Постанова

від 24.09.2018 по справі 813/3155/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/2898/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Сапіга В.П.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

від позивача Тибінко В.Я.

від відповідача Боднар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року (суддя Гавдик З.В., проголошено о 10:40 м. Львів) у справі № 813/3155/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства Всесвіт комфорту до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2013 року Приватне підприємство Всесвіт комфорту (позивач) звернулось з позовом до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000852210/10/7886 від 08 квітня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згідний із висновками акту перевірки на підставі якого прийнято спірне рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності. Вимог чинного законодавства на час спірних правовідносин позивач не порушував. Зокрема підприємство вказує на реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ Іртас за період з 01.02.2010 року по 30.06.2010 року, з ПП Універсалбуд за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року, та з ПП Екоенергобуд за період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема договорами, складеними учасниками господарських відносин Довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконання будівельних робіт, актами прийому-здавання виконання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 813/3155/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області ДПС №0000852210/10/7886 від 08.04.2013 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що господарські операції, які відображені ПП Всесвіт комфорту в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного їх здійснення, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту; наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та відшкодування ПДВ у подальшому. Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, ДПІ, поряд із доводами про відсутність доказів транспортування товару, який використовувався при поставці підрядних послуг, на відсутність у ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд, ТОВ Іртас основних фондів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та поставки вищевказаних послуг позивачу, зокрема, посилається на порушення кримінальної справи № 179-0467 відносно керівника ПП Універсалбуд за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 ст. 27, частиною 2 ст. 205, частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України). У межах досудового слідства цієї справи встановлені обставини щодо придбання, реєстраціі та використання ним у співучасті з іншими особами низки підприємств, зокрема і ПП Універсалбуд , з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі, щодо незаконного формування податкового кредиту.

Таким чином, на думку податкового органу, позивач безпідставно сформував податковий кредит. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000852210/10/7886 прийнято правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти поданої апеляційної скарги заперечує. Скориставшись своїм правом ПП Всесвіт Комфорту подало відзив на апеляційну скаргу Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року. У відзиві зазначає, що судом першої інстанції дотримано вимоги матеріального права, вірно встановлено обставини спору, просить таке залишити без змін.

Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги, просить таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12 по 18 березня 2013 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ПП Всесвіт комфорту з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Іртас (ЄДРПОУ 34419121) за період 01 лютого 2010 року по 30 червня 2010 року, ПП Універсалбуд (ЄДРПОУ 23974897) за період 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року, ПП Екоенергобуд (ЄДРПОУ 35009599) за період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року, якою встановлено порушення пп.7.2.1 п.7.2 п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , а саме: завищено податковий кредит щодо безтоварних операцій, проведених з ПП Універсалбуд всього за березень 2010 року у сумі 38670,99 грн.: з ТОВ Іртас - за березень-червень 2010 року всього у сумі 105212,91 грн.; ПП Екоенергобуд - за жовтень 2010 року у сумі 42500,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за 2010 рік у сумі 186383,90 грн., в тому числі: за березень 2010 року - 50917,66 грн., квітень 2010 року - 11149,17 грн., травень 2010 року - 51666,67 грн., червень 2010 р. - 30150,40 грн., жовтень 2010 року - 42500,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт №791/22-10/35444557 від 25 березня 2013 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000852210/10/7886, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 232978,88 грн., в тому числі основний платіж - 186383,090 грн. і штрафні санкції - 46595,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував заперечення відповідача та позицію Вищого адміністративного суду України від 12.07.2017 року.

Зокрема зазначив, що не може собою підміняти відповідача у справі і взамін скасованого рішення приймати інше рішення, яким позивачу збільшувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та розраховувати штрафні (фінансові) санкції за відповідний період, відповідно спірне рішення підлягає скасуванню в цілому.

Крім цього, в цій частині суд також зазначив, що складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акту перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Податковий кодекс України не ставить в залежність формування податкових зобов'язань від податкового обліку (стану) інших осіб. Якщо контрагенти позивача не виконали свого податкового зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Податковий орган формально підійшов до встановлення неправомірності формування позивачем податкового зобов'язання, а викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт вчинених порушень позивачем вимог податкового законодавства щодо ПП Екоенергобуд , не спростовано мету та реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини зазначені в акті перевірки щодо вказаного спірного рішення щодо ПП Екоенергобуд . Однак судом першої інстанції враховані заперечення представника відповідача лише в частині того, що звільнення осіб причетних до вчинення злочинів передбачених ст. 205 КК України, від кримінальної відповідальності згідно Закону України Про амністію не є підставою враховувати наявні у справі докази щодо підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Ч.1.7 ст.1 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сум бюджетного відшкодування з цього податку, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Виходячи з вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов, які дають право позивачу на бюджетне відшкодування, останнім надано податкові накладні видані ТОВ Іртас , а саме: №0929 від 31 травня 2010 року (на суму 290180,20 грн., в тому числі ПДВ - 48363,37 грн.), №0168 від 30 березня 2010 року (на суму 4800,00 грн., в тому числі ПДВ - 800,00 грн.), №0564 від 30 квітня 2010 року (на суму 16245,00 грн., в тому числі ПДВ - 2707,50 грн.), №0563 від 30 квітня 2010 року (на суму 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн.), №0565 від 12 квітня 2010 року (на суму 25650,00 грн., в тому числі ПДВ - 4275,00 грн.), №0567 від 19 квітня 2010 року (на суму 3885,00 грн., в тому числі ПДВ - 647,50 грн.), №0569 від 19 травня 2010 року (на суму 15934,80 грн., в тому числі ПДВ - 2855,80 грн.), №1491 від 30 червня 2010 року (на суму 17026,80 грн., в тому числі ПДВ - 2837,80 грн.), №1490 від 30 червня 2010 року (на суму 4114,80 грн., в тому числі ПДВ - 685,80 грн.), №1492 від 30 червня 2010 року (на суму 10698,00 грн., в тому числі ПДВ - 1783,00 грн.), №1495 від 30 червня 2010 року (на суму 36718,80 грн., в тому числі ПДВ - 6119,80 грн.), №1494 від 30 червня 2010 року (на суму 100707,60 грн., в тому числі ПДВ - 16784,60 грн.), №1490 від 30 червня 2010 року (на суму 4114,80 грн., в тому числі ПДВ - 685,80 грн.), №0232 від 31 березня 2010 року (на суму 68680,00 грн., в тому числі ПДВ - 11446,67 грн.).

З матеріалів справи судом встановлено виконання ТОВ Іртас для позивача, згідно актів прийому-здавання виконаних робіт, роботи з вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій, монтажу пожежної сигналізації, надання в оренду приміщення, роботи з обладнання та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації і виписано позивачеві належним чином оформлені податкові накладні. Оплату за виконані роботи позивачем проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Господарські операції ПП Всесвіт комфорту з ПП Універсалбуд підтверджуються податковими накладними, а саме: № 0194 від 09 березня 2010 року (на суму 31380,00 грн., в тому числі ПДВ - 5226,67 грн.), № 0191 від 09 березня 2010 року (на суму 44000,00 грн., в тому числі ПДВ - 7333,33 грн.), № 0193 від 09 березня 2010 року (на суму 2900,00 грн., в тому числі ПДВ - 483,33 грн.), № 0192 від 09 березня 2010 року (на суму 2300,00 грн., в тому числі ПДВ - 383,33 грн.), № 0205 від 09 березня 2010 року (на суму 2000,00 грн., в тому числі ПДВ - 333,33 грн.), № 0195 від 09 березня 2010 року (на суму 149466,00 грн., в тому числі ПДВ - 24911,00 грн.).

ПП Універсалбуд виконано для позивача згідно актів прийому-здавання виконаних робіт, роботи з монтажу систем пожежної сигналізації і оповіщення, продаж товару, і виписано позивачеві належним чином оформлені податкові накладні. Оплату за виконані роботи позивачем проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень.

Висновки акта перевірки щодо завищення податкового кредиту не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Згідно матеріалів справи між позивачем та ТОВ Іртас , і ПП Універсалбуд відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними вище котрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документах, передбачених п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні . Про дійсність правочинів свідчить також те, що всі розрахунки між позивачем та вказаними контрагентами мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до вимог Закону України Про податок на додану вартість , є належним чином оформлені податкові накладні, то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту.

Щодо посилання апелянта на відсутність у позивача доказів транспортування товару, який використовувався при поставці ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , ТОВ Іртас суд апеляційної інстанції зазначає, що ймовірні порушення податкового законодавства контрагентами позивача, непідтверження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, не є підставами для визнання операцій нереальними. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних, а не будь-яких інших послуг. Відсутність такої накладної не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Окрім зазначеного у матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними у встановленому порядку договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для відшкодування позивачем заявлених сум ПДВ по господарських операціях з ТОВ Іртас та ПП Універсалбуд .

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.85.9 ст. 85 ПК України у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абз.1 цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

ДПІ в Залізничному районі м.Львова в порушення вищезазначеної норми провело нарахування позивачеві податкових зобов'язань за відсутності у позивача належних первинних документів щодо підтвердження господарських операцій з ПП Екоенергобуд , оскільки протоколом виїмки від 22 вересня 2011 року, складеним старшим оперуповноваженим ВОСДПБВДОЗШ УПМ ДПА у Львівській області Гресько В.Б. (т.II, а.с.82-84) підтверджується факт вилучення у позивача документів щодо проведення взаємовідносин з вищевказаним контрагентом за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2011 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем вимог п.85.9 ст.85 ПК України щодо перенесення термінів розпочатої перевірки, таким чином ДПІ в Залізничному районі м.Львова безпідставно нараховано податкове зобов'язання в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість щодо господарських операцій позивача з ПП Екоенергобуд .

Покликання апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у ПП Універсалбуд та ТОВ Ітарс необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.

Доводи апелянта про визнання керівників контрагентів позивача винними у вчиненні злочинів передбачених ч. 2, ст. 205 КК України колегія суддів враховує, та зазначає, що згідно вимог КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають, та висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції правомірно було враховано заперечення представника відповідача лише в частині того, що звільнення осіб причетних до вчинення злочинів передбачених ст. 205 КК України, від кримінальної відповідальності згідно Закону України Про амністію не є підставою враховувати наявні у справі докази щодо підтвердження реальності господарських операцій позивача із ТОВ Іртас , і ПП Універсалбуд .

Оспорюване рішення стосується діяльності позивача із ТОВ Іртас , ПП Універсалбуд , ПП Екоенергобуд , однак по останньому відповідачем жодними та належними і допустимими доказами не підтверджено правомірність спірного рішення.

Суд не може собою підміняти відповідача у справі і взамін скасованого рішення приймати інше рішення, яким позивачу збільшувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та розраховувати штрафні (фінансові) санкції за відповідний період, відповідно спірне рішення підлягає скасуванню в цілому.

Крім цього складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Інформація про контрагента не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Податковий орган формально підійшов до встановлення неправомірності формування позивачем податкового зобов'язання, а викладені в акті перевірки висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт вчинених порушень позивачем вимог податкового законодавства щодо ПП Екоенергобуд , не спростовано мету та реальність здійснення позивачем вищевказаних господарських операцій.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини зазначені в акті перевірки щодо вказаного спірного рішення щодо ПП Екоенергобуд .

В обгрунтування своєї позиції колегія суддів вказує, що чинне законодавство України не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку щодо обов'язку здійснювати контроль за дотриманням інших суб'єктів господарювання вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності, декларуванні ними податкової звітності. Водночас, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Окрім зазначеного, станом на сьогоднішній день контрагенти ПП Всесвіт Комфорту - ТОВ Іртас та ПП Універсалбуд перебувають у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як діючі суб'єкти господарювання, а їх керівниками залишаються ці ж особи, що і були керівниками під час здійснення господарських відносин з ПП Всесвіт Комфорт . Єдине, ПП Екоенегобуд припинено 07.04.2014 року у зв'язку з банкрутством, на підставі рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/1863/13. Даний факт підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи Витягами з ЄДР.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.243, 246, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 813/3155/13-а без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. П. Сапіга Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.