Постанова

від 18.09.2018 по справі 820/15224/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №820/15224/14

адміністративне провадження №К/9901/9298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства ЛАН на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у складі колегії суддів Спаскіна О.А., Сіренко О.І., Любчич Л.В. у справі №820/15224/14 за позовом Приватного підприємства ЛАН до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року Приватне підприємство "ЛАН" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому з урахування заяви від 05 листопада 2014 року, просило визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт від 01 липня 2014 року №540/20-20-22-08/31847991; скасувати рішення відповідача про виключення сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "ЛАН" з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 10 липня 2014 року № 1; зобов'язати податковий орган поновити в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "ЛАН" (податковий номер 31847991) як суб'єкта спеціального режиму оподаткування; зобов'язати відповідача вилучити з ІС "Податковий блок" інформацію, що внесена на підставі акту перевірки від 01 липня 2014 року №540/20-20-22-08/31847991.

06 листопада 2014 року Харківський окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив в повному обсязі, внаслідок чого визнав протиправними дії податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства ЛАН (код ЄДРПОУ 31847991) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт від 01 липня 2014 року №540/20-20-22-08/31847991, зобов'язано відповідача вилучити з ІС "Податковий блок" інформацію, що внесена на підставі акту перевірки від 01 липня 2014 року №540/20-20-22-08/31847991, скасовано рішення податкового органу про виключення сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства ЛАН з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 10 липня 2014 року № 1; зобов'язано відповідача поновити в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства ЛАН (код ЄДРПОУ 31847991) як суб'єкта спеціального режиму оподаткування; зобов'язано відповідача поновити реєстрацію Приватного підприємства ЛАН (податковий номер 31847991) як платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції висновувався на аналізі положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, встановленні факту неможливості надання позивачем первинних документів, здійснення перевірки без дослідження первинних документів позивача, що обумовлює протиправність дій податкового органу по її проведенню, цей суд встановив факт корегування відповідачем показників податкової звітності на підставі висновків акта перевірки, що відображено в інформаційній системі Податковий блок , без прийняття податкового повідомлення-рішення. Аналізуючи положення статей Глави 2 Податкового кодексу України Фіксований сільськогосподарський податок , пунктів 209.6, 209.11 статті 209 цього Кодексу, врахувавши не надання відповідачем належних доказів про обсяги постачання позивачем сільськогосподарських товарів/послуг, а також даних питомої ваги вартості несільськогосподарських товарів/послуг, суд першої інстанції здійснив висновок про його протиправність.

21 січня 2015 року Харківський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

18 лютого 2015 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача на постанову суду апеляційної інстанції, в якій Підприємство посилається на не надання належної правової оцінки обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду.

Касаційна скарга платника податків мотивована трьома групами доводів. Стосовно позовних вимог про визнання дій податкового органу щодо проведення перевірки, позивач викладає фактичні обставини, зміст норм пункту 44.5 статті 44, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та приходить до висновку, що контролюючий орган не мав законного права проводити перевірку без наявності документів, визначених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього кодексу та формувати висновки за результатами такої перевірки, що є суб'єктивним припущенням та не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку. Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з ІС Податковий блок інформації, внесеної на підставі акта перевірки, позивач зазначає про те, що самостійне внесення податковим органом показників податкових зобов'язань без прийняття податкового повідомлення-рішення та/або без зміни цих показників шляхом подання платником податків уточнюючих декларацій є неправильним та порушує права та інтереси Підприємства, а також свідчить про порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій. Щодо позовних вимог про скасування рішення податкового органу про виключення сільського господарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, Підприємство вказує на відсутність підстав для прийняття такого рішення виходячи з аналізу положень пункту 209.6, підпункту б пункту 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, а також враховуючи відсутність документальних доказів щодо відсутності факту вирощування Підприємством соняшника (припущення податкового органу).

23 лютого 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою Підприємства, справу №820/15224/14 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду.

19 березня 2015 року податковим органом подані заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

24 березня 2015 року справа №820/15224/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

25 січня 2018 року справа №820/15224/14 передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Приватне підприємство "ЛАН" зареєстровано як юридична особа, перебуває обліку відповідача.

У червні 2014 року на підставі направлень від 17 червня 2014 року №236, 237, 238, відповідно до Наказу про проведення позапланової виїзної перевірки від 16 червня 2014 року №259, посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "ЛАН" код ЄДРПОУ 31847991 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року.

Перевіркою виявлено порушення: частини 1 статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, проведених платником у квітні 2014 року. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажі товарів за квітень 2014 року, які підпадають під визначення підпункту 14.1.27 статті 14, статті 185 Податкового кодексу України, а також порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України у вигляді завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 218810 грн. за квітень 2014 року; пунктів 85.2, 85.4, 85.6, 85.8 статті 85, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у вигляді не надання Підприємством до перевірки документів податкової звітності за перевіряємий період, незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статутної звітності; пунктів 209.2, 209.6, 209.7, 209.17 статті 209 Податкового кодексу України у вигляді неправомірного використання в діяльності спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість; пункту 301.1 статті 301, статті 302, статті 303, статті 304 Податкового кодексу України у вигляді неправомірного використання спеціального податкового режиму платника фінансового сільськогосподарського податку.

Щодо дій податкового органу по проведенню перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій документальну позапланову виїзну перевірку позивача призначено на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий запит податкового органу від 22 травня 2014 року №1750/10/20-220-15-28.

Суд першої інстанції встановив, що листом Підприємства від 05 червня 2014 року №0506 надіслано відповідь, в якій позивач зазначив, що у квітні 2014 року Підприємство мало взаємовідносини з ПСВ "Агро" та надав документи на підтвердження зазначених взаємовідносин: виписки з Єдиного державного реєстру, наказ №08/08К, рішення №5 з додатком, договір купівлі - продажу №1/04/14-п, договір оренди офісного приміщення №0111213, договір на проведення аграрних робіт № 01-09-2013 року, штатний розклад, наказ №3-К, довідку про кількість земель, звітність про розбір врожаю 2013 року №29-сг, звітність про наявність сільськогосподарської техніки у 2014 року, №10-мех, рахунки на оплату, видаткові, податкові накладні, доручення.

Здійснивши аналіз положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, суд першої інстанції вказав на відсутність підстав у відповідача для проведення позапланової перевірки позивача, оскільки позивачем фактично надано документи, які запитувались контролюючим органом.

Однак, Суд зазначає, що підставою для проведення податкової перевірки є наказ контролюючого органу, як акт індивідуальної дії, який надає право приступити до перевірки платника податків, проте він позивачем не оскаржений.

Відповідно до положень пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем на адресу позивача надіслано запит, в якому податковий орган просив забезпечити надання документів відповідно до переліку за період з 01 квітня 2011 року по 30 квітня 2014 року, у зв'язку з проведенням позапланової документальної перевірки Підприємства, у відповідності до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

На даний запит позивачем надана відповідь про те, що Підприємство не може надати необхідні документи, що зазначені в запиті, оскільки вся бухгалтерсько-облікова документація позивача відповідно до пункту 5.1.1 договору зберігання від 08 березня 2014 року знаходиться на зберіганні у ПНВП "Форвард", а офісні приміщення зазначеного підприємства захоплені невідомими особами.

На підтвердження обставин неможливості надання первинних документів до перевірки позивачем надано договір зберігання від 08 березня 2014 року між позивачем та ПНВП "Форвард", акти приймання-передачі від 08 березня 2014 року, від 05 травня 2014 року, скарга ПНВП "Форвард" до прокуратури від 20 червня 2014 року щодо бездіяльності зі сторони правоохоронних органів. Також позивачем надано талон - повідомлення від 06 червня 2014 року №140673 про прийняття заяви Фрунзенським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Матеріали справи утримують протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, Витяг з кримінального провадження №12014220460001992 (внесене до ЄРДР 07 червня 2014 року, заявник, потерпілий ОСОБА_1, фабула: 05 червня 2014 року невстановлена особа таємно викрала майно з території підприємства за адресою: м. Харків, вул. Єнакіївська 11), протокол допиту потерпілого, який пояснив серед іншого, що в офісному приміщенні, яке захоплене невідомими особами, знаходились установчі, первинні та вторинні документи ПНВП Форвард , ПП ЛАН тощо.

Як правильно зазначено судом першої інстанції відповідач, незважаючи на повідомлення позивача про неможливе надання первинних документів з поважних та незалежних від позивача причин, не вчинив передбачених статтею 44 Податкового кодексу України дій щодо перенесення термінів проведення перевірки, та здійснив перевірку без дослідження первинних документів позивача.

Факт здійснення документальної перевірки без дослідження та оцінки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не заперечується і самим контролюючим органом.

Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772).

Акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення податкових зобов'язань, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.

Суд зазначає, що документальна перевірка за змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а відтак акт документальної перевірки, яким встановлені податкові правопорушення, без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податків, не може бути належним та допустимим доказом складу таких порушень в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовних вимог про зобов'язання вилучити з ІС "Податковий блок" інформацію.

Згідно з положеннями статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2008 року № 262-р Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації Державної податкової служби розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Метою розробки Системи є вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість: розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку на додану вартість контрагентів з використанням інформації актів/довідок перевірки платника податку на додану вартість (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податку на додану вартість.

Результатом автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість є розподіл платників податку на додану вартість за наявності операцій з контрагентами у поданій ними податковій звітності за такими категоріями: нульова категорія, перша категорія, друга категорія. Такий розподіл впливає на послідовність подальшого проведення податкових перевірок суб'єктів господарювання.

Підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі Аудит . По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що задекларовані платником податків дані податкового обліку, доки вони не спростовані у порядку, встановленому Податковим кодексом України (донарахування податкового зобов'язання в порядку статті 54 цього Кодексу), не можуть бути відкориговані контролюючим органом в будь-який інший спосіб. А відтак, внесення відповідачем даних до інформаційних баз, які не співпадають з узгодженими сумами податкового обліку, є порушенням способу реалізації податковим органом владних управлінських функцій.

Самостійне внесення відповідачем до ІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань щодо позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), що встановлено судом першої інстанції, є неправомірним та таким, що порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі висновків акта перевірки від 01 липня 2014 року №540/20-20-22-08/31847991 відповідачем прийнято рішення про виключення сільськогосподарського підприємства (позивача у справі) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 10 липня 2014 року №1.

Спірним рішенням зазначено, що сільськогосподарське підприємство протягом дванадцяти послідовних періодів з 01 квітня 2013 року по 01 квітня 2014 року мало сукупну вартість поставок всіх товарів 0 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів 0 грн., що становить 0%.

З листа податкового органу від 10 липня 2014 року №2307/10/20-20-15-28 відповідачем зазначено позивачу про необхідність з 01 серпня 2014 року перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, оскільки в разі встановлення за результатами перевірки недотримання платником податку положень статті 301 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця у якому було встановлено таке порушення.

При вирішенні спору в цій частині позовних вимог судом першої інстанції враховано: довідку від 20 грудня 2013 року 06/3-14/1257 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видану Головним управлінням статистики у Харківській області (за якою видами діяльності Приватного підприємства ЛАН за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; після урожайна діяльність; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням та кормами для тварин; інші види торгівлі поза магазинами), довідку відділу Держземагенства у Нововодолазькому районі Харківської області від 19 лютого 2014 року №630, за якою Підприємство має в оренді земельну ділянку на території Станиченської сільської ради в розмірі 12,5630 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства відповідно до договорів оренди укладених та зареєстрованих з фізичними особами, а також довідку цього органу від 19 лютого 2014 року №631, згідно з якою Підприємство має в оренді земельну ділянку на території Станиченської сільської ради в розмірі 7,8640 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства відповідно до договорів оренди укладених та зареєстрованих з фізичними особами; довідку управління агропромислового розвитку Нововодолазької районної державної адміністрації від 10 червня 2014 року №01-07/242, відповідно до форми 29-сг Про збір урожаю сількогосподарських культур , за 2013 рік врожайність соняшнику по Нововодолазькому району становить 38,5ц/га; довідку, видану управлінням агропромислового розвитку Нововодолазької районної державної адміністрації, згідно форми 29-сг Про збір урожаю сількогосподарських культур , Приватне підприємство ЛАН за 2013 рік має врожайність соняшнику 30 ц/га.

Приймаючи спірне рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування відповідач застосував положення пунктів 209.1, 209.2, 209.6, 209.7, 209.11 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Абзацом перший пункту 209.6 цієї статті визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Судом першої інстанції встановлено, що дані щодо сукупної вартості поставок всіх товарів, зазначені в рішенні відповідача від 10 липня 2014 року №1 не відповідають даним, наведеним в самому акті перевірки відповідача, на підставі якого прийнято рішення (не є належним і допустимим доказом з огляду на здійснення висновків податковим органом без дослідження всіх первинних документів), а також не відповідають бухгалтерським і податковим документам Підприємства, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів щодо обсягів постачання позивачем сільськогосподарських товарів/послуг, не надані судам попередніх інстанцій розрахунки питомої ваги вартості несільськогосподарських товарів/послуг, що свідчить про безпідставність висновків податкового органу при прийнятті спірного рішення.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення, яке підлягає скасуванню, та як наслідок обґрунтованості похідних позовних вимог про зобов'язання поновити в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію сільськогосподарського підприємства Приватного підприємства "ЛАН" як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та зобов'язання відповідача поновити реєстрацію Приватного підприємства "ЛАН" як платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Неприйнятними є висновки суду апеляційної інстанції, що ґрунтуються на встановлених актом перевірки обставинах без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які по своїй суті є припущеннями податкового органу, з огляду на порушення цим судом правил оцінки та дослідження доказів у справі.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства ЛАН задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі №820/15224/14 скасувати, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер