Ухвала

від 24.09.2018 по справі 916/376/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/376/15-г

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф., розглянувши заяву Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (вх. ГСОО №2-1452/18 від 06.03.2018р.) про заміну сторонни виконавчого провадження по справі №916/376/15-г

за позовом: Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт";

до відповідача: Державної установи "Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області";

про стягнення 42631,85 грн., визнання кредитором та зобов'язання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.04.2015р. у справі №916/376/15-г позов Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” задоволено повністю.

Стягнуто з Державної установи “Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” (65089, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, буд. 76/1, код ЄДРПОУ 00485227) на користь Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7, код ЄДРПОУ 01125815) суму заборгованості у розмірі 42 631 (сорок дві тисячі шістсот тридцять одна) грн. 85 коп.

Зобов'язано ліквідаційну комісію з припинення Державної установи “Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” (65089, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, буд. 76/1, код ЄДРПОУ 00485227) включити до проміжного ліквідаційного балансу суму заборгованості перед Державним підприємством “Ізмаїльський морський торговельний порт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7, код ЄДРПОУ 01125815) у розмірі 42631 (сорок дві тисячі шістсот тридцять одна) грн. 85 коп.

Стягнуто з Державної установи “Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” (65089, м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, буд. 76/1, код ЄДРПОУ 00485227) на користь Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, буд. 7, код ЄДРПОУ 01125815) судовий збір у розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн.

27.04.2015р. на виконання вказаного рішення видано відповідні накази. В апеляційному та касаційному порядку дане рішення не переглядалось.

06 березня 2018 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (вх. ГСОО №2-1452/18) про заміну сторонни виконавчого провадження по справі №916/376/15-г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.03.2018р. в зв'язку з направленням справи №916/376/15-г до Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з надходженням касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області було відкладено вирішення питання про прийняття заяви Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (вх. ГСОО №2-1452/18) про заміну сторонни виконавчого провадження по справі №916/376/15-г до повернення вказаної справи до Господарського суду Одеської області із суду вищої інстанції.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 6.1., п. 4.2.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), приймаючи до уваги повернення справи з Верховного суду та звільнення судді Никифорчука М.І. з посади судді господарського суду Одеської області з 03.04.2018р., призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної заяви по справі №916/376/15-г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018р. заяву від 06.03.2018р. вх. № ГСОО 2-1452/18 передано на розгляд судді Погребної К.Ф.

Відповідно до ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 115 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення зі скаргою) встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ “Про виконавче провадження” N 606-XIV. Аналогічні положення щодо обов'язковості виконання судових рішень містяться й у статті 326 ГПК України в чинній редакції.

Згідно зі статтею 1 ЗУ “Про виконавче провадження” N 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - Рішення).

Примусове виконання Рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання Рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР “Про державну виконавчу службу”, чинного на час звернення зі скаргою (далі - Закон № 202/98-ВР; частина друга статті 2 ЗУ “Про виконавче провадження” N 606-XIV).

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення судів у кримінальних провадженнях про конфіскацію, спеціальну конфіскацію, арешт майна, а також рішення судів про стягнення активів в дохід держави та про арешт майна у позовних провадженнях у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування у встановлених законом випадках виконуються Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 3 ЗУ “Про виконавче провадження” N 606-XIV).

Відповідні положення закріплювались також статтями 1-3 Закону № 202/98-ВР.

Також згідно зі статтею 1 ЗУ “Про виконавче провадження” № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (далі - Закон № 1403-VIII; частина перша статті 5 ЗУ України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII).

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 ЗУ “Про виконавче провадження” № 1404-VIII).

Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону № 1403- III, відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ “Про виконавче провадження” № 1404-VIII випадках - на приватних виконавців.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 ЗУ “Про виконавче провадження” № 1404-VIII).

Державний виконавець (виконавець) зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 ЗУ “Про виконавче провадження” N 606-XIV; аналогічні положення містяться у частині першій статті 18 ЗУ “Про виконавче провадження” № 1404-VIII).

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (частини перша, друга статті 8 ЗУ “Про виконавче провадження” N 606-XIV).

Водночас із 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” (далі - Закон № 4901-VI), який установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ “Про виконавче провадження” N 606-XIV, та особливості їх виконання.

За нормами Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Указаним Законом № 4901-VI також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення № 215 основними завданнями Держказначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення № 215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком.

За правилами пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За положеннями зазначеного Порядку безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Отже, з аналізу наведених норм суд доходить виснову що, Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному ЗУ “Про виконавче провадження” (№ 606-XIV, № 1404-VIII), а є встановленою Законом № 4901-VI особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому суд зазанчає, що Постановою Верховного суду (Велика палата) від 29.08.2018р. було скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2017 року, якою зобов'язано суб'єкта оскарження Управління Державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області прийняти до виконання накази господарського суду Одеської області від 27.04.2015р. у справі № 916/376/15-г та безспірно списати з Державної установи “Державна інспекція з карантину рослин по Одеській області” на користь Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт” заборгованість у сумі 45676,85грн. на яку як на підставу посилається заявник в заяві про заміну сторонни виконавчого провадження по справі №916/376/15-г.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 334 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про відмову Управлінню Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області в прийнятті заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні по справі №916/376/15-г від 06.03.2018р. за вх. ГСОО №2-1452/18.

          Керуючись ст.ст. 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Управлінню Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області в прийнятті заяви про заміну сторонни виконавчого провадження по справі №916/376/15-гвід 06.03.2018р. за вх. ГСОО №2-1452/18

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя К.Ф. Погребна