Постанова

від 26.09.2018 по справі 234/13165/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 234/13165/17 Номер провадження 22-ц/775/1259/2018

Головуючий у 1 інстанції: Бакуменко А.В. Єдиний унікальний номер 234/13165/17

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1259/2018

Категорія: 20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Гапонова А.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Сергєєвої К.О.,

представників позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу №234/13165/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року (суддя Бакуменко А.В.),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 13 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області був посвідчений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, за умовами якого він, від його імені на підставі довіреності діяв його син - ОСОБА_6, продав ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0943 га, яка розташована за цією ж адресою. Пунктом 4 договору передбачено, що грошові кошти, за які придбавається майно, є спільною сумісною власністю відповідачів. У пункті 2 вищевказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки сторони передбачили, що продаж зазначеного нерухомого майна вчинено за погоджену суму 220 262 грн. 76 коп..

Відповідно до пункту 3 договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки своїм підписом під цим договором представник продавця підтвердив факт повного розрахунку, що був проведений до підписання цього договору, і відсутність у продавця будь-яких претензій майнового характеру.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, що набрало законної сили, у задоволенні його позову до ОСОБА_4, третя особа - його син - ОСОБА_6, про визнання вказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки недійсним відмовлено. Цим судовим рішенням на підставі пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що у рахунок оплати за придбаний на підставі спірного правочину будинок ОСОБА_4 передала його сину - ОСОБА_6 - право володіння та розпорядження на автомобіль KIA Cerato , номерний знак НОМЕР_1, що належав їй на праві приватної власності. Тобто преюдиційним судовим рішенням встановлено, що саме грошові кошти у розмірі 220 262 грн. 76 коп. відповідачі йому не передали і цей факт доказуванню не підлягає. Вважав, що такими діями відповідачів порушено його права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь грошові кошти у розмірі 220 262 грн. 76 коп..

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 6 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2018 року апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено з інших правових підстав.

Постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Донецької області від 08 лютого 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що існує преюдиційний факт передачі грошових коштів за договором, встановлений рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22.03.2017 року та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23.05.2017 року. Проте, вказаними судовими рішеннями, ухваленими у справі №236/933/16-ц не було встановлено, що розрахунок за будинок було проведено саме грошовими коштами, оскільки відповідних посилань зазначені судові рішення не містять. Підставою позову у даній справі стало те, що зміст договору купівлі - продажу від 13.10.2015 року суперечить показанням ОСОБА_4, які вона дала під час розгляду справи № 236/933/16-ц та на підставі яких суд в зазначеній справі ухвалив рішення. При цьому вказані суперечності не були предметом розгляду у вказаній справі та з цього приводу юридичні факти не встановлювались. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обмежився лише посиланням на вказівку в договорі про факт розрахунку між сторонами, що знайшло своє відтворення у вказаних судових рішеннях, проте не дослідив обставини, що стали підставою позову, а саме: яким чином відбувся розрахунок за договором купівлі-продажу та не звернув уваги на те, що рішенням Краснолиманського міського суду від 22.03.2017 року фактично встановлено, що саме грошові кошти в сумі 220 262, 76 грн. відповідачі позивачу на виконання договору не передавали, не спростовано цього факту відповідачами й при розгляді даної справи в суді першої інстанції. Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України (чинної на час ухвалення рішення судом першої інстанції) та ч. 4 ст. 82 нині чинного ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, проте саме ті обставини, які стали підставою позову, рішенням суду першої інстанції в даній справі не досліджені, що призвело до неповноти судового розгляду та до передчасного висновку суду про відмову в задоволенні позову. Оскільки умови договору в частині передання грошових коштів позивачу відповідачами не виконані, то відповідна грошова сума підлягає стягненню з відповідачів в судовому порядку.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, представник відповідачів ОСОБА_2 проти скарги заперечував та просив рішення залишити без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_3 суд виходив із того, що передача грошових коштів за договором купівлі - продажу мала місце, цей факт вже встановлений рішеннями судів першої та апеляційної інстанції.

Вказаний висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 13 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області був посвідчений договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3, від імені якого на підставі довіреності діяв його син - ОСОБА_6, продав ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0943 га, яка розташована за цією ж адресою.

У пункті 2 вищевказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки сторони передбачили, що продаж зазначеного нерухомого майна вчинено за погоджену суму 220 262 грн. 76 коп..

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - син ОСОБА_3 - ОСОБА_6, про визнання вказаного договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки недійсним відмовлено (справа № 236/933/16-ц).

Цим судовим рішенням на підставі пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що у рахунок сплати за придбаний на підставі спірного правочину будинок ОСОБА_4 передала сину ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - право володіння та розпорядження на автомобіль KIA Cerato , номерний знак НОМЕР_1, що належав їй на праві приватної власності. Саме на підставі вказаних пояснень та копій розписок від 03.09.2015 року та від 09.09.2015 року, які виконані у простій письмовій формі, підписані від імені ОСОБА_3 та з яких вбачається, що ОСОБА_3 отримав грошові кошти в розмірі 100 та 150 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки суд дійшов висновку про те, що розрахунок за проданий будинок та земельну ділянку проведено. Висновків про те, що мала місце передача грошових коштів за договором купівлі - продажу в сумі, зазначеній у договорі, судове рішення не містить (а. с. 7-13).

У частині третій статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналогічна норма міститься у частині четвертій статті 82 ЦПК України.

Частиною третьою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що преюдиційним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року встановлено, що грошові кошти у обумовленому договором розмірі 220 262 грн. 76 коп. відповідачі ОСОБА_3 не передали, і цей факт відповідно до частини третьої статті 60 ЦПК України 2004 року доказуванню не підлягає.

У даній справі позивач просив стягнути з відповідачів на виконання договору купівлі - продажу будинку та земельної ділянки від 13.10.2015 року суму, за яку продано вказане майно у розмірі 220 262 грн. 76 коп..

Згідно із ст. 526 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки преюдиційним рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року встановлено, що грошові кошти у обумовленому договором розмірі 220 262 грн. 76 коп. відповідачкою ОСОБА_4 ОСОБА_3 або його представникові не передавались, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню частково - за вирахуванням переданих 100 та 150 доларів США за розписками від 03.09.2015 року та від 09.09.2015 року. Станом на час передачі коштів за офіційним курсом валют Національного Банку України 100 доларів США на 03.09.2015 року становить 2 198,87 грн., 150 доларів США на 09.09.2015 року становить 3 362,54 грн., отже стягненню підлягає сума 214 701 грн. 35 коп. (220 262,76 грн. - 2 198,87 грн. - 3 362,54 грн.).

При цьому заперечення представника відповідачів про те, що у рахунок виконання спірного правочину ОСОБА_4 передала сину позивача - ОСОБА_6 - право володіння та розпорядження належним їй автомобілем не є підставою для відмови у позові, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно зі статтею 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Оскільки право володіння та розпорядження належним ОСОБА_4 автомобілем передано не позивачу, а оформлено саме на його представника - ОСОБА_6 - шляхом видачі останньому довіреності на право розпорядження цим автомобілем, правовідносини виникли між сином позивача і ОСОБА_4, а не між нею і позивачем. Вказані обставини з урахуванням положень статей 237, 244 ЦК України свідчать, що видавши сину ОСОБА_3 - ОСОБА_6 - довіреність на право володіння та розпорядження належним їй автомобілем, ОСОБА_4 уповноважила останнього на вчинення дій з цим автомобілем від свого імені та у своїх інтересах, а не в інтересах позивача.

В засіданні апеляційного суду було задоволено клопотання представника відповідачів про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - копій розписок від імені ОСОБА_3 від 03.09.2015 року про отримання ним завдатку у розмірі 100 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 09.09.2015 року про отримання ним завдатку у розмірі 150 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки за тією ж адресою, а також копію розписки без дати від імені ОСОБА_6 про отримання ним завдатку у розмірі 1 000 умовних одиниць США та автомобіля КІА Церато НОМЕР_2 в рахунок продажу будинку. Представник послався на поважність причин ненадання цих доказів суду першої інстанції, оскільки розписки від 03 та 09 вересня 2015 року надавались при розгляді попередньої справи та судами вже було встановлено проведення повного розрахунку за продаж будинку і земельної ділянки, стосовно розписки без дати про отримання завдатку в розмірі 1 000 умовних одиниць США та автомобіля КІА Церато НОМЕР_2 в рахунок продажу будинку, оскільки ця розписка була знайдена відповідачами лише після ухвалення оскаржуваного у даній справі рішення.

Розписки від 03 та 09 вересня 2015 року про отримання 100 доларів США та 150 доларів США дійсно надавались суду під час розгляду справи №236/933/16 -ц у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним, повернення сторін у первісний стан та визнання права власності на нерухоме майно, у рішенні суду від 22 березня 2017 року міститься висновок про те, що з копій вказаних розписок вбачається, що ОСОБА_3 отримав 100 та 150 доларів США в рахунок продажу земельної ділянки. Представник позивача не заперечував про існування таких розписок, але пояснив, що позивач вважав, що ці кошти передавались для оформлення договорів. Оскільки в розписках вказано, що вони передаються саме в рахунок продажу земельної ділянки, апеляційний суд вважає належно підтвердженим факт передачі вказаних коштів в рахунок оплати купівлі будинку та земельної ділянки та ці кошти відраховані від загальної суми, яку просив стягнути позивач.

У копії розписки без дати зазначено про те, що ОСОБА_6 є довіреною особою ОСОБА_3, в рахунок продажу будинку по АДРЕСА_1 отримав від ОСОБА_4 1000 умовних одиниць США і автомобіль КІА Церато НОМЕР_2 в рахунок продажу будинку, зобов'язується із свого боку залишити в користуванні меблі та техніку в даному будинку та виписатися перед отриманням суми, що залишається у розмірі 4 400 умовних одиниць США та звільнити дану нерухомість.

Представник позивача заперечував проти зазначеного доказу, посилаючись на те, що йому невідомо про написання цієї розписки, про її існування позивач та його син не вказували, а відповідачі також не повідомляли про наявність цієї розписки ні під час розгляду даної справи, ні під час розгляду справи №236/933/16 -ц.

Враховуючи, що представником відповідачів надано копію зазначеної розписки, а не її оригінал, копія розписки не містить дати її написання, про існування такої розписки та про факт передачі ОСОБА_6, як представнику позивача, суми 1000 доларів США в рахунок оплати купівлі будинку та земельної ділянки відповідачі не заявляли при розгляді даної справи та справи №236/933/16 -ц, колегія суддів вважає, що вказана копія розписки не є належним доказом факту передачі відповідачкою ОСОБА_4 суми 1000 доларів США представникові позивача ОСОБА_6 в оплату будинку та земельної ділянки.

Позивач просив стягнути грошові кошти в сумі 220 262,76 грн. з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно, посилаючись на те, що у п.4 договору купівлі - пролажу зазначено, що грошові кошти, за які придбавається майно, є спільною сумісною власністю відповідачів.

Дійсно, у п.4 договору купівлі - продажу будинку та земельної ділянки від 13 жовтня 2015 року зазначено, що покупець свідчить, що грошові кошти, за які придбавається майно, є спільною сумісною власністю покупця з її чоловіком ОСОБА_5, який надав згоду на укладення цього договору, що підтверджено його відповідною заявою.

Однак, оскільки покупцем у вказаному договорі виступила лише ОСОБА_4, обов'язок сплатити кошти за договором виник саме у неї, тому підстав для солідарного стягнення коштів з обох відповідачів немає.

Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджено копією пенсійного посвідчення, тому він звільнений від сплати судового збору відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір та при подачі позовної заяви судовий збір не сплатив. Оскільки його позов задовольняється частково, слід стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір в сумі 2 147 грн. 01 коп..

Згідно з п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 06 грудня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 214 701 грн. 35 коп. (двісті чотирнадцять тисяч сімсот одну гривню тридцять п'ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 2 147 грн. 01 коп. (дві тисячі сто сорок сім тисяч одна копійка).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: А.В. Гапонов

Ю.М. Мальований

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2018 року.

Суддя - доповідач: Н.С. Краснощокова