Постанова

від 24.09.2018 по справі 922/395/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа № 922/395/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

секретар судового засідання Бєлкіна О.М.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№37юр від 04.06.2018 копія у справі)

відповідача - ОСОБА_2 (договір від 02.04.2018, ордер ДН№006219 від 16.04.2018), ОСОБА_3С.(ордер ДН№006239 від 02.04.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (вх.№1508Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2018 у справі №922/395/18 (суддя Калініченко Н.В., повний текст рішення складено 06.07.2018)

за позовом Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» , м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд-Харків» , м. Харків

про розірвання договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд-Харків" про розірвання договору №64х/10-УКС від 17.03.2011, укладеного між позивачем та відповідачем; та про зобов'язання ТОВ "Градо" звільнити земельну ділянку, за адресою: м. Харків, вул. Челюскінців, площею 0,4528 га, що належить на праві постійного користування позивачу, державний акт на право постійного користування Серія ЯЯ№319514 від майна та повернути її позивачеві за актом приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. №8495 від 30.03.2018), відповідно до якої позивач просить суд: зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку, за адресою: м. Харків, вул. Челюскінців, площею 0,4528 га, що належить на праві постійного користування позивачу, державний акт на право постійного користування Серія ЯЯ№319514 від майна та повернути її позивачеві за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2018 по справі №922/395/18 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2018 по справі №922/395/18 повністю, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДП Харківський машинобудівний завод ФЕД задовольнити в повному обсязі. Позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, і його було прийнято при неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що за умовами спірного договору №64х/10-УКС від 17.03.2011 відповідач прийняв на себе зобов'язання не тільки інвестора та замовника по будівництва об'єкта, а і підрядника, отже в цьому випадку істотними умовами договору є в тому числі строк будівництва, введення в експлуатацію збудованого об'єкта та отримання сторонами права власності на цей об'єкт. Отже, оскільки законодавець визначає наведені умови договору істотними, то інтерес, на яки розраховував замовник, полягав саме в отриманні прав на частку об'єкта будівництва в строк, визначений в договорі №64х/10-УКС від 17.03.2011, тобто не пізніше 31.12.2012, а з урахуванням додаткової угоди №1 від 28.12.2012 - не пізніше 31.12.2016. Тобто, на думку позивача, висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням правил оцінки доказів, визначених ст. 86 ГПК України.

26.07.2018 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №922/395/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Сіверін В.І.; суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» та надано відповідачу строк до 13.08.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів заявнику апеляційної скарги.

13.08.2018 до апеляційного господарського суду від відповідача ТОВ «Інтертрейд-Харків» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, винесеним з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи той факт, що роботи по будівництву об'єкта виконані на 60%, порушення відповідачем строків виконання зобов'язань по будівництву об'єкта не свідчить про завдання позивачеві шкоди, оскільки самим позивачем не доведено наявність істотного порушення з боку відповідача внаслідок якого позивачеві завдано шкоду, через яку останній значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 розгляд апеляційної скарги ДП ХМЗ ФЕД було призначено до розгляду на 11.09.2018 на об 11:30.

06.09.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача - ТОВ «Інтертрейд-Харків» надійшла заява про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення участі повноважного представника в судовому засіданні, в зв'язку з перебуванням за кордоном.

Від позивача Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (від 10.09.2018), в зв'язку із зайнятістю повноважного представника позивача (адвоката) в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 клопотання сторін щодо відкладення було задоволення та перенесено розгляд апеляційної скарги на 24.09.2018 о 12:30 год.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 17.03.2011 між ДП Харківський машинобудівний завод ФЕД (замовник, позивач по справі) та ТОВ Інтертрейд-Харків (інвестор, відповідач по справі) було укладено договір №64х/10-УКС про дольову участь в будівництві житлового будинку №1-а по вул. Челюскінцев.

За умовами предмету договору, які визначені в 1-му розділі спірного договору, замовник зобов'язується здійснити всі необхідні дії для будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомості (житловий будинок №1-а, розташований по вул. Челюскінцев в житловому кварталі заводу "ФЕД" на вул. Матюшенко в місті Харкові) та передати об'єкт інвестору в строк встановлений договором, а інвестор зобов'язаний інвестувати будівництво в строк та на умовах встановлених договором (п. 1.1).

Під інвестуванням в даному договору слід розуміти фактичне виконання інвестором функцій замовника, інвестора та генерального підрядника будівництва об'єкта, в тому числі: фінансування будівництва об'єкта; розробка та погодження проекту будівництва; виконання будівельно-монтажних, будівельно-оздоблювальних, інженерних та інших видів будівельних робіт; надання необхідних витратних матеріалів, обладнання та інші ТМЦ, які використовуються під час виконання будівельно-монтажних робіт; розробити графік виконання будівельних робіт та виконати всі інші необхідні дії при умові, що ці дії здійснюються за рахунок інвестора та направлені на будівництво об'єкта, прийняття його в експлуатацію; виконати обов'язки замовника по отриманню вихідних даних, технічних умов та т.д. в тому числі сплачувати їх вартість; виконання інших дій, необхідних для будівництва об'єкта, від свого імені та на підставі довіреностей замовника (п. 1.2).

З моменту укладення даного договору сторони отримують майнові права на об'єкт в частинах встановлених наступним чином: замовнику - 10% від загальної площі квартир; квартири з числа усіх, побудованих в житловому будинку (конкретні номера квартир), які підлягають передачі замовнику, встановлюються додатковими угодами сторін та оформлюються письмово. Інвестору - всі інші приміщення об'єкта, за виключенням тих, які вказані в п.п. 1.3 договору (п. 1.3).

По закінченню будівництва, в момент прийняття об'єкта в експлуатацію, у власність інвестора переходить площа об'єкта, визначена в п. 1.3.2 даного договору, а у власність замовника - площа, визначена в п. 1.3.1 даного договору. Під моментом прийняття об'єкта в експлуатацію в договорі розуміється день затвердження відповідними органами (ГАСК) акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта (п.1.4).

Інвестор зобов'язується здійснити інвестування та здачу об'єкта в експлуатацію в строк не пізніше 31.12.2016 (п. 1.5 в редакції додаткової угоди №1 від 28.12.2012).

Підписав даний договір, замовник дає свою згоду на залучення інвестором у випадку необхідності кредитних коштів за програмою, погодженою державною іпотечною установою, а також на передання в заставу державній іпотечній установі майнових прав, які належать інвестору (п. 1.7 договору).

В розділі 2-му договору сторони визначились щодо суми інвестування по договору та ціни. Так, сума інвестування за договором складається із суми необхідної для будівництва об'єкта та здачі його в експлуатацію та підтверджується в акті приймання-передачі об'єкта. Зміна суми інвестування оформлюється додатковою угодою та не впливає на розмір долі сторін по договору.

Права та обов'язки за умовами договору сторони закріпили в 3-му розділі. Так, до прав замовника відносяться право здійснювати в будь-який час, не втручаючись в господарську діяльність інвестора, технічний нагляд, контроль над виконанням, якістю, вартістю та об'ємами виконання будівельних робіт. Можливість перевірки в будь-який зручний час стан та якість виконання будівництва об'єкту. Доручати виконання функцій замовника інвестору. На будь-якому етапі будівництва об'єкта розпорядитися належною йому часткою об'єкта. Ініціювати внесення змін в договір. Після здачі об'єкта в експлуатацію отримати площі, визначені в п. 1.3.1 даного договору (п. 3.1).

В обов'язках замовника передбачене зобов'язання до початку будівництва об'єкта видати інвестору безвідкличні довіреності, необхідні для: виконання вимог ділової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, визначеними вихідними даними в порядку, передбаченою ст. 27 Закону України "Про планування і забудови територій" виконання дій необхідних для розроблення та затвердження проектної документації будівництва об'єкта в порядку, встановленому діючим законодавством України; здійснювати дії, необхідні для отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт в інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю та отримати такий дозвіл; виконання всього переліку дій, необхідних для будівництва об'єкта та введення в експлуатацію; здійснення дії, необхідних для прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, передбаченого Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівельних об'єктів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.029.2004; виконання інвестором дій, необхідних для закінчення будівництва об'єкта та прийняття в експлуатацію; виконання інвестором функцій замовника будівництва (забудовника) передається по договору доручення (п. 3.2.).

Права інвестора, зокрема, виконувати функції замовника по будівництву об'єкта на підставі окремо укладеного договору доручення. Зупиняти будівництво об'єкта у випадку невиконання замовником своїх зобов'язань по договору які призвели до ускладнень або неможливості ведення інвестором будівництва об'єкта (п. 3.3).

Прийом-передача об'єкту повинна здійснюватись у відповідності до 5-го розділу договору. Так, після отримання від інвестора письмового повідомлення про готовність до здачі об'єкта, сторони не пізніше 5 днів з моменту отримання такого повідомлення здійснюють прийняття даного об'єкта, за результатами якого складається акт (п. 4.1).

Внесення змін до договору або розірвання допускається тільки по взаємній згоді сторін. Внесення змін оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору . Сторона договору, яка вважає необхідним внесення змін в договір або розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка отримала пропозицію про внесення змін до договору або його розірвання, в двадцятиденний строк повідомляє другій стороні про своє рішення (розділ 8 договору).

За порушення термінів виконання зобов'язань по договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення. За невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по договору, винна сторона зобов'язана сплатити другій стороні штраф у розмірі 0,1% від вартості договору (п.п. 9.4, 9.5).

Згідно п. 12.5 договору, договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та є діючим до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

12.05.2011 інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області було надано лист позивачу, відповідно до якого вбачається, що ступінь готовності незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Челюскінців, 1 у м. Харкові станом на 12.05.2011 складає орієнтовно 58%.

04.04.2016 відповідач ТОВ Інтертрейд-Харків направлено на адресу позивача лист, відповідно до якого повідомив замовника, що в зв'язку з тяжким фінансовим становищем відповідач планує провести закінчення будівництва по вул. Челюскінців 1-а в листопаді 2020 року, по вул. Челюскінців (об'єкт) - вересень 2022 року.

В свою чергу, позивач ДП ХМЗ ФЕД направив на адресу відповідача пропозицію (№262-14/25 від 04.10.2017) щодо розірвання договору №64х/10-УКС від 17.03.2011, яка отримана представником відповідач 27.10.2017 (поштове повідомлення на ар.с. 15).

Відповідь на вказану пропозицію позивача в матеріалах справи відсутня.

З огляду на те, що відповідач свої зобов'язання щодо побудови об'єкту та здачі його в експлуатацію, з передачею у власність позивачу частини житлових приміщень, не виконав, чим порушив основні умови спірного договору, позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду Харківської області із позовною заявою про розірвання вказаного договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд в оскаржуваному рішенні виходив з того, що підстави для розірвання спірного договору в даному випадку відсутні, з огляду на те, що роботи по будівництву об'єкта виконані на 60%, а порушення відповідачем строків виконання зобов'язань по будівництву об'єкта не свідчить про завдання позивачеві шкоди, оскільки самим позивачем не доведено наявність істотного порушення з боку відповідача внаслідок якого позивачеві завдано шкоду, через яку останній значною мірою позбавився того, на що розраховував.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з договору підряду.

Частиною 1 статті 317 Господарського кодексу України передбачено, що будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Підстави зміни або розірвання договору унормовані статтею 651 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладанні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прями збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результат договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упушеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотним різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.03.2013 по справі №6-75цс-13.

Як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач, в обґрунтування наявності підстав для розірвання спірного договору, посилається на наявність істотного порушення свого обов'язку щодо своєчасного фінансування та будівництва об'єкта.

Проте, як вже зазначалось, для застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України необхідно встановити наявність істотного порушення стороною договору, внаслідок якого (порушення) другій стороні завдано шкоду і через яку остання значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

В даному випадку, позивач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довів наявність такої необхідної обставини для вирішення питання наявності правових підстав для розірвання договору, як завдання шкоди, з огляду на що, суд позбавлений встановити відповідне співвідношення.

Також слід зазначити, що твердження заявника апеляційної скарги про те, що за весь час дії договору відповідач жодного разу не інформував позивача про хід виконання зобов'язань та про причини й умови допущених порушень, спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки позивачем додана додаткова угода до спірного договору №1 від 17.03.2011, якою сторонами було продовжено строки виконання інвестування і введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту. Крім того, як вже зазначалось, відповідач листом від 04.04.2016 повідомляв позивача про тяжкий фінансовий стан та пропонував продовження строків будівництва до листопаду 2020 - вересня 2022 року. Тобто, зазначені документи свідчать про те, що позивач був обізнаним щодо неможливості своєчасного виконання умов договору.

Крім того, з метою залучення грошових коштів на будівництво багатоповерхового будинку за адресою вул. Челюскінців, №1-а у м. Харкові станом на 19.03.2018, відповідач ТОВ Інтертрейд-харків уклав з фізичними особами 68 договорів про участь у будівництві та з юридичними особами 22 договори про участь у будівництві, що підтверджується відповідною довідкою №2/03/18 від 19.03.2018.

Таким чином, враховуючи той факт, що роботи по будівництву об'єкта виконані на 60%, порушення відповідачем строків виконання зобов'язань по будівництву об'єкта не свідчить про завдання позивачеві шкоди, оскільки самим позивачем не доведено наявність істотного порушення з боку відповідача внаслідок якого (порушення) позивачеві завдано шкоду, через яку останній значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в частині розірвання договору № 64х/10-УКС від 17.03.2011, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку та повернути її позивачеві за актом приймання-передачі, оскільки останні мають похідний характер від первісної вимоги про розірвання договору, в задоволенні якої судом відмовлено позивачу, задоволенню не підлягають. Отже, суд відмовляє в цій частині позову через необґрунтованість.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2018 у справі №922/395/18 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2018 у справі №922/395/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.09.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.