Постанова

від 11.06.2019 по справі 910/6450/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6450/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Пономаренко І. С. (директор, наказ №1-к від 15.04.2016),

відповідача-1 - Нестеришина Т. С. (адвокат),

відповідача-2 - Бичека В. А. (адвокат),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 (головуючий - Борисенко І. В., судді: Маринченко Я. В., Щербаков С. О.) і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (головуючий - Пашкіна С. А., судді: Буравльов С. І., Власов Ю. Л.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

про визнання недійсним правочину,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна"

про визнання недійсним удаваного правочину.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" (далі - ТОВ "ФК "Ратіо Інвест", Компанія, Кредитор) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" (далі - ТОВ "Будинок Тканин", Товариство, Поручитель) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміна" (далі - ТОВ "Зміна") про визнання недійсним правочину ТОВ "Будинок Тканин" щодо відчуження нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47017780000 (далі - спірне майно, спірне приміщення) на користь ТОВ "Зміна", оформленого актом №1 приймання-передачі майна в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна" від 01.03.2016 (далі - оспорюваний правочин, правочин від 01.03.2016), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №13641992 від 04.03.2016, з посиланням на фіктивність оспорюваного правочину на підставі статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюваний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених ним, тобто не з метою набуття корпоративних прав учасника ТОВ "Зміна", а був спрямований на відчуження Товариством нерухомого майна (ліквідного активу) з метою унеможливлення звернення стягнення на майно Поручителя в ході примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г, яким було стягнуто з ТОВ "Будинок Тканин" прострочену заборгованість за кредитним договором №0435/08/01-СLNv від 20.08.2008 укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум", Банк) і ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 )

3. У липні 2017 року третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про" (далі - ТОВ "Каунт-Про") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до ТОВ "Будинок Тканин" та ТОВ "Зміна" про визнання недійсним удаваного правочину ТОВ "Будинок Тканин" щодо відчуження нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 47017780000) на користь ТОВ "Зміна", оформленого актом №1 приймання-передачі майна учасника в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна" від 01.03.2016, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності №13641992 від 04.03.2016, з посиланням на удаваність оспорюваного правочину на підставі статті 235 ЦК України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору (ТОВ "Каунт-Про") залишено без розгляду.

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, в позові ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" відмовлено повністю.

6. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 12, 16, 115, 178, 203, 215, 234, 319 ЦК України та статей 4, 74, 76, 269, 270, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на недоведеність передбачених законом обставин, з якими пов`язується наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину як фіктивного, оскільки встановлено реальне вчинення дій на виконання вказаного правочину, зокрема вчинення державної реєстрації за ТОВ "Зміна" права власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому апеляційний суд зазначив про безпідставність доводів позивача щодо вчинення відповідачами правочину від 01.03.2016 з метою ухилення від виконання судового рішення у справі №910/5718/15-г, зважаючи на те, що: 1) майно ТОВ "Будинок Тканин" не було предметом обтяження як за зобов`язаннями перед ПАТ "Банк Форум", так і за зобов`язаннями перед ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" як новим кредитором; 2) на момент вчинення оспорюваного правочину у ТОВ "Будинок Тканин" перебувало активів на суму 71 млн 717,5 тис. грн, яка значно перевищувала розмір права вимоги Банку як первісного кредитора.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з рішенням місцевого суду і постановою апеляційної інстанції, ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 16, 203, 215, 234 ЦК України та статті 4 ГПК України, наголошуючи, що фіктивність правочину від 01.03.2016 підтверджується тим, що: 1) обидва відповідачі є пов`язаними особами, так як їх директором був позичальник - ОСОБА_1 , а спільним кінцевим бенефіціарним власником ОСОБА_2 , Сербія; 2) оспорюваний правочин вчинено в умовах невиконаного зобов`язання за кредитним договором №0435/08/01-CLNv від 20.08.2008 та вже після ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г, яким було стягнуто з ТОВ "Будинок Тканин" заборгованість за цим кредитним договором, а тому відповідачі могли передбачити негативні наслідки у випадку виконання вказаного судового рішення шляхом звернення стягнення на спірне приміщення, що свідчить про умисел сторін правочину ухилитися від виконання судового рішення, ухваленого на користь кредитора (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 та від 18.12.2018 у справі №916/371/18); 3) оспорюваний правочин вчинявся не з метою настання реальних правових наслідків у вигляді набуття Поручителем корпоративних прав учасника ТОВ "Зміна", зі складу яких ТОВ "Будинок Тканин" вибуло через декілька днів з дня внесення майна до статутного капіталу ТОВ "Зміна", а був спрямований виключно на відчуження нерухомого майна Товариства з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями перед Банком; 4) укладення правочину від 01.03.2016 відбулося напередодні продажу на аукціоні Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" прав вимоги за кредитним договором №0435/08/01-CLNv від 20.08.2008; 5) при внесенні спірного приміщення до статутного капіталу ТОВ "Зміна" не відбулось фактичної передачі майна; 6)наявність у Товариства достатніх активів підтверджено станом на дату вчинення оспорюваного правочину, а не на дату відкриття виконавчого провадження, тоді як залишок заборгованості Поручителя в сумі 24051950,47 грн частково може бути погашена у виконавчому провадженні в ході примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/5718/15-г, який (наказ) є чинним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Відповідачі у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 20.08.2008 між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір №0435/08/01-СLNv, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти.

11. Кредитний договір №0435/08/01-СLNv від 20.08.2008 забезпечений наступними договорами:

- договір іпотеки (майнової поруки) від 20.08.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. та зареєстрований в реєстрі за №3885, укладений між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_3 ;

- договір поруки від 20.08.2008, укладений між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_3 ;

- договір поруки від 26.08.2008, укладений між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_4 .

- договір поруки від 20.08.2008, укладений між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Будинок тканин".

12. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору поруки від 20.08.2008 Поручитель зобов`язується в разі невиконання та/або порушення боржником своїх зобов`язань перед кредитором погасити заборгованість по кредитному договору, а саме: суму кредиту, нараховані проценти по кредиту, відсотки по простроченій позиці (штраф, пеню) та інші платежі, передбачені кредитним договором. Поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, позов ПАТ "Банк Форум" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Будинок тканин" прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 519019 доларів США 27 центів, що в гривневому еквіваленті складає 12374230,60 грн, поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 349214 доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті складає 8325821,89 грн, прострочену заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитними коштами в розмірі 101661 доларів США 67 центів, що в гривневому еквіваленті складає 2423773,11грн, поточну заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитним коштами в розмірі 7838 доларів США 22 центи, що в гривневому еквіваленті складає 186875,42 грн.

14. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Зміна" №01/03 від 01.03.2016 та акта приймання-передання майна учасника в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна" №1 від 01.03.2016, нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві, які належали ТОВ "Будинок Тканин", були передані за рішенням вищого органу управління цього товариства як внесок до статутного капіталу ТОВ "Зміна".

15. На підставі вказаних документів ТОВ "Зміна" зареєстровано 04.03.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16. За результатами аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором (протокол №210645 ТОВ "Електронні торги України" від 25.07.2016) його переможцем стало ТОВ "ФК "Ратіо Інвест", а 29.07.2016 між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" укладено договір про відступлення прав вимоги №159-Ф, договір про відступлення прав за договором іпотеки та договір відступлення прав за договорами поруки, за умовами яких ПАТ "Банк Форум" відступило ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" права вимоги до боржника за кредитним договором №0435/08/01-СLNv від 20.08.2008, договором іпотеки (майнової поруки) та договорами поруки.

Таким чином до ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" перейшли всі права кредитора за кредитним договором №0435/08/01-СLNv від 20.08.2008, всі права іпотекодержателя за договором іпотеки та всі права кредитора за договорами поруки.

17. Ухвалою Господарського суд міста Києва від 12.09.2016 у справі №910/5718/15-г замінено ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника - ТОВ "ФК "Ратіо Інвест".

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

20. Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

21. За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

22. У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

23. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

24. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).

25. У зв`язку з цим колегія суддів не приймає до уваги недоречне твердження скаржника про те, що наявність у Товариства достатніх активів підтверджено лише станом на дату вчинення оспорюваного правочину, а не на дату відкриття виконавчого провадження, оскільки за змістом частини 2 статті 4 ГПК України вказаний правочин має порушувати права позивача на задоволення своїх вимог на момент його вчинення, а не в подальшому під час виконавчого провадження у іншій справі.

26. Відповідно до частин 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

27. Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

28. Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявності сукупності наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 по справі №909/330/16).

29. Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено і позивачем не спростовано тих обставин, що ТОВ "Будинок Тканин" і ТОВ "Зміна" мали намір передати (щодо ТОВ "Будинок Тканин") та прийняти у власність (щодо ТОВ "Зміна") спірне приміщення в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна", на виконання якого (наміру) Товариством було передано за актом №1 від 01.03.2016, а ТОВ "Зміна" прийнято у власність та зареєстровано право власності на спірне майно. Тобто з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення по вулиці Хрещатик, 23 у місті Києві права власника щодо вказаного майна здійснює ТОВ "Зміна".

30. Відтак обома сторонами оспорюваного правочину досягнуто мети, якої прагнули сторони - передання майна у власність ТОВ "Зміна" як внеску до статутного капіталу; досягнуто правовий результат (створено юридичні наслідки) у вигляді набуття та реєстрації ТОВ "Зміна" права власності на майно, переданого до статутного капіталу, та отримання ТОВ "Будинок Тканин" корпоративних прав (частки у статутному капіталі ТОВ "Зміна") в обмін на внесене майно (правова позиція щодо недоведеності фіктивності правочину за умов його виконання обома сторонами викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/23722/17).

31. Перехід права власності від ТОВ "Будинок Тканин" до ТОВ "Зміна" було відображено 04.03.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і право власності на передане майно було зареєстроване у вказаному Реєстрі, що відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які передбачають обов`язкову державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

32. Наведеним спростовуються бездоказові твердження скаржника про те, що при внесенні спірного приміщення до статутного капіталу ТОВ "Зміна" не відбулося фактичної передачі майна і оспорюваний правочин вчинявся не з метою настання реальних правових наслідків у вигляді набуття Поручителем корпоративних прав учасника ТОВ "Зміна", зі складу яких ТОВ "Будинок Тканин" вибуло через декілька днів з дня внесення майна до статутного капіталу ТОВ "Зміна".

33. Водночас, відхиляючи доводи позивача про те, що оспорюваний правочин вчинявся в умовах невиконаного зобов`язання за кредитним договором №0435/08/01-CLNv від 20.08.2008 та вже після ухвалення рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г, яким було стягнуто з ТОВ "Будинок Тканин" як поручителя заборгованість за цим кредитним договором, а тому був спрямований на відчуження нерухомого майна Товариства виключно з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями перед Банком, апеляційний суд вірно зазначив наступне.

34. Згідно з частиною 1 статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

35. Нежитлові приміщення по вул. Хрещатик, 23 у місті Києві станом на дату вчинення оспорюваного правочину (01.03.2016) не були вилучені з цивільного обороту, не були обмежені в обороті, не були невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Крім того, в цей час спірне майно не було предметом обтяження як за зобов`язаннями перед ПАТ "Банк Форум", так і за зобов`язаннями перед ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" як новим кредитором. Адже на відміну від застави (іпотеки), за договором поруки від 20.08.2008, укладеним між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Будинок тканин", виконання зобов`язання за кредитним договором №0435/08/01-СLNv від 20.08.2008 не забезпечується конкретно визначеним майном Поручителя або тим майном, яке перебувало у його власності на момент укладення договору поруки.

36. Відтак вказаний об`єкт цивільних прав був повністю оборотоздатним та міг бути предметом цивільного обігу, в тому числі міг бути переданим до статутного капіталу іншої юридичної особи, як це передбачено статтями 115, 116, 144 ЦК України і статтями 10, 12, 13, 59 чинного на той час Закону України "Про господарські товариства".

37. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г стягнуто з ТОВ "Будинок Тканин" прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 519019 доларів США 27 центів, що в гривневому еквіваленті складає 12374230,60 грн, поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 349214 доларів США 60 центів, що в гривневому еквіваленті складає 8325821,89 грн, прострочену заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитними коштами в розмірі 101661 доларів США 67 центів, що в гривневому еквіваленті складає 2423773,11грн, поточну заборгованість по нарахованим процентам за користування кредитним коштами в розмірі 7838 доларів США 22 центи, що в гривневому еквіваленті складає 186875,42 грн.

Таким чином загалом розмір кредиторських вимог Компанії становить 977733,76 доларів США, що в гривневому еквіваленті складав 23310701,02 грн.

38. Разом з тим судами встановлено, що станом на 31.03.2016, тобто упродовж місяця передачі Товариством спірного майна до статутного капіталу ТОВ "Зміна", у ТОВ "Будинок Тканин" перебувало активів на суму 71 млн 717,5 тис. грн, що більше, аніж загальний розмір кредиторських вимог ПАТ "Банк Форум" за рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г, про що свідчать наявні в матеріалах цієї справи копія балансу, фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.03.2016 та бухгалтерська довідка від 31.05.2017.

39. Отже, станом на момент вчинення оспорюваного правочину у ТОВ "Будинок Тканин" було активів на суму, яка значно перевищувала розмір права вимоги Банку.

40. При цьому колегія суддів зауважує, що на час підписання відповідачами акта №1 приймання-передачі майна в якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Зміна" від 01.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі №910/5718/15-г не набрало законної сили, тоді як наявність невиконаного зобов`язання не є перешкодою для відчуження власником свого майна, оскільки жодною нормою законодавства не встановлено заборони чи обмежень на вчинення особою-поручителем правочинів щодо відчуження належного їй майна за наявності чинного правовідношення поруки (наведена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №667/9350/15-ц).

41. У зв`язку з вищевикладеним касаційна інстанція вважає безпідставними аргументи скаржника про те, що правочин від 01.03.2016 вчинявся відповідачами з метою уникнення відповідальності за кредитними зобов`язаннями та з умислом сторін правочину ухилитися від виконання судового рішення, ухваленого на користь Банку.

42. Верховний Суд відхиляє передчасні доводи скаржника про підтвердження фіктивності правочину від 01.03.2016 тим, що обидва відповідачі є пов`язаними особами, так як їх директором був ОСОБА_1 (позичальник), а спільним кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 (Сербія), оскільки, по-перше, за умов відсутності сукупності ознак (умисел обох сторін на укладення фіктивного договору і виникнення такого умислу до моменту укладення договору; невчинення жодною із сторін дій на виконання договору; метою укладення такого договору є відсутність досягнення сторонами правових наслідків, обумовлених договором) сама по собі пов`язаність осіб оспорюваного правочину не доводить його фіктивності.

43. По-друге, чинне законодавство не містить заборони на укладення правочинів з передачі майна до статутного капіталу пов`язаної особи, тоді як дії сторін оспорюваного правочину створили юридичні наслідки у вигляді переходу права власності на частку у статутному капіталі від однієї юридичної особи до іншої, що само по собі свідчить про відсутність ознак фіктивності цієї угоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №923/795/17).

44. Наведеним спростовується посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанову Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №916/371/18, якою зазначену справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою щодо необхідності з`ясування сукупності таких обставин, як-от: чи укладався оспорюваний договір сторонами, інтереси яких представляла одна і та ж особа, що є свідченням пов`язаності сторін оспорюваного договору; чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином; чи направлені дії сторін договору на фіктивний перехід права власності на майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

45. Колегія суддів також не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, висловлені у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, з огляду на таке.

46. За змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, однак, слід зауважити, що подібність правовідносин означає, зокрема, однаковість предмета та підстав позову, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

47. Зважаючи на те, що у справі №910/7547/17 з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень звернувся продавець майна, тобто сторона правочину, і вказаний правочин був кваліфікований судами апеляційної та касаційної інстанцій як фіктивний саме зважаючи на його спрямованість на виведення нерухомості з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю позивача як одного із солідарних боржників перед банком з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов`язання, а остаточною підставою відмови в позові стало початкове зловживання продавця своїм правом на шкоду майновим інтересам кредитора та подальше заявлення позову з метою одержання судового захисту права, яким особа зловжила (частина 3 статті 13 і частина 3 статті 16 ЦК України), тоді як у розглядуваній справі (№910/6450/17) з позовом звернувся Кредитор, який не є стороною оспорюваного правочину і цей правочин повністю виконано його сторонами (відповідачами) шляхом передачі спірного приміщення до статутного капіталу ТОВ "Зміна" в обмін на корпоративні права та державної реєстрації спірного майна за набувачем, наведене виключає як подібність правовідносин у справі №910/7547/17 та цій справі, так і підстави застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.12.2018.

48. Водночас колегія суддів відхиляє недоречні аргументи скаржника про те, що наявність у Товариства достатніх активів підтверджено станом на дату вчинення оспорюваного правочину, а не на дату відкриття виконавчого провадження, тоді як залишок заборгованості Поручителя в сумі 24051950,47 грн. частково може бути погашена у виконавчому провадженні в ході примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/5718/15-г, який (наказ) є чинним, оскільки постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №910/5718/15-г, яка набрала законної сили з дня її прийняття, вказаний наказ визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав реалізації кредитором ТОВ "ФК "Ратіо Інвест" позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що обумовлює припинення основного зобов`язання у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, внаслідок чого припиняється і порука, яка забезпечувала основне зобов`язання.

49. Верховний Суд не приймає до уваги твердження скаржника про те, що укладення правочину від 01.03.2016 відбулося напередодні продажу на аукціоні Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" прав вимоги за кредитним договором №0435/08/01-CLNv від 20.08.2008, оскільки скаржник належним чином не обґрунтував того, яким чином вказані обставини можуть вплинути на фіктивність оспорюваного правочину, зокрема, спростувати висновок суду першої інстанції про недоведеність такої фіктивності.

50. За вищенаведених обставин касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність порушення оспорюваним правочином прав позивача як кредитора, в зв`язку з чим необґрунтованими є позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину як фіктивного.

51. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

52. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідачів, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

53. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

54. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення і постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

55. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

56. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо Інвест" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі №910/6450/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков