Ухвала

від 08.07.2014 по справі 2-2665/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6140/14 Справа № 2-2665/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Михайловської С.Ю., Красвітної Т.П., при секретареві Глубоченку М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-МОРАЛ" на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2014 року по справі за скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-МОРАЛ" (заінтересовані особи - державний виконавець ВДВС Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_2, ПАТ КБ "Приватбанк", ТОВ "УФА" Верус", Приватне науково-виробниче торгівельне підприємство "АВІНА-ЦЕНТР", ОСОБА_3) про визнання дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними та зобов'язання усунути допущені порушення,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-МОРАЛ" звернулось до суду зі скаргою, у якій просило визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця ВДВС Звенигородського районного управління юстиції Черкаської області ОСОБА_2 щодо складення опису та арешту майна, передачі його на зберігання представнику стягувача ОСОБА_4, заборони використання цього майна та не здійснення оцінки ним цього майна, а також зобов'язати державного виконавця усунути допущені порушення.

Ухвалою Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 15.05.2014р. скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-МОРАЛ" залишена без розгляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вона підлягає скасуванню за такими підставами.

Залишаючи без розгляду скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-МОРАЛ" на дії та бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції посилався на пропуск товариством передбаченого ч.1 ст.385 ЦПК України десятиденного строку звернення до суду та те, що про арешт тракторів товариству фактично було відомо з грудня 2013 року.

Вказаний висновок судом першої інстанції зроблено передчасно, без врахуванням наступних обставин.

При розгляді скарги та клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-МОРАЛ" про поновлення строку звернення до суду суд першої інстанції зазначав лише про оскарження дій державного виконавця по складенню опису та арешту майна. Проте, відповідно до змісту скарги товариство оскаржувало дії державного виконавця не лише щодо складення опису та арешту майна, передачі його на зберігання представнику стягувача, заборони використання цього майна, а й не здійснення ним оцінки цього майна.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що предметом скарги була не лише діяльність, а й бездіяльність державного виконавця. У судовому засіданні апеляційного суду державний виконавець підтвердив, що з часу опису та арешту майна товариства його оцінка дійсно ним не здійснювалась. Тобто, не здійснення передбачених Законом України «Про виконавче провадження» державним виконавцем дій має фактично продовжуваний характер. У зв'язку з цим залишення скарги без розгляду у повному обсязі за пропуском строку звернення до суду є безпідставним.

Фактично, залишивши без розгляду скаргу, суд першої інстанції не розглядав її по суті, обмежившись лише з'ясуванням причин звернення товариства до суду у квітні 2013 року. Внаслідок цього поза увагою суду залишилась не лише перша вимога товариства щодо визнання неправомірними дій та бездіяльності державного виконавця, а й вимога його скарги щодо зобов'язання державного виконавця усунути допущені ним при здійсненні дій та бездіяльності порушення. Остання вимога так і залишилась неконкретною, а суд у передбаченому ч.4 ст.10 ЦПК України порядку не роз'яснив товариству необхідність її уточнення. Між тим, навіть у разі визнання оскаржуваних дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними за відсутності конкретної вимоги щодо поновлення такого ж конкретного права товариства, скарга фактично не може вважатись вирішеною.

Без належної уваги суду першої інстанції залишено і те, що звернення товариства із скаргою до суду відбулось з метою здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у передбаченому розділом VІІ ЦПК України порядку.

Відповідно до вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що арешт майна товариства здійснено державним виконавцем 30.10.2012р. одночасно з відкриттям виконавчого провадженням з метою реалізації майна на виконання виданого Жовтневим райсудом м.Дніпропетровськ про солідарне стягнення кредитної заборгованості у сумі 480 560грн.58коп. на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.6,7).

Відповідно до вимог ч.1 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. За ч.5 цієї норми під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатись ним, а в разі потреби - обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюється державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Ст.ст. 58,62 Закону України «Про виконавче провадження» урегульовані питання про визначення вартості, оцінки майна боржника та його реалізації.

З моменту арешту тракторів товариства та передачі їх стягувачу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 4.12.2013р. на зберігання пройшов тривалий час, за період якого державним виконавцем фактично не здійснено ніяких дій щодо оцінки та реалізації тракторів. Тобто, фактично рішення суду не виконується, присуджена до стягнення кредитна заборгованість не погашається. Одночасно з цим, боржник, основна діяльність якого пов'язана з сільськогосподарським виробництвом, вилученням тракторів позбавлений не лише відповідної сільськогосподарської техніки, а й можливості здійснювати свою основну виробничу діяльність для отримання прибутку. Вказана обставина не сприяє і погашенню кредитної заборгованості. Встановлені обставини не свідчать про доцільність вилучення арештованого майна з передачею його стягувачеві. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про місце і умови зберігання арештованого майна, а в акті опису та арешту цього майна відсутня його попередня оцінка. Зазначені обставини можуть призвести до зменшення дійсної вартості майна та обмеження прав боржника на погашення ним кредитної заборгованості.

Суд вважав, що боржник знав про вилучення у нього майна у грудні 2013 року. Між тим, відповідно до вимог ч.2 ст.385 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом. Суд не з'ясував, якими саме обставинами викликано звернення товариства до суду у квітні 2013 року, з яких причин він не звертався до суду безпосередньо після вилучення тракторів та чи є поважними причини пропуску звернення з врахуванням усіх обставин справи. Суд, зокрема, не врахував і те, що навіть, якщо боржник і знав про вилучення майна у грудні 2013 року, то не міг припускати порушень його прав та інтересів тим, що до квітня наступного року - початку весняних сільськогосподарських робіт необхідне для останніх його майно не буде не лише реалізовуватись виконавцем, а й взагалі знаходитись у невідомому місці, у невідомих умовах та знецінюватись.

З врахуванням викладеного ухвала суду першої інстанції на підставі п.3 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд до суду тієї ж інстанції.

При новому розгляді справи за скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця суд має виходити з необхідності здійснення судового контролю за виконанням судового рішення з додержанням прав та інтересів усіх сторін виконавчого провадження, повно та всебічно з'ясувати викладені у скарзі обставини, у тому числі, і обставини, які стосуються часу, з якого товариство дізналось про порушення його прав діями чи бездіяльністю виконавця, уточнити вимоги товариства відносно поновлення його прав та вирішити справу відповідно до вимог діючого законодавства.

Керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-МОРАЛ" задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду І інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді :