Постанова

від 21.02.2020 по справі 405/7270/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 лютого 2020 року

м. Київ

справа №405/7270/17

провадження №61-2533св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кіровоградський обласний благодійний Общинний єврейський центр Хесед Шломо ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2018 року, ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2018 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2018 року у складі колегії суддів Карпенка О. Л., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру Хесед Шломо (далі - КОБОЄЦ Хесед Шломо ), в якому просив поновити його на роботі на посаді директора Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру Хесед Шломо ; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року по 01 грудня 2017 року в сумі 83 974 грн, моральну шкоду в сумі 5 000 грн, плату за користування транспортним засобом відповідно до договору найму транспортного засобу від 01 березня 2017 року в сумі 4 022,26 грн, витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн та судовий збір в сумі 1 280 грн.

Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2016 року між сторонами укладено строковий трудовий договір, на підставі якого позивач працював на посаді директора КОБОЄЦ Хесед Шломо , строком дії до 31 липня 2017 року.

На момент закінчення строку дії вказаного договору трудові відносини між відповідачем та позивачем не були фактично припинені, оскільки останній продовжував виконувати свої посадові обов`язки за трудовим договором 01 і 02 серпня 2018 року, хоча йому і були створені перешкоди у фізичному доступі до робочого місця.

Наказу про звільнення відповідач не видавав, а запис до трудової книжки зроблено пізніше, остаточний розрахунок у день закінчення строку дії трудового договору з позивачем не проведено, у зв`язку з чим позивач вважає, що трудовий договір було продовжено на невизначений строк, як це передбачено статтею 39-1 КЗпП України.

Проте 03 серпня 2017 року позивач отримав від відповідача лист про намір розірвати трудовий договір у зв`язку із закінченням строку його дії, а 04 серпня 2017 року йому видано трудову книжку, де підставою звільнення зазначено пункт 6.4. трудового договору та протокол від 28 липня 2017 року № 6 конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо .

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки укладений з ним строковий трудовий договір продовжено на невизначений строк.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що звільнення позивача по закінченню строку дії договору є правомірним. Оскільки між сторонами за їх згодою укладено саме строковий трудовий договір на визначений термін, який після закінчення обумовленого строку припинив свою дію, то відсутні підстави вважати, що строковий трудовий договір було продовжено на невизначений строк.

Оскільки звільнення позивача проведено правомірно, відповідно до умов трудового договору, то відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі автотранспортного засобу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності вказаних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що відповідачем доведено факт припинення трудових відносин з позивачем до 31 липня 2017 року, оскільки з фактичних обставин вбачається наявність випадку, передбаченого частиною першою статті 39-1 КЗпП Украйни, відповідно до якого, після закінчення строку дії строкового трудового договору трудові відносини фактично тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення.

Відсутність належного волевиявлення відповідача після закінчення дії строкового трудового договору на припинення трудових відносин, продовження виконання позивачем своїх посадових обов`язків, відсутність проведення з ним розрахунку та відсутність наказу про звільнення а також належного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог частини першої статті 39-1 КЗпП України, свідчить про те, що трудовий договір від 01 серпня 2016 року продовжено на невизначений термін.

Суди попередніх інстанцій не враховано вказаних обставин та неправильно витлумачено норми статей 23, 36 КЗпП України, а також пункті 6.4., 6.5. трудового договору та не враховано, що відповідачем не дотримано порядок припинення трудового договору і не повідомлено позивача про свій намір розірвати трудовий договір в обумовлений договором строк, зокрема у формі письмового попередження за два тижні до дати розірвання (припинення) договору в порядку, передбаченому підпунктом 2 пункту 6.5 договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за використання відповідачем транспортного засобу, який належить позивачу, оскільки законність таких вимог і щомісячна виплата відповідачем 4022,26 грн за договором оренди транспортного засобу підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які полягають у розгляді справи в порядку спрощеного провадження та безпідставній відмові у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, що порушило принцип змагальності і диспозитивності. Заявник вважає, що оскільки суд першої інстанції розглянув в порядку занального позовного провадження, то і подальший розгляд справи, в тому числі апеляційний, мав проводитися у такому ж провадженні.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

0 1 серпня 2016 року між КОБОЄЦ Хесед Шломо і ОСОБА_1 укладено трудовий договір (строковий), за умовами якого ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора КОБОЄЦ Хесед Шломо строком дії з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року.

Вказаний трудовий договір від 0 1 серпня 2016 року укладений на підставі протоколу №4 від 26 липня 2016 року Конференції Центру, яка є вищим органом управління відповідача відповідно до пункту 4.1 Статуту.

Рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо позивача було обрано на посаду директора.

Рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо від 28 липня 2017 року відкликано ОСОБА_1 з посади директора Організації у зв`язку з закінченням дії трудового договору з 31 липня2017 року та виключено з числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Наказом директора КОБОЄЦ Хесед Шдломо Коломієць Т . Д . від 01 серпня 2017 року, позивач звільнений з 31 липня 2017 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі абзацу 1 п 6.4 строкового договору від 01 серпня 2016 року, пункту 2 статті 36 КЗпП України, а також протоколу №6 позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо від 28 липня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Установивши, що вищий орган управління КОБОЄЦ Хесед Шломо - Конференція на позачерговому засіданні, яке відбулося 28 липня 2017 року, прийняла рішення про відкликання ОСОБА_1 з посади директора організації у зв`язку з закінченням дії укладеного договору з 31 липня 2017 року та обрала з 01 серпня 2017 року директором організації Коломієць Т. Д., яка наказом від 01 серпня 217 року звільнила позивача з 31 липня 2017 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі абзацу 1 пункту 6.4 строкового договору від 01 серпня 2016 року, пункту 2 статті 36 КЗпП України та протоколу №6 позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо від 28 липня 2017 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що трудовий договір від 01 серпня 2016 року відповідачем не розривався, а припинив свою дію у зв`язку з закінченням строку, на який він був укладений, а отже звільнення ОСОБА_1 з посади директора за пунктом 2 статті 36 КЗпП України є правомірним та його трудові права не порушено.

При цьому, позивач не оспорював правомірність укладення з ним саме строкового трудового договору, зокрема пункту трудового договору, у якому визначено річний строк, на який позивач наймався на роботу. Вказана умова трудового договору не визнана недійсною та презумпція її правомірності у встановленому порядку не спростована. Укладаючи трудовий договір, сторони у якості підстав його розірвання обумовили закінчення строку та, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, зокрема, щодо терміну його дії - 1 рік, погодився з ними, то у роботодавця не виникає обов`язок додатково повідомляти працівника за строковим договором за два місяця про зміну істотних умов праці, оскільки сторонами вже обумовлено строк дії цього договору.

За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії строкового трудового договору угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі обумовлених у договорі умов та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, надаючи оцінку доводам позивача, правильно виходили з того, що видання позивачем, як директором КОБОЄЦ Хесед Шломо , наказу від 01 серпня 2017 року № 26 про відрядження працівника ОСОБА_3 , а також відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на вказану дату відповідних змін в частині прізвища, імені, по батькові, дати обрання нової особи, яка обрана до органу управління юридичною особою не є достатньою і безумовною підставою вважати строковий трудовий договір таким, що продовжений на невизначений строк, оскільки під час розгляду справи судами встановлено, що відповідач висловив вимогу про припинення трудових відносин з позивачем.

Доводи касаційної скарги позивача про його звільнення з порушенням процедури, встановленої трудовим договором, зокрема умов підпункту 2 пункту 6.5 договору, тобто без попередження за два тижні до дати його розірвання, є безпідставними, оскільки припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника, а власник не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Надаючи оцінку аналогічним доводам апеляційної скарги позивача, суд апеляційної інстанції правильно виходив з їх безпідставності та обґрунтовано послався на те, що звільнення за закінченням строку трудового договору не передбачає повідомлення працівника за два тижні до закінчення строку дії трудового договору. Вказане положення договору застосовується у випадках розірвання трудового договору з позивачем за ініціативою відповідача до закінчення строку його дії.

Доводи касаційної скарги про непроведення з позивачем остаточного розрахунку у день його звільнення (31 липня 2017 року) та видача трудової книжки 04 серпня 2017 року, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про законність звільнення позивача, який, згідно із встановленими судами обставинами, займаючи посаду директора КОБОЄЦ Хесед Шломо , був зобов`язаний забезпечити виконання вимог статті 116 КЗпП України в останній день своєї роботи, тобто 31 липня 2017 року. При цьому, суди попередніх інстанцій врахували, що на час припинення трудового договору трудова книжка позивача перебувала у нього та повернута ним для здійснення відповідного запису лише 04 серпня 2017 року і в цей же день отримана ним від відповідача.

Установивши, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами строкового трудового договору, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що право позивача на працю не було порушено відповідачем, у зв`язку з чим правові підстави для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (статті 235 КЗпП України) та відшкодування моральної шкоди (стаття 237-1 КЗпП України), відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення плати за користування транспортним засобом відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 01 березня 2017 року у розмірі 4022,26 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, правильно виходив із недоведеності вказаних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчить про незаконність його звільнення, а також продовження строкового договору на той самий строк після його закінчення.

Вказані доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги позивача, яким суд апеляційної інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятій ним постанові, з якими у повній мірі погоджується Верховний Суд.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження є необґрунтованими, оскільки за змістом статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції саме за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу 5 ЦПК України. Спір, що виник між сторонами, не відноситься до жодної з категорій, передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи), а отже суд апеляційної інстанції відповідно до норм процесуального права розглянув справу в порядку спрощеного провадження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2018 року, ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська