Рішення

від 05.09.2018 по справі 278/643/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/643/16-ц

Провадження №2/278/107/17

РІШЕННЯ

ІМ 'ЯМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - Лабенської Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області, сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова Анатолія Анатолійовича, ДКП "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зустрічного позову державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 20822 гривні 93 копійки, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 11 січня 2008 року по 25 лютого 2016 року працювала на посаді начальника ДКП КВЖРЕП за контрактом. Останній контракт був укладений з Високопічською сільською радою Житомирського району Житомирської області на термін з 01 жовтня 2014 року по 01 січня 2015 року. Після закінчення дії вказаного контракту новий контракт зі позивачем не укладався, хоча рішенням виконавчого комітету Висскопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25 грудня 2014 року було погоджено її кандидатуру на посаду начальника ДКП КВЖРЕП . Враховуючи те, що позивач й надалі продовжувала фактично працювати після закінчення дії контракту на посаді начальника ДКП КВЖРЕП , згідно ч.1 ст.39-1 КЗпП України, з 01 січня 2015 року трудові правовідносини набули характеру безстрокових.

Однак, рішенням виконкому Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 лютого 2016 року №42 було визнано роботу позивачки, як керівника ДКП ВЖРЕП незадовільною, вирішено припинити трудові відносини з останньою з 24 лютого 2016 року згідно п.5.3 Контракту.

Розпорядженням сільського голови №7 від 24 лютого 2016 року припинено трудові відносини між ОСОБА_2 та Високопічською сільською радою Житомирського району Житомирської області на підставі ст.ст.23, 39-1, 40 КЗпП України, п.10 ст.42 Закону Про місцеве самоврядування в Україні та п.5.3 Контракту.

Розпорядженням сільського голови №9 від 25 лютого 2016 року внесено зміни до попереднього розпорядження сільського голови №7 від 24 лютого 2016 року та змінено підстави звільнення ОСОБА_2 підставами її звільнення зазначено п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України та п. 5.3. Контракту.

Позивачка вважає вказані розпорядчі документи та звільнення її із займаної посади незаконними та такими, що було здійснене з порушенням норм трудового права України.

На підставі вказаного позивачка просить визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 лютого 2016 року №42, розпорядження сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області №7 від 24 лютого 2016 року, розпорядження сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області №9 від 25 лютого 2016 року та наказ ДКП ВЖРЕП №12 від 24 лютого 2016 року про звільнення її з посади; поновити на посаді начальника ДКП ВЖРЕП з 26 лютого 2016 року та стягнути з ДКП ВЖРЕП на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2016 року по день фактичного поновлення на роботі. Окрім того просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Державне комунальне підприємство Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство звернулося до суду із зустрічний позов, в якому зазначає, що ОСОБА_2 з січня 2008 року працювала на посаді начальника ДКП ВЖРЕП с.Висока Піч Житомирського району Житомирської області з якої була звільнена розпорядженням сільського голови Високопічської сільської ради за №9 від 25 лютого 2016 року, при звільненні, всупереч п.4 рішення №42 виконкому Високопічської сільської ради від 23 лютого 2016 року, ОСОБА_2 користуючись службовим становищем, було нараховано п'ять посадових окладів в сумі 18270,00 гривень з яких ОСОБА_2 на руки отримала 14707 гривень 35 копійок після обов'язкових утримань згідно видаткового касового ордеру №24 від 29.02.2016 року, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ДКП ВЖРЕП с.Висока Піч незаконно отримані кошти в сумі 20822 гривні 93 копійки.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю та просили його задовольнити, оскільки діями відповідача порушені права позивачки на працю. Припинення трудових відносин зі позивачем як керівником ДКП ВЖРЕП є незаконним також у зв'язку з тим, що воно прийняте неналежним на це органом, оскільки за п.10 ст.42 Закону Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що до повноваження щодо прийняття та звільнення керівників комунальних підприємств відноситься до компетенції голови міських, селищних, сільських рад. Відповідно до чого, прийняті на підстві даного рішення інші розпорядчі акти (розпорядження сільського голови №7 від 24.02.2016 р., розпорядження сільського голови №9 від 25.02.2016 р. та наказ №12 від 24.02.2016 р. виданого ДКП ВЖРЕП ) також є незаконними. Також зазначили, що середній заробіток позивач просить стягнути з дня звернення до суду по день фактичного поновлення на посаді.

Зустрічний позов не визнали та вважають його безпідставним, оскільки звільнення було незаконним.

Представник відповідача Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслов А.А. позов не визнав та вважає його безпідставним, оскільки позивач самоусунулася від виконання своїх посадових обов'язків, що стало підставою для її звільнення.

В іншій частині посилався на свої письмові заперечення, зміст яких зводиться до наступного. Твердження позивача, що трудовий договір було продовжено на невизначений строк, згідно ст.39-1 КЗпП України спростовується матеріалами справи. Зустрічний позов просив задовольнити.

Представник відповідача ДКП ВЖРЕП позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, оскільки позивачка була звільнена правомірно. Просив задовольнити зустрічний позов, оскільки виплати отримані позивачем були незаконними.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини врегульовані нормами трудового законодавства.

Судом встановлено, що з 11 січня 2008 року по 25 лютого 2016 року ОСОБА_2 працювала на посаді начальника ДКП КВЖРЕП (а.с.8).

30 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та Високопічською сільською радою Житомирського району Житомирської області в особі в.о.сільського голови Сугоняко Світлани Петрівни укладено контракт з керівником комунального підприємства, що знаходиться у спільній власності територіальних громад Високопічської сільської ради.

Рішенням виконавчого комітету Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 25 грудня 2014 року було погоджено кандидатуру ОСОБА_2 на посаду начальника ДКП КВЖРЕП (а.с.11).

Рішенням виконкому Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 лютого 2016 року №42, а в подальшому і Розпорядженням сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області №7 від 24 лютого 2016 року визнано роботу керівника ДКП ВЖРЕП ОСОБА_2 незадовільною, останню звільнено з займаної посади відповідно до п.5.3 Контракту (а.с.10,13).

Розпорядженням сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області №9 від 25 лютого 2016 року внесено зміни до попереднього розпорядження сільського голови №7 від 24 лютого 2016 року, яким змінено підстави звільнення ОСОБА_2 та підставами її звільнення зазначено п.4 ч.1 ст.36 КЗпІІ України, п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України та п.5.3. Контракту (а.с.12).

Наказом №12 від 24 лютого 2016 року по підприємству ДКП ВЖРЕП трудові відносини зі ОСОБА_2 припинені на підставі розпорядження сільського голови № 7 від 24 лютого 2016 року (а.с.9).

25 лютого 2016 року зроблено відповідний запис №2 у трудовій книжці ОСОБА_2 та в графі Відомості про прийом на роботу, переведення та іншу роботу і звільнення (із зазначенням причин і посилання на статтю, пункту закону) - звільнена з займаної посади та роботи за п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України (у зв'язку з закінченням терміну дії контракту) на підставі розпорядження сільського голови №9 від 25 лютого 2016 року (а.с.8).

За результатами звернення позивачки до Департаменту праці та соціального захисту населення ЖОДА надано відповідь за №08К-237 від 04 березня 2016 року з якого слідує, що в результаті перевірки правомірності звільнення останньої виявлено порушення чинного законодавства і безпідставно (а.с.4-5).

Допитана у судовому засіданні свідок Сугоняко С.П. пояснила суду, що з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року працювала головою Високопічської сільської ради Житомирського району та співпрацювала з позивачкою. За час виконання своїх обов'язків керівника ВЖРЕП - ОСОБА_2 належним чином виконувала свої обов'язки, непорозуміння навколо роботи ОСОБА_2 виникли в січні 2015 року. 26 січня 2015 року були проведені громадські слухання щодо неналежного виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_2 після яких на виконкомі сільради було поставлено питання щодо можливості продовження контракту з позивачкою, де вирішено продовжити термін контракту з останньою на три місяці. В цей період в сільській раді були проведені вибори голови сільської ради та обрано нового голову, яким і було звільнено ОСОБА_2 з посади керівника ВЖРЕП.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що працює в Департаменті праці та соціального захисту Житомирської ОДА та вона, як спеціаліст, давала відповідь на письмове звернення ОСОБА_2 щодо правомірності її звільнення. Роз'яснення щодо звільнення позивачки носили рекомендаційний характер, про те згідно наданих документів зроблено висновок неправомірності звільнення останньої. По-перше, контракт з керівником не може укладатися терміном на три місці; по-друге, не зрозумілі підстави звільнення, оскільки мають бути зазначені конкретні статті КЗпП. Щодо професійних якостей ОСОБА_2 як керівника ВЖРЕП знала її з позитивної сторони.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дали аналогічні покази та пояснили суду, що є членами виконкому Високопічської сільської ради Житомирського району та були присутні на сесії виконкому, коли розглядалося питання невідповідності займаній посаді ОСОБА_2 та її звільнення. При голосуванні питання щодо звільнення керівника ВЖРЕП ОСОБА_2 з займаної посади було 96 голосів за , також бралася до уваги думка громадськості, які не були задоволені роботою останньої. Окрім того слово для виступу надавалося ОСОБА_2, яка демонстративно залишила сесію виконкому.

Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що є жителькою села Вискока Піч Житомирського району та ініціювала питання звільнення ОСОБА_2 з посади керівника ВЖРЕП, оскільки остання не виконує свої посадові обов'язки належним чином, що призводило до погіршення умов проживання жителів села.

Свідок ОСОБА_11 допитана в судовому засіданні пояснила, що є жителькою села Висока Піч Житомирського району та була присутня на сесії виконкому сільської ради коли було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади та вважає виконання посадових обов'язків останньої незадовільним.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що вона працює бухгалтером ВЖРЕП та пояснила, що ОСОБА_2 при звільненні були виплачені кошти та виписувався видатковий ордер.

Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43 Конституції України).

У п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.92 року (далі - Постанова) роз'яснено, що діяльність судів по розгляду справ цієї категорії повинна спрямовуватися на всемірну охорону конституційного права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на охорону прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, на зміцнення трудової та виробничої дисципліни, на виховання працівників у дусі свідомого й сумлінного ставлення до праці.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи.

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Розділом 5 контракту передбачені підстави внесення змін і доповнень до контракту та його припинення.

Так, згідно п.5.2 контракт припиняється: а) у разі закінчення терміну його дії; б) за згодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3, 5.4 цього контракту; г) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Пунктом 5.3 контракту передбачено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний із ініціативи органу управління майном до закінчення терміну його дії: а) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом та статутних завдань; б) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених цим Контрактом, у результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачені штрафи тощо); в) у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати; г) у разі непогодження з органом управління майном кошторисів доходів і видатків підприємства; г) у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника; д) за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці; е) у разі порушення порядку здійснення в іноземній валюті; є) у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; ж) у разі неподання органу управління майном щорічного звіту про результати виконання показників.

Строк дії контракту встановлений у п.6.1 Контракту і він діє з 01 жовтня 2014 року по 01 січня 2015 року,

Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

При цьому суд також зазначає, що продовження трудових правовідносин, тобто вихід працівника на роботу наступного дня після закінчення строкового трудового договору, допуск його до роботи є юридичним фактом, у силу якого строковий трудовий договір набуває характеру безстрокового, укладеного на невизначений термін.

Частина 1 ст.39-1 КЗпП України, вказуючи на те, що оскільки трудові відносини після закінчення 01 січня 2015 року строку трудового договору фактично тривали (звільнення позивача в останній день строку дії трудового договору не проведене), а тому дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк.

З аналізу вказаної норми Закону слідує, що для констатації судом факту виникнення між працівником та роботодавцем безстрокових трудових відносин після закінчення строку дії строкового трудового договору необхідно встановити сукупність фактичних обставин (юридичний склад): 1) термін дії строкового трудового договору є таким що закінчився; 2) трудові відносини між працівником та роботодавцем фактично тривають; 3) як роботодавець так і працівник не вимагає припинення трудових відносин.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 лютого 2016 року №42 Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування розпорядження голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова А.А. від 24 лютого 2016 року №7 Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування розпорядження сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова А.А. від 25 лютого 2016 року №9 Про внесення змін до розпорядження №7 від 24 лютого 2016 року Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування наказу комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №12 від 24 лютого 2016 року Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 та поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство з 26 лютого 2016 року.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_2 відбулося 24 лютого 2016 року, то середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року.

Суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням факту працевлаштування позивачки ОСОБА_2 07 травня 2016 року.

Відповідно до довідки від 01 березня 2016 року заробітна плата ОСОБА_2 за грудень 2015 року - січень 2016 року склала 2709,95 грн.+1519,52 грн. = 4229,47 грн., тому середньоденна заробітна плата складає: 4229,47 грн. / 22 робочих днів = 192 грн. 25 коп. (а.с.28 том 2).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Час вимушеного прогулу з 26 лютого 2016 року до 07 травня 2016 року склав 48 робочих дні.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 26 лютого 2016 року до 07 травня 2016 року складає 9228 грн. (48 роб. дні х 192,25 грн.).

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Крім того позивачка просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, про те не надала жодних належних та допустимих доказів в підтверджень моральної шкоди, а тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, оскільки немає правових підстав щодо стягнення моральної шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому за положеннями ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство про стягнення незаконно отриманих коштів в сумі 20822 гривні 93 копійки, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до розділу третього Контракту (умови матеріального забезпечення керівника) заробітна плата Керівника складається з: посадового окладу, розмір якого встановлюється штатним розписом і визначається згідно з чинним законодавством; премій в розмірі 25% від посадового окладу за рішенням уповноваженого органу; надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі 25% від посадового окладу.

Окрім того виплата компенсації та грошової допомоги ОСОБА_2 здійснювалася на підставі наказів та за підписом в.о.начальника ДКП ВЖРЕП Остапенко В.В. (а.с.90-91 том 1).

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 182, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 лютого 2016 року №42 Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 .

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова А.А. від 24 лютого 2016 року №7 Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 .

Визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова А.А. від 25 лютого 2016 року №9 Про внесення змін до розпорядження №7 від 24 лютого 2016 року Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 .

Визнати незаконним та скасувати наказ комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №12 від 24 лютого 2016 року Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_2 .

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство з 26 лютого 2016 року.

Стягнути з державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2016 року по 07 травня 2016 року в розмірі 9228 гривень 00 копійок.

Стягнути з державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство в дохід держави судовий збір в розмірі 2480 гривень 40 копійок.

Стягнути з Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області в дохід держави судовий збір в розмірі 1653 гривні 60 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В задоволенні зустрічного позову державному комунальному підприємству Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І. В. Зубчук