Рішення від 13.09.2018 по справі 910/6450/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2018Справа № 910/6450/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

про визнання недійсним правочину

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

про визнання недійсним удаваного правочину

Головуючий суддя Борисенко І.І.

Судді Маринченко Я.В.

Щербаков С.О.

Представники сторін:

від позивача - Пономаренко І.С., за довіреністю;

відповідача-1 - Нестеришин Т.С., за довіреністю;

від відповідача-2 - Бичек В.А., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна" про визнання недійсним правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" щодо відчуження нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 47017780000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна", оформлений актом приймання-передачі майна учасника в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна", на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №13641992 від 04.03.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 20.08.2008 ТОВ "Будинок тканин" як поручитель за Договором поруки від 20.08.2008, укладеним із ПАТ "Банк ФОРУМ" у забезпечення відповідного кредитного договору, було власником нежилих приміщень площею 1941 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, буд. 23, якими поряд з іншим майном поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором відповідно до умов пункту 2.2 договору поруки від 20.08.2008. За доводами позивача у березні 2016 року на підставі Акту приймання-передачі майна вищезазначені нежитлові приміщення були передані як внесок до статутного капіталу ТОВ "Зміна" (відповідач 2), за яким 04.03.2016 було зареєстроване право власності на вказане майно.

Посилаючись на положення ст. 234 Цивільного кодексу України та зазначаючи про фіктивність правочину з передачі належного відповідачу 1 майна до статутного капіталу ТОВ "Зміна", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на такі обставини:

- позивач не є стороною оспорюваного правочину та не може вважатись іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину;

- позивачем було задоволено свої вимоги за кредитним договором, оскільки 20.01.2017 на підставі ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 09.12.2016 у справі № 200/20250/16-ц між ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" як продавцем та ТОВ "КАУНТ-ПРО" як покупцем укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок, житлового будинку і відповідно до умов вказаних договорів купівлі-продажу ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" було здійснено позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки через невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору (до переліку майна, на яке звернено стягнення, не входить нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1;

- вартість предмету іпотеки, на який в позасудовому порядку звернено стягнення, значно більша, ніж розмір вимог ТОВ "Ратіо Інвест";

- позивачем не доведено, чи є правочином передача майна до статутного капіталу товариства;

- будь-яке майно відповідача 1 не було предметом обтяження за зобов'язаннями як перед ПАТ "Банк Форум", так і перед позивачем.

Письмовим відзивом від 01.06.2017 на позовну заяву відповідач 2 проти позову заперечив, виходячи з наступних підстав:

- позивач не є стороною оспорюваних правочинів. Позовна вимога про визнання недійсним правочину з передання ТОВ "Будинок Тканин" майна до статутного капіталу ТОВ "Зміна" є неналежним способом захисту прав позивача;

- позивач не обґрунтував суду, чи є передання майна до статутного капіталу правочином. Позовні вимоги сформульовані нечітко;

- ТОВ Будинок Тканин і ТОВ Зміна було вчинено та виконано дії з передання майна до статутного капіталу ТОВ Зміна , тим самим досягнуто ціль, яку й прагнули сторони - передання майна у власність ТОВ Зміна , як внеску до статутного капіталу. Між сторонами досягнуто правовий результат (створено юридичні наслідки) у вигляді набуття та реєстрації ТОВ Зміна права власності на майно.

- майно, що було передано до статутного капіталу ТОВ Зміна не було предметом обтяження за будь-якими зобов'язаннями;

03.07.2017 через відділ діловодства суду позивачем подані заперечення на відзиви відповідачів.

04.07.2017 до канцелярії суду надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна" про визнання недійсним удаваного правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" щодо відчуження нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 47017780000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна", оформлений актом приймання-передачі майна учасника в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна", на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №13641992 від 04.03.2016 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 прийнято до розгляду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про", з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна" про визнання недійсним удаваного правочину.

Ухвалою суду від 06.07.2017 призначено колегіальний розгляд справи.

Через відділ діловодства суду позивачем подані додаткові пояснення.

В подальшому, 21.09.2017 через відділ діловодства суду відповідачами подано відзиви на позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, в яких відповідачі проти позову заперечили повністю.

Ухвалою суду від 21.09.2017 розгляд справи відкладено на 17.10.2017.

13.10.2017 позивачем через відділ діловодства суду подані додаткові пояснення про фіктивність спірного правочину, а також додаткові заперечення проти доводів відповідачів у відзивах на позов.

17.10.2017, 24.10.2017 та 25.10.2017 відповідачем-1 через відділ діловодства суду подані письмові пояснення.

Ухвалою суду від 25.10.2017 у справі №910/6450/17 призначено по справі судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2017 скасовано. Матеріали справи №910/6450/17 повернуто до Господарського суду міста Києва для розгляду справи по суті.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 залишено без змін.

26.04.2018 проведено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/6450/17 згідно якого справа передана розгляд колегії суддів: Борисенко І.І. (головуючий), Щербаков С.О., Маринченко Я.В.

Ухвалою суду від 27.04.2018 у справі №910/6450/17 ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №910/6450/17 призначено на 24.05.2018.

24.05.2018 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2018.

Ухвалою суду від 06.06.2018 позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна" про визнання недійсним удаваного правочину залишено без розгляду.

Також, в підготовчому засіданні 06.06.2018 остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З'ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому 06.06.2018 засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представники позивача та відповідачів 1,2 зазначили про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.06.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/6450/17. Призначено розгляд справи №910/6450/17 по суті на 17.07.2018.

Ухвалою суду від 17.07.2018 судом оголошено перерву до 13.09.2018.

У судове засідання, призначене на 13.09.2018 з'явились представники позивача та відповідачів 1,2.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечили.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.09.2018 колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників позивача та відповідачів, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2008 між Публічним акціонерним товариством БАНК ФОРУМ (надалі - Банк) та ОСОБА_5 (надалі - Позичальник, Боржник) був укладений Кредитний договір №0435/08/01- СLNv (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти.

Кредитний договір забезпечений наступними договорами:

- Договір іпотеки (майнової поруки) від 20.08.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №3885, укладений між ПАТ Банк Форум та ОСОБА_8;

- Договір поруки від 20.08.2008, укладений між ПАТ Банк Форум та ОСОБА_8;

- Договір поруки від 26.08.2008, укладений між ПАТ Банк Форум та ОСОБА_9.

- Договір поруки від 20.08.2008, укладений між ПАТ Банк Форум та ТОВ Будинок тканин (відповідач-1).

За результатами аукціону з продажу права вимоги за Кредитним договором (відповідно до протоколу №210645 ТОВ Електронні торги України від 25.07.2016) його переможцем стало ТОВ ФК Ратіо Інвест (позивач).

29.07.2016 між ПАТ Банк Форум та ТОВ ФК Ратіо Інвест були укладені Договір про відступлення прав вимоги №159-Ф, Договір про відступлення прав за договором іпотеки та Договір відступлення прав за договорами поруки, за умовами яких ПАТ Банк Форум відступило ТОВ ФК Ратіо Інвест права вимоги до Боржника за кредитним договором, договором іпотеки та договорами поруки.

Таким чином, до ТОВ ФК Ратіо Інвест перейшли всі права кредитора за кредитним договором, всі права іпотекодержателя за договором іпотеки та всі права кредитора за договорами поруки.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки від 20.08.2008 Поручитель (ТОВ Будинок тканин ) зобов'язується в разі невиконання та/або порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним договором.

Згідно з п. 2.2. Договору поруки від 20.08.2008 Поручитель (ТОВ Будинок тканин ) зобов'язується відповідати перед Кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Як встановлено судом, рішенням господарського суд міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г позов ПАТ Банк Форум задоволено частково, стягнуто з ТОВ Будинок тканин прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 519 019 доларів США 27 центів, що і гривневому еквіваленті складає 12 374 230 грн. 60 коп., поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 349 214 доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті складає 8 325 821 грн. 89 коп., прострочену заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитними коштами в розмірі 101 661 доларів США 67 центів, що в гривневому еквіваленті складає 2 423 773 грн. 11 коп., поточну заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитним коштами в розмірі 7 838 доларів США 22 центи, що в гривневому еквіваленті складає 186 875 грн. 42 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 у справі №5718/15-г рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2015 було залишено без змін та набрало законної сили.

Ухвалою господарського суд міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/5718/15-г замінено ПАТ Банк Форум у справі №910/5718/15-г на його правонаступника - ТОВ ФК Ратіо Інвест .

Позивач стверджує, що ТОВ Будинок тканин намагається ухилитися від погашення заборгованості перед ТОВ ФК Ратіо Інвест , в тому числі, шляхом укладення фіктивного правочину.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що, на момент укладення Договору поруки від 20.08.2008 ТОВ Будинок тканин було власником нежилих приміщень, площею 1 941 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, якими поряд з іншим майном поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором відповідно до умов п. 2.2 договору поруки від 20.08.2008. Однак, у березні 2016 на підставі Акту приймання-передачі майна вищезазначені нежитлові приміщення були передані в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Зміна (відповідач-2), право власності за яким на ці приміщення було зареєстровано 04.03.2016.

Позивач вважає вчинений ТОВ Будинок тканин правочин, оформлений актом приймання-передачі майна учасника в якості внеску до статутного капіталу відповідача-2 фіктивним, відповідно до приписів ст. 234 ГПК України, оскільки вчинений сторонами без наміру створення реальних правових наслідків та направлений на ухилення від виконання рішення суду у справі №910/5718/15-г.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними вимогами додержання яких необхідне для чинності правочину є наступні:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

У відповідності з роз'ясненнями, що містяться у пункті 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки .

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-197цс14.

Окрім того, такий самий правовий висновок зазначений і постанові Верховного Суду №363/502/15-ц від 14.03.2018.

Як свідчать письмові докази, що наявні в матеріалах справи: протокол загальних зборів учасників ТОВ Зміна № 01/03 від 1 березня 2016 року та акт приймання-передання майна учасника в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Зміна №1 від 1 березня 2016 року, нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві, які належали ТОВ Будинок Тканин , були передані за рішенням вищого органу управління цього товариства як внесок до статутного капіталу ТОВ Зміна .

На підставі вказаних документів ТОВ Зміна було зареєстровано 04.03.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, і ТОВ Будинок Тканин , і ТОВ Зміна мали намір передати (щодо ТОВ Будинок Тканин ) та прийняти у власність (щодо ТОВ Зміна ) нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві, в якості внеску до статутного капіталу. На виконання зазначеного наміру ТОВ Будинок Тканин було передано, а ТОВ Зміна прийнято у власність та зареєстровано право власності на вказані нежитлові приміщення.

З моменту набуття права власності на нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві фактично та юридично права власника щодо вказаного майна здійснює ТОВ Зміна .

Тобто ТОВ Будинок Тканин і ТОВ Зміна було вчинено та виконано дії з передання майна до статутного капіталу ТОВ Зміна ; досягнуто ціль, яку й прагнули сторони - передання майна у власність ТОВ Зміна , як внеску до статутного капіталу; досягнуто правовий результат (створено юридичні наслідки) у вигляді набуття та реєстрації ТОВ Зміна права власності на майно, передане до статутного капіталу, та отримання ТОВ Будинок Тканин права власності на частку в статутному капіталі ТОВ Зміна .

Зважаючи на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які передбачають обов'язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, перехід права власності від ТОВ Будинок Тканин до ТОВ Зміна був відображений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і право власності на передане майно було зареєстроване у вказаному Реєстрі.

Тому твердження ТОВ ФК РАТІО ІНВЕСТ про те, що на підставі акта №1 від 01.03.2016 приймання-передачі учасника в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Зміна не відбулось фактичної передачі майна є безпідставним та спростовуються доказами та фактичними обставинами справи.

Посилання позивача на те, що при відчуженні частини нерухомого майна ТОВ Зміна занизило сплату податків, що входять в систему оподаткування, а саме податку на додану вартість не входить до предмета доказування у даній справі та не спростовує висновків до яких дійшов суд щодо факту передачі майна, зважаючи на її реєстрацію за новим власником у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Щодо зазначення ТОВ ФК РАТІО ІНВЕСТ про те, що оспорюваний правочин з передання майна до статутного капіталу є фіктивним з підстав того, що вчинений між спорідненими юридичними особами, суд вказує наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільне та господарське законодавство не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості передання однією юридичною особою до статутного капіталу іншої юридичної особи, у яких наявний один і той самий бенефіціарний власник, будь-якого майна.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 115 ЦК України, пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про господарські товариства товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Правом власності є право особи наріч (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).

За висновком суду, господарське товариство (в даному випадку - спочатку - ТОВ Будинок Тканин , а потім - ТОВ Зміна ) є власником переданого йому учасником майна. Таке майно є приватною власністю юридичної особи, яке є відокремлене від майна його учасника чи кінцевого бенефіціарного власника.

Тому твердження ТОВ ФК РАТІО ІНВЕСТ про те, що внаслідок передання ТОВ Будинок Тканин майна до статутного капіталу ТОВ Зміна не відбулося зміни фактичного власника об'єкту нерухомості, оскільки ним залишилась одна й та ж особа, є помилковим, адже фактичним власником майна є юридична особа (спочатку ТОВ Будинок Тканин , а потім ТОВ Зміна ).

Вищевказане свідчить про те, що будь-яких ознак того, що передання ТОВ Будинок Тканин майна в статутний капітал ТОВ Зміна за актом не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215, 234 ЦК України немає. Суду не доведено, що оспорюваний ТОВ ФК РАТІО ІНВЕСТ правочин є фіктивним.

Також, суд критично ставиться до тверджень ТОВ ФК РАТІО ІНВЕСТ про те, що передання ТОВ Будинок Тканин майна до статутного капіталу ТОВ Зміна було спрямоване на ухилення ТОВ Будинок Тканин від виконання своїх зобов'язань як поручителя ОСОБА_5 за кредитним договором від 20 серпня 2008 року, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що майно ТОВ Будинок Тканин не було предметом обтяження за зобов'язаннями як перед ПАТ Банк Форум , так і перед ТОВ ФК РАТІО ІНВЕСТ .

Згідно частини першої статті 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві станом на 1 березня 2016 року не були вилучені з цивільного обороту, не були обмежені в обороті, не були невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Відтак, вказаний об'єкт цивільних прав був повністю оборотоздатним та міг бути предметом цивільного обігу, в тому числі бути переданим до статутного капіталу іншої юридичної особи.

Законодавством України встановлений принцип, відповідно до якого учасники цивільних відносин (в т.ч. юридичні особи) наділені загальною правосуб'єктністю і мають право робити все, що прямо не заборонено законом (частина перша статті 19 Конституції України, пункт 4 частини першої статті 3, частина перша статті 12, статті 91, 627 ЦК України, статті 5, 6 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Внесення майна учасником товариства з обмеженою відповідальністю до статутного капіталу такого товариства є передбачено законодавством (статті 115, 116, 144 ЦК України, статті 10, 12, 13, 59 Закону України Про господарські товариства ).

Також, судом визнається безпідставним та необґрунтованим посилання позивача на те, що відповідачі вчинили спірний правочин з метою ухилення від виконання рішення господарського суду №910/5718/15-г від 02.12.2015.

Суд встановлено, що за рішенням Господарського суду міста Києва від 2 грудня 2015 року у справі №910/5718/15-г було стягнуто з відповідача-1 прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 519 019 доларів США 27 центів, що і гривневому еквіваленті складає 12 374 230 грн. 60 коп., поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 349 214 доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті складає 8 325 821 грн. 89 коп., прострочену заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитними коштами в розмірі 101 661 долар США 67 центів, що в гривневому еквіваленті складає 2 423 773 грн. 11 коп., поточну заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитним коштами в розмірі 7 838 доларів США 22 центи, що в гривневому еквіваленті складає 186 875 грн. 42 коп. Загалом розмір вимог позивача складає (23 310 701,02 грн.).

Одночасно судом встановлено, що станом на 31 березня 2016 року (після передання ТОВ Будинок Тканин майна, що є об'єктом позову у цій справі, до статутного капіталу ТОВ Зміна ) у ТОВ Будинок Тканин перебувало активів на суму 71 млн. 717,5 тис. грн., що більше, аніж розмір вимог ПАТ Банк Форум за рішенням Господарського суду міста Києва від 2 грудня 2015 року у справі № 910/5718/15-г, про що свідчать копія балансу, фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31.03.2016 та бухгалтерська довідка від 31.05.2017, які наявні в матеріалах справи).

Отже, станом на момент вчинення правочину у ТОВ Будинок Тканин було активи на суму, яка значно перевищувала розмір права вимоги кредитора, тому посилання позивача на обставини вчинення спірного правочину виключно з метою ухилення від виконання судового рішення від 02.12.2015 №910/5718/15-г про стягнення грошових коштів, є необґрунтованим.

При цьому, судом встановлено та підтверджено самим позивачем, що останнім також було задоволено свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку" - шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені особі-покупцю, обраного на власний розсуд, на підставі договорів купівлі-продажу від 20.01.2017.

Разом з тим, суд вказує та акцентує увагу сторін, що в межах даної справи суд досліджує обставини правомірності вчинення правочину оформленого актом приймання-передачі майна учасника в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Зміна , відповідність на момент вчинення вказаного правочину вимогам закону, втому числі положенням ст. 234 ГПК України.

Зважаючи на викладене вище, суд вказує, що вартість майна, переданого за спірним актом, наявність заборгованості відповідача-1 перед позивачем, її розмір не є предметом спору та обставиною, що впливає на предмет та підставу позову та не входить до предмету доказування у даній справі.

Суд виходячи з предмету та підстав позову дослідив факт того, що ТОВ Будинок Тканин в межах діючого законодавства, з дотриманням усіх вимог, що необхідні вчинення дій з передання майна в статутний капітал іншої юридичної особи, не порушуючи прав та інтересів будь-яких третіх осіб, було внесено майно до статутного капіталу ТОВ Зміна . Вказаний правочин оформлений актом приймання-передачі майна учасника не є фіктивним, оскільки судом встановлено реальне вчинення дій на виконання вказаного правочину, зокрема вчинення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Жодною нормою законодавства не встановлено заборони чи обмежень на вчинення особою-поручителем правочинів щодо відчуження належного їй майна за наявності чинного договору поруки.

Також, суд вказує на те, що при вирішенні позову про визнання правочину недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню норми статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на захист свого порушеного цивільного права. За результатами розгляду такої категорії спорів суд вирішує питання про спростування презумпції чинності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, а також і наявність порушеного цивільного права особи, яка звертається до суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 4 ГПК України Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Натомість, при вирішенні спору, з'ясуванню підлягає наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З вказаного випливає, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна зі сторін договору чи інша заінтересована особа.

Зважаючи на ту обставину, що визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, який передбачено у п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, з позовом до суду вправі звернутись особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З наведених норм випливає, що до суду з позовом про визнання не свого правочину недійсним вправі звернутись не будь яка заінтересована особа, а лише та особа, особисті немайнові або майнові права та інтереси якої порушуються оспорюваним правочином.

Крім того, визнання правочину недійсним повинно бути саме тим способом захисту прав та інтересів, застосування якого призведе до захисту та поновлення порушених прав та інтересів особи, яка не є стороною оспорюваного правочину.

Суд вказує, що визнання правочину оформленого актом №1 від 01.03.2016 приймання-передачі майна учасників в якості внеску до статутного капіталу ТОВ Зміна недійсним не призведе до захисту прав позивача, оскільки наслідки недійсності поширюються лише на сторін недійсного правочину.

При цьому, зважаючи на встановлене вище, зокрема на відсутність доведення суду фіктивності вчинення вказаного правочину, відсутність заборони визначеної законом на вчинення правочину щодо передання майна учасника в якості внеску до статутного капіталу, за наявності чинного договору поруки, наявності станом на час вчинення правочину активів більших аніж розмір вимог позивача, позивачем суду не обґрунтовано, яким чином порушені особисті майнові права та інтереси позивача, внаслідок укладення спірного правочину.

За встановлених обставин справи позовна вимога є необґрунтованою, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.09.2018

Головуючий суддя І.І.Борисенко

Судді: Я.В. Маринченко

С.О. Щербаков