Постанова

від 05.02.2019 по справі 163/2713/16-ц

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 163/2713/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Чишій С.С. Провадження № 22-ц/802/19/19 Категорія: 6 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Любомльської міської ради Волинської області про визнання незаконними рішень міської ради та поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 17 вересня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Любомльської міської ради Волинської області про визнання незаконними рішень міської ради та поділ спільного майна подружжя.

Заявлені позовні вимоги обґрунтував тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який судовим рішенням розірвано. У період шлюбу відповідачці було передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,15 га, на яку у 2006 році почала виготовлятись технічна документація. У зв'язку із розширенням меж міста Любомля вона перейшла до земель міста. У 2006-2008 роках на земельній ділянці почалося будівництво житлового будинку; усі роботи здійснювались виключно за його рахунок. На даний час будівництво завершене на 90%.

Рішенням Любомльської міської ради від 27.02.2015 року №54/34 відповідачці ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж цієї земельної ділянки по вулиці Висоцького 32 в місті Любомль площею 0,1000 га, а рішенням від 09.12.2015 року №60/15 затверджено Технічну документацію і земельну ділянку передано відповідачці ОСОБА_4 у власність.

Зазначені рішення міської ради вважає незаконними, оскільки як земельна ділянка, так і житловий будинок були набуті спільно з ОСОБА_4 у шлюбі, тому в силу ст.60 СК України є спільною сумісною власністю з рівними частками(по 1/2 кожному), що не дозволяє останній самостійно без його згоди ним розпоряджатися.

Через перебування у період з 13.03.2015 року по 04.04.2016 року на військовій службі здійснити поділ майна не мав можливість. При цьому у цей період відповідач намагалась без його згоди відчужити земельну ділянку та незавершений будівництвом житловий будинок шляхом розміщення в Інтернет ресурсі відповідних оголошень. Згоди щодо поділу нерухомого майна між ними не досягнуто.

З урахуванням уточненої позовної заяви, просить поділити порівну між ним та відповідачкою ОСОБА_4 недобудований житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1, визнати незаконними і скасувати рішення Любомльської міської ради Волинської області № 60/15 від 09.12.2015 року, №54/34 від 27.02.2015 року, а Державний акт на цю земельну ділянку - недійсним.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 17 вересня 2018 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, в частині визнання незаконними рішень ради, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом в означувальній частині рішення не переглядається.

В письмовому відзиві відповідач ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін.

Заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема й безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.( ст. 81 ЗК України).

Статтею 92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частинами першою і другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. (ч.6 ст. 118 ЗК України).

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків може вимагати власник земельної ділянки або землекористувач.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 31.07.1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 05.11.2013 року було розірвано.

Рішенням Любомльської міської ради від 27 лютого 2015 року №54/34 надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, що є підставою для передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ( а.с. 50).

09 грудня 2015 року рішенням Любомльської міської ради від 09 грудня 2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі громадянці ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею 0,1000 га по АДРЕСА_1.

Надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зобов'язано громадянку ОСОБА_4 провести державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку. ( а.с. 51).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 29.01.2016 року за № 13085807 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом наведених правових норм судовому захисту підлягають порушені права власника (користувача) земельної ділянки.

Оскаржуючи згадані рішення Любомльської міської ради, позивач вказував на те, що оскільки спірна земельна ділянка була придбана під час шлюбу, а відтак не могла бути одноосібно передана у власність лише ОСОБА_4.

Такі твердження позивача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бірківської сільської ради від 10.09.1999 року № 7/5 надано ОСОБА_4 в постійне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку в розмірі 0,15 га за рахунок земель Бірківської сільської ради. За змістом даного рішення ОСОБА_4 мала право приступити до будівництва приватизувати земельну ділянку. ( а.с. 15).

Відповідно до ст. 7 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації ( ч. 7, 8, 9 ст. 19 ЗК України від 18.12.1990 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗК України( в редакції від 18.12.1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 не зареєструвала своє право постійного користування та не отримала відповідний підтверджуючий документ про це.

Для реалізації прав суб'єктів спільної часткової власності на житловий будинок, будівлю або споруду на отримання у власність (користування) частки у праві на земельну ділянку, на якій розміщено набутий у власність об'єкт нерухомості, земельна ділянка має набути ознак об'єкта права власності (користування).

Як встановлено судом земельна ділянка по АДРЕСА_1 набула ознак об'єкта права власності лише 29.01.2016 року, тобто після державної реєстрації .

Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1, яка співпадає з земельною ділянкою 0,10 га, що була передана відповідачу у власність, була сформованою оскільки їй було присвоєно кадастровий номер, а відтак при прийнятті оспорюваних рішень необхідно було вирішувати питання щодо поділу земельної ділянки є безпідставними.

За змістом ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

В судовому засіданні встановлено, що інформація про земельну ділянку площею 0,15 га не вносилась до Державного земельного кадастру .

Окрім того, колегія суддів зважає на ту обставину, що доводи апеляційної скарги про сформованість земельної ділянки площею 0,15 га не були предметом розгляду суду першої інстанції. оскільки про такі доводи позивач у позовній заяві не зазначав.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку розміром 0,15 га міська рада не повинна була здійснювати поділ вказаної земельної ділянки при прийняті рішення про надання такої у власність відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_1 всупереч вимогам ч. 3 ст. 12 , ч. 1 ст. 82 ЦПК України не довів, що оскаржувані рішення порушують його права, а відтак суд позбавлений можливості захистити його право в обраний ним спосіб.

Крім того, колегія суддів зауважує наступне: стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.

За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, при набутті ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме незавершений будівництвом житловий будинок, або його відповідну частину за адресою вул. Висоцького, 32 м. Любомль, який розміщений на спірній земельній ділянці до позивача, з врахуванням наведених норм Закону, перейде право власності на відповідну частину земельної ділянки на якій розміщений об'єкт нерухомості.

При прийнятті Любомльською міською радою оскаржуваних рішень жодні права та інтереси ОСОБА_1 не були порушені.

Твердження апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про підставність позовних вимог є власним тлумаченням встановлених обставин справи, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм суд в сукупності з іншими доказами по справі дав правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення в частині визнання незаконними рішень Любомльської міської ради та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 268 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 17 вересня 2018 року в частині визнання незаконними рішень Любомльської міської ради залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий:

Судді: