Постанова

від 14.02.2019 по справі 910/2197/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2197/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 (суддя Баранов Д.О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 (головуючий суддя: Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Дідиченко М.А.)

за позовом Узинської міської ради

до Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ"

про визнання договору недійсним,

За участю представників:

позивача - Биковець О.І., Каракой Т.В. - представники

відповідача - Маленко О.М. - керівник

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 26.02.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Узинської міської ради до Адвокатського об'єднання "Правосвідомість" про визнання недійсним Договору № 30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, укладеного між Узинською міською радою та Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість".

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 укладено всупереч вимог ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, позивач зазначав, що в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" укладенню договору не передувала процедура закупівлі, яка є обов'язковою, оскільки сума договору становить 360 000, 00 грн., а замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету.

Позивач вказував, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 поширює свою дію на два бюджетних періоди, а саме 2017 та 2018 роки, що суперечить бюджетному законодавству України, а в планах бюджетних асигнувань Узинської міської ради на 2017 та на 2018 не передбачено видатків за цим договором, що свідчить про укладення договору без відповідних бюджетних призначень всупереч ст.48 Бюджетного кодексу України.

Спірний договір не зареєстрований в органах державного казначейства, що згідно доводів позивача також суперечить ст.48 Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів №39 від 02.03.2012 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".

Позивач наголошував, що умовами договору передбачена стовідсоткова попередня оплата вартості послуг, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

3. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що твердження позивача щодо того, що сума договору в розмірі 360 000, 00 грн. не відповідає дійсності, адже в п. 10.2. договору передбачений узгоджений сторонами порядок "автоматичної пролонгації" договору, а відтак, на переконання відповідача, строк договору, як відповідно і загальна його сума, залежить виключно від волевиявлення сторін в процесі виконання договору. Та відповідно ціна договору була прописана в замовлені та становить 30 000, 00 грн. в місяць.

Також відповідач вказував на відсутність підстав для застосування норм Бюджетного кодексу та Наказу Міністерства фінансів від 02.03.2012 № 39 "Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" вказуючи про те, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону.

Разом з тим, відповідач зазначив про те, що Порядок затверджений наказом Міністерства фінансів України, не регулює спірні відносини за договором, а договір не має відповідати положенням даного наказу, оскільки, його дія є обов'язковою для позивача, як органу місцевого самоврядування, який бере участь у бюджетному процесі та бюджетних правовідносинах, в тому числі із органами державного казначейства. На переконання відповідача, саме позивач порушив обов'язкові для нього вимоги щодо не вчинення належних дій з реєстрації договору в органах державного казначейства. Саме такі дії позивача на переконання відповідача, у розрізі спірних правовідносин за договором свідчать про недобросовісність позивача як суб'єкта господарсько-правових відносин, які виникли між сторонами.

Також відповідач вказав, що позивачем у поданій позовні заяві не вказано жодної норми чинного законодавства, яка передбачає право позивача, що порушено відповідачем.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського від 13.12.2018 у справі №910/2197/18, позовні вимоги задоволено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 15.01.2019 (згідно реєстраційним штампом ВС) Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 910/2197/18 безпосередньо до Касаційного господарського суду.

6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 року у справі № 910/2197/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 14.02.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до 11.02.2019.

8. 05.02.2019 Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" подало доповнення до касаційної скарги.

Оскільки у вказаному доповненні містяться посилання на правові позиції, викладені в п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" та в постанові Верховного Суду від 294/220/14-ц від 27.06.2018, суд касаційної інстанції вважає, що вказане доповнення не є зміною касаційної скарги чи її доповненням.

Суд долучив надане доповнення до касаційної скарги до матеріалів справи.

9. 07.02.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивач направив відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 13.02.2019.

10. 13.02.2019 від позивача надійшло пояснення на доповнення до касаційної скарги.

11. У судове засідання 14.02.2019 з'явилися представники сторін. Представник відповідача підтримав касаційну скаргу. Представники позивача виклали заперечення проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

12. У касаційній скарзі Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" (скаржник, відповідач) просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 910/2197/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідач вважає, що суди попередніх інстанції не застосували ч.2 ст. 628 ЦК України, глави 63 та 68 ЦК України, ст. 180 ГК України, з аналізу яких вбачається, що договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №30/11/17 від 30.11.2017 має ознаки господарсько-правового договору та є змішаним, оскільки містить елементи договору надання послуг та договору доручення, що призвело до неправильного визначення правової природи договору, характеру спірних правовідносин та нормативно-правових актів, що підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Крім того, на думку скаржника, це призвело до неправильного визначення судами правових наслідків невчинення дій позивачем щодо забезпечення бюджетних асигнувань для виконання останнім умов договору, а також відповідальності суб'єктів у випадку порушення бюджетного законодавства, що унеможливлює застосування судами ч.1, ч.2 ст.215, ч.1 ст. 203, ч.1, ч.4, ч.5 ст. 216 ЦК України.

Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" вважає, що відсутні правові підстави для застосування для спірних правовідносин відповідних норм матеріального права, які регулюють бюджетні правовідносини, спірний договір був підписаний повноважним представником Узинської міської ради - міським головою Охріменко О.Г., після укладення договору позивачем були вчинені юридично-значимі дії на підтвердження дійсності та реальності правочину: надане та підписане замовлення до договору щодо необхідності отримання послуг за договором, отже позивач вчинив дії, що свідчать про прийняття договору до виконання.

Відповідач, посилаючись на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №908/489/17, вказує, що відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для визнання недійсним господарсько-правового договору та, як наслідок, звільнення бюджетної установи від виконання взятих на себе господарських зобов'язань.

На думку скаржника, сфера застосування Закону України "Про публічні закупівлі" обмежується колом суб'єктів-замовників, до числа яких не належить Адвокатське об'єднання, а тому норми вказаного закону є обов'язковими для позивача, як органу місцевого самоврядування, відповідальність за дотримання яких визначена ст. 38 Закону України "Про публічні закупівлі". При цьому, Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" не є замовником в розумінні п.9 ст.1 вказаного закону.

Відповідач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладення договору на 2017-2018 роки суперечить статтям 22, 23 Бюджетного кодексу України, оскільки відповідно до ст.4 Закону України "Про публічні закупівлі" позивач мав та має повноваження та можливості внесення змін до річного плану закупівель, їх затвердження та оприлюднення.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не навів жодної норми законодавства, яка б зобов'язувала Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ", як суб'єкта господарювання, перевіряти чи виконав належним чином та в повному обсязі його контрагент-суб'єкт бюджетних правовідносин свої зобов'язання, які передбачені для нього бюджетним законодавством.

У доповненні до касаційної скарги, Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" посилається на правові позиції, викладені в п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" та в постанові Верховного Суду від 294/220/14-ц від 27.06.2018, щодо "принципу належного урядування", які, на думку скаржника, не були враховані під час розгляду спору.

14. У відзиві на касаційну скаргу Узинська міська рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 910/2197/18 - без змін.

Позивач зазначає, що Закон України "Про публічні закупівлі" мав бути застосований до спірних правовідносин, оскільки замовником послуг виступає орган місцевого самоврядування, яким є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Узинська міська рада вважає, що всі доводи касаційної скарги зводяться до моменту виконання договору, оцінки наявності/відсутності бюджетних асигнувань, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції.

15. У поясненнях на доповнення до касаційної скарги позивач наголошує, що укладення спірного договору мало здійснюватися після обов'язкового проведення передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" процедур закупівель.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

16. 30.11.2017 між Узинською міською радою в особі міського голови Охріменко О.Г. (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Правосвідомість" (виконавець) був укладений договір №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) (договір, а.с. 23-25), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, обсяг та зміст яких визначається замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору, які є його невід'ємно частиною, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених цим договором та замовленням/ми (додатком/ами) до нього. Окрім того за умовами цього договору замовник доручає виконавцю представляти та захищати його законні права та інтереси перед будь-якими третіми особами, в тому числі перед державними органами виконавчої та/або судової влади, включаючи, але не обмежуючись цим, органами виконавчої та/або судової влади, включаючи, але не обмежуючись цим, органами внутрішніх справ, Міністерства доходів та зборів, прокуратурою, судами будь-яких юрисдикцій та/або інстанцій згідно з Законом України "Про судоустрій та статус суддів" тощо.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник зобов'язується: надавати виконавцю інформацію та документи з метою належного надання виконавцем послуг; прийняти належним чином надані виконавцем послуги шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг; надати особі (особам), визначеній (визначеним) виконавцем довіреність для представництва інтересів замовника із зазначенням обсягу повноважень, достатнього для належного надання виконавцем послуг; визначити контактну особу, відповідальну за передачу та прийом документів, інформації.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що виконавець зобов'язується: залучати до надання послуг виключно фахівців у сфері права, які мають достатній для належного надання послуг рівень теоретичних та практичних знань (набутого досвіду), а, за необхідності, фахівців у інших сферах знань (фінансистів, економістів, фахівців з питань обліку та аудиту тощо); визначити особу, відповідальну за належне виконання цього договору виконавцем; обмежити доступ персоналу та третіх осіб до інформації, що є конфіденційною, адвокатською таємницею, отриманої від замовника. Розголошення (розкриття) таким особам конфіденційної інформації, адвокатської таємниці можливе виключно з метою належного надання виконавцем послуг за цим договором та після отримання від таких осіб зобов'язання про нерозголошення конфіденційної інформації, адвокатської таємниці; не розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю та персональні дані замовника без його згоди, будь-яким третім особам, окрім тих, які залучаються до надання послуг на підставах, встановлених цим договором, та/або яким така інформація/відомості повідомляються з метою надання послуг замовнику за цим договором; негайно інформувати замовника про перешкоди для належного надання послуг; нести відповідальність за неналежне виконання цього договору в обсязі та у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством України; в строки та у спосіб, визначені цим договором, підписати, скріпити печаткою виконавця та надавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг; відмовитись від надання послуг третім особам у випадку виникнення конфлікту інтересів; одночасно з актом приймання-передачі наданих послуг надавати замовникові на його вимогу звіт про надані послуги із зазначенням змісту послуги, конкретного переліку вчинених виконавцем дій з метою надання послуг, затраченого часу щодо кожної з таких дій.

Згідно п. 4.1. договору замовник визначає зміст та обсяг бажаних послуг, усно або шліхом надання виконавцеві замовлення згідно з формою, що є додатком до цього договору. Протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання виконавцем замовлення виконавець зобов'язується письмово або електронною адресою, визначеною цим договором, повідомити замовника про згоду виконавця надати послуги на умовах, визначених замовленням. У випадку ненадання виконавцем замовнику такої згоди замовлення вважається непогодженим. В день отримання замовником від виконавця зазначеної згоди на надання послуг, визначених замовленням, замовлення вважається погодженим та є невід'ємною частиною цього договору.

Виконавець приступає до надання послуг, визначених відповідним замовленням, з моменту виконання замовником зобов'язання, визначеного п. 3.2.1. цього договору або невідкладно за усною домовленістю з виконавцем (4.2. договору).

Відповідно до п. 4.7. сторони погодили, що факт належного надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін (за наявності такої).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця, порядок та строки оплати послуг визначаються відповідним замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору. Вартість послуг виконавця сплачується замовником у валюті України "гривня".

За невиконання чи неналежне виконання стороною зобов'язань за цим договором, така сторона несе відповідальність в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (п.7.1. договору).

Згідно п. 10.1. цей договір діє протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у випадку якщо замовник є юридичною особою або установою) цього договору.

Цей договір достроково припиняється:

а) за згодою сторін;

б) за рішенням суду;

в) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або цим договором (п.10.3.).

17. Так, згідно п. 1 замовлення на надання правової допомоги (юридичних послуг) до договору №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 (замовлення, а.с. 26) сторони погодили вид послуг - надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу діяльності клієнта, та узгодили ціну (вартість) щомісячно в сумі 30 000, 00 грн.

Згідно п.4 замовлення сторони дійшли взаємної згоди, що клієнт оплачує послуги виконавцю на умовах стовідсоткової передоплати їх вартості, визначеної в п.1 цього замовлення, не пізніше ніж до закінчення поточного місяця, в якому надаються послуги в повному обсязі.

Пунктом 5 замовлення передбачено, що термін початку надання послуг за договором та за цим замовленням - з дати підписання цього замовлення. Для умов оплати послуг сторони дійшли згоди вважати першим місяцем оплачуваних послуг грудень 2017.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №30/11/17 від 30.11.2017 був укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим повинен бути визнаний недійсним.

VІІ. Позиція Верховного Суду

19. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України:

"1. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором."

За загальним правилом, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій (наприклад, надання телефонних каналів для зв'язку, надання електромережі для поставки електрики тощо) або здійснення певної діяльності (надання туристичних послуг).

Згідно з ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України:

"1. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя."

Зі змісту наведеної статті вбачається, що договір доручення належить до різновиду договорів про надання послуг, відтак, на нього поширюються норми глави 63 Цивільного кодексу України.

Договір доручення має двосторонній характер, оскільки кожна із сторін договору має права та виконує обов'язки, які кореспондують відповідним обов'язкам та правам другої сторони (ст. ст. 1002, 1004 - 1007 ЦК). Повірений зобов'язаний вчинити дії відповідно до змісту даного йому доручення, повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення і має право вимагати від довірителя негайного прийняття всього одержаного у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель, зі своєї сторони, має право вимагати від повіреного належного виконання дій за дорученням, надання інформації про хід їх виконання і зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане останнім у зв'язку з виконанням доручення.

Колегія суддів касаційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір та положення ст. 837 Цивільного кодексу України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

21. Відповідно до ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

"1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

9) замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків."

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі":

"1.Цей Закон застосовується:

- до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень."

22. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на позивача поширюється дія Закону України "Про публічні закупівлі".

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів та вже зазначалось вище, п. 5.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця, порядок та строки оплати послуг визначаються відповідним замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору. Вартість послуг виконавця сплачується замовником у валюті України "гривня".

Цей договір діє протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у випадку якщо замовник є юридичною особою або установою) цього договору (п. 10.1. договору).

Відповідно до замовлення на надання правової допомоги (юридичних послуг) до договору №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 в п. 1 сторони погодили надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу діяльності клієнта та узгодили ціну (вартість) щомісячно в сумі 30 000, 00 грн.

Згідно п. 4 замовлення сторони дійшли взаємної згоди, що клієнт оплачує послуги виконавцю на умовах стовідсоткової передоплати їх вартості , визначеної в п.1 цього замовлення, не пізніше ніж до закінчення поточного місяця, в якому надаються послуги в повному обсязі.

Пунктом 5 замовлення передбачено, що термін початку надання послуг за договором та за цим задоволенням - з дати підписання цього замовлення. Для умов оплати послуг сторони дійшли згоди вважати першим місяцем оплачуваних послуг є грудень 2017 .

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що наведене беззаперечно свідчить, що строк дії договору в один рік з дати підписання його сторонами та скріплення печатками (30.11.2017 по грудень 2018), а загальна ціна договору становить 360 000, 00 грн. (30 000, 00 грн. х 12 місяців).

24. Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що укладенню спірного договору мала передувати процедура закупівлі згідно Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки загальна ціна договору становить 360000,00грн., а замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету.

Однак, як вірно встановлено судами, замовником не було здійснено процедуру закупівлі щодо правовідносин сторін у справі в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі".

Розміщення 13.10.2017 оголошення в газеті "Замкова Гора" №81-82 про конкурс на надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу для Узинської міської ради не може вважатися за своїм змістом конкурсом (процедурою відкритих торгів), оскільки таке оголошення не передбачене Законом України "Про публічні закупівлі".

При цьому, забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону (ч. 7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" ).

Отже, договір №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 2, ч. 7 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі".

25. Доводи скаржника про часткове виконання відповідачем умов договору не можуть бути підставою для спростування правильності висновків судів, оскільки оспорюваний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення, а дії осіб з порушення процедури публічних закупівель шляхом їх ігнорування очевидно не відповідають легітимній меті в демократичному суспільстві, яке шляхом прийняття закону про публічні закупівлі мало мету зробити закупівлі послуг за бюджетні кошти конкурентними та прозорими, заборонивши проведення закупівель без дотримання відповідної конкурсної процедури.

26. Аналогічні правові позиції наведено у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/3104/18.

27. Посилання скаржника на порушення принципу "належного урядування" та, що скаржник не має відповідати за помилку позивача, відхиляються судом, оскільки положення Закону України "Про публічні закупівлі" є загальнодоступними, ясними та передбачуваними.

В свою чергу, відповідач є саме адвокатським об'єднанням, тобто фахівцями в галузі саме права, при чому такими, яким в силу положень ст.131-2 Конституції України належить виключна монополія на надання професійної правничої допомоги шляхом здійснення представництва іншої особи в суді , а також захисту від кримінального обвинувачення.

28. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №908/489/17 викладено такий правовий висновок:

"Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За умовами спірного договору, позивач, як замовник, прийняв на себе зобов'язання протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Нафтогазу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта (підпункт 2.3.15. пункту 2.3. договору).

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний договір не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, а відсутність бюджетних асигнувань за бюджетним зобов'язанням, яке позивач прийняв за спірним договором, не є підставою для визнання договору недійсним , оскільки між сторонами у справі на підставі спірного договору виникли не бюджетні, а майнові відносини , які відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюються актами цивільного законодавства України, а тому з огляду на положення частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором . Наведене відповідає висновку Європейського суду з прав людини, викладеному в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України".

При цьому, як встановлено судами, саме позивач проявив бездіяльність та не вчинив дій, направлених на отримання бюджетних асигнувань за зобов'язаннями, прийнятими за спірним договором . В порушення розпоряджень Запорізької обласної державної адміністрації № 309 від 02.07.2012 року та № 667 від 28.12.2012 року не підготував документи про внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків для розрахунків з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в межах здійсненого нею фінансування на добудову відповідних газопроводів.

З огляду на те, що спірний договір не суперечить вимогам чинного бюджетного законодавства, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача в касаційній скарзі про те, що відсутність бюджетних асигнувань за спірним договором є підставою для визнання його недійсним."

29. Колегія суддів касаційного суду по даній справі погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначеній постанові Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є необґрунтованими.

30. Позивач є стороною спірного договору, що прямо свідчить, що останній стосується прав та обов'язків позивача, як і обов'язку позивача зробити закупівлю послуг за бюджетні кошти за конкурентними та прозорими процедурами, що дає йому право та можливість отримати найбільш вигідну пропозицію, і які і було порушено в даному випадку.

31. Як передбачено ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

32. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №30/11/17 від 30.11.2017 був укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

33. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

34. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції - без змін.

35. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Адвокатське об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 910/2197/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 910/2197/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський