Постанова

від 24.09.2018 по справі 916/375/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/375/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів : Таран С.В., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від Одеської міської ради - ОСОБА_1, довіреність № 44/вих-мр, від 20.02.2018;

від ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради - ОСОБА_3, довіреність № 01-36/24 від 12.07.2018;

від ПП Керамік - адвокат ОСОБА_4, договір про надання правничої допомоги № 138/18 від 22.06.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства Керамік

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018

суддя Степанова Л.В.

час та місце ухвалення рішення: 14:17 год., м. Одеса

повний текст складено 31.07.2018.

по справі № 916/375/18

за позовом Одеської міської ради

до відповідача ОСОБА_5 підприємства Керамік

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 268247,26грн.

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_5 підприємства Керамік заборгованості у 268247,26 грн. у тому числі 227115,57 грн. заборгованості з орендної плати, 14285,49 грн. інфляційного збільшення, 3423,59грн. 3% річних, 23422,61грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 22.08.2012.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 підприємства Керамік на користь Одеської міської ради 179937,91 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 14285,49 грн. інфляційного збільшення, 3423,59 грн. 3% річних, 23415,42 грн. пені, 3315,94 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство Керамік звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/375/18 від 25.07.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог Одеської міської ради у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що оскаржуване судове рішення порушує права ПП Керамік , яке в повному обсязі виконало свої зобов'язання перед Одеської міською радою за 2017 рік, фактично суд необґрунтовано порахував, та вирішив стягнути з ПП Керамік недоплачену суму орендної плати з урахування індексації.

При прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не враховано, та не прийнято до уваги той факт, що договором, а саме п.4.1, розраховано та встановлено орендну плату за земельну ділянку у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у розмірі 243 453,70 грн. на рік.

У відповідності до п.12.1 Договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. У разі недосягнення згоди щодо зміни умови договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що жодних додаткових угод, чи угод про внесення змін до Договору, між позивачем та відповідачем - не укладалось, що також підтверджується позивачем, оскільки таких документів не додано до позовної заяви, та відповідно розмір орендної плати, чи порядок сплати останньої не змінювався.

Судом першої інстанції не враховано той факт, що відповідачем, на виконання умов Договору, сплачено за 2017 рік суму, що складає 224 276,04 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 підприємства Керамік на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 у справі № 916/375/18.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 призначено справу № 916/375/18 до розгляду на 24.09.2018 о 12:30 год.

Представник ПП Керамік в судовому засіданні 24.09.2018 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018.

Представники Одеської міської ради та ОСОБА_2 комунальної власності Одеської міської ради в судовому засіданні 24.09.2018 надали пояснення по суті спору, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 залишити без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.08.2012 між Одеською міською радою та ПП Керамік укладено договір оренди землі, загальною площею 4748кв.м. (1454кв.м. під капітальною одноповерховою будівлею, 25кв.м. під тимчасовою забудовою, 2693кв.м. під проїздами, проходами та площадками, 60кв.м. під спорудами, 257кв.м. під зеленими насадженнями, 259кв.м. інші), що розташована за адресою: м. Одеса, Ленінградське шосе,2, кадастровий №5110137600:65:023:0002 для експлуатації нежилих будівель кафе-бару, готельно-розважального комплексу та автомобільної мийки, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договору) договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент укладення договору) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Пунктом 14.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації, а саме - з 25.12.2012.

Згідно з вимогами ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним

Частинами 1, 2, 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше непередбачено договором оренди.

Так, умовами укладеного договору сторони встановили, що грошова оцінка земельної ділянки на момент нотаріального посвідчення договору складає 4869074,00грн., за користування земельною ділянкою відповідач сплачує позивачу орендну плату 243453,70грн. на рік.

Статтями 5,13,15,18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Положенням статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель визначено, що дані про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12% нормативно грошової оцінки.

Статтею 274.1. Податкового кодексу України встановлена ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до вимог чинного законодавства.

Як встановлено місцевим господарським судом, ПП Керамік за 2017 рік сплатило орендну плату у повному обсязі поділивши розмір орендної плати за рік у сумі 243453,70 грн. на 12 місяців, проте останнім не враховано п. 4.3. договору, який передбачає сплату орендної плати з урахуванням індексації.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься розрахунок Одеської міської ради заборгованості з урахуванням індексації за період з січня 2017 по грудень 2017 року, в якому зазначені сукупний індекс інфляції за період, отже відхиляються доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано власний розрахунок заборгованості з урахуванням індексації.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати з урахуванням індексації, місцевим господарським судом, вірно зазначено, що позивачем не врахована оплата відповідача за грудень 2017 року у сумі 28000,00 грн. яка була здійснена 29.01.2018 без урахування індексації та не врахована оплата у сумі 19177,66грн., яка була здійснена 13.07.2018.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з урахуванням часткових оплат відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 179937,91 грн. за період з січня по грудень 2017 року.

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги, що угод про внесення змін до Договору, між позивачем та відповідачем не укладалось, отже розмір орендної плати, чи порядок сплати останньої не змінювався, відповідно до наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно положень статей 509, 530, 759, 762 Цивільного кодексу України та статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна на підставі договору найму (оренди) в орендаря виникає обов'язок з внесення орендної плати за користування майном у розмірі, встановленому договором найму (оренди).

Орендна плата за землю відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пунктом 4.3 договору сторонами за взаємною згодою визначено , що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 9.4.2. договору, орендар зобов'язаний самостійно, щороку обчислювати суму орендної плати станом на 01 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки.

Землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст. 96 Земельного кодексу України).

Отже, оскільки у Договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно обчислювати суму орендної плати станом на 1 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо внесення орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 30 Закону України Про оренду землі встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов Договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Проте, доказів звернення відповідача до суду із позовом про внесення змін до Договору оренди землі від 22 серпня 2012 року в частині розміру орендної плати матеріали справи не містять.

До внесення змін до умов Договору сторони зобов'язані виконувати чинні умови цього Договору.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в сумі 14 285,49 грн., 3% річних в сумі 3 423,59, 41 грн. та пені в сумі 23 422,61 грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 4.6. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України.

Місцевим господарським судом правомірно перевірено розрахунок пені та стягнуто з ПП Керамік на користь Одеської міської ради 23 415,42 грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок заявлених до стягнення з ПП Керамік на користь Одеської міської ради інфляційних втрат та 3 % річних місцевим господарським судом перевірено та встановлено правильність визначення позивачем періодів нарахування річних, інфляційних втрат. Здійснений перерахунок колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду визнано арифметично вірним, а тому задоволення позовних вимог місцевим господарським судом в цій частині також є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи наведені норми та те, що сторонами за взаємною згодою визначено саме такі умови договору (п. 4.3, 4.6 договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 179937,91 грн., заборгованості по сплаті орендної плати, 14285,49 грн. інфляційного збільшення, 3423,59 грн. 3% річних, 23415,42 грн. пені.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з таким, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на Приватне підприємство Керамік , оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281- 283

Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2018 у справі № 916/375/18 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 підприємства Керамік - залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство Керамік .

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.09.2018.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя К.В. Богатир

Суддя С.В. Таран