Постанова

від 19.09.2018 по справі 910/2382/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. Справа№ 910/2382/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.09.2018 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року (повний текст підписано 01.06.2018 року) у справі №910/2382/18 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГА-СЕРВІС"

до відповідача-2: Приватного підприємства "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ"

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕСКО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯДО"

про визнання недійсним договорів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року у справі №910/2382/18 позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом не враховано той факт, що Позивачем не надано доказів на підтвердження обставин зазначених у позові, які могли би стати підставами для визнання договорів не дійсними, спірні договори укладені за відсутності в державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження відомостей щодо наявних на момент їх укладення обтяжень та іпотек, що доводить законність їх придбання ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М. - Потужні Двигуни".

Апелянт обґрунтовує скаргу тим, що судом не надано оцінки належності, достатності та достовірності наданих позивачем доказів того, що на момент укладення спірних договорів існувало будь яке обтяження права власності зареєстроване у відповідності до вимог Закону України Про Держану реєстрацію нерухомого майна .

Апелянт зазначає, що судом проігноровано те, що позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно, єдиного реєстру заборон відчуження від 19.11.2017 №104284732 та від 19.11.2017 №104284727 зі змісту яких можливо зробити висновок, що Договір іпотеки, серія та номер 962 виданий 13.11.2017 було внесено в реєстр 13.11.2017 номер запису 23426257 (щодо земельної ділянки та номер запису про іпотеку 23422840 (щодо будівлі, виробничої бази) вже після укладення та існування спірних договорів.

Скаржник вважає, що підстав для визнання договорів купівлі-продажу майна недійсними не має, оскільки не існувало обставин які б забороняли укладення таких договорів станом на 28 листопада 2016 року та на 24 квітня 2017 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 12.07.2018 року передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року у справі № 910/2382/18 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" , розгляд справи призначено на 29.08.2018 року.

У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Куксова В.В., Шаптали Є.Ю., та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2018 року для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 року прийнято апеляційну скаргу до провадження, у визначеному складі суду та оголошено перерву до 05.09.2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 року оголошено перерву до 19.09.2018 року.

Відповідач-1, згідно з поданим до апеляційного суду 20.08.2018 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу ІІП К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення.

Позивач, згідно з поданим до апеляційного суду 22.08.2018 року відзивом проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що позивач вважає рішеня першої інстанції законним і обґрунтованим та таким, що має залишитись чинним.

Відповідачі до судового засідання, що відбулось 19.09.2018 року, не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

14.01.2013 між ТОВ "МАЯДО" (постачальник) та ТОВ "ВКФ "ЕСКО" (покупець) був укладений договір поставки № 1701/13К (далі - договір поставки), згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

З метою забезпечення виконання покупцем його грошового зобов'язання за вищевказаним договором поставки, 15.07.2013 між ТОВ "МАЯДО" (іпотекодержатель) та ТОВ "ВКФ "ЕСКО" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соломоновою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1090, № 1091 (далі - договір іпотеки).

За умовами зазначеного договору іпотеки ТОВ "ВКФ "ЕСКО" передав ТОВ "МАЯДО" в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме:

- будівлі виробничої бази по виготовленню вікон, загальною площею 2830,7 кв. м., розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Чорногородка, вул. Леніна, б. 1 (далі - будівлі виробничої бази);

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222788300:04:001:0013, площею 6 (шість) га, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський р-н, Чорногородська сільська рада (далі - земельна ділянка).

Одночасно з укладенням та нотаріальним посвідченням договору іпотеки, 15.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соломоновою В.В. були накладені заборони відчуження зазначеного в договорі іпотечного майна, зареєстровані в реєстрі за № 1092 (щодо будівель виробничої бази) та № 1093 (щодо земельної ділянки).

Відомості про іпотеку та обтяження, накладені на предмет іпотеки, також були внесені до Держаного реєстру, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 6234052, № 6214936, № 6236234 та № 6236846 від 15.07.2013.

Так, 15.07.2013 до Державного реєстру були внесені записи № 1659501 про обтяження будівель виробничої бази та № 1660327 про обтяження земельної ділянки, а також записи № 1654224 про передання в іпотеку будівель виробничої бази та № 1660147 про передання в іпотеку земельної ділянки.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "ВКФ "ЕСКО" своїх зобов'язань за договором поставки, ТОВ "МАЯДО" звернулось до господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, який було розглянуто в межах справи № 910/25129/15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2016 по справі № 910/25129/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017, в рахунок часткового погашення заборгованості за договором поставки № 1701/13К від 13.01.2013 звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме - на нежилі приміщення будівлі виробничої бази по виготовленню вікон, загальною площею 2830,7 кв. м., розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Чорногородка, вул. Леніна, б. 1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222788300:04:001:0013, площею 6 (шість) га, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, село Чорногородка, що належать ТОВ "ВКФ "ЕСКО"; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", надано ТОВ "МАЯДО", як іпотекодержалелю, право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі, а також право проведення усіх дій, пов'язаних із збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

Під час розгляду господарськими судами справи № 910/25129/15, ТОВ "ВКФ "ЕСКО" (продавець) відчужило вказане майно на користь ТОВ "МІГА-СЕРВІС" (покупець) на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 1555 (далі - договір купівлі-продажу від 28.11.2016).

У свою чергу, ТОВ "МІГА-СЕРВІС" (продавець) відчужило на користь ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" будівлі виробничої бази на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 435, а земельну ділянку - на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 436 (далі - договори купівлі-продажу від 24.04.2017 року).

Як встановлено у постанові Окружного адміністративного суд міста Києва від 22.08.2017 по справі № 826/2693/17, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 та постановою Верховного Суду від 27.02.2018 і набрала законної сили, відчуження переданого в іпотеку майна стало можливим внаслідок скасування записів про іпотеку та обтяження будівель виробничої бази, а також земельної ділянки державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Бабичем В.В. наступними рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: рішенням № 32316966 від 10.11.2016 скасовано запис № 1654224 від 15.07.2013 (іпотека будівель); рішенням № 32316216 від 10.11.2016 скасовано запис № 1659501 від 15.07.2013 (обтяження будівель); рішенням № 32406684 від 17.11.2016 скасовано запис № 1660327 від 15.07.2013 (обтяження земельної ділянки) та запис № 1660147 від 15.07.2013 (іпотека земельної ділянки).

Окружним адміністративним судом міста Києва також встановлено, що вищевказані рішення прийняті державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Бабичем В.В. поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження, на підставі підробленого документа (рішення Апеляційного суду Київської області по справі № 127/1108/14-ц від 13.09.2016), дійсність якого не була перевірена державним реєстратором відповідно до законодавчих вимог у сфері державної реєстрації. У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що прийняті державним реєстратором Бабичем В.В. рішення № 32316966, № 32316216 від 10.11.2016 та № 32406684 від 17.11.2016 є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2017 по справі № 826/2693/17 визнано протиправними та скасовано:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32316966, № 32316216 від 10.11.2016, № 32406684 від 17.11.2016 державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації Бабича В.В.;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32589409 від 28.11.2016 державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т.;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34903315 та № 34903492 від 24.04.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.

Відновивши своє право на передане в іпотеку майно, ТОВ "МАЯДО" відчужило на користь позивача - ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрованого у реєстрі за № 917, а будівлі виробничої бази - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрованого у реєстрі за № 916.

У свою чергу, новий власник вищевказаного майна - ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" вважаючи спірні договори купівлі-продажу від 28.11.2016 та 24.04.2017 такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відчуження переданого в іпотеку майна відбулось на підставі вказаних спірних договорів без згоди іпотекодержателя звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.11.2016, укладеного між ТОВ "ВКФ "ЕСКО" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС", а також договорів купівлі-продажу від 24.04.2017, укладених між ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ".

Як зазначалось, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" полягають у визнані недійсним договору купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м. та земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладений 28.11.2016 року між ТОВ "ВКФ "ЕСКО" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т., визнані недійсними договір купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м.) та договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладені 24.04.2017 року між ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. (відповідно до заяви позивача про зміну предмету позову від 29.03.2018 року).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі спірних правочинів було відчужено нерухоме майно, яке раніше було передано в іпотеку, і таке відчуження відбулось без згоди іпотекодержателя та внаслідок неправомірних дій державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації, які полягали у знятті з вказаного нерухомого майна заборони на його відчуження на підставі підробленого документа (рішення Апеляційного суду Київської області по справі № 127/1108/14-ц від 13.09.2016).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що представники учасників справи не надали суду доказів наявності згоди іпотекодержателя - ТОВ "МАЯДО" на відчуження переданих в іпотеку будівель виробничої бази та земельної ділянки. Крім того, було встановлено, що відчуження вказаного майна на підставі спірних правочинів стало можливим внаслідок неправомірних дій державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації Бабичем В.В., вчинених поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження, та на підставі підробленого документа (рішення Апеляційного суду Київської області по справі № 127/1108/14-ц від 13.09.2016 року).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що спірні договори купівлі-продажу суперечать ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку".

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб, встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

Стаття 55 Конституції України наділяє кожну особу правом захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань (частина шоста наведеної статті Конституції України).

За змістом ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Захист легітимного інтересу майнового поручителя щодо збереження свого права власності на предмет застави має ознаки превентивності. Це зближує такий захист майнового інтересу майнового поручителя із конструкцією превентивного захисту права власності, закріпленого в ст. 386 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Отже, норма ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України закріплює за власником право, у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою, звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Відтак, частиною другою статті 386 Цивільного кодексу України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної статті, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Зважаючи на наявність реальної загрози порушення прав, позивач може реалізувати превентивний спосіб захисту з метою запобігання порушення цих прав у майбутньому.

Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "МАЯДО" відчужило на користь позивача - ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрованого у реєстрі за № 917, а будівлі виробничої бази - на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрованого у реєстрі за № 916.

Тобто, позивач, ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" відновивило своє право на передане в іпотеку майно.

З огляду на зазначені обставини має місце не доведення позивачем існування обставини з якими положення ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачаються можливість превентивного захисту порушених прав шляхом звернення до суду.

У ст. 215 ЦК встановлено загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених у ст. 203 цього Кодексу.

Однак у ст. 216 ЦК визначено особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється дія загального правила про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо в законі передбачені інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. 330 ЦК якщо майно відчужене особою, яка не матиме на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку-, якшо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму встановленого статтями 215, 216 ЦК. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку дійшов висновку, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим зроблені судом першої інстанції висновки щодо задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи.

З огляду на таке, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" є необгрунтованими та такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року у справі № 910/2382/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга Приватного підприємства "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" підлягає задоволенню в позовному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року у справі №910/2382/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року у справі №910/2382/18 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" (03069, м. Київ, вул. Гайова, буд. 14, ідентифікаційний код 39437318) на користь Приватного підприємства "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" (20324, Черкаська обл., Уманський район, село Родниківка, вул. Київська, буд. 85, ідентифікаційний код 36013627) 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 00 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 910/2382/18 повернути до суду першої інстанції.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко

повний текст складено 27.09.2018 року.