Постанова

від 18.12.2018 по справі 910/2382/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Співака С.В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ",

представники позивача - Квітін Р.В., адвокат (Довіреність від 02.01.2018), Ешілюрт Алпаслан - керівник (після перерви представники не з'явилися),

відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІГА-СЕРВІС",

представник відповідача - не з'явився,

відповідач 2 - Приватне підприємство "К.С.М. - Потужні двигуни",

представник відповідача - Софійський С.Ю., адвокат (Ордер серія ЗП № 093005 від 05.09.2018, Договір від 14.08.2018) (після перерви представник не з'явився),

відповідач 3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕСКО",

представник відповідача - не з'явився,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЯДО",

представник третьої особи - Юнлю Хюсейн, Генеральний директор (Протокол №18/12/17 від 18.12.2017) (після перерви не з'явився), Глоба М.М., Директор юридичного департаменту (Протокол № 18/12/17 від 18.12.2017),

перекладач - Альди О.О. (після перерви не з'явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018

у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

у справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГА-СЕРВІС"

Приватного підприємства "К.С.М. - Потужні двигуни"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕСКО"

за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЯДО"

про визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" (далі - ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГА-СЕРВІС" (далі - ТОВ "МІГА-СЕРВІС", відповідач 1), Приватного підприємства "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" (далі - ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ", відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕСКО" (далі - ТОВ "ВКФ "ЕСКО", відповідач 3) і просив визнати недійсними договори:

- Договір купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м.) та земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладений 28.11.2016 між ТОВ "ВКФ "ЕСКО" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС";

- Договір купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м.) та земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладений 24.04.2017 між ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ".

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі спірних правочинів було відчужено нерухоме майно, яке раніше було передано в іпотеку, і таке відчуження відбулось без згоди іпотекодержателя та внаслідок неправомірних дій державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації, які полягали у знятті з вказаного нерухомого майна заборони на його відчуження на підставі підробленого документа (рішення Апеляційного суду Київської області по справі № 127/1108/14-ц від 13.09.2016).

3. 29.03.2018 Позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, в якій просив суд:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м.) та земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладений 28.11.2016 між ТОВ "ВКФ "ЕСКО" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т.;

- визнати недійсними Договір купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м.) та Договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладені 24.04.2017 між ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2017 у справі № 910/2382/18 позов задоволено повністю: визнано недійсним Договір купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м.) та земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладений 28.11.2016 між ТОВ "ВКФ "ЕСКО" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т.; визнаний недійсним Договір купівлі-продажу будівель виробничої бази (загальною площею - 2830,7 кв. м.) та Договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3222788300:04:001:0013), укладені 24.04.2017 між ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. Відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи покладено на відповідачів.

5. Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю доказів наявності згоди іпотекодержателя - ТОВ "МАЯДО" на відчуження переданих в іпотеку будівель виробничої бази та земельної ділянки, а також наявністю рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, яким було встановлено, що відчуження майна на підставі спірних правочинів стало можливим внаслідок неправомірних дій державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації Бабича В.В., вчинених поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження, та на підставі підробленого документа (рішення Апеляційного суду Київської області по справі № 127/1108/14-ц від 13.09.2016).

6. Під час розгляду даної справи, місцевим господарським судом було встановлено:

6.1. 14.01.2013 між ТОВ "МАЯДО" (Постачальник) та ТОВ "ВКФ "ЕСКО" (Покупець) укладений Договір поставки № 1701/13К, за умовами якого Постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

6.2. З метою забезпечення виконання Покупцем його грошового зобов'язання за вищевказаним Договором поставки, 15.07.2013 між ТОВ "МАЯДО" (іпотекодержатель) та ТОВ "ВКФ "ЕСКО" (іпотекодавець) укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соломоновою В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1090, № 1091.

За умовами Договору іпотеки, ТОВ "ВКФ "ЕСКО" передав ТОВ "МАЯДО" прийняв в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- будівлі виробничої бази по виготовленню вікон, загальною площею 2830,7 кв. м., розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Чорногородка, вул. Леніна, б. 1 (далі - будівлі виробничої бази);

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222788300:04:001:0013, площею 6 (шість) га, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський р-н, Чорногородська сільська рада (далі - земельна ділянка).

6.3. 15.07.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соломоновою В.В. були накладені заборони відчуження зазначеного в Договорі іпотеки від 15.07.2013 іпотечного майна, зареєстровані в реєстрі за № 1092 (щодо будівель виробничої бази) та № 1093 (щодо земельної ділянки); відомості про іпотеку та обтяження, накладені на предмет іпотеки, також були внесені до Держаного реєстру, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 6234052, № 6214936, № 6236234 та № 6236846 від 15.07.2013.

6.4. У зв'язку з невиконанням ТОВ "ВКФ "ЕСКО" своїх зобов'язань за Договором поставки, ТОВ "МАЯДО" звернулось до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, який було розглянуто в межах справи № 910/25129/15.

6.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі № 910/25129/15 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2017) в рахунок часткового погашення заборгованості за Договором поставки № 1701/13К від 13.01.2013 звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме - на нежилі приміщення будівлі виробничої бази по виготовленню вікон, загальною площею 2830,7 кв. м., розташовані за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Чорногородка, вул. Леніна, б. 1, та земельну ділянку, кадастровий номер 3222788300:04:001:0013, площею 6 (шість) га, розташовану за адресою: Київська область, Макарівський район, село Чорногородка, що належать ТОВ "ВКФ "ЕСКО"; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", надано ТОВ "МАЯДО", як іпотекодержалелю, право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі, а також право проведення усіх дій, пов'язаних із збереженням та реалізацією предмета іпотеки.

Під час апеляційного розгляду вищевказаної справи № 910/25129/15 судом встановлено, що, незважаючи на обтяження, накладене на передане в іпотеку нерухоме майно, ТОВ "ВКФ "ЕСКО" (Продавець) відчужило спірне майно на користь ТОВ "МІГА-СЕРВІС" (Покупець) на підставі Договору купівлі-продажу від 28.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р.Т. та зареєстрованого в реєстрі за № 1555 (далі - Договір купівлі-продажу від 28.11.2016).

6.6. ТОВ "МІГА-СЕРВІС" (Продавець) відчужило на користь ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" будівлі виробничої бази на підставі Договору купівлі-продажу від 24.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 435, а земельну ділянку - на підставі Договору купівлі-продажу від 24.04.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чижиковим О.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 436 (далі - договори купівлі-продажу від 24.04.2017).

6.7. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2017 у справі № 826/2693/17 (залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 та постановою Верховного Суду від 27.02.2018) визнано протиправними та скасовано:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32316966, № 32316216 від 10.11.2016, № 32406684 від 17.11.2016 державного реєстратора Скадовської районної державної адміністрації Бабича В.В.;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32589409 від 28.11.2016 державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р.Т.;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 34903315 та № 34903492 від 24.04.2017 державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чижикова О.О.

При цьому, адміністративним судом, встановлено, що відчуження переданого в іпотеку майна стало можливим внаслідок скасування записів про іпотеку та обтяження будівель виробничої бази, а також земельної ділянки державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Бабичем В.В. наступними рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: рішенням № 32316966 від 10.11.2016 скасовано запис № 1654224 від 15.07.2013 (іпотека будівель); рішенням № 32316216 від 10.11.2016 скасовано запис № 1659501 від 15.07.2013 (обтяження будівель); рішенням № 32406684 від 17.11.2016 скасовано запис № 1660327 від 15.07.2013 (обтяження земельної ділянки) та запис № 1660147 від 15.07.2013 (іпотека земельної ділянки).

Окружним адміністративним судом міста Києва також встановлено, що вищевказані рішення прийняті державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Бабичем В.В. поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються його повноваження, на підставі підробленого документа (рішення Апеляційного суду Київської області по справі № 127/1108/14-ц від 13.09.2016), дійсність якого не була перевірена державним реєстратором відповідно до законодавчих вимог у сфері державної реєстрації. Суд дійшов висновку, що прийняті державним реєстратором Бабичем В.В. рішення № 32316966, № 32316216 від 10.11.2016 та № 32406684 від 17.11.2016 є протиправними.

6.8. Відновивши своє право на передане в іпотеку майно, ТОВ "МАЯДО", на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2017 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований у реєстрі за № 917), відчужило на користь ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" земельну ділянку, на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.2017 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований у реєстрі за № 916) - будівлі виробничої бази.

6.9. ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ", як новий власник вказаного майна, вважаючи спірні Договори купівлі-продажу від 28.11.2016 та 24.04.2017 такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відчуження переданого в іпотеку майна відбулось на підставі вказаних спірних договорів без згоди іпотекодержателя, звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 28.11.2016, укладеного між ТОВ "ВКФ "ЕСКО" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС", а також Договорів купівлі-продажу від 24.04.2017, укладених між ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 апеляційну скаргу ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/2382/18 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" відмовлено.

8. Приймаючи таке рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" відновило своє право на передане в іпотеку майно, відтак має місце не доведення позивачем існування обставини з якими положення ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачаються можливість превентивного захисту порушених прав шляхом звернення до суду.

8.1. Апеляційний суд вказав на те, що на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється дія загального правила про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо в законі передбачені інші наслідки такого порушення.

8.2. За висновками апеляційного господарського суду, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 910/2382/18, ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" звернувся з касаційною скаргою про скасування постанови апеляційного суду, з вимогою залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі № 910/2382/18.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. Ухвалою від 23.10.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Катеринчук Л.Й. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 11.10.2018), прийняв справу № 910/2382/18 Господарського суду міста Києва до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 910/2382/18; призначив розгляд справи на 20.11.2018.

11. 13.11.2018 до Верховного Суду від ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" надійшов відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

12. Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2018 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" на 11.12.2018, з повідомленням сторін про час та дату судового засідання. Представники сторін, що приймали участь у судовому засіданні 20.11.2018, були повідомлені про дату наступного судового засіданні під розписку (наявна в матеріалах справи).

13. У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" у справі № 910/2382/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 10.12.2018.

14. Ухвалою від 10.12.2018 Верховний Суд, у визначеному складі колегії суддів, прийняв справу № 910/2382/18 Господарського суду міста Києва до провадження та вирішив здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 20.11.2018 дату - 11.12.2018.

15. В судове засідання 11.12.2018 з'явилися уповноважені представники позивача, третьої особи і відповідача 2 і надали пояснення у справі. Також судом до участі у справі було допущено перекладача в порядку ст.72 ГПК України.

В судовому засіданні 11.12.2018, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 18.12.2018, про що повідомлено представників сторін під розписку (в матеріалах справи).

16. 18.12.2018 від ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" надійшла Заява про відвід судді Верховного Суду Погребняка В.Я.

17. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2018 Заяву ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" про відвід судді Верховного Суду Погребняка В.Я. від розгляду справи № 910/2382 залишено без розгляду відповідно до п.1 ч.2 ст. 43 ГПК України.

18. Представник ТОВ "МАЯДО" в засіданні суду касаційної інстанції 18.12.2018 вимоги касаційної скарги підтримала.

19. Інші повноважені представники сторін після перерви 11.12.2018 у судове засідання, призначене на 18.12.2018 не з'явились. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість продовження розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ")

20. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів ст.215, ч.2 ст. 286, ч.5 ст. 388 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку", ч. 5 ст. 236 ГПК України.

21. Скаржник доводить, що оскаржені договори купівлі-продажу були вчинені без відома та згоди іпотекодержателя, яким на момент вчинення правочинів було ТОВ "МАЯДО", відтак ці правочини згідно з нормами чинного законодавства України є нікчемними.

22. Будівлі виробничої бази перебувають у користуванні ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" і позивач не може за допомогою правоохоронних органів звільнити належне йому майно, оскільки ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" виправдовує своє перебування на території будівель наявність у нього чинних і не скасованих договорів купівлі-продажу. Використовуючи нікчемні договори купівлі-продажу, відповідач фактично створює враження, що відносно одного об'єкту - будівель виробничої бази, існує два чинних правовстановлюючих документа, один з яких належить позивачу, інший - ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ".

23. ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" не визнає нікчемність своїх договорів купівлі-продажу, про що свідчить зміст його апеляційної скарги.

24. На переконання скаржника, учасники цивільного обороту не повноважні взяти на себе роль суду і самостійно визначити, чи є спірні договори купівлі-продажу (укладені між ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС") нікчемними. На думку скаржника, єдиний шлях для припинення використання відповідачами своїх нікчемних правочинів в цивільному обороті є визнання в судовому порядку цих правочинів недійсними.

Доводи інших учасників справи

25. ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" у Відзиві на касаційну скаргу доводить, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму , встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. На думку відповідача, такий захист можливий лише шляхом задоволення відикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

26. Відповідач доводить, що станом на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу відомості у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень щодо обтяження спірного майна були відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру від 13.09.2017 № 972046616.

27. На переконання ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ", відсутні підстави вважати договори купівлі-продажу недійсними так, як і ТОВ "МІГА-СЕРВІС" і ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" уклали їх у відповідності до закону, шляхом реєстрації в державному реєстрі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

29. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо недійсності договорів

За змістом ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними Договору купівлі-продажу будівель виробничої бази та земельної ділянки від 28.11.2016 (укладений між ТОВ "ВКФ "ЕСКО" та ТОВ "МІГА-СЕРВІС"), Договору купівлі-продажу будівель виробничої бази та Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.2017 (укладені між ТОВ "МІГА-СЕРВІС" та ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ").

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зокрема, є договори та інші правочини

За приписами ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Так, відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; наступна іпотека - це передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором; іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - це кредитор за основним зобов'язанням.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Тобто, імперативними приписами ст. 9 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що відчуження предмету іпотеки може відбуватись виключно за згодою іпотекодержателя.

Частиною 3 ст. 12 вказаного Закону передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, докази надання згоди Іпотекодержателя (ТОВ "МАЯДО") на відчуження ТОВ "ВКФ "ЕСКО" переданих в іпотеку позивачу будівель виробничої бази та земельної ділянки - відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недійсність спірних Договорів, оскільки відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна відбулося без згоди іпотекодержателя, що в силу ст. 12 Закону України "Про іпотеку" вказує на його недійсність.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 по справі № 914/2102/16, та колегія суддів під час розгляду даної справи не вбачає підстав від відступлення від такої правової позиції.

Позивач у цій справі стверджував, що відчуження на підставі спірних Договорів нерухомого майна та земельної ділянки, без згоди на це Іпотекодержателя (ТОВ "МАЯДО") порушує його права, оскільки відповідач 2, посилаючись на чинність спірних договорів, не визнає право позивача та чинить певні перешкоди, зокрема шляхом подання відповідних позовів.

ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" у Відзиві на касаційну скаргу та представники відповідача у попередніх судових засіданнях наполягали на тому, що, станом на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу, відомості у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень щодо обтяження спірного майна були відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою з реєстру від 13.09.2017 № 972046616, відтак, не має підстав вважати договори купівлі-продажу недійсними так, як і ТОВ "МІГА-СЕРВІС" і ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" уклали їх у відповідності до закону, шляхом реєстрації в державному реєстрі.

Господарським судом першої інстанції встановлені обставини щодо незаконності зняття відповідних заборон з предметів іпотеки (п.6.5, п. 6.7. цієї Постанови), що зокрема встановлено судовими рішення які набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

За приписами ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

У разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Вказаний правовий наведений у постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-53цс15, від 27.05.2015 у справі № 6-332цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-2858цс15.

В цій справі, як встановлено судом першої інстанції, скасування записів про іпотеку та обтяження будівель виробничої бази, а також земельної ділянки було вчинено державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Бабичем В.В. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (рішення № 32316966 від 10.11.2016 скасовано запис № 1654224 від 15.07.2013 (іпотека будівель); рішенням № 32316216 від 10.11.2016 скасовано запис № 1659501 від 15.07.2013 (обтяження будівель); рішенням № 32406684 від 17.11.2016 скасовано запис № 1660327 від 15.07.2013 (обтяження земельної ділянки) та запис № 1660147 від 15.07.2013 (іпотека земельної ділянки)), які були прийняті державним реєстратором Скадовської районної державної адміністрації Бабичем В.В. поза межами адміністративно-територіальної одиниці, на підставі підробленого документа (рішення Апеляційного суду Київської області по справі № 127/1108/14-ц від 13.09.2016), які були визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2017 у справі № 826/2693/17 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 та постановою Верховного Суду від 27.02.2018).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що означені рішення (незаконні) державного реєстратора також як і незаконні судові рішення щодо скасування відповідних обтяжень не породжують жодних правових наслідків та іпотека, в даному випадку, є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Щодо способу захисту

За висновками апеляційного господарського суду, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст. 6 Конвенції, ототожнюється з правом на доступ до правосуддя, тобто кожна особа повинна мати можливість ініціювати судовий розгляд справи щодо свої цивільних прав і свобод та отримати справедливий і ефективний судовий захист.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа, згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту таких прав та інтересів, на підставі ч. 2 наведеної норми, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновок про застосування норм права, який викладений в постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом .

За приписами ст. 203 ЦК України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору . Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.03.2018 по справі № 910/5388/16, та колегія суддів не вбачає підставі відступити від неї.

Як про це вже було позначено вище, спір щодо оскаржених договорів купівлі-продажу полягає у тому, що відповідач (ПП "К.С.М.-ПОТУЖНІ ДВИГУНИ") не визнає спірні договори нікчемними та продовжує користуватись відповідним майном, оскільки вважає, що ТОВ "МІГА-СЕРВІС" і ПП "К.С.М. - ПОТУЖНІ ДВИГУНИ" уклали їх у відповідності до закону, шляхом реєстрації в державному реєстрі, за відсутності, станом на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу, відомостей у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень щодо обтяження спірного майна, посилаючись на Інформаційну довідку з реєстру від 13.09.2017 № 972046616.

Зі змісту позовної заяви ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ", вимоги позивача ґрунтуються, зокрема на приписах ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та приписах ст. 215 ЦК України, та не містять вимог щодо застосування наслідків визнання недійсними спірних договорів.

При цьому, слід зауважити, що одним із речово-правових способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння або віндикація.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується, якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача залежить від того, в який саме спосіб майно вибуло із його володіння. У ст. 388 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав, за яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією із таких підстав є вибуття майна із володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Водночас, колегія вважає необхідним наголосити на тому, що цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.

Проте, в цій справі, спірні (недійсні) договори купівлі-продажу були укладені до набуття ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" права власності за Договором купівлі-продажу від 18.10.2017 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований у реєстрі за № 917) та нерухоме майно (будівлі виробничої бази та земельна ділянка) вибули з володіння не позивача, а третьої особи - ТОВ "МАЯДО".

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновку апеляційного господарського суду про те, що вимоги ТОВ "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" не підлягають захисту у спосіб, визначений позивачем.

30. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

Зважаючи на зазначене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі № 910/2382/18 - залишенню в силі.

31. Судові витрати

Відповідно до ст. 315 ГПК України, у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового акта та керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими ст. 129 ГПК України, Верховний Суд вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, та покладення відшкодування судових витрат за сплати судового збору за подання касаційної скарги на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 910/2382/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі № 910/2382/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГА-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 36250600, 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52, офіс 11) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" (код ЄДРПОУ 39437318, 03069, м. Київ, вул. Гайова, буд. 14) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Приватного підприємства "К.С.М. - Потужні двигуни" (код ЄДРПОУ 36013627, 20324, Черкаська обл., Уманський район, село Родниківка, вул. Київська, буд. 85) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" (код ЄДРПОУ 39437318, 03069, м. Київ, вул. Гайова, буд. 14) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕСКО" (код ЄДРПОУ 16291077, 03127, м. Київ, вул. Проспект 40-річчя Жовтня, буд. 100/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ІНТЕРНЕШНЛ" (код ЄДРПОУ 39437318, 03069, м. Київ, вул. Гайова, буд. 14) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков