Ухвала

від 20.09.2018 по справі 6-47/11

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-47/11

Провадження № 6/496/167/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Галич О.П.,

при секретарі - Ткаченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка Одеської області заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи АТ Укрсоцбанк , Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника звернувся до суду зі заявою, в порядку ст. 441 ЦПК України, в якій просить скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, податковий номер НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07 липня 2011 року у цивільній справі №6-47/11. Заява обґрунтована тим, що з метою запобігання невиконанню судового рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 січня 2011 року було винесено ухвалу про тимчасове обмеження заявника у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань за вказаним рішенням про стягнення з нього на користь ПАТ "Укрсоцбанк" боргів у сумі 90638,80 грн. та 910 грн. Виконавчі провадження в яких ПАТ Укрсоцбанк є стягувачем, а ОСОБА_1 - боржником, завершені. Але ухвала суду у обмеженні у виїзді за межі України не була скасована та продовжує діяти, що перешкоджає заявнику вільно пересуватися за межі України.

Представник заявника у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримав.

Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, повідомлений про розгляд даної заяви, заперечень щодо поданої заяви не надавав. Просив справу розглядати без участі державного виконавця у зв'язку з великою завантаженістю (а.с. 30).

Представник АТ Укрсоцбанк у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи (а.с. 27,28), про причини відсутності у судовому засіданні не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, заяву про скасування заходів обмеження виїзду, суд вважає зазначену заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно листа №23/12273 Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області, виконавчі провадження за №32497142 та №32497069 з примусового виконання виконавчого листа №2-375/11 виданого 16.02.2011 р. Іллічівським міським судом Одеської області в наступний час знищено (а.с. 44-46).

За інформацією наданою в.о. начальника відділу, вбачається що відкритих виконавчих проваджень де боржником є ОСОБА_1 у відділі відсутні (а.с.33-42).

Згідно до ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 07 липня 2011 року (а.с. 32) було задоволено подання відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Так на виконанні у вказаному відділі державної виконавчої служби перебували виконавчі листи видані Іллічівським міським судом Одеської області №2-375 та №2-375 від 16.02.2011 р.

Проте якщо на момент прийняття судом ухвали про обмеження права заявника на виїзд за межі України для цього існували правові підстави, то на даний момент ці підстави відпали, що підтверджується дослідженими доказами.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною . При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі Гочев проти Болгарії ( Gochevv.Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження. Схожі висновки ЄСПЛ ще раніше зробив у справі "Ігнатовпроти Болгарії" ( Ignatov v. Bulgaria , 02.07.2009), де неможливість судового оскарження тривалого обмеження указаного вище права людини, що полягало у забороні видачі закордонного паспорту, була визнана порушенням ст.2 Протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції. У справі Хлюстов протиРосії ( Khlyustov v. Russia від 11.07.2013 року) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано автоматично , тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника. Застосовуючи зазначені стандарти до цієї справи, суд звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Як зазначено у ст. 3 ОСОБА_2 України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 33 ОСОБА_2 України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.ст. 55, 124 ОСОБА_2 України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, при цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Таким чином, оскільки на даний момент належних правових підстав для подальшого застосування обмеження заявника у праві виїзду за кордон немає, керуючись ст.441 ЦПК України , суд вважає за необхідне подану заяву задовольнити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що є підстави для скасування заходів, які встановлені ухвалою суду від 07 липня 2011 року.

Керуючись ст.2 Протоколу №4 до Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, ст.ст. 3, 8, 33, 55, 124 ОСОБА_2 України, ст. 441 ЦПК України , ст. 6 ЗУ Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи АТ Укрсоцбанк , Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, податковий номер НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07 липня 2011 року у цивільній справі №6-47/11.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Галич О.П.