Ухвала

від 20.09.2018 по справі 127/1780/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 127/1780/18

провадження № 51-8799 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року щодо ОСОБА_4 ,

встановив:

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2018 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 2 роки, за частиною 1 статті 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за частиною 3 статті 358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за частиною 1 статті 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 2 роки.

На підставі статті 75 КК ОСОБА_4 звільнено від призначеного основного покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 76 КК.

Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора суд апеляційної інстанції 12 червня 2018 року постановив свій вирок, яким ОСОБА_4 засуджено за частиною 3 статті 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 2 роки, за частиною 1 статті 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за частиною 3 статті 358 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за частиною 1 статті 358 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 2 роки.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що прокурор не погоджується з постановленим у кримінальному провадженні вироком апеляційного суду. Зокрема вказує, що таке рішення слід змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому в прохальній частині касаційної скарги просить виключити вказівку на призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями з вироку щодо ОСОБА_4 за частиною 3 статті 191 КК за сукупністю злочинів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувалися зі статтею 436 КПК.

Однак вказаних вимог кримінального процесуального закону прокурор не дотримався.

Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурор, окрім іншого, в обґрунтування своїх вимог вказує, що рішення про позбавлення права обіймати посади або займатись певною діяльністю має бути чітко сформульоване у судовому рішенні, однак про це не вказує прохальна частина касаційної скарги прокурора, оскільки при зміні судового рішення скаржник має чітко зазначити вимоги до суду касаційної інстанції.

Крім того, прокурор, вказуючи на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, не наводить доводів такої позиції з урахуванням норм кримінального процесуального закону та підстав для зміни судового рішення.

До того ж прокурор у мотивувальній частині касаційної скарги вказує на порушення судом апеляційної інстанції статті 55 КК. Однак не наводить доводів такої позиції, як і не вказує яких помилок допустився суд апеляційної інстанції при призначенні додаткового покарання.

Таким чином, недодержання прокурором вимог, передбачених статтею 427 КПК, є підставою для залишення його касаційної скарги без руху.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 429 цього Кодексу, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій, на вирок Апеляційного суду Вінницької області від 12 червня 2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без руху, надавши йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків з дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3