Постанова

від 29.12.2018 по справі 405/7270/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 грудня 2018 року м. Кропивницький

справа № 405/7270/17

провадження № 22-ц/4809/370/18

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Кіровоградський обласний благодійний общинний єврейський Центр Хесед Шломо ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Шевченко І. М.) від 12 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

01 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського обласного благодійного общинного єврейського Центру Хесед Шломо (далі по тексту - КОБОЄЦ Хесед Шломо ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та заборгованості за договором оренди транспортного засобу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 01 серпня 2016 року між ним та відповідачем було укладено строковий трудовий договір, на підставі якого він працював на посаді директора КОБОЄЦ Хесед Шломо , строком дії до 31 липня 2017 року.

На момент закінчення строку дії вищевказаного договору трудові відносини між ним та відповідачем фактично припинені не були, він продовжував виконувати свої посадові обов'язки за трудовим договором 01 і 02 серпня 2018 року, хоча йому і були створені перешкоди у фізичному доступі до робочого місця. Наказу про звільнення видано, а запис до трудової книжки зроблено пізніше, остаточний розрахунок у день закінчення строку дії трудового договору не проведено. У зв'язку з цим позивач вважає, що трудовий договір було продовжено на невизначений строк, як це передбачено ст. 39-1 КЗпП України. Проте 03 серпня 2017 року він отримав від відповідача лист № 24 про намір розірвати трудовий договір в зв'язку із закінченням строку його дії, а 04 серпня 2017 року йому було видано трудову книжку, де підставою звільнення зазначено п. 6.4. трудового договору та протокол від 28 липня 2017 року № 6 конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо . Позивач вважає незаконним звільнення з посади директора КОБОЄЦ Хесед Шломо так, як укладений з ним строковий трудовим договором продовжено на невизначений строк.

Внаслідок незаконного звільнення йому завдано відповідачем моральної шкоди.

Крім того, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором найму (оренди) транспортного засобу від 01 березня 2017 року, у відповідності до якого відповідач прийняв у користування транспортний засіб марки ВАЗ модель 211440, 2017 року випуску, що належить позивачу, але не сплатив орендну плату за використання автомобіля у липні місяці 2017 року.

На підставі викладеного позивач просив суд поновити його на роботі на посаді директора КОБОЄЦ Хесед Шломо , стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року, відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., а також плату за користування транспортним засобом відповідно до договору найму від 01 вересня 2017 року в сумі 4022,26 грн., компенсувати витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Суд мотивував своє рішення тим, що звільнення позивача по закінченню строку дії договору є правомірним. Оскільки між сторонами за їх згодою укладено саме строковий трудовий договір на визначений термін, який після закінчення обумовленого строку припинив свою дію. Відсутні підстави вважати, що строковий трудовий договір було продовжено на невизначений строк.

Відмовляючи у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено правомірно, у відповідності до умов трудового договору, а тому підстави для задоволення цих позовних вимог відсутні.

Щодо стягнення заборгованості по орендній платі, суд вважав такі вимоги недоведеними.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

У поданій апеляційній скарзі (т. 2 а. с. 2-7) позивач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Позивач посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою встановлених судом фактів та істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженням позивача суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем доведено факт припинення трудових відносин з позивачем до 31 липня 2017 року.

Відсутність належного волевиявлення відповідача після закінчення дії строкового трудового договору на припинення трудових відносин, продовження виконання позивачем своїх посадових обов'язків, відсутність проведення з ним розрахунку та відсутність наказу про звільнення а також належного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог ч.1 ст.39? КЗпП України, позивач вважав, свідчить про те, що трудовий договір від 01 серпня 2016 року продовжено на невизначений термін. Крім того, суд дав невірну оцінку змісту п. 6. 4. І 6.5. трудового договору та не врахував, що відповідач не дотримався порядку припинення трудового договору і не повідомив позивача про свій намір в обумовлений договором строк.

Суд безпідставно відхилив позовну вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі за використання відповідачем транспортного засобу, який належить позивачу.

Узагальнені доводи і заперечень відповідача на апеляційну скаргу

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів та просить залишити без задоволення, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідач підтримує висновки суду та вважає, що суд правомірно визнав безпідставними позовні вимоги .

Суд першої інстанції встановив такі обставини:

01 серпня 2016 року між КОБОЄЦ Хесед Шломо і ОСОБА_4 було укладено трудовий договір (строковий), за умовами якого ОСОБА_4 найнятий на посаду директора КОБОЄЦ Хесед Шломо строком дії з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року. (т. 1 а. с. 11-14).

Вказаний трудовий договір від 01 серпня 2016 року укладений на підставі протоколу №4 від 26 липня 2016 року Конференції Центру, яка є вищим органом управління відповідача відповідно до п. 4.1 Статуту. Рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо позивача було обрано на посаду директора (т. 1 а. с.79-81).

Рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо від 28 липня 2017 року відкликано ОСОБА_4 з посади директора Організації у зв'язку з закінченням дії трудового договору з 31 липня2017 року та виключено з числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, тощо (т. 1 а. с.83-85).

Оцінка суду доводів апеляційної скарги та мотивів рішення суду

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч. 13 ст. 7, ч .2 ст.2 47 ЦПК України, судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом, зокрема, про захист права на працю .

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Укладений з працівником строковий трудовий договір може бути припинений, зокрема, з підстав, передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України, а саме у зв'язку із закінченням строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом пункту 7.1. укладеного між сторонами по справі трудового договору від 01 серпня 2016 року, він є строковим і строк його дії визначено з 01 серпня 2016 року до 31 липня 2017 року (т. 1 а. с. 13).

Відповідно до п. 6.4 трудового договору від 01 серпня 2016 року сторонами було узгоджено підстави, за яких цей договір може бути припинений, зокрема, договір припиняється за закінченням терміну його дії.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.

Наслідки закінчення строку дії договору є припинення існування прав та обов'язків передбачених договором, але при цьому сторони не звільняються від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Сторони по справі визначили конкретні дати початку і закінчення строку укладеного між ними трудового договору.

Таким чином, настання календарної дати припинення дії договору (31 липня 2017 року) являється правоприпиняючою обставиною з настанням якої взаємні права і обов'язки сторін, передбачені договором, перестають існувати.

Згідно ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Вказаною нормою встановлено обставини за наявності яких, у їх сукупності, укладений сторонами строковий трудовий договір продовжується після спливу строку на який він був укладений і перетворюється на безстроковий трудовий договір.

Такими обставинами є: 1) фактична тривалість трудових відносини між роботодавцем і працівником після спливу раніше визначеного ними строку договору, тобто виконання обома сторонами обов'язків та реалізація прав на умовах договору; 2) відсутність заперечень жодної із сторін проти тривалості таких відносин, що полягає у відсутності безпосередньої вимоги про їх припинення.

Вищий орган управління КОБОЄЦ Хесед Шломо - Конференція на позачерговому засіданні, яке відбулося 28 липня 2017 року, прийняла рішення про відкликання ОСОБА_4 з посади директора організації у зв'язку з закінченням дії укладеного договору з 31 липня 2017 року та обрати з 01 серпня 2017 року директором організації ОСОБА_5 Прийняте рішення оформлене протоколом № 6 від 28 липня 2017 року (т. 1 а. с. 83).

Як вбачається зі змісту наказу директора КОБОЄЦ Хесед Шдломо ОСОБА_5 від 01 серпня 217 року № 28 (т. 1 а. с. 89), позивач звільнений з 31 липня 2017 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору на підставі абзацу 1 п 6.4 строкового договору від 01 серпня 2016 року, п. 2 ст. 36 КЗпП України а також протоколу №6 позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ Хесед Шломо від 28 липня 2017 року.

Крім того, як зазначив у своїх заявах до суду позивач, 01 серпня 2017 року працівниками охоронної фірми Регіональний охоронний центр він не був допущений до робочого місця до моменту втручання у конфліктну ситуацію правоохоронних органів.

Видання позивачем, як директором КОБОЄЦ Хесед Шломо , наказу від 01 серпня 2017 року № 26 про відрядження працівника ОСОБА_6 а також відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на вказану дату відповідних змін в частині прізвища, імені, по батькові, дати обрання нової особи, яка обрана до органу управління юридичною особою не являється достатньою підставою вважать, що строковий трудовий договір з позивачем був продовжений на невизначений строк так, як відповідач висловив вимогу про припинення трудових відносин з позивачем.

Таким чином, трудовий договір від 01 серпня 2016 року відповідачем не розривався, а припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку на який він був укладений оскільки відповідач чітко висловив своє заперечення проти його продовження.

Твердження позивача про те, що припинення трудового договору від 01 серпня 2016 року було здійснено із порушенням умов ч.2 п. 6.5 договору, а саме без попередження за два тижні до дати його розірвання, є безпідставним. Звільнення за закінченням строку трудового договору не передбачає повідомлення працівника за два тижні до закінчення строку дії трудового договору. Вказане положення договору застосовується у випадках розірвання трудового договору з позивачем за ініціативою відповідача до закінчення строку його дії. Таким чином доводи апеляційної скарги про звільнення позивача з порушенням процедури, встановленої трудовим договором, є безпідставним.

Суд першої інстанції дав вірну оцінку доводам позивача про те, що остаточний розрахунок з ним не було проведено у день його звільнення (31 липня 2017 року), а трудову книжку видано 04 серпня 2017 року. Суд обґрунтовано зазначив, що позивач, являючись директором КОБОЄЦ Хесед Шломо , був зобов'язаний забезпечити виконання вимог ст. 116 КЗпП України в останній день своєї роботи, тобто 31 липня 2017 року. Щодо видачі трудової книжки, то суд врахував, що на час припинення трудового договору трудова книжка позивача перебувала у нього та повернута ним для здійснення відповідного запису лише 04 серпня 2017 року і в той самий день отримана ним від відповідача.

Отже правильним є висновок, якого дійшов суд першої інстанції, що звільнення ОСОБА_4 з посади директора за п. 2 ст. 36 КЗпП України є правомірним, оскільки строк трудового договору закінчився.

Встановивши, що право позивача на працю не було порушено відповідачем, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України) та відшкодування моральної шкоди (ст. 237-1 КЗпП України), наявність якої позивач обґрунтовував неправомірним позбавленням його права на працю та необхідністю докладання додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення.

Крім вирішення трудового спору, позивачем була заявлена вимога про стягнення плати за користування транспортним засобом відповідно до договору найму (оренди) транспортного засобу від 01 березня 2017 року у розмірі 4022,26 грн. (т. 1 а. с.30-31).

В обґрунтування цієї вимоги позивач надав суду договір найму (оренди) транспортного засобу від 01 березня 2017 року (т. 1 а. с. 30 -31), який не підписаний сторонами та всупереч приписам ч. 2 ст. 799 ЦК України нотаріально не посвідчений, а також односторонній акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 липня 2017 року (т. 1 а. с. 32).

Суд першої інстанції правильно оцінив надані позивачем докази та дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів належним, допустимими і достовірними доказами наявність обставин. якими обґрунтовано його вимогу про стягнення заборгованості по орендній платі.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи суд повно і всебічно дослідив докази у справі, правильно встановив її обставини та визначив характер правовідносин між сторонами, вірно визначив закон, що їх регулює, надав належну правову оцінку доводам сторін і вирішив спір відповідно до закону.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2018 рокубез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: С.М. Єгорова

С.І. Мурашко