Ухвала

від 22.02.2019 по справі а37/80-08

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2019 року

Київ

справа №А37/80-08

адміністративне провадження №К/9901/1194/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Шипуліної Т.М.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі № А37/80-08 за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.01.2008 року № 0000018824/0/880, яким визначено суму податкового зобов'язання за комунальним податком у сумі 94355, 10 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року позов задоволено.

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі № А37/80-08, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі є скасування податкового повідомлення - рішення від 15.01.2008 року № 0000018824/0/880, яким визначено суму податкового зобов'язання за комунальним податком у сумі 94355, 10 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року внесені зміни до рішення міської ради від 30.07.2003 року № 4/9 "Про комунальний податок", а саме п.2.2. додатка викладено в такій редакції: Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20 відсотків від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу . Згідно з ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України Про місцеві податки і збори від 20.05.1993 року № 56-93 (чинного у спірний період) комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Оскільки у рішенні Дніпропетровської міської ради № 4/4 від 27.09.2006 року комунальний податок встановлено у розмірі 20% від офіційно встановленого неоподаткованого мінімуму доходів громадян, виходячи із середньовікової чисельності штатних працівників облікового складу, то цей розмір у двічі більший граничного розміру комунального податку ніж той, що встановлений ст. 15 Декрету КМУ № 56-93 від 20.05.1993 року, а саме 10% річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

А відтак, оскаржуване рішення сесії Дніпропетровської міської ради про встановлення ставки комунального податку у розмірі 20% від офіційно встановленого не оподаткованого мінімуму доходів громадян, встановленого законодавством України, суперечить вимогам чинного законодавства, передбаченим ст.ст.15, 18 Декрету Кабінету Міністрів України Про місцеві податки і збори від 20.05.1993 року № 56-93, ст. 15 Закону України Про систему оподаткування .

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі № А37/80-08.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ.А. Васильєва підписЮрченко В.П. підписШипуліна Т.М.