Постанова

від 18.09.2018 по справі а37/80-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2018 року м. Дніпросправа № А37/80-08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                    Лукманової О.М.

суддів:                     Дадим Ю.М., Божко Л.А.

при секретарі:           Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 року (суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст постанови складено 14.12.2017 року) у справі №А37/80-08 за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

          У січні 2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» (далі по тексту – позивач, правонаступник – ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту – відповідач, правонаступник – Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС), в якому просив скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 15.01.2008 року №0000018824/0/880 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

          Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 року позовні вимоги задоволено.

          З постановою суду першої інстанції не погодився Офіс ВПП ДФС України та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтував тим, що постанова суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначав, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007 року у справі №А1/165-07 про зупинення рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006 року прийнята для забезпечення позову ТОВ «Юридична фірма «А-Лекс», у зв'язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» не має правових підстав керуватися у своїй діяльності вказаною ухвалою суду.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року №4/4 не підлягає застосуванню, оскільки не відповідає правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки та збори».

Матеріалами справи встановлено, що Дніпропетровською міською радою 27.09.2006 року прийнято рішення №4/4 «Про рішення міської ради від 30.07.2003 №6/11 «Про комунальний податок», згідно якого обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 відсотків від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Рішення діє на території м. Дніпропетровська з 01.01.2007 року.

Встановлено, що вищевказане рішення Дніпропетровської міської ради було оприлюднено в газеті «Наше місто» 18.10.2006 року.

Згідно матеріалів справи вищевказане рішення Дніпропетровської міської ради було оскаржено у судовому порядку ТОВ «А-Лекс» (справа №А1/165-07).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007 року в порядку вжиття заходів до забезпечення позову зупинено дію рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003 року №4/9 «Про комунальний податок».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2007 року у справі №А1/165-07 визнано незаконним рішення Дніпропетровської міської ради №4/4 від 27.09.2006 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.07.2003 року №4/9 «Про комунальний податок». Вказаним судовим рішенням не було скасовано зупинення дії скасованого рішення Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008 року у справі №А1/165-07 постанову господарського суду Дніпропетровської області було скасовано та направлено на новий розгляд Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Вказаним судовим рішенням не було скасовано зупинення дії скасованого рішення Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.11.2009 року у справі №2а-255/09 позовні вимоги ТОВ «Юридична фірма «А-Лекс» до Дніпропетровської міської ради про скасування рішення від 27.09.2006 року №4/4 були залишені без розгляду. Вказана ухвала не скасована та набрала чинності.

Матеріалами справи встановлено, що посадовою особою СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську 09.01.2008 року було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) щодо комунального податку ЗАТ КБ «Приватбанк», за результатами якої 09.01.2008 року було складено акт №3-08-04-14360570. Згідно висновків акту перевірки ЗАТ КБ «Приватбанк» було порушено ст.15 розділу ІІ Закону України «Про систему оподаткування», статті 18, 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», п.2.2 рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003 року №6/11 «Про комунальний податок, з урахуванням змін та доповнень, внесених рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року 4/4 «Про комунальний податок», в результаті чого обчислювався комунальний податок за ставкою 10% від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу замість встановленої ставки 20 відсотків, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 89862 грн., а саме: І квартал 2007 року – 26853,20 грн.; за ІІ квартал 2007 року – 29692,20 грн.; за ІІІ квартал 2007 року – 33316,60 грн.

09.01.2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк» своїм листом №15100/2-8 оскаржив результати камеральної перевірки, мотивуючи тим, що податковим органом не було враховано те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року №4/4 було оскаржено у судовому порядку та ухвалою господарського суду від 18.04.2007 року у справі №А1/165-07 його дію зупинено. Скарга 14.01.2008 року листом №857/10/08-04-18 податковим органом була залишена без задоволення з тих підстав, що зупинення дії рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року №4/4 по конкретній судовій справі стосується лише позивача у справі – ТОВ Юридична фірма А-Лекс».

15.01.2008 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000018824/0/880, згідно якого ЗАТ КБ «Приватбанк» було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: комунальний податок на загальну суму 94355,10 грн., у тому числі за основним платежем – 89862 грн., штрафні (фінансові) санкції – 4493,10 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування» до місцевих податків належить комунальний податок. Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4, 13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Відповідно до статей 15, 18, 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів. Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року №4/4 «Про рішення міської ради від 30.07.2003 року №6/11 «Про комунальний податок» встановлено, що обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 відсотків від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Дане рішення введено в дію на території м. Дніпропетровська з 01.01.2007 року.

Встановлено, що вищевказане рішення Дніпропетровської міської ради оприлюднено 18.10.2006 року у газеті «Наше місто».

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2007 року у справі №А1/165-07 дію рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року №4/4 зупинено; вказана ухвала не оскаржувалася та не була скасована відповідно до вимог чинного законодавства, тобто на період 2007 року рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.20006 року №4/4 з 18.04.2006 року не повинно було застосовуватися. У зв'язку з цим висновки податкового органу щодо зупинення дії вказаного рішення міської ради стосовно лише ТОВ «Юридична фірма А-Лекс» є помилковими, з огляду на те, що судове рішення є обов'язковим для виконаннями.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів зазначає наступне.

Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори» було встановлено граничний розмір комунального податку, який не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. При цьому, наділяючи повноваженнями органи місцевого самоврядування щодо встановлення порядку сплати комунального податку, Декретом Кабінету Міністрів України було передбачено самостійне встановлення органами місцевого самоврядування комунального податку в межах граничних розмірів ставок, право запровадження пільгової податкової ставки, повне скасування окремо комунального податку або звільнення від його сплати певних категорії платників, надання відстрочки у сплаті комунального податку, однак не передбачено встановлення його у розмірі, більшому ніж граничний розмір, встановлений Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93.

Як вбачається з рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року №4/4 розмір комунального податку, встановлений для платників цього податку на території міста, був більший ніж граничний розмір, встановлений Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України (в редакції, яка діє на даний момент), у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у зв'язку з тим, що рішення Дніпропетровської міської ради від 27.09.2006 року №4/4 суперечить положенням Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 у частині розміру ставки комунального податку, а, отже, не може бути застосовано до спірних правовідносин, не дивлячись на те, що на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення вказане рішення міської ради не було у встановленому порядку скасоване.

Колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтоване, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; розсудливе; відповідати таким засадам (принципам): верховенству права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 року справі №А37/80-08 – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів відповідно до ст.,ст.328, 329 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                                О.М. Лукманова

           Суддя:                                                                                Ю.М. Дадим

Суддя: Л.А. Божко