Постанова

від 17.09.2018 по справі 348/858/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 348/858/16-ц

провадження № 61- 2075св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - Битківська селищна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 28 лютого 2010 року рішенням Битківської селищної ради йому наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у смт Битків в урочищі Ровінь за рахунок земель комунальної власності житлової та громадської забудови. На виконання зазначеного рішення 30 квітня 2010 року у присутності спеціалістів складений акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача ОСОБА_4, де суміжним землекористувачем є ОСОБА_5, підпис якого на зазначеному акті відсутній. У 2013 році виявлено, що відповідачем ОСОБА_5 порушено межові знаки та захоплено частину його земельної ділянки, шириною 0,70 см шляхом встановлення металевої огорожі, а також засипанням стічної канави. 08 червня 2015 року позивач отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно земельну ділянку - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1500 га. Земельна ділянка ОСОБА_5 не приватизована.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4, із урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати ОСОБА_5 звільнити частину земельної ділянки, площею 0,0012 га шляхом перенесення металевої огорожі, де вона існувала до виникнення спору, та відновлення стічної канави.

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до Битківської селищної ради та ОСОБА_4 про визнання рішення Битківської селищної ради незаконним та свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсним.

Мотивуючи свої вимоги тим, що земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (колишня, до 14 липня 2015 року, АДРЕСА_1) у смт Битків він користується з початку будівництва і до цього часу, не змінюючи її межі, а земельна ділянка ОСОБА_4, площею 0,1500 га накладається на його ділянку. Селищна рада, приймаючи оскаржуване рішення, не з'ясувала всіх обстави та не звернула уваги, що ним не погоджено межі як суміжним землекористувачем. Свідоцтво про право власності на земельну ділянку, яке видане ОСОБА_4 є неправомірним, а саме свідоцтво видане з порушенням вимог статтей 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є недійсним.

Ураховуючи викладене просив визнати рішення Битківської селищної ради від 24 травня 2015 року № 1074-33/2015 незаконним, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08 червня 2015 року видане ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходиться у смт Битків, урочище Ровінь Надвірнянського району Івано-Франківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 недійсним.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 20 липня 2016 року вказані позови об'єднані та прийняті до сумісного розгляду.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 02 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0012 га та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про право власності від 08 червня 2015 року (індексний номер витягу 38686087), шляхом перенесення металевої огорожі, де вона існувала до виникнення спору та відновлення стічної канави. Вирішено питання щодо судового збору. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Битківської селищної ради, прийняте без порушень вимог закону, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане законно та ніяким чином не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_5

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Скасовано рішення Надвірнянського районного суду від 02 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4, та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0008 га (8,0 кв. м), що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про право власності від 08 червня 2015 року (індексний номер витягу 38686087), а саме: від точки 1 до точки 2 довжиною сторони 16,70 м, від точки 2 до точки 3 довжиною сторони 0,20 м, від точки 3 до точки 4 довжиною сторони 16,57 м, від точки 4 до точки 1 довжиною сторони 0,74 м, згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи, шляхом перенесення металевої огорожі. В частині позову щодо звільнення іншої площі земельної ділянки та відновлення стічної канави відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Частково задовольняючи скаргу апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 набув право власності на земельну ділянку та отримав документ, що посвідчує його право на земельну ділянку, а ОСОБА_5, не надав суду технічної документації на виділену йому земельну ділянку, тобто доказів, що оспорювана частина земельної ділянки знаходилася у його користуванні до прийняття рішення про виділення її ОСОБА_4, бо погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути технічних помилок. Тому непогодження із суміжним землекористувачем меж земельної ділянки без надання належних та допустимих доказів порушення прав суміжного землекористувача значення для вирішення питання про недійсність правовстановлюючого документа на землю не має, та не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

У січні 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, та направити справу на новий судовий розгляд. Указував на те, що рішенням Битківської селищної ради за ним було визнано право власності на самочинно збудоване домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1. Однак частину вказаної земельної ділянки захопив ОСОБА_4, який у червні 2015 року незаконно отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки віняк суміжний землекористувач не погоджував межі земельних ділянок шляхом підписання схеми землеустрою, а акт Битківської селищної ради щодо захоплення ним земельної ділянки ОСОБА_4 складений із порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, вважає помилковим висновок суду щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи, оскільки експерт, який проводив земельно-технічну експертизу позбавлений ліцензії. Також упередженість та необ'єктивність суду апеляційної інстанції підтверджується тим, що під час розгляду цієї справи не витребувано жодних кадастрових книг щодо обліку оскаржуваних земельних ділянок.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній цивільній справі, витребувано матеріали справи,зупинено виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження, а також надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_5

У березні 2018 року вказана цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, у якому просив залишити скаргу без задоволення, а постановлене судове рішення апеляційного суду без змін, мотивуючи тим, що рішення ґрунтується на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їхній сукупності, є законним та всебічно обґрунтованим. Указував на те, що в процесі розгляду цивільної справи суд не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права і жодних підстав для його скасування немає. Натомість, касаційна скарга ОСОБА_5 на зазначене рішення не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Станом на час розгляду вказаної справи в суді був чинним ЦПК України 2004 року.

Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України 2004 року, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 4 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року).

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами статті 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом установлено, що 28 лютого 2010 року рішенням Битківської селищної ради ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у смт Битків, урочище Ровінь Надвірнянського району Івано-Франківської області за рахунок земель комунальної власності житлової та громадської забудови в межах населеного пункту смт Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області.

На виконання рішення Битківської селищної ради 30 квітня 2010 року в присутності спеціалістів - землевпорядника ОСОБА_6, представників суміжних землекористувачів: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористувача ОСОБА_9 про те, що ними проведено обстеження в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_4 загальною площею 0,01500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Підпис ОСОБА_5 - відсутній.

З акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 30 квітня 2010 року, складеного МП Геоінформ Амброзяком Я. В., землекористувачем ОСОБА_4, спеціалістом - Миньо І. В., вбачається, що ОСОБА_5 від підписання акту встановлення та узгодження межі відмовився. Межові знаки передані на зберігання ОСОБА_4

Крім того, в матеріалах справи міститься схема земельної ділянки, яка складена директором МП Геоінформ Амброзяком Я. В. та план-схема земельної ділянки від 03 жовтня 2013 року, складена спеціалістом - землевпорядником Битківської селищної ради Миньо І. В., на яких позначена оспорювана частина земельної ділянки. Однак конфігурація та розміри, що зафіксовані в обох схемах не співпадають.

Актом виходу комісії Битківської селищної ради з питань земельних відносин щодо розгляду земельного спору між ними від 03 жовтня 2013 року зафіксовано той факт, що ОСОБА_5 відгородив частину земельної ділянки, шляхом встановлення металевої огорожі. Указаним актом також погоджено межі земельної ділянки, яка передається ОСОБА_4 у приватну власність та рекомендовано ОСОБА_5 перенести металеву огорожу на місце, де вона існувала до виникнення спору.

Із виписки з протоколу постійної комісії Битківської селищної ради із питань земельних відносин та раціонального природокористування від 03 жовтня 2013 року убачається, що враховуючи вказаний вище акт, комісія прийняла рішення про погодження меж земельної ділянки ОСОБА_4

17 березня 2014 року Битківська селищна рада листом № 02-20/166 повторно зобов'язала ОСОБА_5 до 01 травня 2014 року перенести металеву огорожу на місце, де вона існувала до виникнення спору та відновити стічну канаву, яка проходить через його ділянку.

Рішенням Битківської селищної ради від 09 лютого 2014 року затверджено акт виходу узгоджувальної комісії селищної ради з розгляду земельного спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 03 вересня 2013 року та погоджено межу земельної ділянки ОСОБА_4

Із проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_4, площею 0,1500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у смт Битків, Надвірнянського району, Івано-Франківської області 2014 року МП Геоінформ вбачається, що земельна ділянка розташована в північно-східній частині смт Битків в урочищі Ровінь (1. від А до Б - землі селищної ради (дорога); 2. від Б до В - ОСОБА_7; 3. від В до Г -ОСОБА_5; 4. від Г до Д - ОСОБА_4; 5. від Д до А - ОСОБА_8) Межі земельної ділянки проходять умовно по землі та закріплені металевими трубками згідно з актом встановлення та узгодження меж та акту прийому-передачі межових знаків, погоджених власником земельної ділянки, суміжними землекористувачами і землевласниками та виконавцем. Суміжний землекористувач ОСОБА_5 відмовився погодити межу, тому узгоджувальною комісією на місці погоджена межа земельної ділянки ОСОБА_4 і на сесії Битківської селищної ради від 09 лютого 2014 року затверджено акт погодження меж.

Рішенням Битківської селищної ради від 24 травня 2015 року № 1074-33/2015 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність ОСОБА_4

08 червня 2015 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на власності на нерухоме майно земельну ділянку - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - присадибна ділянка, що розташована в смт Битків, Надвірнянського району Івано-Франківської області, площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Із протоколу засідання виконкому Битківської селищної ради від 15 жовтня 1971 року № 20 встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_5 йому виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку в урочищі Ровінь за рахунок земельного фонду селищної ради в кількості 600 кв. м.

Із відомостей наданих Битківською селищною радою встановлено, що станом на 2010 рік за домоволодінням ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 в селищній раді рахувались земельні ділянки, площею 0,1500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,11 га - для ведення особистого селянського господарства, виділені ОСОБА_5 на підставі рішення сесії селищної ради від 24 травня 2010 року.

У зв'язку із виготовленням нових технічних паспортів та зміною номерів житлових будинків (житловому будинку ОСОБА_5 присвоєно АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Битківської селищної ради від 14 липня 2015 року Про впорядкування адресних господарств ) на сьогоднішній день за домоволодінням ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 в селищній раді рахуються земельні ділянки, площею 0,1500 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,1100 га - для ведення особистого селянського господарства.

На план-схемі земельної ділянки ОСОБА_5 від 06 травня 2010 року, які складені спеціалістом землевпорядником Битківської селищної ради ОСОБА_11, позначені конфігурація та розміри земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_5

Під час розгляду справи ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року призначена судова земельно-технічна експертиза. Згідно з висновком від 09 серпня 2017 року № 047/ЗТ-17 дійсний розмір земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, виділеної згідно з рішення № 1074-33/2015 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність , яким затверджено площу, границі, конфігурацію меж, повинен становити площу S ОЖБ=0,1500 га (1500 кв. м).

За результатами обмірів та виконаних обчислень загальної площі присадибної ділянки ОСОБА_4 дійсного землекористування, яке досліджувалось експертизою і знаходиться по АДРЕСА_2, станом на час огляду експертом становить площу: S заг.ек.1 ОЖБ=-0,1492 га.

За результатами обмірів та виконаних обчислень загальної площі присадибної ділянки ОСОБА_5 дійсного землекористування, яке досліджувалось експертизою і знаходиться по АДРЕСА_1, станом на час огляду експертом становить: S заг. ек. 2 ОЖБ=-0,1503 га. S заг. ек. 3 ОСГ=-0,0479 га.

За результатами обмірів дійсного землекористування ОСОБА_4, у границі користування якої повинна входити, площа спірної земельної ділянки розміром 8 кв. м, що досліджувалась експертом знаходиться по АДРЕСА_2, загальною площею: S заг. сп. 1=8 кв. м і раніше входила в загальну площу землекористування ОСОБА_4: S ОЖБ 182 Б=0,1500 га - для будівництва і обслуговування жилих та господарських споруд.

При реальній ситуації експертизою виявлені певні порушення - зміна довжини існуючої межі, зроблений висновок про наявність порушення суміжної з ОСОБА_7 межі та площі земельної ділянки у цілому, в сторону зменшення у господарстві ОСОБА_4, що належить позивачу у справі та на момент проведення експертизи є відсутньою.

Площа зменшення земельної ділянки ОСОБА_4 із загальної площі землекористування ОЖБ становить: S заг. ек.1 ОЖБ=1500,0-8,0 = 1 492,0 кв. м, що була суміжною із ОСОБА_5 (спричинена накладенням саме із земельною ділянкою відповідача) землекористування становить площу: S сп.д.1=8,0 кв. м (0,0008 га), що вказано на представленій до висновку схемі.

Зменшення площі землекористування власності ОСОБА_4, накладення землекористування ОСОБА_5 спірна ділянка становить: S сп.д.1=8,0 кв. м.

Земельна ділянка площею S сп.д.1=8,0 кв. м, що розташована на місцевості в межах лінійних промірів між поворотними точками: від точки 1 до точки 2 довжиною сторони 16,70 м; від точки 2 до точки 3 довжиною сторони 0,20 м; від точки 3 до точки 4 довжиною сторони 16,57 м; від точки 4 до точки 1 довжиною сторони 0,74 м.

Виходячи із результатів висновку судової земельно-технічної експертизи, який виконано відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та судових досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 та не викликає сумнівів, суд вважає установленим факт, що ОСОБА_5 захоплена частина земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_4, шляхом встановлення металевої огорожі.

За змістом статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Права власників земельних ділянок закріплені положеннями частини першої статті 90 ЗК України, а в силу частини 2 зазначеної статті порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку встановленому законом.

За змістом статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).

За змістом частини першої статті 321 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні. У разі порушення цього права власник має право на підставі статті 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном.

Згідно з частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції , який керуючись вищезазначеними нормами матеріального права, правильно оцінивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання ОСОБА_5 звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0008 га (8,0 кв. м), що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про право власності від 08 червня 2015 року (індексний номер витягу 38686087), шляхом перенесення металевої огорожі.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Статтею 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване судове рішення містить висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідає вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду по суті вирішеного спору є необґрунтованими, є помилковими, спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, який є достатньо повним та обґрунтованим.

Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що суд не врахував відсутність доказів про захоплення ОСОБА_5 частини земельної ділянки ОСОБА_4 є безпідставними, оскільки це спростовується висновком призначеної судом земельно-технічної експертизи. Крім того, судом апеляційної інстанції правильно визнано взаємно суперечливими та недопустимими доказами документи у справі, а саме: схеми земельної ділянки, складеної директором МП Геоінформ Амброзяком Я. В. та план-схеми земельної ділянки від 03 жовтня 2013 року, складеної спеціалістом Битківської селищної ради Миньо І. В. , на яких позначена оспорювана частина земельної ділянки, що надані ОСОБА_4, оскільки конфігурація оспорюваної частини земельної ділянки та її розміри, зафіксовані у обох схемах не співпадають.

Зауваження заявника щодо позбавлення ліцензії судового експерта ОСОБА_12 не береться судом до уваги, оскільки призначений у цій справі експерт на момент складання висновку за результатами проведення земельно-технічної експертизи не був позбавлений ліцензії.

Твердження заявника, що позивачем не надано доказів на підтвердження зазначених у позові обставин, а також відсутні підстави стверджувати про накладення земельних ділянок, є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваного судового рішення.

Обґрунтованим є висновок суду про часткове задоволення вказаного позову в обраний позивачем спосіб, який є ефективним і відновить права позивача як власника майна.

За змістом частин 1 та 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок та норми безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовані положеннями статтями 118 та 125 ЗК України, а порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування - статтею 123 ЗК України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з дотриманням вимог статей 263 , 264 , 382 ЦПК України , забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, прийняв рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів судом касаційної інстанції, проте особою, що подала касаційну скаргу, не враховано положення частини першої статті 400 ЦПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик