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення №70 Боярської міської ради від 12.05.1986 року. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря.

У вже згаданому листі Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області від 11.05.2018 №9-10-0.62-7358/2-18 зазначено, що спірна земельна ділянка була зареєстрована 30.04.2013 на підставі розробленого ТОВ НВФ Геополіс у 2013 році проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Аналогічні відомості містяться у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.05.2018, який долучений відповідачем-2 до вказаного листа.

Отже, передача земельної ділянки в оренду відповідачу-1 мала здійснюватись саме за умови розробки останнім проекту відведення земельної ділянки, а не технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), який є зовсім іншим документом.

Втім, ні ПрАТ Іскра , ні відповідач-2 не надали суду відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленого ТОВ НВФ Геополіс у 2013 році, який відповідно до положень Земельного кодексу України станом на квітень 2013 року міг бути підставою для формування нової земельної ділянки та її реєстрації у базі даних Державного земельного кадастру.

Також, колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 40 Договору оренди від 03.03.20007 №11-07, копію якого надано відповідачем-1, його невід'ємними частинами є, зокрема, план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використання та встановленні земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Однак, відповідачем-1 вказані додатки до Договору оренди суду також надані не були.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник відповідача-1 також вказував, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що бажана ним до відведення земельна ділянка має накладки і перетини із земельною ділянкою відповідача-1, дані про яку внесено до ДЗК, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні послався на наявну у матеріалах справи Схему розташування земельних ділянок від 15.05.2016, якою підтверджується факт накладення земельної ділянки кадастровий номер 3222410300:01:049:5018 на земельну ділянку ОСББ Зоря .

Водночас, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи, що відповідач-1 заперечував проти вказаної обставини, позивач надав суду висновок судового експерта Савчак В.В. №41/18 від 07.08.2018, зроблений за результатами проведення на замовлення позивача земельно-технічної експертизи, на вирішення якої було поставлене наступне питання: чи має місце перетин між земельною ділянкою площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, по вул. Гоголя в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області та земельною ділянкою площею 0,38 га, закріпленою за ЖБК Зоря рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №260 від 23.04.1968, правонаступником якого є ОСББ Зоря .

За результатами проведеної експертизи експертом надано висновок №41/18 від 07.08.2018, згідно якого між земельною ділянкою площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, по вул. Гоголя в м. Боярка, Києво-Святошинського району Київської області та земельною ділянкою площею 0,38 га, закріпленою за ЖБК Зоря , правонаступником якого є ОСББ Зоря , має місце перетин. Площа території перетину становить 0,1612 га.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів, дослідивши наданий позивачем висновок експерта №41/18 від 07.08.2018, зазначає про те, що останній не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей, узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Посилання відповідача-1 на те, що дослідження було проведене сумнівним методом та є таким, що ґрунтується на недостатніх та непідтверджених належними документами фактах, оскільки координати поворотних точок меж земельної ділянки, закріпленої за ЖБК Зоря , серед наданих документів відсутні (стор. 14 висновку), а наявна інформація не дає уявлення про розташування земельної ділянки на місцевості (стор. 15 висновку) не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Дійсно, як зазначає експерт у висновку №41/18 від 07.08.2018, відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, закріпленої за ЖБК Зоря , серед наданих експерту документів, відсутні.

Водночас, з огляду на відсутність інформації про координати поворотних точок меж земельної ділянки, експерт зазначив, що уявляється можливим виконати прив'язку до місцевості - за наявними вихідними даними, серед яких - координатна сітка.

За наслідками співставлення моделі земельної ділянки, закріпленої за ОСББ Зоря , із координатною сіткою за відповідним розташуванням - по вул. Гоголя у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області, експертом, як вбачається із висновку, було одержано відповідні координати поворотних точок меж земельної ділянки, закріпленої за ОСББ Зоря .

Висновок щодо перетину земельних ділянок зроблений експертом за наслідками співставлення координат поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222410300:01:049:5018 (згідно каталогу координат з поземельної книги) та меж земельної ділянки, закріпленої за ОСББ Зоря (відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки), одержаних в результаті застосування координатної сітки.

Отже, судовим експертом детально описано метод, який застосовувався ним під час експертного дослідження, обґрунтовано необхідність його застосування, заперечення скаржника із цього приводу є безпідставними.

Поруч із цим, відповідачем-1 не надано суду доказів на спростування зроблених експертом висновків.

У апеляційній скарзі відповідач-1, заперечуючи проти позову, зазначав також, що обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає способам захисту прав, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 141 Земельного кодексу України, зокрема, з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки підлягає припиненню за наявності підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України і статями 31, 32 Закону України Про оренду землі і серед підстав припинення права користування земельною ділянкою відсутня така підстава як скасування реєстрації.

Судом відхиляються зазначені твердження відповідача-1 у зв'язку з тим, що предметом спору у даній справі є не припинення договору оренди земельної ділянки, а правомірність державної реєстрації земельної ділянки, яка належить до комунальної власності м. Боярки.

Згідно частини 6 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 статті 9 Закону України Про державний земельний кадастр ).

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2 статті 39 Закону України Про державний земельний кадастр встановлено, що дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 6 статті 16 Закону України Про державний земельний кадастр кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Стаття 20 Господарського кодексу України передбачає, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно статті 5 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття даної постанови, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі, Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Отже, беручи до уваги встановлені судом та підтверджені матеріалами справи фактичні обставини, зокрема те, що право постійного користування земельною ділянкою площею 0,38 га у м. Боярка по вул. Лінейна з 1968 року належить ЖБК Зоря , правонаступником якого є позивач - ОСББ Зоря , право постійного користування позивачем вказаною земельною ділянкою не припинялось та у встановленому порядку земельна ділянка у позивача не вилучалась, а також те, що спірна земельна ділянка площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, яка належить до комунальної власності м. Боярка, зареєстрована в базі даних ДЗК без відповідних правових підстав і накладається на земельну ділянку позивача, чим порушує право ОСББ Зоря зареєструвати належну йому на праві постійного користування земельну ділянку площею 0,38 га, суд першої інстанції, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання правомірності звернення позивача до суду з відповідним позовом, дійшов правильного висновку про наявність порушеного права та інтересу позивача та про обґрунтованість і необхідність задоволення позовної вимоги позивача до відповідача-2, як органу, який є уповноваженим на внесення відомостей до Державного земельного кадастру, про скасування реєстрації вказаної земельної ділянки площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018.

Отже, оскаржене рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у даній справі в частині задоволення позовних вимог ОСББ Зоря до Держеокадастру про скасування реєстрації в базі даних державного земельного кадастру земельної ділянки кадастровий номер 3222410300:01:049:5018 є обґрунтованим та не підлягає зміні або скасуванню.

При цьому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, оскільки позивачем саме у 2016 році було встановлено, що земельна ділянка площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, яка належить до комунальної власності м. Боярка, була зареєстрована в базі ДЗК без відповідної правової підстави; факт накладення вказаної земельної ділянки на земельну ділянку ОСББ Зоря підтверджений Схемою розташування земельних ділянок від 15.05.2016.

Водночас, судом першої інстанції із посиланням на положення пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України було припинено провадження у справі по відношенню до відповідача-1 - ПрАТ Іскра . В обґрунтування прийнятого рішення у цій частині суд зазначив, що відповідач-1 не є особою, уповноваженою на вчинення відповідних дій, які є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про припинення провадження у справі по відношенню до відповідача-1, вважає доводи апеляційної скарги ПрАТ Іскра з цього приводу обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції у цій частині таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Вимогами статті 80 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла на момент прийняття оскарженого рішення, було встановлено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі.

Зокрема, пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, на яку послався суд першої інстанції, встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Однак, предмет спору у даній справі існував як на дату подання позовної заяви, так і на дату прийняття судом оскарженого рішення. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач оспорює право користування відповідачем-1 земельною ділянкою площею 1,2637 га, кадастровий номер 3222410300:01:049:5018, який безпідставно його зареєстрував за собою у Державному земельному кадастрі. Таким чином, майнові права відповідача-1 порушуються прийняттям оскарженого рішення.

Водночас, як вірно зазначив суд, відповідач-1 не є особою, уповноваженою на вчинення дій, які є предметом спору у даній справі, а відтак він вважається неналежним відповідачем за заявленими позивачем вимогами.

Відтак суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог до визначених ним у позові відповідачів, повинен був відмовити у задоволенні позову до відповідача-1, а не припиняти провадження у цій частині із посиланням на норми пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ПрАТ Іскра у даній справі не є належним відповідачем.

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме невірним застосуванням положень пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у відповідній редакції, рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у даній справі підлягає скасуванню у частині припинення провадження у справі в частині позову до відповідача-1 із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В частині задоволення позовних вимог до відповідача-2 рішення суду має бути залишене без змін. Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Іскра підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1, оскільки спір у даній справі виник внаслідок його неправильних дій, у результаті яких у Державному земельному кадастрі було зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 3222410300:01:049:5018.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Іскра на рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі №911/82/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі №911/82/17 скасувати в частині припинення провадження у справі №911/82/17 в частині позову до відповідача-1 - Приватного акціонерного товариства Іскра .

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря до Приватного акціонерного товариства Іскра відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 05.12.2017 у справі №911/82/17 про задоволення позову до відповідача-2 - Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області та стягнення з останнього на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Зоря судового збору залишити без змін.

Матеріали справи №911/82/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.09.2018.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх