Постанова

від 20.09.2018 по справі 807/2274/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5312/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів - Багрія В. М., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку письмово провадження апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 807/2274/13-а (рішення ухвалене судом у складі головуючого судді Гаврилка С. Є. о 16:39 год у м. Ужгороді, повний текст якого виготовлено 18 червня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівська пересувна механізована колона 77" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Мукачівська пересувна механізована колона 77" (далі - ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона 77"), правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Мукачівська пересувна механізована колона 77", звернулося в суд з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № НОМЕР_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначило, що договірні відносини з контрагентом ТОВ АСК БУД мали реальний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано контролюючим органом в установленому чинним законодавством порядку, що свідчить про безпідставність донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області подала апеляційну скаргу на нього, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 19 червня 2013 року № 1987/22-00/01037072, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим.

Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце його проведення, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши головуючого суддю, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона 77" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19 червня 2013 року № 1987/22-00/01037072.

Вказаний акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, зокрема, внаслідок формування податкового кредиту на підставі первинних документів, які складені без фактичного здійснення господарської операції з ТОВ АСК БУД на суму 378352 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ АСК БУД з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням, відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничих потужностей, ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження надання послуг відповідно до укладеного договору.

На підставі вказаного вище акта перевірки Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 567528 грн, в тому числі за податковим зобов'язанням 378352 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 189176 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що досліджені під час розгляду справи докази доводять реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ АСК БУД , що в свою чергу свідчить про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджена належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

При цьому наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, 01 грудня 2011 року між ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона 77" та ТОВ "АСК БУД" було укладено договір № 21 та додаткова угода №1 до нього, відповідно до яких ТОВ "АСК БУД" зобов'язувалося надавати, а ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона № 77" оплачувати послуги будівельних машин та механізмів.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "АСК БУД" позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), розшифровки до них та податкові накладні.

На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором позивач здійснив оплату за наданих послуг машин і механізмів, що підтверджується банківськими виписками.

Крім того, позивач відобразив операції по переміщенню/перевезенню будівельних матеріалів у податковій звітності, а саме в декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи підтверджують факт реального здійснення господарських відносин ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона 77" на підставі укладеного з контрагентом договору.

При цьому, суд звертає увагу на те, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ "АСК БУД" був у встановленому порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Слід зазначити, що надані ТОВ "АСК БУД" послуги машин і механізмів, необхідні для транспортування матеріалів, були використані позивачем у процесі своєї господарської діяльності, зокрема, під час виконання договорів про закупівлю робіт при будівництві за державні кошти від 02 серпня 2011 року № 154, від 08 серпня 2011 року № 160, від 27 жовтня 2011 року № 168 та від 03 листопада 2011 року № 172, укладених між Державним підприємством Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Закарпатської області (замовник) та ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона 77" (підрядник) щодо будівництва об'єктів, згідно з умовами яких, позивач зобов'язувався у 2011-2012 роках виконати роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації та документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти та оплатити їх.

Крім цього, 27 травня 2012 року Державною фінансовою інспекцією у Закарпатській області було складено довідку № 07-07/20 "Про результати зустрічної звірки з питань документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків проведених між ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона 77" та Державним підприємством "Об'єднана дирекція будівництва водогосподарських об'єктів Закарпатської області" за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, згідно з якою звірянням даних бухгалтерського обліку по статтях "Податки, збори" відхилень не встановлено.

Щодо відсутності зазначення в актах здачі-прийняття робіт, отриманих позивачем від ТОВ "АСК БУД", місця складання документу, обсягу господарської операції, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, суд вважає за необхідне зазначити, що певні недоліки, допущені при заповненні вказаних документів, не можуть бути підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Щодо пояснень свідків, наданих в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні № 32013070000000070 щодо факту ухилення від сплати податків службовими особами ПАТ "Мукачівська пересувна механізована колона 77", то такі не можуть слугувати достатнім свідченням безтоварності вказаних господарських операцій з огляду на відсутність вироку суду, постановленого у межах даного кримінального провадження. Вказані пояснення, зафіксовані в процесуальних документах, є лише одним із засобів доказування в кримінальному провадженні, однак не є належними доказами у адміністративній справі, на підставі яких можуть бути встановлені відповідні юридичні факти.

При цьому, суд звертає увагу на те, що дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних чи інших документів на підтвердження транспортування обладнання, як на підставу визнання здійснених господарських операцій безтоварними, суд не бере до уваги, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, в постанові від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з врахуванням господарських відносин з ТОВ "АСК БУД", а відтак, протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 807/2274/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3