Рішення

від 07.09.2018 по справі 910/2197/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2018Справа № 910/2197/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Узинської міської ради (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності, 16/1; ідентифікаційний код: 04054990)

до Адвокатського об'єднання "Правосвідомість" (03115, м. Київ, вул. Депутатська, 23, офіс. 53; ідентифікаційний код: 38939067 )

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача: Биковець О.І. - представник, Каракой Т.В. - представник

від відповідача: Маленко О.М. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Узинська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об'єднання "Правосвідомість" про визнання недійсним Договору № 30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, укладеного між Узинською міською радою та Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що Договір № 30/11/17 від 30.11.2017 укладено в супереч вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки по-перше, в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", укладенню Договору не передувала процедура закупівлі, так як сума Договору становить 360 000,00 грн., а замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету, по-друге, Договір № 30/11/17 від 30.11.2017 поширює свою дію на два бюджетних періоди, а саме 2017 та 2018 роки, що суперечить бюджетному законодавству України. Крім того, в планах бюджетних асигнувань Узинської міської ради на 2017 р., а також на 2018 р, не передбачено видатків за Договором, що свідчить про укладення Договору без відповідних бюджетних призначень, що суперечить ст. 48 Бюджетного кодексу України. Також даний Договір не зареєстрований в органах державного казначейства, що також суперечить ст. 48 Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів №39 від 02.03.2012 р. "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України". По-третє, умовами Договору передбачена стовідсоткова попередня оплата вартості послуг, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/2197/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 р. на підставі ст. 177, 183 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/2197/18 на 30 (тридцять) днів та відкладено підготовче засідання на 08.05.2018.

02.05.2018 до загального відділу суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позов, а також відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.

08.05.2018 представником позивача через загальний відділ суду подано письмові пояснення на відзив відповідача, в яких зокрема, останній заперечує проти клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позов, а також просить суд надати йому час для подання заперечень на відзив та додаткових доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 задоволено клопотання відповідача від 02.05.2015 про поновлення процесуального строку, прийнято до розгляду документи, додані до клопотання та відкладено підготовче засідання на 29.05.2018.

Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Демидова В.О., на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду № 05-23/746 від 24.05.2018 справу № 910/2197/18 направлено на повторний автоматичний розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/2197/18, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2018 справу № 910/2197/18 прийнято до свого провадження суддею Барановим Д.О., підготовче засідання призначено на 20.06.2018.

20.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення позивача.

У підготовчому засіданні 20.06.2018 судом оголошено перерву до 08.08.2018 у порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

08.08.2018 до Господарського суду міста надійшли додаткові пояснення позивача та заперечення відповідача на додаткові пояснення позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 07.09.2018.

У судовому засіданні 07.09.2018 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов та визнати договір недійсним.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 07.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2017 між Узинською міською радою в особі міського голови ОСОБА_4 (далі - клієнт або замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість" (далі - виконавець) було укладено договір № 30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, обсяг та зміст яких визначається замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору, які є його невід'ємно частиною, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених цим договором та замовленням/ми (додатком/ами) до нього. Окрім того за умовами цього договору замовник доручає виконавцю представляти та захищати його законні права та інтереси перед будь-якими третіми особами, в тому числі перед державними органами виконавчої та/або судової влади, включаючи, але не обмежуючись цим, органами виконавчої та/або судової влади, включаючи, але не обмежуючись цим, органами внутрішніх справ, Міністерства доходів та зборів, прокуратурою, судами будь-яких юрисдикцій та/або інстанцій згідно з Законом України "Про судоустрій та статус суддів" тощо.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник зобов'язується: надавати виконавцю інформацію та документи з метою належного надання виконавцем послуг; прийняти належним чином надані виконавцем послуги шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг; надати особі (особам), визначеній (визначеним) виконавцем довіреність для представництва інтересів замовника із зазначенням обсягу повноважень, достатнього для належного надання виконавцем послуг; визначити контактну особу, відповідальну за передачу та прийом документів, інформації.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що виконавець зобов'язується: залучати до надання послуг виключно фахівців у сфері права, які мають достатній для належного надання послуг рівень теоретичних та практичних знань (набутого досвіду), а, за необхідності, фахівців у інших сферах знань (фінансистів, економістів, фахівців з питань обліку та аудиту тощо); визначити особу, відповідальну за належне виконання цього договору виконавцем; обмежити доступ персоналу та третіх осіб до інформації, що є конфіденційною, адвокатською таємницею, отриманої від замовника. Розголошення (розкриття) таким особам конфіденційної інформації, адвокатської таємниці можливе виключно з метою належного надання виконавцем послуг за цим договором та після отримання від таких осіб зобов'язання про нерозголошення конфіденційної інформації, адвокатської таємниці; не розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю та персональні дані замовника без його згоди, будь-яким третім особам, окрім тих, які залучаються до надання послуг на підставах, встановлених цим договором, та/або яким така інформація/відомості повідомляються з метою надання послуг замовнику за цим договором; негайно інформувати замовника про перешкоди для належного надання послуг; нести відповідальність за неналежне виконання цього договору в обсязі та у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством України; в строки та у спосіб, визначені цим договором, підписати, скріпити печаткою виконавця та надавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг; відмовитись від надання послуг третім особам у випадку виникнення конфлікту інтересів; одночасно з актом приймання-передачі наданих послуг надавати замовникові на його вимогу звіт про надані послуги із зазначенням змісту послуги, конкретного переліку вчинених виконавцем дій з метою надання послуг, затраченого часу щодо кожної з таких дій.

Згідно п. 4.1. договору замовник визначає зміст та обсяг бажаних послуг, усно або шліхом надання виконавцеві замовлення згідно з формою, що є додатком до цього договору. Протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання виконавцем замовлення виконавець зобов'язується письмово або електронною адресою, визначеною цим договором, повідомити замовника про згоду виконавця надати послуги на умовах, визначених замовленням. У випадку ненадання виконавцем замовнику такої згоди замовлення вважається непогодженим. В день отримання замовником від виконавця зазначеної згоди на надання послуг, визначених замовленням, замовлення вважається погодженим та є невід'ємною частиною цього договору.

Виконавець приступає до надання послуг, визначених відповідним замовленням, з моменту виконання замовником зобов'язання, визначеного п. 3.2.1. цього договору або невідкладно за усною домовленістю з виконавцем (4.2. договору).

Відповідно до п. 4.7. сторони погодили, що факт належного надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін (за наявності такої).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця, порядок та строки оплати послуг визначаються відповідним замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору. Вартість послуг виконавця сплачується замовником у валюті України "гривня".

За невиконання чи неналежне виконання стороною зобов'язань за цим договором, така сторона несе відповідальність в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (п. 7.1. договору).

Згідно п. 10.1. цей договір діє протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у випадку якщо замовник є юридичною особою або установою) цього договору.

Цей договір достроково припиняється:

а) за згодою сторін;

б) за рішенням суду;

в) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або цим договором (п. 10.3.).

Так, згідно замовлення на надання правової допомоги (юридичних послуг) до договору № 30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, зокрема п. 1 сторони погодили, надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу діяльності клієнта та узгодили ціну (вартість) щомісячно в сумі 30 000, 00 грн.

Згідно п. 4 даного замовлення, сторони дійшли взаємної згоди, що клієнт оплачує послуги виконавцю на умовах стовідсоткової передоплати їх вартості, визначеної в п. 1 цього замовлення, не пізніше ніж до закінчення поточного місяця, в якому надаються послуги в повному обсязі.

Пунктом 5 замовлення передбачено, що термін початку надання послуг за договором та за цим задоволенням - з дати підписання цього замовлення. Для умов оплати послуг сторони дійшли згоди вважати першим місяцем оплачуваних послуг є грудень 2017.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує про те, що оскільки вказаний договір суперечить ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, то він має бути визнаний недійсним з огляду на наступне.

Позивач вказує про те, що в порушення Закону України "Про публічні закупівлі" укладенню договору не передувала процедура закупівлі, не зважаючи на те, що сума договору становить 360 000, 00 грн., а замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету.

А відтак, як стверджує позивач, будь які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Також, укладений договір поширює свою дію на два бюджетних періоди, а саме, 2017 та 2018 року, що на переконання позивача суперечить бюджетному законодавству України. Разом з тим, у планах бюджетних асигнувань Узинської міської ради на 2017 та 2018 роки на передбачено видатків за спірним договором, що свідчить про укладення договору без відповідних бюджетних асигнувань.

Разом з тим, як на підставу визнання спірного договору недійсним, позивач зазначає, що договір не зареєстрований в органах державного казначейства, що також суперечить нормам Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів від 02.03.2012 № 39 "Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".

Крім того, як стверджує позивач, умовами договору передбачена стовідсоткова попередня оплата вартості послуг, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

В той час, із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позову, вказуючи що твердження позивача щодо того, що сума договору в розмірі 360 000, 00 грн. не відповідає дійсності, адже в п. 10.2. договору передбачений узгоджений сторонами порядок "автоматичної пролонгації" договору, а відтак, на переконання відповідача, строк договору, як відповідно і загальна його сума, залежить виключно від волевиявлення сторін в процесі виконання договору. Та відповідно ціна договору була прописана в замовлені та становить 30 000, 00 грн. в місяць.

Також, відповідач вказує про відсутність підстав для застосування норм Бюджетного кодексу та Наказу Міністерства фінансів від 02.03.2012 № 39 "Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" вказуючи про те, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону.

Разом з тим, відповідач зазначає про те, що Порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України, не регулює спірні відносини за договором, а договір не має відповідати положенням даного наказу, оскільки, його дія є обов'язковою для позивача, як органу місцевого самоврядування, який бере участь у бюджетному процесі та бюджетних правовідносинах, в тому числі із органами державного казначейства. На переконання відповідача, саме позивач порушив обов'язкові для нього вимоги щодо не вчинення належних дій з реєстрації договору в органах державного казначейства. Саме такі дії позивача на переконання відповідача, у розрізі спірних правовідносин за договором свідчать про недобросовісність позивача як суб'єкта господарсько-правових відносин, які виникли між сторонами.

Також, відповідач вказує про те, що позивачем у поданій позовні заяві не вказано жодної норми чинного законодавства, яка передбачає право позивача, яке порушено відповідачем.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 30/11/17 від 30.11.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, інші правочини та інші юридичні факти.

Так, статтями 202, 205 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Дослідивши вказаний договір, судом встановлено наступне.

Як про це зазначалось вище пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця, порядок та строки оплати послуг визначаються відповідним замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору. Вартість послуг виконавця сплачується замовником у валюті України "гривня".

Цей договір діє протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у випадку якщо замовник є юридичною особою або установою) цього договору (п. 10.1. договору).

В той час, відповідно до замовлення на надання правової допомоги (юридичних послуг) до договору № 30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, зокрема п. 1 сторони погодили, надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу діяльності клієнта та узгодили ціну (вартість) щомісячно в сумі 30 000, 00 грн.

Згідно п. 4 даного замовлення, сторони дійшли взаємної згоди, що клієнт оплачує послуги виконавцю на умовах стовідсоткової передоплати їх вартості, визначеної в п. 1 цього замовлення, не пізніше ніж до закінчення поточного місяця, в якому надаються послуги в повному обсязі.

Пунктом 5 замовлення передбачено, що термін початку надання послуг за договором та за цим задоволенням - з дати підписання цього замовлення. Для умов оплати послуг сторони дійшли згоди вважати першим місяцем оплачуваних послуг є грудень 2017.

Відтак, суд дійшов висновку, що укладаючи спірний договір строком саме на один рік, сторони мали усвідомлювати весь обсяг прав та обов'язків передбачених його умовами, а також погоджуються з такими умовами та відповідно строком на який укладається договір передбачали настання правових наслідків за виконання та/або невиконання покладених на сторін зобов'язань.

Крім того, погоджуючись з умовами договору сторони були обізнані, що даний договір укладається з метою настання правових наслідків, зокрема, із сторони замовника - отримання юридичних послуг, а із сторони виконавця надання таких послуг за відповідну плату.

Разом з тим, суд вказує про те, що укладаючи договір на певний період, а в даному випадку строком на один рік, сторони ж розраховували на співпрацю, зокрема, в контексті даного договору з однієї стороною надання, а відповідно з іншої - отримання таких послуг за певний період, а саме, за один рік та за відповідну плату, зокрема, як це передбачено замовленням від 30.11.2017 до договору № 30/11/17 сторони погодили, надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу діяльності клієнта та узгодили ціну (вартість) щомісячно в сумі 30 000, 00 грн. та відповідно сторони дійшли взаємної згоди, що клієнт оплачує послуги виконавцю на умовах стовідсоткової передоплати їх вартості, визначеної в п. 1 цього замовлення, не пізніше ніж до закінчення поточного місяця, в якому надаються послуги в повному обсязі.

А відтак, враховуючи, що строк дії договору один рік з дати підписання його сторонами та скріплення печатками, то відповідно й сума договору становить 360 000, 00 грн.

Таким чином, твердження відповідача стосовно того, що даний договір містить положення про місячну суму оплати, яка не перевищує 200 тис. грн. в даному випадку є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству про закупівлю, оскільки, знову ж таки суд наголошує на тому, що строк дії даного договору один рік, а загальна сума платежу за цим договором в півтора рази перевищує поріг величини суми коштів, при наявності якого проведення процедури закупівлі за державні кошти є обов'язковою.

Відтак, суд вважає обґрунтованими твердження позивача стосовно того, що укладенню спірного договору має передувати процедура закупівлі, а також, що сума договору становить 360 000, 00 грн. та у свою чергу замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету, а відтак, будь які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Відповідно п. 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України - головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів здійснюється Замовником з дотриманням вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель", керуючись вартісними межами, встановленими у ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону.

При цьому, замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування вимог ч. 2 ст. 4 Закону.

Таким чином, виходячи зі змісту ч. 1, 4 ст. 11 Закону України "Про здійснення державних закупівель" для організації та проведення процедур закупівель замовником утворюється комітет з конкурсних торгів, який, зокрема, планує проведення процедур закупівель і складає та затверджує річний план державних закупівель.

Разом з тим частиною 1 ст. 4 вказаного Закону передбачена можливість внесення змін до річного плану закупівель. При цьому форма внесення змін до річного плану державних закупівель, періодичність і характер таких змін (у тому числі зміна очікуваної вартості закупівлі) законодавством не визначені та не обмежені. Тому замовник може періодично вносити зміни до річного плану закупівель відповідно до наявного фінансування, керуючись вартісними межами бюджетних асигнувань, протягом бюджетного періоду, що становить один календарний рік.

Приписами ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України унормовано, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

А отже, суд вказує про те, що враховуючи специфіку фінансування державних підприємств та органів місцевого самоврядування, таким підприємствам та органам при укладанні договору про закупівлю необхідно обов'язково ураховувати ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України та передбачити умову виникнення платіжних зобов'язань виключно при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування).

Таким чином, при проведенні процедури закупівлі та укладанні договору про закупівлю замовником беруться зобов'язання щодо оплати частини робіт в межах доведеної суми та передбачається умова щодо оплати залишкового обсягу робіт виключно за наявності коштів згідно з кошторисом (планом використання бюджетних коштів). Після доведення кошторисів (планів використання бюджетних коштів) розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів реєструють бюджетні зобов'язання відповідно до вимог нормативно-правових актів Державної казначейської служби України.

В той час, судом встановлено, що в порушення наведених норм, замовником було порушено проведення процедури закупівель, зокрема, шляхом уникнення проведення відкритих торгів, а обмежившись при цьому, лише розміщенням 13.10.2017 оголошення в газеті "Замкова Гора" № 81-82 про конкурс на надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу для Узинської міської ради.

Разом з тим, суд вказує про те, що розміщення оголошення на проведення конкурсу не може вважатися, не є за своєю правовою суттю конкурсом (процедурою відкритих торгів), оскільки, такий вид "конкурсу", як оголошення не регламентовано жодним нормативним документом, а відтак, не можуть заміняти процедури закупівель, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".

Судом також встановлено, що у підтвердження необхідності в застосуванні електронної системи закупівель передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі" позивачем до додаткових пояснень, поданих 20.06.2018 надано листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, які у свою чергу підтверджують, той факт, що вищевказаний закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару, послуги дорівнює або перевищує 200 тис. грн.

Так, частиною 7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених законом, та укладення договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених Законом.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 4 вказаного Закону закупівля здійснюється відповідно до річного плану.

Як вказує у поданій заяві позивач, укладений договір поширює свою дію на два бюджетних періоди, а саме, 2017 та 2018 роки, що на переконання позивача суперечить бюджетному законодавству України. Разом з тим, за твердженнями позивача у планах бюджетних асигнувань Узинської міської ради на 2017 та 2018 роки на передбачено видатків за спірним договором, що свідчить про укладення договору без відповідних бюджетних асигнувань

В той час, судом встановлено, що із наданої позивачем роздруківки річних планів закупівель Узинської міської ради на 2017 рік, не вбачається запланованої закупівлі юридичних послуг, у зв'язку з чим, вищевказані твердження позивача знайшли своє підтвердження.

Таким чином, враховуючи викладені обставину, суд дійшов висновку, що Узинська міська рада взяла бюджетне зобов'язання, тобто, розмістила оголошення в газеті "Замкова Гора" № 81-82 про проведення "конкурсу" на надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу для Узинської міської ради саме протягом бюджетних періодів 2017 - 2018 років, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цих же періодів без відповідних встановлених бюджетних призначень і асигнувань на ці роки, що у свою чергу суперечить вимогам статей 22 та 23 Бюджетного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов до беззаперечного висновку, що закупівлю робіт проведено за відсутності бюджетного фінансування на ці цілі, що унеможливлює виконання укладеного договору, внаслідок чого він є завідомо не виконуваним бюджетною організацією.

Згідно частини 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Приписами частиною 4 даної статті передбачено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Видатки та кредитування місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм та заходів згідно із статтями 88 - 91 цього Кодексу (ч. 1 ст. 70 БК України).

Так, пунктом 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України унормовано, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

Що стосується тверджень відповідача щодо того, що Порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України, не регулює спірні відносини за договором, а договір не має відповідати положенням даного наказу, оскільки, його дія є обов'язковою для позивача, як органу місцевого самоврядування, який бере участь у бюджетному процесі та бюджетних правовідносинах, в тому числі із органами державного казначейства, а тому, саме позивач порушив обов'язкові для нього вимоги щодо не вчинення належних дій з реєстрації договору в органах державного казначейства.

Суд погоджується з такими твердженнями відповідача, однак, вважає за доцільне вказати наступне.

Як вбачається із наданого до позовної заяви рішення Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області від 29.09.2017 повноваження міської ради, міського голови ОСОБА_4 припинено з моменту набуття повноважень новообраними органами місцевого самоврядування, міським головою територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об'єднання.

Разом з тим, як вбачається із наданих позивачем 20.06.2018 додаткових пояснень та встановлено судом, в тому числі й за фактом службового підроблення договору про надання правової допомоги № 30/11/17, укладеного ОСОБА_4 відкрито кримінальне провадження за ч. 1. ст. 366 КК України, що також підтверджується копією витягу з ЄДР досудових розслідувань (номер кримінального провадження 42018111030000152) від 21.05.2018.

А відтак, все викладене вище свідчить про те, що укладаючи спірний договір № 30/11/17 між Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість" та Узинською міською радою від імені якої діяв міський голова ОСОБА_4, як посадова особа органу місцевого самоврядування, крім того, що ним не було даний договір зареєстровано в органах державного казначейства, та ще й погоджуючись з умовами такого договору посадова особа діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що у свою чергу й свідчить про недобросовісність суб'єкта господарсько-правових відносин - Узинської міської ради від імені якої діяв та той час міський голова ОСОБА_4

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 30/11/17 від 30.11.2017 укладений з порушенням вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим повинен бути визнаний недійсним.

Так, виходячи з системного аналізу правової природи процедури закупівлі за державні кошти та враховуючи те, що закупівля послуг за державні кошти в порядку здійснення державних закупівель належить до угод про виконання робіт, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. 203, 215 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 204 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, у розумінні статей 203, 215 Цивільного кодексу України, недійсність договору законодавець пов'язує з невідповідністю змісту договору нормам закону.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування/

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Отже, з огляду на викладене вище, та з врахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, про те, що правочин вчинений між Узинською міською радою в особі міського голови ОСОБА_4 та Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість" є завідомо не виконуваним бюджетною організацією, укладений з порушенням норм Бюджетного кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі", а отже, повинен бути визнаний недійсним.

А відтак, зважаючи на встановлені судом обставини, твердження відповідача про те, що

позивачем у поданій позовні заяві не вказано жодної норми чинного законодавства, яка передбачає право позивача, яке порушено відповідачем, не відповідають дійсності, а відтак не беруться судом до уваги.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Узинської міської ради - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір № 30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, укладений між Узинською міською радою та Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість".

3. Стягнути з Адвокатського об'єднання "Правосвідомість" (03115, м. Київ, вул. Депутатська, 23, офіс. 53; ідентифікаційний код: 38939067 ) на користь Узинської міської ради (09161, Київська область, Білоцерківський район, м. Узин, вул. Незалежності, 16/1; ідентифікаційний код: 04054990) судовий збір в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.09.2018

Суддя Д.О. Баранов