Рішення

від 12.09.2018 по справі 405/7270/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/7270/17

2/405/1533/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

при секретарі : Фришко А.Ю.

з участю адвоката : Майнард Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру Хесед Шломо про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить поновити його на роботі на посаді директора Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру Хесед Шломо ; стягнути з відповідача - Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру Хесед Шломо на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.08.2017 року по 01.12.2017 року в сумі 83 974 грн.; моральну шкоду в сумі 5 000 грн.; плату за користування транспортним засобом відповідно до договору найму транспортного засобу від 01.03.2017 року в сумі 4 022,26 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн. та судовий збір в сумі 1 280 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку опустити до негайного виконання.

Позов обґрунтовує тим, що 01.08.2016 року між ним та відповідачем було укладено трудовий договір, на підставі якого він працював на посаді директора Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру Хесед Шломо (КОБОЄЦ Хесед Шломо ). Відповідно до п. 7.1 даного договору, цей строковий трудовий договір діє з 01.08.2016 року по 31.07.2017 року.

На момент закінчення строку дії вищевказаного договору трудові відносини між ним та відповідачем фактично припинені не були, він виконував свої звичні обов'язки на своєму робочому місці. 01.08.2017 року силами охорони фірми Регіональний охоронний альянс його намагалися не допускати на робоче місце, але документів які б свідчили про його звільнення не надавали, мотивуючи це усним розпорядженням . Не розуміючи, що відбувається, він звернувся до правоохоронних органів, о 12 год. 52 хв. отримав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, з якого вбачається, що станом на 01.08.2017 року він є керівником КОБОЄЦ Хесед Шломо . Із вказаними документами та за сприяння Національної поліції України йому вдалося потрапити на робоче місце. Даний факт зафіксовано на відео. Таким чином 01-02.08.2017 року він продовжував виконувати свої посадові обов'язки за трудовим договором, про що свідчать платежі, які він робив через банківські установи 31.07.2017 року та наказ № 26 від 01.08.2017 оку. про направлення працівника у відрядження, який було видано ним в зв'язку з виробничою необхідністю та в межах повноважень.

Відповідно до умов трудового договору відповідач не попередив його за два тижні до дати розірвання про припинення договору, жодного повідомлення у вказаний термін йому направлено або вручено не було. Враховуючи, що строковий трудовий договір від 01.08.2016 року укладався не в перше, він був впевнений, що трудовий договір продовжено безстроково, крім того, розрахунку при звільненні йому надано не було 1-го ні 2-го серпня 2017 року, записів у трудову книжку також внесено не було.

За захистом своїх прав та за роз'ясненнями він 02.08.2017 року звернувся до керівника міжнародної громадської організації Об'єднаний Джоиит, до Управління Держпраці у Кіровоградській області, звертався у правоохоронні органи, про що свідчать відповідні листи.

03.08.2017 року отримав лист № 24 про намір розірвати трудовий договір в зв'язку із закінченням строку його дії.

04.08.2017 року за актом прийому-передачі ним було передано печатку організації КОБОЄЦ Хесед Шломо ОСОБА_5 і тоді йому було видано трудову книжку, де підставою звільнення зазначено п. 6.4. трудового договору, протокол № 6 від 28.07.2017 року конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо . Зазначає, що наказу про його звільнення з посади не існує, а запис до трудової книжки було зроблено пізніше, що видно з підпису ОСОБА_5, із зазначенням її посади, як директора КОБОЄЦ Хесед Шломо .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.07.2017 року вона не мала таких повноважень. До того ж 31.07.2017 р. ОСОБА_5 не могла здійснити ніяких записів у трудову книжку, оскільки перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за власною заявою від 28.07.2017 року, на яку він підписав наказ № 29 від 28.07.2017 року і на робочому місці була відсутня.

Посилаючись на норми діючого законодавства вважає незаконним звільнення з посади директора КОБОЄЦ Хесед Шломо , яку він займає за трудовим договором, що продовжено на невизначений строк.

Зазначає, що внаслідок незаконного звільнення йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, його не було попереджено про закінчення строку трудового договору, як це передбачено ч. 2 п. 6.5 трудового договору від 01.08.2017 року, тому своєчасно не вжив заходів щодо пошуку роботи. Також, хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім'ю, тримає його в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення супроводжувалось моральним тиском і приниженням без будь-яких законних підстав, що спричинило значні моральні страждання, намагаючись не допускати його на робоче місце, не надаючи ніяких пояснень та без надання документів про звільнення, у такий спосіб принизили честь, гідність та ділову репутацію перед іншими працівниками підприємства, клієнтами які організація обслуговує. Моральну шкоду оцінив в 5 000 грн.

Крім того, між ним та КОБОЄЦ Хесед Шломо було укладено договір найму (оренди) транспортного засобу від 01.03.2017 року, у відповідності до якого відповідач прийняв у користування транспортний засіб марки ВАЗ модель 211440, 2017 року випуску, що належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого 22.02.2017 року Центром 3541. Відповідно до п. 3.1. даного договору відповідач зобов'язався виплачувати йому плату, що вираховується та визначається щомісячно, виходячи з кілометражу використання транспортного засобу, який підтверджується шляховими листами, за тарифом 8,60 грн. за один кілометр. Зазначена плата виплачується у строк до 5 числа наступного за місяцем оренди.

При наданні розрахунку при звільненні йому було виплачено 4 022,26 грн. заборгованості за оренду автомобіля за червень 2017 року, проте за липень 2017 року, який він відпрацював повністю заборгованість не обрахована та не оплачена.

Неправомірна поведінка відповідача, відсутність належних знань з приводу правових питань, змусила його звертатись за правою допомогою, витрати на яку склали 6 000 грн., які він просить стягнути з відповідача, як і сплачений судовий збір в сумі 1 280 грн. Просить задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, що викладені в позові та відповіді на відзив, просили позов задовольнити. Уточнювали позовні вимоги щодо розміру середнього заробітку, згідно уточнень від 12.09.2018 року та наданого розрахунку розмір виплати за вимушений прогул складає 250 286,40 грн. Щодо строку звернення в суд, то враховуючи його звернення в суд з таким позовом він звернувся за захистом свого права 23.08.2017 року. Через певні недоліки в судовій системі, звернення його про порушення процесуальних термінів до дисциплінарної комісії суддів і отримання ухвали суду лише 217.10.2017 року щодо повернення його первісного позовної заяви, то даний позов подано у встановлені законом терміни.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду відзив на позов та заперечення і посилаючись на викладені в них обставини, просив відмовити в його задоволенні. Пояснив, що з позивачем укладено строковий трудовий договір і дія його закінчилась. Продовжувати трудові відносини є бажання лише позивача, крім того, ним пропущено строк звернення в суд з даним позовом, просив застосувати строки позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що01.08.2016 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем Кіровоградським обласним благодійним Общинним єврейським центром Хесед Шломо був укладений трудовий договір (строковий), відповідно до якого позивач найнятий на посаду директора КОБОЄЦ Хесед Шломо на термін з 01.08.2016 року по 31.07.2017 року (а.с. 11-14). Даний трудовий договір укладений на підставі протоколу № 4 від 26.07.2016 року Конференції Центру, яка є вищим органом управління відповідача відповідно до п. 4.1 Статуту.

Згідно з рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо від 26.07.2016 року, позивача обрано на посаду директора Організації за строковим трудовим договором з 01.08.2016 року по 31.07.2017 року.

Рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо від 28.07.2017 року відкликано ОСОБА_2 з посади директора Організації у зв'язку з закінченням дії Трудового договору з 31.07.2017 року; виключено з числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, тощо.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення. Пунктом 2 статті 23 КЗпП України встановлюються строки трудового договору, а саме, що трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Судом встановлено, що трудовий договір від 01.08.2016 року між ОСОБА_2 та КОБОЄЦ Хесед Шломо є строковим і строк його дії визначено до 31.07.2017 року та погоджено сторонами, що підтверджується безпосередньо самим договором. Як вбачається з наказу № 28 (розпорядження) від 31.07.2017 року КОБОЄЦ Хесед Шломо (а.с.89) ОСОБА_2 звільнено 31.07.2017 року з посади директора у зв'язку з закінченням строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України відповідно до абзацу 1 п. 6.4 строкового трудового договору від 01.08.2016 року № 6 позачергового засідання Конференції Кіровоградського обласного благодійного общинного єврейського центру Хесед Шломо від 28.07.2017 року. Суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_2 з посади директора за п. 2 ст. 36 КЗпП України є правомірним, оскільки строк трудового договору закінчився, що є підставою для його припинення. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що припинення трудового договору здійснено з порушенням умов ч. 2 п. 6.5. договору, а саме, без попередження за 2 тижні до дати його розірвання (припинення). Судом відмічається, що погоджені сторонами умови трудового договору від 01.08.2016 року (п. 6.4.) визначають 5 окремих підстав, за яких договір може бути припинений, а саме, цей договір припиняється: за закінченням терміну його дії; за угодою сторін; з ініціативи Центру до закінчення терміну дії договору у випадках, передбачених пунктом 6.5 цього договору, а також у випадках невиконання/неналежного виконання директором обов'язків за договором та рішень органів управління; з ініціативи директора до закінчення терміну дії договору у випадках, передбачених пунктом 6.7 цього контракту; з інших підстав, що передбачені чинним законодавством, рішеннями органів управління. В даному випадку, звільнення позивача з посади директора відбулось не з підстав, передбачених ІІІ (третім) підпунктом п. 6.4 договору (що слугувало б підставою для подальшого застосування п. 6.5), а за закінченням терміну його дії як те передбачено І (першим) підпунктом п. 6.4 договору. Звільнення за закінченням терміну дії трудового договору не передбачає повідомлення працівника за два тижні до закінчення строку дії трудового договору. Трудовий договір від 01.08.2016 року не розривався з ініціативи Центру достроково. Він припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку його дії. Безпідставними також є і доводи позивача про те, що оскільки трудовий договір від 01.08.2016 року укладався не вперше, то він мав підстави вважати, що трудовий договір продовжено безстроково, зважаючи на той факт, що розрахунку при звільненні йому ніхто не надав ні 1-го ні 2-го серпня 2017 року, записів у трудову книжку про звільнення не робив. З Протоколу від 26.07.2016 року № 4 Конференції Центру вбачається, що до обрання ОСОБА_2 на посаду директора КОБОЄЦ Хесед Шломо , посаду директора обіймала ОСОБА_6, а отже - відсутні підстави вважати переукладеним трудовий договір від 01.08.2016 року з позивачем, оскільки до дати його укладання посаду директора обіймала інша особа. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У день звільнення позивача 31.07.2017 року та в його останній день роботи, директором та єдиним органом відповідача, що був уповноважений власником видавати трудові книжки та проводити розрахунки при звільненні був сам позивач. Як вбачається з акту перевірки, що проводилась Управлінням Держпраці у Кіровоградській області з 18 по 19 серпня 2017 року, за результатами якої складено Акт перевірки (інспекційного відвідування) додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне страхування № КР-0106-02-065 у підсумковій частин якого вказується: на підставі протоколу засідання Конференції від 28.07.2017 року № 6 ОСОБА_2 відкликаний з посади директора в зв'язку із закінченням строку трудового договору 31.07.2017 року. При цьому, наказ про своє звільнення ОСОБА_2 не видавав. Відповідно до наказу від 01.08.2017 року № 28, який виданий новим керівником, ОСОБА_2 звільнений 31.07.2017 року. Кошти, нараховані при звільненні в сумі 13 774,91 грн. (заробітна плата за ІІ половину липня та компенсація за 24 календарних дні невикористаної щорічної відпустки) були перераховані на його картковий рахунок 02.08.2017 року. Зазначене свідчить про порушення вимог ст. 116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення . Станом на день звільнення трудова книжка знаходилась у позивача і була надана відповідачу для оформлення 04.08.2017 р. і в цей же день, після внесення запису про звільнення, знов була йому видана на руки, що підтверджується актами приймання-передачі. В цей же день, 04.08.2017 р. позивач передав новому керівнику відповідача за актом приймання-передачі і печатку організації. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на момент закінчення трудового договору від 01.08.2017 року трудові відносини фактично припинені не були, а він виконував свої звичні обов'язки на своєму робочому місті. Заперечуючи дані обставини відповідачем зазначено, що 01.08.2017 року відповідачем були подані документи реєстратору про внесення змін до відомостей про юридичну особу в частині зміни даних щодо особи керівника, але самі зміни у реєстрі були здійснені лише 02.08.2017 року, що надало можливість позивачеві поставити під сумнів повноваження нового керівника КОБОЄЦ Хесед Шломо та увійти до приміщень відповідача. 01.08.2017 року, ОСОБА_2 намагався здійснити раніше підготовлені бухгалтерією платежі за допомогою системи віддаленого банківського доступ, але жоден з платежів за його електронним підписом не був проведений, оскільки персональні ключі доступу позивача до банківського рахунку відповідача були заблоковані. Про наявність наказу на відрядження від 01.08.2017 року № 26 про направлення у відрядження працівників відповідача, то такий наказ видавався за підписом нового керівника відповідача ОСОБА_5; про існування такого ж наказу за підписом ОСОБА_2 відповідачу нічого невідомо. 02.08.2017 року позивач знов намагався отримати доступ до приміщень відповідача, але не був допущений співробітниками охоронної фірми ТОВ Регіональний охоронний альянс . Вказані обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_6, яка пояснила, що керівництво мало намір продовжити контракт з ОСОБА_2, який був укладений строково. 01.08.2017 року охорона не допускала ОСОБА_2 на робоче місце, а коли його допустили, то він не міг попасти до кабінету, але потім працював у звичному режимі. 02.08.2017 року його знов не пускали на робоче місце. Він звертався до правоохоронних органів. За даним фактом не допуску ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою. Як вбачається з висновку від 09.08.2017 року ДОП Кропивницького ВП лейтенанта поліції ОСОБА_8 (а.с.107) перевірку за заявою ОСОБА_2 закінчено. Факт не допуску до приміщень підтверджено, але у викладених фактах ознак кримінального правопорушення не встановлено, з огляду на те, що ОСОБА_2 директором КОБОЄЦ Хесед Шломо не являється. Згідно ст. 39 1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд приходить до висновку, що відповідачем доведено факт припинення трудових відносин з позивачем, що підтверджується ухвалене вищим органом управління рішення від 28.07.2017 року, листування з позивачем та фактичні дії відповідача 01 та 02 серпня 2017 року. Обставини, на які посилається позивач підтверджують факт одностороннього бажання позивача продовжити роботу. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу судом відмічається, що звільнення позивача проведено правомірно, у відповідності до умов трудового договору від 01.08.2016 року, кошти при звільненні в сумі 13 774,91 грн. (заробітна плата за ІІ половину липня та компенсація за 24 календарних дні невикористаної щорічної відпустки) були перераховані на його картковий рахунок 02.08.2017 року, а тому підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Враховуючи викладене і те, що відшкодування моральної шкоди є похідною вимогою щодо первісної, у суду відсутні підстави і для задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди. Крім того, позивач просить стягнути 4 022,26 грн. плати за користування транспортним засобом відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 01.03.2017 року. Відповідно до умов зазначеного договору (п. 3.1) за користування транспортним засобом наймач (відповідач) зобов'язується виплачувати наймодавцеві (позивач) плату, яка вираховується та визначається щомісяця, виходячи з кілометражу використання транспортного засобу, який підтверджується шляховими листами за тарифом 8,60 грн. за один кілометр, які обкладаються податками в установленому законодавством України порядку. До матеріалів позову позивачем надано акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2017 року, згідно якого директор ОСОБА_2 діє на підставі договору від 01.01.2017 року, склав цей акт про те, що у липні 2017 року були здійснені службові поїздки. Загальний кілометраж склав 570 км. Вартість робіт становить 4 930,50 грн., що обкладаються податками в установленому законодавством України порядку. Даний акт підписаний однією і тією ж особою - ОСОБА_2 як директором сторони наймача і як стороною наймодавця, тобто у своїх власних інтересах як фізичної особи. Акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.07.2017 року має відношення до договору від 01.01.2017 року, тоді як Договору найму (оренди) транспортного засобу від датований іншою датою - 01.03.2017 року. Договір найму (оренди) транспортного засобу від 01.03.2017 року визначає підставою для оплати за користування транспортним засобом шляхові листи, а не акт здачі-приймання виконаних робіт. Складення такого акту договором взагалі не передбачається. Враховуючи викладене, відсутні також підстави для задоволення позову ОСОБА_2 і в цій частині. Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судом встановлено, що 07.08.2017 року між позивачем та адвокатом Майнард Н.О. укладено договір про надання адвокатських послуг. Умовами договору розмір послуг не визначено, як і не надано суду доказів щодо їх понесення, а тому в цій частині позовні вимоги не знайшли свого підтвердження і задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, суд відносить судові витрати, понесені позивачем щодо сплати судового збору в сумі 1 280 грн. за його рахунок. Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру Хесед Шломо про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) прож. АДРЕСА_1.

Відповідач: Кіровоградський обласний благодійний Общинний єврейський центр Хесед Шломо (ЄДРПОУ 26115539) м. Кропивницький вул. Чміленка, 90/40.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда І. М. Шевченко