Постанова

від 09.01.2019 по справі 278/643/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/643/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.

Категорія 54 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №278/643/16-ц за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області, сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова Анатолія Анатолійовича, Державного комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство" про визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету, розпоряджень сільського голови, наказу підприємства, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

та за зустрічним позовом Державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманих коштів

за апеляційною скаргою Державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області, сільського голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова Анатолія Анатолійовича та Державного комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство" (надалі за текстом - ДКП ВЖРЕП або підприємство). Просила визнати незаконними та скасувати рішення виконкому Високопічської сільської ради від 23 лютого 2016 року №42, розпорядження сільського голови Високопічської сільської ради від 24 лютого 2016 року №7 та від 25 лютого 2016 року №9, наказ ДКП ВЖРЕП від 24 лютого 2016 року №12; поновити її на посаді начальника ДКП ВЖРЕП з 26 лютого 2016 року; стягнути з ДКП ВЖРЕП середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2016 року по день фактичного поновлення на роботі та у відшкодування моральної шкоди стягнути з сільського голови Високопічської сільської ради Маслова А.А. 10 000 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 11 січня 2008 року по 25 лютого 2016 року працювала на посаді начальника ДКП ВЖРЕП за контрактом, який тричі переукладався. Останній раз контракт був укладений із Високопічською сільською радою 30 вересня 2014 року за №1 та зареєстрований сільською радою на термін з 01 жовтня 2014 року по 01 січня 2015 року. Після закінчення дії контракту новий контракт не укладався, вимог про припинення трудових відносин від відповідачів не надходило. Враховуючи, що вона й надалі продовжувала працювати, трудові правовідносини набули характеру безстрокових. Рішенням виконкому Високопічської сільської ради від 23 лютого 2016 року №42 її роботу, як керівника ДКП ВЖРЕП , визнано незадовільною і вирішено припинити трудові відносини з 24 лютого 2016 року згідно з п.5.3 контракту та уповноважено сільського голову Високопічської сільської ради вчинити дії щодо припинення трудових відносин. Розпорядженням сільського голови Високопічської сільської ради від 24 лютого 2016 року №7 припинено трудові відносини між нею та Високопічською сільською радою на підставі вищезазначеного рішення виконкому сільської ради, ст.ст.23,39-1,40 КЗпП України, п.10 ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та п.5.3 контракту. Розпорядженням сільського голови від 25 лютого 2016 року №9 внесені зміни до попереднього розпорядження голови, яким підставами звільнення зазначено п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України, п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України та п. 5.3 контракту. Наказом ДКП ВЖРЕП від 24 лютого 2016 року №12 трудові відносини із нею припинені на підставі розпорядження сільського голови від 24 лютого 2016 року №7. До дублікату трудової книжки внесено запис від 25 лютого 2016 року №2 про звільнення її з посади за п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту на підставі розпорядження сільського голови Високопічської сільської ради від 25 лютого 2016 року №9. Вважає, що її звільнення відбулося із порушенням трудового законодавства, оскільки розпорядчі документи містять різні підстави звільнення, що є незаконним. За наслідками розгляду її звернення Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації повідомив про виявлення низки порушень законодавства при її звільненні та запропонував звернутися до суду. Так, рішення виконкому від 23 лютого 2016 року №42 прийняте не уповноваженим на те органом, оскільки питання щодо прийняття на роботу та звільнення керівників комунальних підприємств відноситься до компетенції голови міської, селищної, сільської ради. За таких обставин, розпорядчі акти, прийняті на виконання рішення виконкому, також є незаконними. В обґрунтування моральної шкоди посилається на те, що у зв'язку із її незаконним звільненням перенесла нервовий стрес, що призвело до погіршення здоров'я. Такі дії підірвали її ділову репутацію та спричинили необхідність в додаткових зусиллях для організації життя.

У липні 2016 року Державне комунальне підприємство Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1, з якої просило стягнути незаконно отримані кошти в сумі 20 822,93 грн. (а.с.80-81 т.1). Свої вимоги обґрунтовувало тим, що використовуючи службове становище, ОСОБА_1 з 01 січня 2015 року до дня звільнення отримала доплати на загальну суму 6 115,58 грн., які могли виплачуватися лише при умові контрактної форми трудового договору, але дія контракту з 01 січня 2015 року припинилася. Окрім того, при звільненні їй неправомірно було нараховано п'ять посадових окладів у сумі 18 2270 грн., із яких на руки вона отримала 14 707,35 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 29 лютого 2016 року №24. За таких обставин, загальна сума незаконно отриманих ОСОБА_1 коштів складає 20 822,93 грн.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 липня 2016 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження із первісним позовом (а.с.94 а-б т.1).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року первісний позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення виконавчого комітету Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 23 лютого 2016 року №42 Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 . Визнані незаконними розпорядження голови Високопічської сільської ради Житомирського району Житомирської області Маслова А.А. від 24 лютого 2016 року №7 Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 та від 25 лютого 2016 року №9 Про внесення змін до розпорядження №7 від 24 лютого 2016 року Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 . Визнано незаконним наказ ДКП ВЖРЕП від 24 лютого 2016 року №12 Про розірвання трудових відносин з ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДКП ВЖРЕП з 26 лютого 2016 року та стягнуто з ДКП ВЖРЕП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2016 року по 07 травня 2016 року в сумі 9 228 грн. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ДКП ВЖРЕП в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині: поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДКП ВЖРЕП , змінивши формулювання звільнення згідно зі ст.240-1 КЗпП України, та - відшкодування незаконно отриманих коштів у сумі 20 822,93 грн. на користь підприємства за вимогами зустрічного позову останнього до ОСОБА_1 Зазначає, що суд першої інстанції встановив, але неправильно оцінив ту обставину, що за час керівництва ОСОБА_1 підприємство було доведено до банкрутства, що відповідно до положень ст.96 Податкового кодексу України є підставою для розірвання трудового договору з керівником. ДКП ВЖРЕП знаходиться у стані припинення, а тому суд поновив ОСОБА_1 на неіснуючу посаду в неіснуючому підприємстві. Вважає, що суд неправильно оцінив показання свідків. Також, на думку апелянта, суд ухилився від розгляду зустрічного позову. Зазначається у апеляційній скарзі й про те, що суд необґрунтовано відмовив у стягненні незаконно отриманих коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що ОСОБА_1 з 11 січня 2008 року по 25 лютого 2016 року працювала на посаді начальника ДКП ВЖРЕП (а.с.8 т.1).

Державне комунальне підприємство Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство (ідентифікаційний код юридичної особи: 30517342 та місцезнаходження: село Висока Піч) є комунальним підприємством, яке засноване Високопічською сільською радою Житомирського району Житомирської області.

Відповідно до пункту десятого частини четвертої ст.42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський , селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств , установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Натомість рішенням виконкому Високопічської сільської ради від 23 лютого 2016 року Про розірвання трудових відносин вирішено відповідно до п.5.3 контракту припинити трудові відносини між Високопічською сільською радою та ОСОБА_1. 24 лютого 2016 року (а.с.13 т.1).

Відповідно до частини третьої ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін . Сфера застосування контракту визначається законами України.

За таких обставин, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати строк його дії.

Із 2008 року контракт Високопічською сільською радою з ОСОБА_1 укладався тричі. Останній контракт був укладений 30 вересня 2014 року на термін із 01 жовтня 2014 року до 01 січня 2015 року, тобто на три місяці (а.с.6-7 т.1).

Після закінчення дії останнього контракту 01 січня 2015 року новий контракт із ОСОБА_1 не укладався, але трудові відносини після цього часу фактично тривали, оскільки остання продовжувала працювати на посаді начальника підприємства і роботодавець на той час не вимагав припинення трудових відносин із нею. Відтак, дія трудового договору із ОСОБА_1 вважається продовженою на невизначений строк в силу положень частини першої ст.39-1 КЗпП України та з 01 січня 2015 року трудовий договір з ОСОБА_1 набув характеру безстроковості.

Розпорядженням сільського голови від 24 лютого 2016 року №7 Про розірвання трудових відносин трудові відносини з ОСОБА_1 були припинені відповідно до ст.ст.23,39-1,40 КЗпП України та пункту 5.3 контракту (а.с.10 т.1).

Наступним розпорядженням сільського голови від 25 лютого 2016 року №9 Про внесення змін до розпорядження від 24 лютого 2016 року №7 Про розірвання трудових відносин внесені зміни до розпорядження сільського голови від 24 лютого 2016 року №7 шляхом викладення його у новій редакції, а саме: трудові відносини з ОСОБА_1 припинити відповідно до п.4 ч.1 ст.36 та п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, пункту 5.3 контракту та звільнити останню з займаної посади 25 лютого 2016 року (а.с.12 т.1).

У трудовій книжці ОСОБА_1 25 лютого 2016 року вчинено запис №2 про те, що остання звільнена з займаної посади за п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України (у зв'язку з закінченням терміну дії контракту) (а.с.8 т.1). Підстава внесення запису до трудової книжки - розпорядження сільського голови від 25 лютого 2016 року №9.

Разом із тим, у наказі ДКП ВЖРЕП від 24 лютого 2016 року №12 Про розірвання трудових відносин зазначається про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 відповідно до розпорядження від 24 лютого 2016 року №7, ст.ст.23,39-1,40 КЗпП України та пункту 5.3 контракту (а.с.9 т.1).

Пунктом 4 частини першої ст.36 КЗпП України врегульовано, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідно до п.2 частини першої ст.40 КЗпП України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

У разі звільнення за п.2 частини першої ст.40 КЗпП України у зв'язку із невідповідністю працівника займаній посаді, роботодавець зобов'язаний довести невідповідність працівника посаді, яку він обіймає (неналежне виконання трудових обов'язків з причин недостатньої кваліфікації, нездатність забезпечити належну дисципліну праці на підприємстві тощо).

Отже суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виконком сільської ради не уповноважений чинним законодавством звільняти з посади керівника підприємства, що належить до комунальної власності відповідної територіальної громади. Повноваження на звільнення надані сільському голові. Проте й дана посадова особа має діяти у спосіб, передбачений законом. Виходячи з факту відсутності контракту з ОСОБА_1 після 01 січня 2015 року та тлумачення частини першої ст.39-1 КЗпП України, між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.36 та п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України, хоча у розпорядженні сільського голови від 25 лютого 2016 року №9 одночасно зазначається й інша підстава припинення трудового договору - п.5.3 контракту, але положення контракту, який на момент звільнення не діяв, на спірні правовідносини не поширюється, а звільнення з ініціативи роботодавця може бути проведено лише за однією підставою. У дублюючому ж наказі по підприємству посилання на розпорядження сільського голови, у якому зазначені нечинні підстави звільнення, а доводи апеляційної скарги щодо показань свідків ґрунтуються виключно на їх переоцінці. Із огляду на вищевикладене висновки суду першої інстанції про незаконність рішення виконкому, двох розпоряджень сільського голови та наказу підприємства є обґрунтованими, а відтак ОСОБА_1 правильно поновлена на посаді судом першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на положення ст.96 Податкового кодексу України не спростовує висновків суду першої інстанції, враховуючи, що така правова підстава для припинення трудових відносин з ОСОБА_1 не була зазначена у розпорядженнях сільського голови.

Доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин положень ст.240-1 КЗпП України не грунтуються на змісті самої норми та обставинах справи.

Так, за приписами ст.240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства , установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Як убачається з рішення Високопічської сільської ради від 06 червня 2017 року №237 ДКП ВЖРЕП припиняється шляхом ліквідації (а.с.4 т.2).

Саме по собі прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі і перекладення обов'язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб'єкта, зазначеного в ст.240-1 КЗпП України. Лише якщо на день прийняття судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство вже ліквідовано, суд повинен притягти до участі в справі суб'єктів, зазначених у ст.240-1 КЗпП України.

Відповідно до частини другої ст.104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Із інформації з єдиного державного реєстру слідує, що з 07 червня 2017 року ДКП ВЖРЕП перебуває в стані припинення. Разом із тим, наразі до єдиного державного реєстру так і не внесено запису про реєстрацію припинення даної юридичної особи. За таких обставин вищевказане підприємство хоча перебуває у стані припинення, але на час прийняття судом першої інстанції рішення (05 вересня 2018 року) повної його ліквідації не відбулося , а тому й відсутні правові підстави на стадії апеляційного перегляду справи застосовувати до спірних правовідносин положення ст.240-1 КЗпП України.

Висловлювання в апеляційній скарзі про те, що суд ухилився від розгляду зустрічного позову є принаймні некоректним, приймаючи до уваги ті обставини, що суд першої інстанції об'єднав зустрічний позов у одне провадження з первісним, не залишав зустрічний позов без розгляду та не закривав провадження у цій частини спору, а відмовив у його задоволенні за безпідставністю по суті.

Відповідно до штатних розписів, затверджених у 2014-2015 роках, заробітна плата начальника підприємства складалася із посадового окладу та надбавки у розмірі 25%. Лише за штатним розписом, затвердженим 31 березня 2016 року, надбавка була скасована. Відповідач не довів належними та допустимими доказами суму 6 115,58 грн., оскільки за час роботи ОСОБА_1 на посаді начальника підприємства надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи у розмірі 25% від посадового окладу не була скасована, а відсутність контракту з 01 січня 2015 року не вплинуло на законність її отримання за наявності штатних розписів. Належними та допустимими доказами зловживання ОСОБА_1 посадовим становищем також не доведено.

Стосовно отримання грошової допомоги у розмірі п'яти посадових окладів при звільненні, які передбачалися умовами контракту, який на час звільнення ОСОБА_1 не діяв, то така грошова допомога була виплачена на підставі наказу ДКП ВЖРЕП від 29 лютого 2016 року, який ОСОБА_1 не видавала та не підписувала, оскільки останнім днем роботи ОСОБА_1 було 25 лютого 2016 року. Безпідставно набуті кошти в сумі 14 707,35 грн. не підлягають поверненню, у зв'язку із тим, що їх виплата проведена підприємством добровільно та за відсутності рахункової помилки, оскільки жодна особа, яка причетна до такої виплати, не понесла матеріальної або будь-якої іншої відповідальності. Не доведена належними та допустимими доказами й недобросовісність з боку набувача.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, то за приписами ст.375 ЦПК України рішення залишається без змін.

Разом із тим, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року підприємству відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 893,80 грн. до ухвалення Житомирським апеляційним судом судового рішення у даній справі. Приймаючи до уваги, що судове рішення постановлюється не на користь особи, яка подала апеляційну скаргу, судовий збір, сплату якого відстрочено, стягується з ДКП ВЖРЕП у дохід держави.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 вересня 2018 року - без змін.

Стягнути з Державного комунального підприємства Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство (Житомирська обл., Житомирський район, с. Висока Піч; ідентифікаційний код 30517342) в дохід держави 2 893 грн. 80 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 14 січня 2019 року.