Постанова

від 18.09.2018 по справі 825/370/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року

Київ

справа №825/370/16

адміністративне провадження №К/9901/13939/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 825/370/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВЕРОЙЛ" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення стягнення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Заступника прокурора Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду, прийняту 23 березня 2016 року у складі судді Клопот С.Л. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 24 травня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів Губської Л.В., Федотова І.В.,

в с т а н о в и в :

ТОВ СІВЕРОЙЛ звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови № 0001 від 12 січня 2016 року Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів .

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову № 0001 від 12 січня 2016 року Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів .

Як встановлено, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області проведено позапланової перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів при реалізації нафтопродуктів на АЗС, що належить ТОВ СІВЕРОЙЛ за адресою вул. О. Беспалова буд. 14 , м. Чернігів.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт № 0092 від 24 грудня 2015 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог ст.ст. 4, 6 Закону України Про захист прав споживачів , п.п.27, 32 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМ України № 1442 від 20 грудня 1997 року, а саме прийняття на реалізацію та реалізація продукції - бензину А-95 преміум, отриманого лише за видатковою накладною АС - 0003349 від 04 вересня 2015 року, що підлягає обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, але в документах згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності,

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області складено постанову № 0001 від 12 січня 2016 року Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України Про захист прав споживачів , якою до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 22564,35 грн.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що у позивача були наявні всі необхідні документи на бензин, які в повній мірі відповідали вимогам діючого законодавства і тому оскаржувана постанова є безпідставною та підлягає скасуванню.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмовлено у позові.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заперечень проти касаційної скарги не надано.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, дійшов висновку про задоволення касаційних скарг частково.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про захист прав споживачів , на підставі якої застосовано санкції до позивача, у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, але у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок приймання, зберігання і роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), а також вимоги у дотриманні справ споживачів щодо належної якості цих нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торгівельного обслуговування регулюються Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442 (далі - Правила).

Пунктом 27 Правил передбачено, що приймання нафтопродуктів, що доставлені автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) згідно з товарно-транспортними накладними за наявності паспорта якості та декларації про відповідність, реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності у супровідних документах на нафтопродукти, виданих у порядку, установленому законодавством.

Відповідно до п. 32 Правил у разі продажу нафтопродуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, оператори (продавці) на вимогу споживача подають супровідні документи із зазначенням реєстраційного номера сертифіката відповідності чи свідоцтва про відповідність.

Отже, законом встановлена відповідальність за реалізацію нафтопродуктів, якщо у документах, згідно з якими її передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності. При цьому, документами, згідно з якими продукцію передають на реалізацію, є товарно-транспортні накладні.

У цій справі необхідно встановити, на підставі якої товарно-транспортної накладної передано на реалізацію бензин А-95 преміум, про який зазначено в акті перевірки, та перевірити, чи наявна у цій товарно-транспортній накладній інформація про реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

Як встановлено, в оскаржуваній постанові Інспекції вказано, що позивачем бензин А-95 преміум отримано лише за видатковою накладною АС-0003349 від 04 вересня 15 року, але в документах згідно з якими його передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

Разом з тим, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріали справи містять копію товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № АС - 0003349 від 04 вересня 2015 року, в якій вказано номер сертифікату UА1.072.0041670 - 15 та номер паспорта на бензин № 111175, а також копії вказаного сертифікату та паспорту.

Отже, за оцінкою судів, позивач реалізовував нафтопродукти, які прийняв на реалізацію згідно з документами, у яких наявна необхідна інформація стосовно реєстраційного номера сертифіката відповідності.

Проте, такі висновки суди зробили, не дослідивши усі зібрані докази.

Так, зі змісту додатку № 7 до акта перевірки № 0092 від 24 грудня 2015 року (зведені дані про результати перевірки) вбачається, що бензин А-95 преміум передано на реалізацію згідно з товарно-транспортною накладною № 25/09-01 від 25 вересня 2015 року, а не № АС - 0003349 від 04 вересня 2015 року, яка наявна в матеріалах справи.

Тобто, матеріали справи містять суперечливі докази щодо товарно-транспортної накладної, згідно з якою передано на реалізацію бензин А-95 преміум, про який зазначено в акті перевірки.

Проте, суди не встановили, на підставі якої товарно-транспортної накладної передано на реалізацію бензин А-95 преміум, про який зазначено в акті перевірки, та не перевірили, чи наявна у цій товарно-транспортній накладній інформація про реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року у справі № 825/370/16 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду