Рішення

від 17.09.2018 по справі 163/2713/16-ц

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 163/2713/16-ц

Провадження № 2/163/3/18

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Чишія С.С.

з участю секретаря Костюк Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Любомльської міської ради Волинської області про визнання незаконними рішень місцевої Ради та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві позивач ОСОБА_1, з урахуванням уточненої редакції позову від 25.11.2016 року, просив поділити порівну між ним та відповідачкою ОСОБА_3 недобудований житловий будинок та земельну ділянку по вулиці Висоцького 32 в місті Любомль Волинської області, визнати незаконними і скасувати рішення Любомльської міської ради Волинської області № 60/15 від 09.12.2015 року, №54/34 від 27.02.2015 року, а Державний акт на цю земельну ділянку недійсним.

Заявлені позовні вимоги обґрунтував тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який судовим рішенням розірвано. У період шлюбу відповідачці було передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,15 га, на яку у 2006 році почала виготовлятись технічна документація. Узв'язку із розширенням меж міста Любомля вона перейшла до земель міста. У 2006-2008 роках на земельній ділянці почалося будівництво житлового будинку; усі роботи здійснювались виключно за його рахунок. На даний час будівництво завершене на 90%.

Рішенням Любомльської міської ради від 27.02.2015 року №54/34 відповідачці ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж цієї земельної ділянки по вулиці Висоцького 32 в місті Любомль площею 0,1000 га, а рішенням від 09.12.2015 року №60/15 затверджено Технічну документацію і земельну ділянку передано відповідачці ОСОБА_3 у власність.

Зазначені рішення міської ради вважає незаконними, оскільки як земельна ділянка, так і житловий будинок були набуті спільно з ОСОБА_3 у шлюбі, тому в силу ст.60 СК України є спільною сумісною власністю з рівними частками(по 1/2 кожному), що не дозволяє останній самостійно без його згоди ним розпоряджатися.

Через перебування у період з 13.03.2015 року по 04.04.2016 року на військовій службі здійснити поділ майна не мав можливість. При цьому у цей період відповідач намагалась без його згоди відчужити земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок шляхом розміщення в Інтернет ресурсі відповідних оголошень. Згоди щодо поділу нерухомого майна між ними не досягнуто.

Відповідач ОСОБА_3 подала письмові заперечення на позовну заяву, у якому вказала, що рішення Бірківської сільської ради від 10.09.1999 року №715 втратило свою чинність через невиконання його вимог щодо місячного терміну на отримання будівельного паспорта, виготовлення і погодження в установленому порядку проектної документації на житловий будинок і господарські споруди. Заяву від 04.10.2006 року про передачу їй у власність земельної ділянки писав позивач без її згоди, що є порушенням закону. Спірну земельну ділянку набула у 2016 році після розлучення, а тому вона є її приватною власністю і поділу не підлягає. Будинок також не є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки у встановленому порядку він не зареєстрований. Поділ незавершеного будівництвом будинку можливий лише в залежності від ступеня його готовності, в іншому випадку поділу або грошовій компенсації підлягають будівельні матеріали. Однак позивачем не доведено його матеріальної участі у будівництві будинку. Надані ним квитанції про придбання будівельних матеріалів не свідчать про їх використання саме на будівництво спірного будинку. Позивач з 2007 року не працював, жодних доходів не отримував, має заборгованість по сплаті аліментів. Основні витрати на будівництво мали місце у 2014-2016 роках за кошти її матері

У зв'язку із уточненням 25.11.2016 року позивачем позовних вимог, ухвалою суду від 29.11.2016 року до участі в справі в порядку ч.1 ст.33 ЦПК України в редакції 2004 року в якості співвідповідача залучено Любомльську міську раду Волинської області.

Позивач в судовому засіданні повні вимоги підтримав і пояснив, що будівництво житлового будинку проводилось у період шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3 у 2005-2008 роках і фактично припинилось у 2013 році після розірвання шлюбу. Він особисто займався виготовленням документів на земельну ділянку, постійно приймав участь у будівництві, купував будівельний матеріал. В ході судового розгляду також просив визнати спірне нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Вказав на доведеність ухвалою Любомльського районного суду від 07.10.2016 року факту належності сторонам спірного майна на праві спільної сумісної власності подружжя.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник позов не визнали та просили у його задоволенні відмовити. Представник вказала на безпідставність заявлених вимог через неіснування Державного акту на земельну ділянку, законність рішень міської ради про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_3, набуття її у власність після розірвання шлюбу сторін, передчасність вимоги про поділ недобудованого будинку та неможливість його поділу.

Любомльський міський голова як відповідач в канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у відсутності представника Ради, при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

З копії рішення Любомльського районного суду від 05.11.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 до ОСОБА_3 перебували у шлюбі, який зареєстрований 31.07.1999 року. В силу положень ч.2 ст.114 СК України, шлюб між сторонами припинено з дня набрання рішенням суду законної сили 09.12.2013 року.

Згідно із копією рішення Бірківської сільської ради Любомльського району Волинської області від 10.09.1999 року №7/5 ОСОБА_3 надано в постійне користування земельну ділянку №7 згідно проекту кварталу житлової забудови для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку площею 0,15 га за рахунок земель Бірківської сільської ради.

Вказану земельну ділянку було винесено в натурі, що підтверджується копією відповідного акта від 08.03.2000 року.

На ім'я відповідачки ОСОБА_3 головним архітектором Любомльського району затверджено проект забудови цієї земельної ділянки індивідуальним житловим будинком.

Рішенням Любомльської міської ради від 27.02.2015 року №54/34 ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) по вулиці Висоцького 32 в місті Любомль площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням цієї ж міської ради від 09.12.2015 року №60/15 затверджено Технічну документацію на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 0723310100:01:000:0653 та в порядку приватизації передано у власність відповідачці ОСОБА_3

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.11.2016 року стверджено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723310100:01:000:0653 площею 1,0 га по вулиці Висоцького 32 в місті Любомль Волинської області 29.01.2016 року зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 на підставі рішення Любомльської міської ради від 09.12.2015 року №60/15.

З копії довідки військової частини А2802 від 10.06.2015 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 станом на дату її видачі перебував на військовій службі у вказаній частині Військово-Морських Сил Збройних Сил України як призваний по мобілізації.

Відповідно до розрахунку Любомльського районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області позивач станом на 08.11.2016 року мав заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 11040,00 гривень.

З наданих позивачем копій видаткових накладних, квитанцій до прибуткового касового ордера за 2006, 2007, 2008, 2011 рік встановлено придбання ним ряду будівельних матеріалів.

Свідок ОСОБА_5, який проживає по сусідству спірного нерухомого майна, в судовому засіданні підтвердив проведення будівництва спірного будинку у період перебування сторін у шлюбі бригадою найманих робітників до 2010 року. Будинок фактично був зведений упродовж року та у цьому ж вигляді перебуває до цього часу. Позивач на будівництві був постійно, в цілях будівництва користувався його електроенергією та водою.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що спірний будинок будувався у 2006-2008 роках, а до 2010 року уже був накритий дахом. Позивач власною працею постійно приймав участь у будівництві, привозив будівельний матеріал. Мати останнього допомагала матеріально.

Висновком будівельно-технічної експертизи № 8841 від 15.05.2018 року визначено наступне:

1) готовність незавершеного будівництвом житлового будинку №32 по вулиці Висоцького в місті Любомль Волинської області до експлуатації становить 54%;

2) вартість використаних матеріалів по фактичних обсягах виконаних робіт та Локального кошторису на будівельні роботи по будівництву цього будинку становить 382636,00 гривень;

3) загальна вартість незавершеного будівництвом будинку становить 528851,00 гривень;

4) з огляду на ступінь готовності, незавершеності будівництвом ряду конструктивних елементів, планування житлового будинку, вимог державних будівельних норм і правил, реальний розподіл і поділ незавершеного будівництвом житлового будинку за принципом рівності часток не видається можливим.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За змістом ст.ст.69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

З огляду на такі положення закону, в частині спору щодо земельної ділянки суд дійшов такого висновку.

Як зазначалось вище, рішенням Бірківської сільської ради Любомльського району від 10.09.1999 року №7/5 земельна ділянка площею 0,15 га була надана відповідачці ОСОБА_3 у постійне користування для будівництва та обслуговування житлового будинку, тобто в порядку ст.ст.7, 19 Земельного кодексу України в чинній на час прийняття цього рішення редакції від 18.12.1990 року.

Зі змісту цього ж рішення слідує, що ОСОБА_3 має право приступити до будівництва, приватизувати земельну ділянку лише після виготовлення будівельного паспорта, затвердження генерального плану забудови земельної ділянки та проектів житлового будинку і господарських споруд.

Відповідно до ст.22 ЗК України в редакції 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Отже, виготовивши проект забудови земельної ділянки індивідуальним житловим будинком з виділенням меж земельної ділянки в натурі і затвердженням генерального плану забудови земельної ділянки, відповідач ОСОБА_3 набула право користування земельною ділянкою.

Згідно із ч.ч.5, 6, 7 ст.17 ЗК України в редакції 1990 року передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), … у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Як встановлено з досліджених доказів відповідачка ОСОБА_3 з такою заявою до Бірківської сільської ради не зверталась.

Лише 04.10.2006 року вона подала заяву на ім'я голови Любомльської райдержадміністрації про передачу цієї земельної ділянки їй у приватну власність.

Доказів того, що цієї заяви ОСОБА_3 особисто не писала і не подавала, суду не надано, а тому доводи останньої в цій частині згідно ч.1 ст.81 ЦПК України є безпідставними.

З метою реалізації свого права, згідно листа Любомльського районного відділу земельних ресурсів від 01.11.2006 року, на ім'я ОСОБА_3 згідно договору від 29.09.2006 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за межами населених пунктів Бірківської сільської ради Любомльського району площею 0,15 га.

Відповідно до Закону України від 11.01.2011 року №2913-VІ Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації .

Зазначена норма набула чинності з 09.02.2011 року і діяла до 13.06.2012 року у зв'язку із її виключенням із статті 61 СК України згідно Закону України від 17.05.2012 року №4766-VІ Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка .

У період дії ч.5 ст.61 СК України земельна ділянка за виготовленою технічною документацією відповідачці ОСОБА_3 у власність не надавалась.

Згідно із п.5 ч.1 ст.57 СК України в чинній з 13.06.2012 року редакції по даний час особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

З наведеного слід дійти висновку, що спірна земельна ділянка з 1999 року по 09.12.2013 року перебувала у відповідачки ОСОБА_3 лише на праві постійного користування, що ні в розумінні ст.22 КпШС України, чинної на момент прийняття Бірківською сільською радою рішення №7/5, ні ст.ст.60, 61 СК України, не дає правових підстав вважати її об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ту обставина, що надана відповідачці ОСОБА_3 у 1999 році в користування земельна ділянка і та, що передана їй у власність згідно рішення Любомльської міської ради від 09.12.2015 року, є однією і тією ж земельною ділянкою, яка на даний час знаходиться по вулиці Висоцького 32 в місто Любомль Волинської області, особисто відповідач в судовому засіданні не заперечувала.

Як встановлено у справі, рішення Любомльської міської ради від 54/34 від 27.02.2015 року та від 09.12.2015 року №60/15 приймались після розірвання шлюбу сторін, а спірна земельна ділянка надана у власність відповідачці ОСОБА_3 в порядку безоплатної приватизації.

Оскільки у справі не встановлено правового статусу спірної земельної ділянки, як об'єкта спільної сумісної власності подружжя, на що вказує позивач як на підставу заявлених вимог, відсутні й підстави вважати вказані рішення місцевої ради незаконними.

Інших мотивів протиправності цих рішень міської ради позивач не наводить та судом під час судового розгляду не встановлено.

Вимога про визнання недійсним Державного акту на спірну земельну ділянку є безпредметною, оскільки існування такого документу у спірних правовідносинах позивачем не доведено.

Щодо спірного незавершеного будівництвом житлового будинку суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Висновком будівельно-технічної експертизи № 8841 стверджено, що поділити незавершений будівництвом житловий будинок за принципом рівності часток, про що у позовній заяві з уточненими вимогами просив позивач, є неможливим.

Підстав вважати вказаний висновок експертизи необґрунтованим чи суперечливим у суду немає, тому його приймає в якості належного, допустимого, достовірного і достатнього доказу по справі.

Доводи сумнівності у правильності проведеної експертизи зі сторони представника позивача через брак 1% для можливості поділу недобудованого будинку з міркувань не врахування експертом проведеного замощування біля будинку, а відповідно - і вартості цих робіт, спростовуються поясненнями самого позивача ОСОБА_1, який вказав про замощування дороги поза межами спірної земельної ділянки.

Крім цього, про призначення повторної будівельно-технічної експертизи сторона позивача не клопотала.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Висловлене в ході судового розгляду справи по суті прохання позивача про визнання спірного нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя суд до розгляду не приймає з огляду на приписи ч.2 чт.49 ЦПК України, яка визначає право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, рівно як і змінити предмет чи підставу позову, лише до закінчення підготовчого засідання.

Доводи представника позивача щодо доведення належності спірного майна сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя ухвалою Любомльського районного суду від 07.10.2016 року є безпідставними. Такої ухвали суду не надано, в межах даної справи вона не виносилась, сама ж позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована в канцелярії суду 01.11.2016 року.

Таким чином, аналіз вищевказаних доказів, фактичних обставин та норм законодавства приводить суд до такого висновку: спірна земельна ділянка не має статусу об'єкта права спільної сумісної власності подружжя; порушення прав позивача оспорюваними рішеннями Любомльської міської ради про передачу цієї земельної ділянки у власність відповідачки ОСОБА_3 не встановлена; цьому Державний акт на спірну земельну ділянку по справі не видавався; поділ незавершеного будівництвом житлового будинку неможливий.

Наведене є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

У зв'язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Любомльської міської ради Волинської області про визнання недійсним Державного акту на розташовану по вулиці Висоцького 32 в місті Любомль Волинської області земельну ділянку, про визнання незаконними і скасування рішень Любомльської міської ради Волинської області від 27.02.2015 року №54/34 та від 09.12.2015 року №60/15, про поділ в рівних частках земельної ділянки та недобудованого житлового будинку по вулиці Висоцького 32 в місті Любомль Волинської області відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд.

Ім'я позивача - ОСОБА_1; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1.

Ім'я відповідача - ОСОБА_3; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП - НОМЕР_2.

Найменування відповідача - Любомльська міська рада Волинської області; місце знаходження: вулиця Української Армії 3, місто Любомль Волинської області, код ЄДРПОУ - 04051336.

Дата складання повного судового рішення - 27 вересня 2018 року.

Головуючий : суддя С.С.Чишій