Постанова

від 17.09.2018 по справі 914/2588/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа № 914/2588/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Кобзар О.

з участю представників :

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача-1 - ОСОБА_3

від відповідача-2 - не з явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області, м.Львів, вх.№ 01-05/1562/18 від 24.05.2018р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. (час проголошення об 11 год. 33 хв. в м.Львові, суддя - Синчук М.М., повний текст рішення складено 03.05.2018р.)

у справі № 914/2588/17

за позовом керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області, м.Жовква

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Агро МХП , м.Рогатин Івано-Франківської області

до відповідача-2 Мацошинської сільської ради Жовківського району Львівської області, с.Мацошин Жовківського району Львівської області

про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та звільнення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2018р. у справі № 914/2588/17 (суддя Синчук М.М.) відмовлено у задоволенні позову керівника Червоноградської місцевої прокуратури Львівської області, м.Жовква до Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Агро МХП , м.Рогатин та Мацошинської сільської ради, с.Мацошин Жовківського району про визнання недійсним рішення та звільнення земельних ділянок.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно норм ЦК України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що органом, котрий вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку являються сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, незалежно від того, чи така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту чи за межами. Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій (як от, звернення до суду з вимогою про визнання спадщини відумерлою, як це стверджує прокурор). Враховуючи викладене, а також те, що спірна земельна ділянка площею 36,3344 га знаходиться на території Мацошинської сільської ради, що не спростовано прокурором, суд прийшов до висновку, що Мацошинська сільська рада вправі була розпоряджатися спірними земельними ділянками та передавати їх в оренду відповідачу 1, а тому протилежні доводи прокурора є не обґрунтованими. Окрім того, суд першої інстанції не погодився з доводами прокурора про порушення оскаржуваним рішенням відповідача 2 прав та інтересів держави, оскільки цим рішенням в оренду було передано земельні частки паї, які не належать ні до земель державної, ні до земель комунальної власності. Єдиним аргументом, котрий би міг свідчити про порушення прав та інтересів держави та слугувати підставою для задоволення позовних вимог, це законодавче віднесення повноважень щодо такої передачі до компетенції органів державної влади, а не органів місцевого самоврядування. Однак, як встановлено в ході розгляду справи, відповідач 2 своєї компетенції щодо прийняття оскаржуваного рішення не перевищив.

Не погоджуючись з даним рішенням скаржник - заступник прокурора Львівської області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що сільською радою не визначено статус земель, переданих в оренду, жодних належних чи допустимих доказів, що це невитребувані паї чи земельні ділянки приватної форми власності під час судового розгляду не здобуто. Також, сільською радою не з ясовувався стан оформлення спадщини по вказаних земельних ділянках, а саме наявність спадкоємців, факти прийняття чи неприйняття ними спадщини, відмови від її прийняття тощо. Відтак, на думку скаржника, за відсутності вказаного, висновок суду про застосування спеціального нормативно-правового акту, який регулює відносини щодо управління земельними діялнками померлих громадян - Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової долі земельних ділянок, власники яких померли є передчасним.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2018 р. справу № 914/2588/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 року, розгляд справи було призначено на 03.07.2018 року, проте ухвалою суду від 23.06.2018 року було виправлено описку в даті ухвалі суду від 30.05.2018 року, тому вірною датою слід вважати 05.07.2018 року.

Однак 05.07.2018 року було складено повідомлення, у якому зазначено, що у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Марка Р.І., та перебуванням у відпустці члена колегії - Желіка М.Б., розгляд вищевказаної справи не відбувся з урахуванням положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 року, розгляд справи було призначено на 16.07.2018 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 16.07.2018 року № 279 справу № 914/2588/17 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Марка Р.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями судову справу № 914/2588/17 від 16.07.2018 року розпроділено головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_5.

В судове засідання 16.07.2018 року з'явилися позивач та представник від відповідача 1.

Представник від відповідача 2 в судове засідання не з'явився.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 16.07.2018р., 04.09.2018р., 11.09.2018р. розгляд апеляційної скарги відкладався на 04.09.2018р., 11.09.2018р. та 17.09.2018р.

В судове засідання 17.09.2018 року представник апелянта з'явився, вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача-1 в судове засідання 17.09.2018 року з'явився, проти вимог апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору.

Відповідач-2 явку повноважних представників в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 17.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

08.02.2017р. Мацошинською сільською радою Жовківського району Львівської області прийнято рішення №3 «Про погодження передачі земель в оренду ТОВ «Захід-Агро МХП» (надалі - Рішення №3) відповідно до пунктів 1, 4 котрого сільська рада вирішила:

- передати в оренду ТОВ «Захід-Агро МХП» не витребувані (нерозділені) паї та/або земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини, на які відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину, а також відмовились від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, згідно списку що додається, орієнтованою площею 36,3344 га терміном на 7 років, але не довше, ніж до моменту державної реєстрації права власності за спадкоємцем на таку земельну ділянку. Встановити розмір орендної плати на рівні 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- уповноважити сільського голову підписати з ТОВ «Захід-Агро МХП» відповідні договори оренди вказаних земельних ділянок.

09.02.2017р. між відповідачами укладено Договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що входять до складу спадщини (надалі - Договір оренди), відповідно до пунктів 1, 2, 3 котрого в оренду передаються земельні ділянки розміром 36,3344 га, які знаходяться на території Мацошинської сільської ради. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1 621 117,39 грн.

Відповідно до п.7 Договору оренди, він набирає чинності з дня підписання сторонами і діє протягом 7 (семи) років, але в будь-якому випадку не довше ніж до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою. У випадку звернення осіб, які є власниками не витребуваних земельних часток (паїв), або їх спадкоємців з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності дія Договору щодо конкретної ділянки, яка була передана в оренду за цим договором припиняється в момент отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку.

Вважаючи дане рішення сільської ради незаконним та прийнятим всупереч вимог закону, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Мацошинської сільської ради Жовківського району Львівської області №3 «Про погодження передачі земель в оренду ТОВ «Захід-Агро МХП» та зобов'язання звільнити земельні ділянки передані на підставі вказаного рішення.

Згідно листа Мацошинської сільської ради Жовківського району Львівської області №254 від 18.10.2017 р., повідомлено, що фізична особа ОСОБА_6, після померлої фізичної особи ОСОБА_7, прийняв спадщину та уклав договір оренди землі від 03.07.2017 р. з відповідачем 1, загальною площею 1,6468 га.

Згідно інформації Департаменту агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації за №05-240 від 02.02.2018 р., з метою уникнення конфліктних ситуацій при оформленні договорів оренди (після спливу шести місяців) на земельні ділянки, що входять до складу спадщини, спадкоємці на які є відсутніми, та які в подальшому можуть бути визнані відумерлою спадщиною, департаментом агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації спільно з Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області розроблено проект рішення для органу місцевого самоврядування «Про оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власники яких померли, а спадкоємці за законом чи заповітом не прийняли спадщину» , проекти рішення надіслати головам селищних, сільських та міських рад для використання в роботі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що в оренду відповідачу-1 було передано земельні ділянки (паї), які не успадковано спадкоємцями померлих громадян.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , Законом України «Про оренду землі» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з статтею 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Водночас, за змістом статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є майно (а згідно ст.190 ЦК України майном являється не лише річ, але і майнові права на неї), яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

Згідно ч.5 ст.4 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного рішення), орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною.

Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки (ч.6 ст.19 ЗУ «Про оренду землі» ).

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що з наведених приписів ЦК України та ЗУ «Про оренду землі» вбачається, що органом, котрий вправі передавати в оренду земельні ділянки (в т.ч. невитребувані земельні частки) померлих громадян до моменту прийняття спадкоємцями спадщини, або визнання її відумерлою в судовому порядку являються сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки, незалежно від того, чи така земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту чи за межами. Відповідні сільська, селищна, міська рада являються управителем спадщини в силу імперативних положень закону і для реалізації їхніх повноважень щодо передачі в оренду земельних ділянок від них не вимагається вчинення будь-яких інших дій.

Однак колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, оскільки, передаючи в оренду невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 36,3344 га, які знаходяться на території Мацошинської сільської ради Жовківського району Львівської області, сільська рада не визначила статус даних земель, переданих в оренду.

Окрім того, колегія суддів зазначає про те, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції залишив поза увагою факт не зясування стану оформлення спадщини по вищенаведених ділянках, а саме: наявність спадкоємців, факт неприйняття такої спадщини, відмови від її прийняття, тощо.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведенного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. При цьому, ч. 2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Отже, орган місцевого самоврядування не має права розпоряджатися земельною ділянкою, яка хоча і знаходиться в адміністративних межах відповідної ради, проте розташована поза межами населеного пункту. Крім того, це положення стосується нерозподілених , не витребуваних земельних ділянок.

У відповідності до п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004р. №122 лише нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Таким чином, з наведеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Проте, слід звернути увагу, що у зазначених положеннях йдеться про право сільських, селищних чи міських рад розпоряджатися нерозподіленими (не витребуваними) земельними частками (паями). Однак, у даному випадку Мацошинська сільська рада надала в користування земельні ділянки, які є розподілені (витребувані), власники яких померли, а спадкоємці за законом чи заповітом відсутні чи не прийняли спадщину.

Згідно ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1283 ЦК України, охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пункту, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою (ст. 1285 ЦКУ).

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку що рішення Мацошинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 08.02.2017 р. № 3 «Про погодження передачі земель в оренду ТОВ Захід-Агро МХП прийняте всупереч вимогам чинного законодавства без проведення процедури визнання спадщини відумерлою в порядку ст.1277 ЦК України.

Передані згідно оспорюваного рішення Мацошинської сільської ради земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, що підтверджується, в тому числі, поясненнями Мацошинської сільської ради № 267 від 12.09.2018р., згідно яких вбачається, що земельні ділянки, які є предметом договору, знаходяться за межами населеного пункту на території Мацошинської сільської ради. (вх. № 01-04/5270/18 від 17.09.2018 року ).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у даному випадку повноваження щодо передачі в оренду (в користування) земельних ділянок (паїв померлих громадян), які знаходяться за межами населеного пункту с.Мацошин, відноситься до компетенції Мацошинської сільської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову. Вказаний принцип закріплено у ст. 16 ЦК України та статті 1 ГПК України, які передбачають, що кожна особа має право на захист свого порушеного права чи охоронюваних законом інтересу.

Ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції щодо неправомірності звернення прокурора з даним позовом, оскільки статтями 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Підставою представництва прокурором інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Ч.ч. 1, 2 статті 29 ГПК України передбачено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Підставою звернення з позовом стало порушення відповідачем-2 вимог чинного законодавства, оскільки за твердженням прокурора, сільською радою було перевищено повноваження під час прийняття спірного рішення.

Враховуючи те, що ст. 15 ЦК України, обумовлює можливість захисту не лише цивільних прав, а й інтересів, прокурор підставо звернувся із позовом в цивільних інтересах, адже орган місцевого самоврядування має цивільний інтерес щодо відумерлого майна, не залежно від того, чи на даний час таке майно визнано відумерлим, чи може бути визнаним таким у майбутньому. Виходячи з норм законодавства, державним інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захисту суспільних інтересів загалом, права власності на землю . В даному випадку інтерес держави полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.18 р. у справі № 914/2588/17 винесено за неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, що є підставою згідно ст. 277 ГПК України для його скасування .

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на відповідачів 1,2 в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 275, 277, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області, м. Львів вх.№ 01-05/1562/18 від 24.05.2018 року - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2018 року у справі № 914/2588/17 - скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним рішення № 3 Мацошинської сільської ради Жовківського району Львівської області від 08.02.2017 року ,,Про погодження передачі земель в оренду Мацошинською сільською радою ТОВ Захід-Агро МХП .

5. Зобов'язати ТОВ Захід-Агро МХП звільнити одержані за договором оренди від 09.02.2017 року земельні ділянки загальною площею 36,3344 га, що знаходяться на території Мацошинської сільської ради за межами населеного пункту.

6. Стягнути з Мацошинської сільської ради (80386, Львівська область, Жовківський район, с.Мацошин, код ЄДРПОУ 23966917) на користь прокуратури Львівської області (пр. Шевченка,18/19, м.Львів,79005) - 1600,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Агро МХП (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м.Рогатин, вул.Шашкевича, 20а, код ЄДРПОУ 37042858) на користь прокуратури Львівської області (пр. Шевченка,18/19, м.Львів, 79005) - 1600,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

8. Стягнути з Мацошинської сільської ради (80386, Львівська область, Жовківський район, с.Мацошин, код ЄДРПОУ 23966917) на користь прокуратури Львівської області (пр. Шевченка,18/19, м.Львів, 79005) - 2400,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Захід-Агро МХП (77000, Івано-Франківська область, Рогатинський район, м.Рогатин, вул.Шашкевича, 20а, код ЄДРПОУ 37042858) на користь прокуратури Львівської області (пр. Шевченка,18/19, м.Львів, 79005) - 2400,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

10. Доручити видачу наказів Господарському суду Львівської області.

10. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 21 вересня 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Данко Л.С.

суддя Желік М.Б.