Постанова

від 19.09.2018 по справі 463/1410/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6862/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_2, Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 20 червня 2018 року (прийняте суддею Стрепком Н.Л. о 19:10 год. у м. Львові) в адміністративній справі № 463/1410/18, провадження № 2-а/463/148/18 за позовом ОСОБА_2 до Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Личаківського районного суду м. Льво-ва із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправною і скасувати постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України в справі про порушення митних правил від 11.01.2018 за № 0015/12600/17, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України), і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 437 041,29 грн;

- визнати протиправною і скасувати постанову Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) від 20.02.2018, якою постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України в справі про порушення митних правил від 11.01.2018 за № 0015/12600/17 залишено без змін.

Позовні вимоги обгрунтовув тим, що оскаржувані постанови прийняті за відсутності доказів, які б підтверджували його вину у вчиненні правопорушення, без урахування всіх обставин справи та з порушенням порядку прийняття.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 20 червня 2018 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України від 11 січня 2018 року № 0015/12600/17 у справі про порушення митних правил, а справу про адміністративне правопорушення закрито.

Скасовано постанову Державної фіскальної служби України від 20 лютого 2018 року якою залишено без змін постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України від 11 січня 2018 року № 0015/12600/17 у справі про порушення митних правил.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними постанов відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржила Міжрегіональна митниця Державної фіскальної служби України, яка вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, не надано належної оцінки наданим митницею доказам та неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також із прийнятим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, не погодилась Державна фіскальна служба України, яка вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неповно досліджено надані докази та неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тому Державна фіскальна служба України подала на рішення суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім того, на прийняте рішенням апеляційну скаргу подав ОСОБА_2, який вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим в його резолютивній частині, проте не погодився із тим, що суд не взяв до уваги порушення, які були допущені Міжрегіональною митницею Державної фіскальної служби України та Державною фіскальною службою України на стадії винесення оскаржуваних постанов, а також не погодився з висновком суду першої інстанції щодо строку накладення адміністративного стягнення на порушення митних правил.

Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України щодо ненадання йому доступу до всіх матеріалів справи про порушення митних правил № 0015/12600/17;

- визнати протиправними дії Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України щодо розгляду справи про порушення митних правил № 0015/12600/17 без його участі;

- встановити, що на момент винесення постанови Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил № 0015/12600/17 від 11 січня 2018 року сплив строк накладення адміністративного стягнення на нього за вчинення порушення митних правил;

- визнати протиправними дії та бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо розгляду скарги на постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України у справі про порушення митних правил № 0015/12600/17 від 11 січня 2018 року без його участі, а також неповідомлення його про дату, час та місце розгляду скарги від 02 лютого 2018 року.

19.09.2018 на електронну пошту суду надійшло клопотання Державної фіскальної служби України про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що матеріали апеляційних скарг і повістки були отримані 17.09.2018 і це унеможливлює подання відзиву і забезпечення участі їхнього представника в судовому засіданні. Крім цього Державна фіскальна служба України у клопотанні посилається на статтю 126 КАС України, відповідно до якої повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.

Колегія суддів вважає, що таке клопотання є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки ця справа розглядається за особливостями провадження статті 286 КАС України і на неї поширюються особливості повідомлення передбачені статтею 268 КАС України.

Так, згідно із частиною п'ятою статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Разом з тим, відповідно до частини третьої цієї ж статті, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищенаведене та скорочені строки розгляду для цієї категорії справ, колегія суддів вважає, що Державна фіскальна служба України була повідомлена належним чином, часу для подання відзиву на апеляційну скаргу у неї було достатньо, а тому відповідно до частини третьої статті 268 КАС України відсутні підстави, які б перешкоджали розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, 1 березня 2017 року до відділу митного оформлення Скнилів Львівської митниці ДФС агентом з митного оформлення вантажів ПП Хвиля плюс , ОСОБА_2, який діяв на підставі договору-доручення від 24.02.2017 № 24/02/2017/1 Про надання послуг з декларування та митного оформлення товарів , укладеного з ОСОБА_3, подано для здійснення митного оформлення транспортного засобу Рено Сценік номер кузова НОМЕР_1, електронну митну декларацію, якій присвоєно реєстраційний номер UA209190/2017/100009 та до якої долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Швейцарської Конфедерації від 26.03.2010 № 666.053.186, рахунок фактуру від 22.02.2017, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.02.2017 № 205020101/2017/410209.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, копії витягу з всесвітньої інформаційної системи даних авто по номеру кузова НОМЕР_1 та копії акту про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.02.2017 видно, що рік випуску транспортного засобу марки Рено Сценік номер кузова НОМЕР_1 вказано 2010 (том 1 а.с. 96 - 98, 100, 101).

При цьому, стороною відповідача не надано жодних доказів того, що ці документи містять ознаки підроблення.

Постановою Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України від 11 січня 2018 року № 0015/12600/17, яка залишена без змін постановою Державної фіскальної служби України від 20 лютого 2018 року, позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 437 041,29 грн.

Вважаючи зазначені постанови протиправними, ОСОБА_2 оскаржив їх до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що у позивача не було умислу на здійснення правопорушення та останній не здійснював дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

При цьому, суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваних постанов протиправними, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено частиною третьою статті 286 КАС України, відповідно до якої такі повноваження в суду відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на таке.

Статтею 485 МК України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Зі змісту цієї норми випливає, що склад порушення, передбаченого статтею 485 МК України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Відповідно до частини першої статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно зі статтею 489 МК України зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини п'ятої статті 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Порядок переміщення транспортного засобу через митний кордон врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 7 Правил власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; митної декларації - у разі потреби; ВМД (у разі транзиту ТЗ, нового або знятого з обліку в реєстраційному органі, через митну територію України); що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення ТЗ з наданням пільг в оподаткуванні); паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо; довідки про ідентифікаційний номер громадянина (за наявності).

Судом встановлено, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Як видно із матеріалів справи, документи, у яких вказано рік випуску транспортного засобу, позивачу були надані ОСОБА_3; об?єктивних обставин, які давали б позивачу обгрунтовані підстави сумніватися в році випуску автомобіля, судом не встановлено; також неможливо було встановити рік випуску й за № кузова автомобіля чи з інших джерел; не висловив сумнівів щодо року випуску автомобіля й експерт.

Враховуючи встановлені в справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідачів в оскаржуваних постановах про те, що позивач заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містили недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів, є безпідставним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Згідно із частиною третьою статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 487 МК України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення.

У відповідності до пункту першого частини першої статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, а згідно пункту третього частини першої статті 531 МК України такою підставою є невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення та про відсутність в діях позивача ознак порушення митних правил (адміністративного правопорушення), передбаченого статті 485 МК України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, що згідно пунктів першого, третього частини першої статті 531 МК України є підставою для скасування оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил.

Не наведено і докази того, що у ОСОБА_2 були в наявності інші документи, ніж ті, які подані до митного органу.

Що стосується, порушення відповідачем порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів зазначає таке.

Винесення постанови про порушення митних правил здійснено без участі позивача. Разом з тим, з матеріалів справи видно, що позивача неодноразово повідомлялося про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил. Проте, ОСОБА_2 заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи. В повідомленні про розгляд справи 11.01.2018 ОСОБА_2 було роз'яснено, що якщо він не може бути присутнім при розгляді справи то він може скерувати свого представника.

Враховуючи наведене та те, що крайнє клопотання про відкладення розгляду справи надійшло вже після розгляду справи, колегія суддів вважає, що митним органом не допущено порушення порядку провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд вважає, що відповідачами не пропущено строку притягнення позивача до відповідальності, оскільки така за статтею 485 МК України наступає з моменту виявлення, який співпадає з часом отримання відповіді на запит від 18 вересня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваних постанов протиправними, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено частиною третьою статті 286 КАС України, відповідно до якої такі повноваження в суду відсутні.

Що стосується вимог апеляційної скарги позивача про зміну мотивів прийняття рішення, колегія суддів зазначає, що такі також не підлягають задоволенню, оскільки суперечать встановленим у справі обставинам та наявним доказам.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 20 червня 2018 року в адміністративній справі № 463/1410/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк О. М. Довгополов