Постанова

від 20.11.2018 по справі 922/395/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 922/395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.

секретар судового засідання: Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Ковальова Л.В.,

відповідачів - Залеська А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 (судді: Істоміна О.А., Сіверін В. І., Тихий П.В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2018 (суддя Калініченко Н.В.) у справі № 922/395/18

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд-Харків"

про розірвання договору,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У лютому 2018 року Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі - ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейд-Харків" (далі - ТОВ "Інтертрейд-Харків") про розірвання договору від 17.03.2011 № 64х/10-УКС, укладеного між сторонами, і зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Градо" (далі - ТОВ "Градо") звільнити від майна земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Челюскінців, загальною площею 0,4528 га і повернути цю земельну ділянку позивачеві за актом приймання-передачі.

1.2. Позовну заяву із посиланням, зокрема, на положення статей 16, 611, 612, 615, 651, 653 Цивільного кодексу України обґрунтовано невиконанням відповідачем у визначені договором строки своїх зобов'язань щодо побудови об'єкта, здачі його в експлуатацію та передачі позивачеві у власність частини житлових приміщень.

Позивач наголосив, що у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань направив йому пропозицію про припинення правовідносин. Відповіді позивач не отримав.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Інтертрейд-Харків" просило відмовити у її задоволенні, наголошуючи на недоведеності вимог позивача, повідомленні відповідачем про скрутне фінансове становище і наданні пропозиції продовжити строки будівництва до листопада 2020 року - вересня 2022 року, а також на тому, що укладення договорів з іншими особами для залучення коштів, свідчить про можливе порушення їх прав у разі задоволення вимог позивача.

Крім того, ТОВ "Інтертрейд-Харків" щодо вимоги позивача про звільнення ТОВ "Градо" земельної ділянки та повернення її позивачеві за актом приймання-передачі акцентує, що ТОВ "Градо" не є стороною у справі, а позивачем не надано жодного документа на підтвердження правового зв'язку між ТОВ "Градо" та учасниками справи.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2018, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що ураховуючи факт виконання робіт з будівництва об'єкта на 60 %, порушення відповідачем строків виконання зобов'язань із будівництва об'єкта не свідчить про завдання позивачеві шкоди, оскільки самим позивачем не доведено наявності істотного порушення з боку відповідача внаслідок якого (порушення) позивачеві завдано шкоди, через яку ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" значною мірою позбавлено того, на що розраховувало при укладенні договору, дійшли висновку про недоведеність позивачем його вимог про розірвання договору, а також про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку та повернути її позивачеві за актом приймання-передачі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2018 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 та задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи викладені у касаційній скарзі доводи тим, що суди правильно встановили обставини справи, проте дійшли хибних висновків та неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що за договором від 17.03.2011 № 64х/10-УКС відповідач прийняв на себе зобов'язання не тільки інвестора та замовника з будівництва об'єкта, а і підрядника, отже у цьому випадку істотними умовами договору є, у тому числі, строк будівництва, введення в експлуатацію збудованого об'єкта та отримання сторонами права власності на цей об'єкт. Оскільки законодавець визначає наведені умови договору істотними, інтерес, на який розраховував замовник, полягав саме в отриманні права на частку об'єкта будівництва у строк, визначений договором (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2012), а саме не пізніше 31.12.2016.

Скаржник вважає, що суди не взяли до уваги, що у цьому випадку є обґрунтовані підстави вважати неможливим отримання позивачем результату виконання договору, а недотримання відповідачем строків будівництва призводтть до втрати (упущення) вигоди, що пов'язано, зокрема, із неможливістю використання земельної ділянки за призначенням, за яку позивач протягом дії договору сплачує земельний податок. Отже, наявні підстави для розірвання договору згідно з положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Крім того, скаржник акцентує, що суди не застосували вимоги частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України, оскільки у спірних правовідносинах неможливе застосування положень частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України без застосування спеціальної норми - частини 2 статті 852 цього Кодексу.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, 17.03.2011 між ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (замовник) і ТОВ "Інтертрейд-Харків" (інвестор) укладено договір № 64х/10-УКС про дольову участь у будівництві житлового будинку № 1-а по вул. Челюскінцев (далі - договір).

У розділі І договору визначено його предмет і передбачено, що замовник зобов'язується здійснити усі необхідні дії для будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомості (житловий будинок № 1-а), розташований по вул. Челюскінців у житловому кварталі заводу "ФЕД" на вул. Матюшенко в місті Харкові) і передати об'єкт інвестору у строк, встановлений договором, а інвестор зобов'язаний інвестувати будівництво у строк та на умовах, встановлених договором (пункт 1.1 договору).

Під інвестуванням у цьому договору мається на увазі фактичне виконання інвестором функцій замовника, інвестора та генерального підрядника будівництва об'єкта, у тому числі: фінансування будівництва об'єкта; розробка та погодження проекту будівництва; виконання будівельно-монтажних, будівельно-оздоблювальних, інженерних та інших видів будівельних робіт; надання необхідних витратних матеріалів, обладнання та інших товарно-матеріальних цінностей, які використовуються під час виконання будівельно-монтажних робіт; розробка графіка виконання будівельних робіт і виконання інших необхідних дій за умови, що ці дії здійснюються за рахунок інвестора та спрямовані на будівництво об'єкта, прийняття його в експлуатацію; виконання обов'язків замовника з отримання вихідних даних, технічних умов, у тому числі сплати їх вартості; виконання інших дій, необхідних для будівництва об'єкта, від свого імені та на підставі довіреностей замовника (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору з моменту його укладення сторони отримують майнові права на об'єкт у частинах встановлених таким чином: замовнику згідно з підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 договору - 10 % від загальної площі квартир; квартири з числа усіх побудованих у житловому будинку (конкретні номера квартир), які підлягають передачі замовникові, встановлюються додатковими угодами сторін та оформлюються письмово. Інвестору згідно з підпунктом 1.3.2 пункту 1.3 договору - всі інші приміщення об'єкта, за винятком зазначених у цьому пункті договору.

Відповідно до пункту 1.4 договору після закінчення будівництва у момент прийняття об'єкта в експлуатацію у власність інвестора переходить площа об'єкта, визначена у пункті 1.3.2 договору, а у власність замовника - площа, визначена у пункті 1.3.1 цього договору. Моментом прийняття об'єкта в експлуатацію у договорі є день затвердження відповідними органами (ГАСК) акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта.

Інвестор зобов'язується здійснити інвестування та здачу об'єкта в експлуатацію у строк не пізніше 31.12.2016 (пункт 1.5 у редакції додаткової угоди від 28.12.2012 № 1 до договору).

4.3. Суди установили, що 04.04.2016 ТОВ "Інтертрейд-Харків" направило позивачеві лист із повідомленням, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідач планує завершити будівництво у листопаді 2020 року - вересні 2022 року.

У свою чергу ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" направило відповідачеві пропозицію (від 04.10.2017 № 262-14/25) про розірвання договору, на яку відповіді не отримало.

Згідно з розділом 8 договору внесення змін до договору або його розірвання допускаються тільки за взаємною згодою сторін. Внесення змін оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору. Сторона договору, яка вважає за необхідне внести зміни до договору або розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні. Сторона договору, яка отримала пропозицію про внесення змін до договору або його розірвання, у двадцятиденний строк повідомляє другій стороні про своє рішення.

4.4. Предметом позову у справі є, зокрема, вимога ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" про розірвання договору від 17.03.2011 № 64х/10-УКС, укладеного між сторонами, на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку із невиконанням відповідачем у визначені договором строки зобов'язань щодо побудови об'єкта, здачі його в експлуатацію та передачі позивачеві у власність частини житлових приміщень.

4.5. Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому за змістом статті 651 Цивільного кодексу України однією із підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

4.6. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, установив, що роботи з будівництва об'єкта виконано на 60 %, а порушення відповідачем строків виконання зобов'язань з будівництва об'єкта не свідчить про завдання позивачеві шкоди, оскільки самим позивачем не доведено наявності істотного порушення з боку відповідача, внаслідок якого ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" завдано шкоди, через яку позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував.

4.7. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

4.8. Ураховуючи положення чинного законодавства та установлені судами обставини щодо недоведеності позивачем наявності істотного порушення з боку відповідача, внаслідок якого ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" завдано шкоди, через яку позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував, а отже і наявності правових підстав для розірвання договору у судовому порядку на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

4.9. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання ТОВ "Градо" звільнити від майна земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Челюскінців, загальною площею 0,4528 га та повернути цю земельну ділянку позивачеві за актом приймання-передачі, суди дійшли висновку, що оскільки зазначені вимоги є похідними, а у задоволенні вимоги про розірвання договору відмовлено, вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку є необґрунтованою.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" заявлено вимогу про зобов'язання ТОВ "Градо" повернути земельну ділянку, на той час як відповідачем у справі є ТОВ "Інтертрейд-Харків".

4.10. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" на неможливість застосування положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України без урахування спеціальної норми - частини 2 статті 852 цього Кодексу, яка регулює право вимагати розірвання договору підряду, колегія суддів не бере до уваги з огляду на таке.

Частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України передбачено право замовника вимагати розірвання договору та відшкодування збитків за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків.

Водночас позивачем не доведено наявності у роботі таких істотних відступів від умов договору або істотних недоліків, за наявності яких можливе розірвання договору, а суди, у свою чергу, установили, що позивач не довів наявності істотного порушення з боку відповідача, внаслідок якого (порушення) позивачеві завдано шкоду, через яку ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" значною мірою позбавилося того, на що розраховував при укладенні договору.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами обставини, зокрема щодо недоведеності позивачем наявності підстав для задоволення його позовних вимог, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 і рішення Господарського суду Харківської області від 27.06.2018 у справі № 922/395/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак