Постанова

від 13.12.2018 по справі 910/2197/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. Справа№ 910/2197/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання : Цибульський Р.М.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.12.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.09.2018 (повний текст складено 17.09.2018)

у справі №910/2197/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Узинської міської ради

до Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 Узинська міська рада (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об'єднання Правосвідомість (відповідач) про визнання недійсним договору №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, укладеного між Узинською міською радою та Адвокатським об'єднанням Правосвідомість .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 укладено всупереч вимог ст. 203 Цивільного кодексу України. Так, позивач зазначав, що в порушення вимог Закону України Про публічні закупівлі укладенню договору не передувала процедура закупівлі, яка є обов'язковою, оскільки сума договору становить 360 000, 00 грн., а замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету.

Позивач вказував, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 поширює свою дію на два бюджетних періоди, а саме 2017 та 2018 роки, що суперечить бюджетному законодавству України, а в планах бюджетних асигнувань Узинської міської ради на 2017 та на 2018 не передбачено видатків за цим договором, що свідчить про укладення договору без відповідних бюджетних призначень всупереч ст.48 Бюджетного кодексу України.

Спірний договір не зареєстрований в органах державного казначейства, що згідно доводів позивача також суперечить ст.48 Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів №39 від 02.03.2012 Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України .

Позивач наголошував, що умовами договору передбачена стовідсоткова попередня оплата вартості послуг, що суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 позовні вимоги Узинської міської ради задоволено. Визнано недійсним договір №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017, укладений між Узинською міською радою та Адвокатським об'єднанням Правосвідомість . Присуджено до стягнення з Адвокатського об'єднання Правосвідомість на користь Узинської міської ради судовий збір в розмірі 1 762, 00 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №30/11/17 від 30.11.2017 укладений з порушенням вимог Закону України Про здійснення державних закупівель та Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим повинен бути визнаний недійсним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Адвокатське об'єднання Правосвідомість звернулося до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити Узинській міській раді у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №30/11/17 від 30.11.2017 за своєю правовою суттю є змішаним та містить елементи договору надання послуг та договору доручення, про що судом першої інстанції зазначено не було.

Відповідач вважає, що визначення судом першої інстанції ціни договору в розмірі 360 000, 00 грн. є неправильним, оскільки самим договором передбачено саме щомісячний порядок оплати в розмірі 30 000, 00 грн. в місяць, безумовне право позивача відмовитись від договору в будь-який момент часу та факт реалізації вказаного права позивачем згідно листа №02-14-156 від 15.02.2018. До цього відповідач зазначає, що в п.10.2. договору передбачений узгоджений сторонами порядок автоматичної пролонгації договору, а відтак і строк договору, і загальна його сума залежить виключно від волевиявлення сторін в процесі виконання договору.

При цьому, відповідач вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що укладення договору №30/11/17 від 30.11.2017 на період 2017-2018 бюджетних років суперечить ст.ст. 22, 23 Бюджетного кодексу України.

Також, відповідач посилається на відсутність підстав для застосування норм Бюджетного кодексу України та Наказу Міністерства фінансів від 02.03.2012 №39 Про затвердження порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України , оскільки між сторонами спору відсутні саме бюджетні правовідносини. Відповідач зазначає, що особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону.

Разом з тим, відповідач зазначає про те, що Порядок від 02.03.2012 №39, затверджений наказом Міністерства фінансів України, не регулює спірні відносини за договором, а договір не має відповідати положенням даного наказу, оскільки його дія є обов'язковою тільки для позивача як органу місцевого самоврядування, який бере участь у бюджетному процесі та бюджетних правовідносинах, в тому числі із органами державного казначейства. На переконання відповідача, саме позивач порушив обов'язкові для нього вимоги щодо не вчинення належних дій з реєстрації договору в органах державного казначейства.

Відповідач вказує про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні спірного судового рішення, а позивачем у позовні заяві не вказано жодної норми чинного законодавства, яка передбачає право позивача, яке порушено відповідачем.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання Правосвідомість на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Дідиченко М.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2018 у справі №910/2197/18 апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання Правосвідомість на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 залишено без руху. Надано скаржнику час для усунення недоліків, а саме подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору в сумі 2 643, 00 грн.

19.11.2018 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Адвокатського об'єднання Правосвідомість надійшло клопотання, відповідно до якого надано суду докази сплати судового збору в розмірі 2 643, 00 грн. (платіжне доручення №49 від 16.11.2018).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №910/2197/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об'єднання Правосвідомість на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18. Розгляд апеляційної скарги Адвокатського об'єднання Правосвідомість на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 призначено на 13.12.2018.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає оскаржене судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін, а також вважає, що відповідачем не спростовано жодного висновку суду першої інстанції, викладеного в спірному судовому рішенні.

В судове засідання 13.12.2018 з'явилися представники сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2018 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити Узинській міській раді у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2018 заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 - без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.11.2017 між Узинською міською радою в особі міського голови Охріменко О.Г. (замовник) та Адвокатським об'єднанням Правосвідомість (виконавець) був укладений договір №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) (договір, а.с. 23-25), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, обсяг та зміст яких визначається замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору, які є його невід'ємно частиною, а замовник зобов'язується прийняти належним чином надані послуги та сплатити їх вартість на умовах, визначених цим договором та замовленням/ми (додатком/ами) до нього. Окрім того за умовами цього договору замовник доручає виконавцю представляти та захищати його законні права та інтереси перед будь-якими третіми особами, в тому числі перед державними органами виконавчої та/або судової влади, включаючи, але не обмежуючись цим, органами виконавчої та/або судової влади, включаючи, але не обмежуючись цим, органами внутрішніх справ, Міністерства доходів та зборів, прокуратурою, судами будь-яких юрисдикцій та/або інстанцій згідно з Законом України Про судоустрій та статус суддів тощо.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник зобов'язується: надавати виконавцю інформацію та документи з метою належного надання виконавцем послуг; прийняти належним чином надані виконавцем послуги шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг; надати особі (особам), визначеній (визначеним) виконавцем довіреність для представництва інтересів замовника із зазначенням обсягу повноважень, достатнього для належного надання виконавцем послуг; визначити контактну особу, відповідальну за передачу та прийом документів, інформації.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що виконавець зобов'язується: залучати до надання послуг виключно фахівців у сфері права, які мають достатній для належного надання послуг рівень теоретичних та практичних знань (набутого досвіду), а, за необхідності, фахівців у інших сферах знань (фінансистів, економістів, фахівців з питань обліку та аудиту тощо); визначити особу, відповідальну за належне виконання цього договору виконавцем; обмежити доступ персоналу та третіх осіб до інформації, що є конфіденційною, адвокатською таємницею, отриманої від замовника. Розголошення (розкриття) таким особам конфіденційної інформації, адвокатської таємниці можливе виключно з метою належного надання виконавцем послуг за цим договором та після отримання від таких осіб зобов'язання про нерозголошення конфіденційної інформації, адвокатської таємниці; не розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю та персональні дані замовника без його згоди, будь-яким третім особам, окрім тих, які залучаються до надання послуг на підставах, встановлених цим договором, та/або яким така інформація/відомості повідомляються з метою надання послуг замовнику за цим договором; негайно інформувати замовника про перешкоди для належного надання послуг; нести відповідальність за неналежне виконання цього договору в обсязі та у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством України; в строки та у спосіб, визначені цим договором, підписати, скріпити печаткою виконавця та надавати замовнику акти приймання-передачі наданих послуг; відмовитись від надання послуг третім особам у випадку виникнення конфлікту інтересів; одночасно з актом приймання-передачі наданих послуг надавати замовникові на його вимогу звіт про надані послуги із зазначенням змісту послуги, конкретного переліку вчинених виконавцем дій з метою надання послуг, затраченого часу щодо кожної з таких дій.

Згідно п. 4.1. договору замовник визначає зміст та обсяг бажаних послуг, усно або шліхом надання виконавцеві замовлення згідно з формою, що є додатком до цього договору. Протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання виконавцем замовлення виконавець зобов'язується письмово або електронною адресою, визначеною цим договором, повідомити замовника про згоду виконавця надати послуги на умовах, визначених замовленням. У випадку ненадання виконавцем замовнику такої згоди замовлення вважається непогодженим. В день отримання замовником від виконавця зазначеної згоди на надання послуг, визначених замовленням, замовлення вважається погодженим та є невід'ємною частиною цього договору.

Виконавець приступає до надання послуг, визначених відповідним замовленням, з моменту виконання замовником зобов'язання, визначеного п. 3.2.1. цього договору або невідкладно за усною домовленістю з виконавцем (4.2. договору).

Відповідно до п. 4.7. сторони погодили, що факт належного надання послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін (за наявності такої).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця, порядок та строки оплати послуг визначаються відповідним замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору. Вартість послуг виконавця сплачується замовником у валюті України гривня .

За невиконання чи неналежне виконання стороною зобов'язань за цим договором, така сторона несе відповідальність в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України (п.7.1. договору).

Згідно п. 10.1. цей договір діє протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у випадку якщо замовник є юридичною особою або установою) цього договору.

Цей договір достроково припиняється:

а) за згодою сторін;

б) за рішенням суду;

в) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України або цим договором (п.10.3.).

Так, згідно п. 1 замовлення на надання правової допомоги (юридичних послуг) до договору №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 (замовлення, а.с. 26) сторони погодили вид послуг - надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу діяльності клієнта, та узгодили ціну (вартість) щомісячно в сумі 30 000, 00 грн.

Згідно п.4 замовлення сторони дійшли взаємної згоди, що клієнт оплачує послуги виконавцю на умовах стовідсоткової передоплати їх вартості, визначеної в п.1 цього замовлення, не пізніше ніж до закінчення поточного місяця, в якому надаються послуги в повному обсязі.

Пунктом 5 замовлення передбачено, що термін початку надання послуг за договором та за цим замовленням - з дати підписання цього замовлення. Для умов оплати послуг сторони дійшли згоди вважати першим місяцем оплачуваних послуг грудень 2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За загальним правилом, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій (наприклад, надання телефонних каналів для зв'язку, надання електромережі для поставки електрики тощо) або здійснення певної діяльності (надання туристичних послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що договір доручення належить до різновиду договорів про надання послуг , відтак, на нього поширюються норми глави 63 Цивільного кодексу України;

Договір доручення має двосторонній характер, оскільки кожна із сторін договору має права та виконує обов'язки, які кореспондують відповідним обов'язкам та правам другої сторони (ст. ст. 1002, 1004 - 1007 ЦК). Повірений зобов'язаний вчинити дії відповідно до змісту даного йому доручення, повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення і має право вимагати від довірителя негайного прийняття всього одержаного у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель, зі своєї сторони, має право вимагати від повіреного належного виконання дій за дорученням, надання інформації про хід їх виконання і зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане останнім у зв'язку з виконанням доручення.

Колегія суддів, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір та положення ст. 837 Цивільного кодексу України, дійшла до висновку про те, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, про що вірно вказано судом першої інстанції.

Як вже зазначалось вище, п. 5.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця, порядок та строки оплати послуг визначаються відповідним замовленням/ми (додатком/ами) до цього договору. Вартість послуг виконавця сплачується замовником у валюті України гривня .

Цей договір діє протягом 1 (одного) року з дати підписання сторонами та скріплення печатками сторін (у випадку якщо замовник є юридичною особою або установою) цього договору (п. 10.1. договору).

Відповідно до замовлення на надання правової допомоги (юридичних послуг) до договору №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 в п. 1 сторони погодили надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу діяльності клієнта та узгодили ціну (вартість) щомісячно в сумі 30 000, 00 грн.

Згідно п. 4 замовлення сторони дійшли взаємної згоди, що клієнт оплачує послуги виконавцю на умовах стовідсоткової передоплати їх вартості , визначеної в п.1 цього замовлення, не пізніше ніж до закінчення поточного місяця, в якому надаються послуги в повному обсязі.

Пунктом 5 замовлення передбачено, що термін початку надання послуг за договором та за цим задоволенням - з дати підписання цього замовлення. Для умов оплати послуг сторони дійшли згоди вважати першим місяцем оплачуваних послуг є грудень 2017 .

Наведене беззаперечно свідчить, що строк дії договору в один рік з дати підписання його сторонами та скріплення печатками (30.11.2017 по грудень 2018), а загальна ціна договору становить 360 000, 00 грн. (30 000, 00 грн. х 12 місяців).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року . Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Отже, договір №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України.

Приписами ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України унормовано, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі цей Закон застосовується, зокрема, до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень , а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Отже, на позивача поширюється дія Закону України Про публічні закупівлі .

Як вже встановлено вище, загальна ціна договору становить 360 000, 00 грн. (30 000, 00 грн. х 12 місяців).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що укладенню спірного договору мала передувати процедура закупівлі згідно Закону України Про публічні закупівлі , оскільки загальна ціна договору становить 360000,00грн., а замовником послуг є орган місцевого самоврядування, який є розпорядником коштів місцевого бюджету.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, замовником не було здійснено процедуру закупівлі щодо правовідносин сторін у справі в порядку, передбаченому Законом України Про публічні закупівлі .

Розміщення 13.10.2017 оголошення в газеті Замкова Гора №81-82 про конкурс на надання юридично-консультаційних послуг та юридичного супроводу для Узинської міської ради не може вважатися за своїм змістом конкурсом (процедурою відкритих торгів), оскільки таке оголошення не передбачене Законом України Про публічні закупівлі .

До цього, підтвердженням необхідності в застосуванні електронної системи закупівель, передбаченої Законом України Про публічні закупівлі , є листи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с. 114, 125-130, 131-136).

При цьому, забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону (ч. 7 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі ).

Отже, договір №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 2, ч. 7 ст. 2 Закону України Про публічні закупівлі .

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення .

Відповідно п. 3 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України - головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Згідно частини 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Враховуючи специфіку фінансування державних підприємств та органів місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що таким підприємствам та органам при укладанні договору про закупівлю слід обов'язково враховувати ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України та передбачити умову виникнення платіжних зобов'язань виключно при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування).

Відповідно до ст. 4 Закону України Про публічні закупівлі закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

У планах бюджетних асигнувань Узинської міської ради на 2017 та 2018 роки не передбачено видатків на закупівлю юридичних послуг за спірним договором, що вбачається з наданої позивачем роздруківки річних планів закупівель Узинської міської ради на 2017 рік.(а.с. 119-124).

Наведене свідчить про укладення Договору №30/11/17 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.11.2017 за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, що суперечить ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України.

Одночасно, доводи позивача про те, що договір №30/11/17 від 30.11.2017 не зареєстрований в органах державного казначейства згідно Наказу Міністерства фінансів №39 від 02.03.2012 Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України підтверджуються матеріалами справи, доказів протилежного сторонами не подано. Однак, згідно вказаного Порядку саме на позивача покладено обов'язок з реєстрації договору №30/11/17 від 30.11.2017 в органах державного казначейства.

Частиною 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Приписами ч. 4 даної статті передбачено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

Так, пунктом 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України унормовано, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 5 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) №30/11/17 від 30.11.2017 був укладений з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі та Бюджетного кодексу України, у зв'язку з чим повинен бути визнаний недійсним, про що судом першої інстанції зроблено законний та обґрунтований висновок.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. На переконання колегії суддів, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано врахував практику Європейського суду з прав людини у рішенні у справі Серявін та інші проти України , в якому останній вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 76-79, 269, 272, 275, 276, 281, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання "ПРАВОСВІДОМІСТЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/2197/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2197/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

М.А. Дідиченко

Повний текст постанови складено 26.12.2018