Постанова

від 13.09.2018 по справі 804/8861/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 рокусправа № 804/8861/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:                    Малиш Н.І.

           судді:                     Баранник Н.П., Щербак А.А.,

за участю секретаря судового засідання:          Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Донбасвуглеавтоматика" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі № 804/8861/17 (суддя Олійник В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Донбасвуглеавтоматика" до Головного управління ДФС України у Донецькій області, треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф Сіті", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Промстаценерго", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Конект Груп", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Самміт-Агро-Трейд" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0006081414 від 15.12.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішенням відповідача, яке ґрунтується на результатах висновків позапланової виїзної перевірки, та встановлення перевіряючими факту нереального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ “Промстаценерго”, ТОВ "Самміт-Агро-Трейд", ТОВ “Конект Груп”, ТОВ “Тріумф Сіті”, що призвело до порушення норм ст.198 ПК України щодо формування податкового кредиту, оскільки такі висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються доводами та доказами поданими до справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем були надані докази на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, окрім того, виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту визначено нормами ПК України.

Відповідачем на апеляційну скаргу було подано відзив в якому просили відмовити у задоволенні скарги, з тих підстав, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення, а доводи відповідача не спростовані у ході розгляду справи.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених. Надав пояснення щодо суті апеляційної скарги та доводам викладених в ній.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила на доводи апеляційної скарги. Надала пояснення аналогічні відзиву на апеляційну скаргу.

Треті особи повідомлялись про день та час розгляду справи за адресами, що містяться в матеріалах справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 15.11.2017 року по 21.11.2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області була проведена виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглеавтоматика” з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ “Промстаценерго” (код ЄДРПОУ 40404631) за жовтень 2016 року, ТОВ “Тріумф Сіті” (код ЄДРПОУ 41015610) за січень 2017 року та лютий 2017 року, ТОВ “Конект Груп” (код ЄДРПОУ 40195461) за травень 2017 року, ТОВ “Самміт-Aгpo-Трейд” (код ЄДРПОУ 41147764) за червень 2017 року, за результатами якої складено акт № 786/05-99-14-14/32355716 від 28.11.2017 року.

Перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1. 36 п. 14.1 ст.14, пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, о. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до безпідставного включення до податкового кредиту сум з ПДВ.

До такого висновку перевіряючи прийшли з підстав не встановлення під час перевірки факту реального здійснення господарських операцій ТОВ “Донбасвуглеавтоматика” з придбання матеріалів та запчастин від контрагентів – постачальників ТОВ “Промстаценерго, ТОВ “Тріумф Сіті”, ТОВ “Конект Груп”, ТОВ “Самміт-Агро-Трейд”.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0006081414 від 15.12.2017 року яким збільшено позивачеві суму з ПДВ 950488грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є обґрунтованим та не спростований пзщивачем у ході розгляду справи.

Колегія судів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ “Промстаценерго, ТОВ “Тріумф Сіті”, ТОВ “Конект Груп”, ТОВ “Самміт-Агро-Трейд”.

Так між позивачем та ТОВ “Промстаценерго” було укладено Договір постачання №24-1 від 24.10.2016 року; специфікація №1 від 14.10.2016 року до Договору постачання №24-1 від 24.10.2016 року. Відповідачем були досліджені під час перевірки, що не спростовується сторонами також рахунок - фактура №24/10 від 24.10.2016 року; акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та ТОВ “Промстаценерго” за період з 01.10.2016 по 31.10.2016; платіжні доручення; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за жовтень 2016 р.

Позивачем було здійснено, відповідно до умов договору 100% передплату за договором.

Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

Відсутність постачання товару контрагентом позивача, в порушення умов договору, не спростовується товариством – позивачем.

Проте відповідно до вимог п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином правові підстави для неможливості формування позивачем – покупцем, податкового кредиту за вказаним договором, відсутні.

Посилання відповідача у тому числі у акті перевірки про відсутність доказів факту придбання товару є помилковими, оскільки позивач не спростовує того, що товар поставлено не було.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції зазначив, що позивач повинен був надати докази підготовки до виконання (можливого виконання) договору, проте колегія суддів не погоджується з такою позицією представника податкового органу, оскільки вчинення таких дій законодавством не передбачено.

Також між позивачем та ТОВ “Тріумф Сіті” було укладено договір постачання №03-02 від 03.02.2017 року; специфікація №1 від 03.02.2017 року до Договору постачання №03-02 від 03.02.2017 року.

Як на доказ виконання договору позивачем були надані у тому числі суду рахунок - фактура №03/02 від 03.02.2017 року; рахунок - фактура №27/02 від 27.02.2017 року; акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ “ДУА” та ТОВ “Тріумф Сіті” за період з 01.02.2017 по 28.02.2017; видаткові накладні за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 виписані ТОВ “Тріумф Сіті”: від 16.02.2017 №16/02, від 17.02.2017 №17/02/01, від 17.02.2017 №17/02/2, від 20.02.2017 №20/02/1, від 20.02.2017 №20/02/2, від 21.02.2017 №21/02/1, від 21.02.2017 №21/02/2, від 22.02.2017 №22/02, від 23.02.2017 №23/02, від 24.02.2017 №24/02, від 27.02.2017 №27/02/1, від 27.02.2017 №27/02/2, від 27.02.2017 №27/02/3, від 27.02.2017 №27/02/4, від 28.02.2017 №28/02/1, від 28.02.2017 №28/02/2, від 28.02.2017 №28/02/3, від 28.02.2017 №28/02/4; подорожні листи за лютий 2017 р.; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за лютий 2017 p.; акти на списання використаних ТМЦ за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; заявки на отримання матеріалів для виробництва ремонтно-налагоджувальних робіт за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; звіти про використання матеріалів за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; калькуляція за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; накладні (вимоги) на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; акти виконаних робіт за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; платіжні доручення від 03.02.2017 №13, від 27.02.2017 №26.

Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено виконання вказаного договору, а позивачем надані докази придбання товару. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними, а формування податкового кредиту здійснено позивачем у встановлено законодавством порядку.

Щодо договору укладеного між позивачем та ТОВ “Тріумф Сіті” - договір постачання №18-01 від 18.01.2017 року; специфікація №1 від 18.01.2017 року до договору постачання №18-01 від 18.01.2017 року.

Відповідачем були досліджені під час перевірки, що не спростовується сторонами також рахунок - фактура №18/01 від 18.01.2017 року; акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ “ДУА” та ТОВ “Тріумф Сіті” за період з 01.01.2017 по 31.01.2017; платіжне доручення від 19.01.2017 р. №12; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за січень 2017 р.

Позивачем було здійснено, відповідно до умов договору 100% передплату за договором.

Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

Відсутність постачання товару контрагентом позивача, в порушення умов договору, не спростовується товариством – позивачем.

Проте відповідно до вимог п. 187.1. ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином правові підстави для неможливості формування позивачем – покупцем, податкового кредиту за вказаним договором, відсутні.

Посилання відповідача у тому числі у акті перевірки про відсутність доказів факту придбання товару є помилковими, оскільки позивач не спростовує того, що товар поставлено не було.

Позивачем зазначено в апеляційній скарзі, що товариством вчиняються дії з приводу стягнення дебіторської заборгованості з контрагента.

Також між позивачем та ТОВ “Конект Груп” було укладено договір постачання №15/05 від 15.05.2017 року; специфікація №1 від 15.05.2017 року до Договору постачання №15/05 від 15.05.2017 року.

На підтвердження виконання договору позивачем надані у тому числі до перевірки рахунок - фактура №16/05 від 16.05.2017 року; акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ “ДУА” та ТОВ “Конект Груп” за період з 01.05.2017 по 31.08.2017; акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ “ДУА” та ТОВ “Конект Груп” за період з 01.05.2017 по 31.05.2017; видаткові накладні за період з 01.05.2017 по 31.05.2017 виписані ТОВ “Конект Груп”: від 16.05.2017 №16-05-1, від 16.05.2017 №16-05-2, від 16.05.2017 №16-05-3, від 16.05.2017 №16-05-4, від 16.05.2017 №16-05-5, від 19.05.2017 №19-05-1, від 19.05.2017 №19-05-2, від 23.05.2017 №23-05-1; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за травень 2017 p.; акти на списання використаних ТМЦ за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; заявки на отримання матеріалів для виробництва ремонтно-налагоджувальних робіт за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; звіти про використання матеріалів травень 2017 року, червень 2017 року; калькуляція за лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року; накладні (вимоги) - на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за травень 2017 року, червень 2017 року; акти виконаних робіт за травень 2017 року, червень 2017 року; платіжні доручення від 19.06.2017 №549, від 06.07.2017 №99, від 31.07.2017 №127, від 17.08.2017 №151.

Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено виконання вказаного договору, а позивачем надані докази придбання товару. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними, а формування податкового кредиту здійснено позивачем у встановлено законодавством порядку.

Також між позивачем та ТОВ “Самміт-Агро-Трейд” було укладено договір постачання від 19 червня 2017 р. № 19/06. Специфікація №1 до договору.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець прийняти і оплатити його.

Кількість, асортимент, ціна Товару та інші показники і характеристики визначаються у специфікаціях та/або видаткових накладних, що видаються для кожної партії Товару в рамках даного Договору. Загальна вартість Товару за специфікацією до Договору складає 733 265,32 грн.

Позивачем як на доказ виконання договору надано рахунок-фактуру до договору постачання №19/06 від 19.06.2017 року; видаткові накладні від 20.06.17р., 21.06.17р., 22.06.17р. за №№20/06/1, №21/06/1, №22/06/1 відповідно. Транспортування товару здійснювалось позивачем власним транспортом, про що надано копії подорожніх листів до матеріалів справи.

Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних зареєстрованих у встановленому законодавством порядку.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено виконання вказаного договору, а позивачем надані докази придбання товару. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними, а формування податкового кредиту здійснено позивачем у встановлено законодавством порядку.

Доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки стосовно податкової інформації щодо контрагентів позивача зокрема, подання звітності, відсутність інформації про основні засоби, тощо, колегія суддів розцінює критично, з огляду на наступне.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів також зазначає, що доказів про те, що укладання вищевказаних договорів з вищевказаними контрагентами безпосередньо не пов'язано з господарською діяльністю позивача, відповідачем не надано, а позивачем в свою чергу доведено факт виконання ряду договорів.

В даному випадку позивачем надано належні доказами, які б надавали позивачеві право на формування податкового кредиту а тому висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними.

На доводи податкового органу стосовно того, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, колегія суддів зазначає наступне.

Жодної інформації про стан розслідування кримінального провадження та статус контрагентів позивача у таких, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, частиною 6 статті 78 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявність судових рішень відносно контрагентів позивача у кримінальних справах.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 317 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, та тому рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 КАС України .

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції – 21385грн. (т. 2 а.с. 143) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 32079грн. (т. 3 а.с.2), всього на суму 53464грн., які підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглеавтоматика" задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі № 804/8861/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Донбасвуглеавтоматика" до Головного управління ДФС України у Донецькій області, треті особи: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф Сіті", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Промстаценерго", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Конект Груп", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Самміт-Агро-Трейд" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15 грудня 2017р. №0006081414.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглеавтоматика" (ЄДРПОУ 32355716) витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 53464грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

          Повний текст постанови складено 18 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:                                                                                Н.І. Малиш

           Суддя:                                                                                Н.П. Баранник

           Суддя:                                                                                А.А. Щербак