Рішення

від 06.09.2018 по справі 914/787/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 Справа №914/787/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Палюх Г.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Приватного підприємства НІКА-РІЕЛТІ , м.Луцьк

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк , м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС , м.Київ

про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, зняття заборони та виключення записів з реєстрів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 15.06.2018);

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник (довіреність №1438/1615/05 від 21.09.2015), ОСОБА_3, представник (довіреність б/н від 14.12.2015)

від відповідача-2: не з'явився

Обставини розгляду справи. 27.04.2018 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства НІКА-РІЕЛТІ , м.Луцьк до Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк , м.Львів та Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС , м.Київ визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, зняття заборони та виключення записів з реєстрів.

Ухвалою суду від 02.05.2018 позовну заяву було залишено без руху.

18.05.2018 через канцелярію суду від Приватного підприємства НІКА-РІЕЛТІ надійшла заява про усунення недоліків (вх. 17736/18 від 18.05.2018).

Ухвалою від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2018.

18.06.2018 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22247/18 від 18.06.2018).

Ухвалою від 18.06.2018 суд відклав підготовче засідання на 03.07.2018.

03.07.2018 через канцелярію суду від Приватного підприємства НІКА-РІЕЛТІ надійшла відповідь на відзив (вх. №24451/18 від 03.07.2018).

Ухвалою від 03.07.2018 суд відклав підготовче засідання на 19.07.2018, витребував у відповідачів належним чином завірену копію договору від 29.12.2017 про відступлення прав за іпотечними договорами, укладеним між ПАТ ВіЕс Банк та ТзОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС , в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.

17.07.2018 через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк надійшло клопотання про долучення додаткових доказів (вх. №26569/18 від 17.07.2018).

Ухвалою від 19.07.2018 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 20.08.2018.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 20.08.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.09.2018.

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником нежитлового приміщення офісу по пр. Відродження, 10 загальною площею 148,6 кв.м (А-5) у м. Луцьку Волинської області. У березні 2018 позивачу стало відомо, що 22.12.2017 між відповідачами було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами, у відповідності до умов якого відповідач-2 набув право вимоги за кредитним договором від 03.11.2018, укладеним між ПАТ ВіЕс Банк та ОСОБА_4 Одночасно з укладенням договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами між відповідачами було укладено договір відступлення вимоги за іпотечними договорам. На підставі вказаного договору до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про відступлення прав за іпотечними договорами та внесено запис про заміну іпотекодержателя за іпотечним договором від 03.11.2008, укладеного між ПАТ ВіЕс Банк та ОСОБА_4 та яким було передано в іпотеку нежитлове приміщення офісу по пр. Відродження, 10 загальною площею 148,6 кв.м (А-5) у м. Луцьку Волинської області. Однак, договір відступлення прав за іпотечними договорами від 03.11.2008 в частині відступлення прав за іпотечним договором від 03.11.2008 є недійсним з огляду на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17 іпотечний договір від 03.11.2008 визнано недійсним. Вказане рішення набрало законної сили 16.01.2018. У відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, позивач просив суд визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.12.2017 в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008 та зняти заборону та виключити є Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС нежитлового приміщення офісу по пр. Відродження, 10 загальною площею 148,6 кв.м (А-5) у м. Луцьку Волинської області.

В судових засіданнях представники відповідача-1 проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях, зокрема, зазначили, що у позовній заяві позивач не зазначив, в чому саме полягає порушення його прав укладенням спірного договору. Позивач не є стороною ні іпотечного договору від 03.11.2008, ні оспорюваного договору. Крім того, відповідач-2 не звертався із вимогами до позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. З моменту набрання законної сили рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17 , а саме 16.01.2018, іпотека, яка виникла на підставі іпотечного договору від 03.11.2017 припинилась, а тому відсутні підстави для звернення стягнення відповідачем-2 на предмет іпотеки за вказаним договором. Таким чином, спірний договір не порушує прав та законних інтересів позивача.

Також, на момент укладення оспорюваного договору, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17 не набрало законної сили, іпотечний договір від 03.11.2008 був дійсним та відступлення права вимоги за вказаним договором іпотеки є повністю підставним та законним. З наведеного та чинного законодавства випливає, що наслідком відступлення прав за недійсною вимогою є лише відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. В законодавстві відсутні норми, якими передбачено можливість визнання недійсним договору відступлення права вимоги за правочином, який визнаний недійсним після укладення такого договору відступлення права вимоги. Спірний договір був укладений з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, жодної норми законодавства при укладенні такого договору відповідачами не було порушено, а тому підстави для визнання недійсним оспорюваного договору відсутні.

Представники відповідача-1 також зазначили, що відповідачі є неналежними відповідачами за позовною вимогою про зняття заборони відчуження та вилучення обтяжень на приміщення офісу.

Відповідач-2 в судове засідання явку представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду не виконав, виклик у судове засідання надсилався за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України. Таким чином, в розумінні ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача-2 та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 03.11.2008 між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕсБанк та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №KF 53474 про надання кредиту на суму 1 600 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку і на умовах, визначених кредитним договором

Також, 03.11.2008 між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕсБанк та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №4436.

Згідно умов іпотечного договору від 03.11.2008, іпотекодержатель (ОСОБА_4С.) в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №KF 53474 від 03.11.2008 передав в іпотеку банку нерухоме майно - офіс загальною площею 148,6 кв.м (А-5) за адресою м. Луцьк, пр. Відродження, 10.

Відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого 25.07.2014 Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області, власником нежитлового приміщення - офісу загальною площею 148,6 кв.м (А-5) за адресою м. Луцьк, пр. Відродження, 10 є Приватне підприємства НІКА-РІЕЛТІ (позивач).

29.12.2017 між Публічним акціонерним товариством ВіЕсБанк (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС (новий кредитор) укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за №5803.

Як зазначено у п. 1.1. договору від 29.12.2017 відступлення прав за іпотечними договорами, 29.12.2017 між первісним кредитором та новим кредитором укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами, за яким первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений в додатку №1 до договору відступлення права вимоги за кредитними договорам, а новий кредитор замінив первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитних договорах та прийняв на себе всі його права та обов'язки за кредитними договорами, що укладені між первісним кредитором та позичальниками, перелік яких наведений в додатку №1 до договору відступлення права вимоги за кредитними договорами.

У зв'язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги за кредитними договорами первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору належні йому права за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку №1 до цього договору з урахуванням всіх договорів про внесення змін та доповнень до іпотечних договорів, які укладені між первісним кредитором як іпотекодержателем та фізичними і юридичними особами як іпотекодавцями з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальників за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - іпотекодержателя в іпотечних договорах та приймає на себе всі його права та обов'язки за іпотечними договорами.

З моменту укладення цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за іпотечними договорами.

Перелік іпотечних договорів, боржників (іпотекодавців за іпотечними договорами) та об'єктів нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, які виступають предметом іпотеки за іпотечними договорами, права за якими відступаються за цим договором, наведений у додатку №1 до цього договору.

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору від 29.12.2017 відступлення прав за іпотечними договорами, новому кредитору передано право вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008, укладеним між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕсБанк та ОСОБА_4 та відповідно до якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - офіс загальною площею 148,6 кв.м (А-5) за адресою м. Луцьк, пр. Відродження, 10.

Згідно інформаційної довідки №121622453 від 23.04.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою Луцьк, пр. Відродження, 10, у реєстрі відображено інформацію про зміну іпотекодержателя.

Судом також встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018 та постановою Верховного Суду від 19.04.2018, іпотечний договір від 03.11.2008, укладений між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕсБанк та ОСОБА_4, визнано недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що договором від 29.12.2017 відступлення прав за іпотечними договорами відступлено права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008, укладеним між банком та ОСОБА_4, який в подальшому визнано недійсним за рішенням суду, а тому, за твердженням позивача, з огляду на положення ст. 216 ЦК України, наявні підстави для визнання даного договору в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.11.21008, недійсним.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В оспорюваному договорі відступлення прав вимоги за іпотечними договорами зазначено, що у зв'язку із укладенням відповідачами договору відступлення права вимоги за кредитним договорами первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору належні йому права за іпотечними договорами, зокрема, за іпотечним договором від 03.11.2008, укладеним між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕсБанк та ОСОБА_4, який посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано у реєстрі за №4436.

Водночас, як встановлено судом, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018 та постановою Верховного Суду від 19.04.2018, іпотечний договір від 03.11.2008, укладений між ВАТ Фольксбанк , правонаступником якого є ПАТ ВіЕсБанк та ОСОБА_4, визнано недійсним.

Згідно ст. 129-1 ОСОБА_7 України судове рішення є обов'язковим до виконання.

ОСОБА_7 України є нормами прямої дії (ст. 8 ОСОБА_7 України).

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

З огляду на те, що іпотечний договір від 03.11.2008 визнано судом недійсним, то в силу ст. 216 ЦК України такий правочин не створив правових наслідків ані у вигляді переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008 (і, відповідно, заміни іпотекодержателя в іпотечному договорі), ані у вигляді виникнення у банку обов'язку відступити право вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008.

Слід також зазначити, що з урахуванням приписів ст. 236 ЦК України, якою визначено момент недійсності правочину, іпотечний договір від 03.11.2008 є недійсним з моменту його вчинення. Тобто, той факт, що на момент укладення спірного договору іпотечний договір від 03.11.2008 був чинним (станом на 29.12.2017 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17 не набрало законної сили), для визнання договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.12.2017 у відповідній частині не має жодного значення.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Як зазначалося вище, Приватне підприємства НІКА-РІЕЛТІ (позивач) є власником нежитлового приміщення - офісу загальною площею 148,6 кв.м (А-5) за адресою м. Луцьк, пр. Відродження, 10, яке було предметом іпотеки за недійсним іпотечним договором від 03.11.2008 та в подальшому право вимоги за яким було передано відповідачем-1 відповідно до оспорюваного договору відповідачу-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, вчинення дій щодо майна позивача поза його волею (шляхом укладення спірного договору відступлення прав вимоги), наявність записів про перебування майна в іпотеці та про заборону його відчуження, обмежує право позивача, передбачене ст.ст. 317, 319 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на наведені положення ГПК України, приписи ст. 215 ЦК України, якою передбачено можливість оспорювання правочину не лише однією із сторін правочину, але і іншою заінтересованою особою, якою є позивач з огляду на порушення його права як власника нерухомого майна, що було предметом недійсного іпотечного договору від 03.11.2008 та вимога за яким в подальшому передана за оспорюваним договором, позивач правомірно звернувся за захистом до суду за захистом своїх інтересів.

Таким чином, враховуючи, що договір відступлення прав вимоги в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008 укладений внаслідок укладення іпотечного договору від 03.11.2008, який за рішенням суду визнано недійсним, вимога позивача про визнання договору відступлення прав вимоги від 29.12.2017 в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2008 недійсним є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Також підлягає до задоволення вимога позивача про зняття заборони та виключення запису про обтяження іпотекою з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України Про іпотеку відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частиною другою статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно зі ст. 74 Закону України Про нотаріат одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки) або за рішенням суду.

Слід також зазначити, що про набрання рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.11.2017 у справі №161/3376/17 законної сили та, відповідно, припинення іпотеки, відповідач-2 був ознайомлений, оскільки він був учасником справи №161/3376/17, подавав касаційну скаргу до Верховного Суду на вказане рішення та постанову Апеляційного суду Волинської області від 16.01.2018.

Отже, у зв'язку із визнанням іпотечного договору від 03.11.2008 недійсним та припиненням іпотеки, іпотекодержатель (обтяжувач) повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки (повідомити про припинення іпотеки), однак таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства і права позивача, як власника цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №910/16461/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір про визнання договору недійсним виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи в цій частині відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частинах. У зв'язку з тим, що спір про зняття заборони та виключення запису про обтяження іпотекою виник з вини відповідача-2, судові витрати по розгляду справи в цій частині відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача-2.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 202, 203, 204, 215, 216, 217, 236, 316, 317, 319, 321, 512, 514, 519 ЦК України, ст. 207 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 29.12.2017 між Публічним акціонерним товариством ВіЕсБанк та Товариством з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6В, реєстровий №580 в частині відступлення права вимоги за договором іпотеки нежитлового приміщення площею 148,6 кв.м по пр. Відродження, 10 у м. Луцьку від 03.11.2008, укладеному між Публічним акціонерним товариством ВіЕсБанк ( Фольксбанк на момент укладення кредитної угоди) та ОСОБА_4

3. Зняти заборону та виключити є Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС нежитлового приміщення офісу по пр. Відродження, 10 загальною площею 148,6 кв.м (А-5) у м. Луцьку Волинської області.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВіЕсБанк , м. Львів, вул. Грабовського, 11 (ідентифікаційний код 19358632) на користь Приватного підприємства НІКА-РІЕЛТІ , м. Луцьк, пр. Відродження, 10 (ідентифікаційний код 30517839) 881 грн. 00 судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАСТ ФІНАНС , м. Київ, вул. Софіївська, 10, приміщення 4 (ідентифікаційний код 40514657) на користь Приватного підприємства НІКА-РІЕЛТІ , м. Луцьк, пр. Відродження, 10 (ідентифікаційний код 30517839) 2 643 грн. 00 судового збору.

6. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 06.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.09.2018.

Суддя Мазовіта А.Б.