Ухвала

від 20.09.2018 по справі 172/582/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/582/17

Провадження № 1-кс/172/315/18

У Х В А Л А

20.09.2018 року слідчий суддя Васильківського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

представника СФГ «Алтей» - ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Васильківка клопотання представника СФГ «Алтей» ОСОБА_3 про скасування арешту з посіву сільськогосподарської культури соняшника на земельній ділянці 42,9 га на території Григорівської сільської ради у кримінальному провадженні № 4201741560000036, -

В С Т А Н О В И В

Представник СФГ «Алтей» звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, а саме посівів сільськогосподарської культури соняшника на земельній ділянці площею 42,9 га, що знаходиться на території Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1220783300010060084, який накладено ухвалою слідчого судді Васильківського районного суду від 28.08.2018 року. Вважав, що арешт накладено необґрунтовано так як земельна ділянка, на якій знаходяться посіви перебуває у правомірному користуванні СФГ «Алтей», а тому відсутній факт самовільного зайняття земельної ділянки, і як наслідок склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України. Визнання посівів соняшнику речовим доказом у кримінальному провадженні є незаконним так як огляд місця події проведено слідчим без участі понятих та прокурора, кримінальне провадження не стосується фермерського господарства, а розпочато відносно невстановлених осіб, які здійснюють самовільне зайняття земель на території району. СФГ «Алтей» понесло затрати на обробіток зазначеної земельної ділянки.

У судовому засіданні представник заявника пояснив, що земельна ділянка, яка оброблена СФГ «Алтей» має площу 42,9 га та була у 1992 році надана у постійне користування ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право постійного користування землею. Оскільки земля видавалась саме для ведення селянського фермерського господарства то останнім створено СФГ «Алтей» без обмеження строку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, але господарство, головою якого є його донька ОСОБА_7 продовжило існування. Спадкоємець ОСОБА_6 ОСОБА_7 виявила бажання продовжити діяльність господарства і прийняла спадщину, а тому має право на подальше користування землею, яка була надана її батьку. Тому вважає, що право постійного користування не припинилось зі смертю особи, якій воно надано. Під час досудового розслідування допущено порушення вимог чинного законодавства. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження відносно СФГ «Алтей» не здійснюється, злочин закінчений до моменту реєстрації факту до ЄРДР, огляд місця події проведено без участі понятих та прокурора Школярова. Арешт на майно накладений незаконно оскільки майно не підлягає спеціальній конфіскації та не є майном юридичної особи щодо якої здійснюється провадження. Матеріали провадження не містять доказів факту нанесення шкоди інтересам держави, оскільки цивільні позови відсутні. Слідчим суддею під час розгляду клопотання не враховано вимоги ст.ст. 94, 132, 173 КПК України. Оскільки немає доказів того, що посіви сільськогосподарських культур на вказаній земельній ділянці є об`єктом кримінально-протиправних дій, а є тільки твердження щодо встановленого факту смерті особи, якій надано земельну ділянку у постійне користування, то арешт накладено безпідставно.

Прокурор у судовому засіданні проти скасування арешту заперечував, зазначив, що дії сторони обвинувачення повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а накладення арешту зможе забезпечити справедливий баланс між інтересами особи та завданнями кримінального провадження.

Слідчий заперечував проти задоволення клопотання, пояснив, що кримінальне провадження на даний час витребуване до слідчого управління в області для вивчення, а тому надав суду завірені копії документів.

Викликана судом для допиту ОСОБА_7 не з`явилась про поважні причини своєї неявки не повідомила.

Допитана у судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_8 пояснила, що на підставі наказу керівника ГУ Держгеокадастру в області нею було здійснено перевірку додержання вимог чинного земельного законодавства під час використання земельної ділянки площею 42,9 га, яка була передана у постійне користування ОСОБА_6 на підставі державного акта на право постійного користування землею для створення фермерського господарства. Під час перевірки встановлено, що особа, у постійне користування якої надано земельну ділянку померла у 2011 році, а тому земельна ділянка перебуває у державній власності. За даними державного земельного кадастру та відділу ДГК право власності чи користування на земельну ділянку не реєструвалось. Земельна ділянка використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме зайнята посівами соняшника. Отже встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки. Особа на момент перевірки не була встановлена, а тому припис про усунення вимог закону не виносився. За результатами перевірки відповідно до методики розраховано збитки, які становлять 156431, 59 грн. Матеріали передано до правоохоронних органів для встановлення особи та вирішення питання про притягнення до відповідальності. Чи здійснюється розроблення технічної документації для передачі у власність чи користування на спірну земельну ділянку їй не відомо, проект землеустрою не розроблявся. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки не дає підстав для користування нею. Акт не передбачає необхідність зазначення у ньому розміру шкоди.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, копії матеріалів кримінального провадження слідчий суддя встановив таке.

25.05.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017041560000036 внесено відомості про вчинення невстановленими особами злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме самовільного зайняття земельних ділянок на території Васильківського району. Оскільки на час внесення відомостей особа, яка скоїла злочин не встановлена, то відомості внесено за фактом вчинення злочину, який встановлено за результатами перевірки.

В ході проведення досудового розслідування виявлено факт самовільного використання земельної ділянки площею 42,9 га, яка має цільове призначення 01.02 «Для ведення фермерського господарства», відноситься до земель державної власності та знаходиться на території Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області біля земельної ділянки з кадастровим номером 1220783300010060084 (самовільно зайнята земельна ділянка кадастрового номеру не має).

Вказана земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_6 (державний акт на право постійного користування серії ДН № 0000350 від 25.12.1992), який був засновником селянського фермерського господарства «Алтей» та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про смерть № 63 від 5 серпня 2011 року).

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про фермерське господарство» до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із статтею 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права,що входятьдо складеногокапіталу фермерськогогосподарства,передаються йомуна визначенийу Статутітермін.Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 5 жовтня 2016 року за результатами розгляду справи № 6-2329цс16.

При цьому судом враховано також і рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005, яким п. 6 розділу Х Земельного кодексу України визнано неконституційним лише в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на інше речове право до 1 січня 2008 року. Однак відсутність такого права користування земельною ділянкою у фермерських господарств у чинному Земельному кодексі України є встановленим фактом та жодним чином не оспорена.

Стаття ж 12 Закону України «Про фермерське господарство» встановлює, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Вказані обставини повністю спростовують твердження заявника про правомірність користування фермерським господарством спірною земельною ділянкою та підтверджують висновки акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства

№ 626ДК/656/АП/09/01/-18, проведеної спеціалістами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до якого земельна ділянка площею 42,9 га знаходиться на території Григорівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області в районі земельної ділянки з кадастровим номером 1220783300010060084, використовується невідомою особою за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність або надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, що свідчить про самовільне використання вказаної ділянки.

Проведеним слідчим 28 серпня 2018 року оглядом місця події встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 42,9 га повністю засіяна соняшником, межові знаки на земельній ділянці відсутні. На момент огляду сільськогосподарська техніка на полі відсутня. Оскільки посіви соняшника на самовільно зайнятій земельній ділянці є майном, що здобуте в результаті злочинної діяльності, тобто підпадають під ознаки речового доказу, визначені ст. 98 КПК України, то слідчим винесено постанову про визнання їх речовими доказами.

При цьому відповідно до вимог ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред`явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов`язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Отже чинний КПК України не встановлює обов`язкової участі понятих під час проведення такої слідчої дії як огляд місця події, якщо він не здійснюється в житлі чи іншому володінні особи.

Вимоги ст. 214 КПК України та Положенняпро Єдиний реєстр досудових розслідувань не містять обов`язку особи, яка здійснює реєстрацію відомостей про кримінальне правопорушення зазначати особу, яка вчинила злочин. Такі дані можуть бути внесені якщо особа, яка вчинила злочин відома на момент реєстрації.

Оскільки матеріали на момент реєстрації до Єдиного реєстру досудових розслідувань не містили достатніх даних, що могли б однозначно вказувати на те, що конкретна юридична чи фізична особа скоїла вказаний злочин, то дані було внесено за фактом скоєння злочину. У подальшому у разі встановлення особи та оголошення їй про підозру до ЄРДР вносяться дані щодо цієї особи.

Виходячи з викладеного доводи представника СФГ «Алтей» щодо порушень вимог чинного КПК України під час досудового розслідування у кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження.

У клопотанні представником СФГ «Алтей» вказано, що останнє в період своєї діяльності понесло витрати на обробіток земельної ділянки у сумі 281314 грн.

Однак на обґрунтування зазначених доводів не надано жодного документа первинного бухгалтерського обліку, а лише долучено копію виконаної рукописним способом «довідки про затрати по ФГ «Алтей» за листопад 2017 р. та перше півріччя 2018 р.», яка стосується не тільки спірної земельної ділянки, так як в одиницях виміру зазначено площу 85,8 га. Тоді як земельна ділянка, що є предметом злочину у провадженні має площу лише 42,9 га.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства України право власності набувається відповідно до вимог закону, який в жодному випадку не передбачає можливість виникнення власності в результаті протиправних дій. Тому посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, які знаходяться на самовільно зайнятих земельних ділянках є власністю власників земельних ділянок та законних землекористувачів, а, отже майном, чужим для того, хто самовільно зайняв земельну ділянку.

Зайняття земельної ділянки як злочин може полягати у різноманітних діях, у тому числі в експлуатації земельної ділянки у значенні вилучення її корисних властивостей, серед яких і вирощування сільськогосподарських культур.

Виходячи з викладеного понесені господарством затрати на обробіток землі не можуть бути визнані збитками, оскільки спрямовані на забезпечення вчинення злочину та отримання незаконних прибутків.

Крім того статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Щодо відсутності встановлених збитків, які заподіяні злочином встановлено, що відповідно до вимог Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки становить 156431,59 грн.

Крім того ст. 170 КПК України встановлює, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, серед іншого, й збереження речових доказів.

Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що посіви сільськогосподарської культури соняшника на земельній ділянці отримані шляхом використання її корисних властивостей, а тому є майном, яке здобуте злочинним шляхом. Тобто безсумнівно підпадають під визначення речового доказу, встановленого статтею 98 КПК України. При цьому необхідно враховувати, що відповідно до ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються. Зазначена норма є імперативною і не надає можливості розширеного тлумачення.

Виходячи з викладеного доводи представника заявника про незаконність накладення арешту так як урожай не є предметом чи об`єктом злочинних дій не стосуються предмету розгляду оскільки арешт накладено саме на майно здобуте злочинним шляхом, а не на земельну ділянку як об`єкт злочину.

Зважаючи на те, що злочин, передбачений ст. 197-1 КК України передбачає умисну форму вини, є достатні обґрунтовані підстави вважати, що винна особа, яка не була встановлена на час розгляду клопотання, здійснить спробу знищення даного речового доказу шляхом пошкодження, перетворення, приховування та привласнення доходів від його реалізації.

Враховуючи інтереси кримінального провадження та інтереси сторін кримінального провадження слідчий суддя вважає, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відповідає вимогам закону, а його не застосування не дасть можливості забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

Таким чином, під час розгляду питання про арешт майна стороною обвинувачення доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається із клопотанням, а незастосування такого засобу унеможливить досягнення цілі кримінального провадження.

При цьому слід взяти до уваги, що оскільки речові докази, на які накладено арешт у даному кримінальному провадженні є такими, що швидко псуються, то слідчим суддею за клопотанням слідчого надано дозвіл на його реалізацію з обов`язковою фіксацією кількісних та якісних показників та зобов`язанням зарахування грошових коштів на спеціальний рахунок Григорівської сільської ради, що унеможливить як потенційну можливість заподіяння збитків власнику майна в разі не доведення вини у скоєнні злочину за результатами досудового розслідування, так і інтереси кримінального провадження чим дотримана справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав громадян.

Зважаючи на вказані обставини, практику Європейського суду з прав людини застосування вказаних заходів забезпечення кримінального провадження не зможе покласти на сторону індивідуальний та надмірний тягар оскільки втручання у право на мирне володіння майном у даному випадку є законним, так як здійснюється виключно на підставах і в порядку визначеному законом, переслідує публічний інтерес, оскільки відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і таке втручання є пропорційним визначеним цілям так як не зможе спричинити збитки особі, яка вважає себе власником майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. 98,100, 170, 173, 174 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В

Відмовити представнику СФГ «Алтей» ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про скасування арешту з посіву сільськогосподарської культури соняшника на земельній ділянці 42,9 га на території Григорівської сільської ради у кримінальному провадженні № 4201741560000036.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1