Рішення

від 27.09.2018 по справі 364/4/18

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/4/18

Провадження № 2/364/60/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

Позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 (довіреність від 04.10.2017 р., а.с. 90-91),

Позивача за зустрічним позовом (Відповідача за первісним позовом) ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 (довіреність від 06.02.2018 р., а.с. 92.93),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 02.01.2018 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якій Позивач просить суд: зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 шляхом знесення частини господарської будівлі, що знаходиться на вказані земельній ділянці.

На обґрунтування своїх вимог Позивач у позові зазначив, що він є власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по названій адресі, а також власником відповідної земельної ділянки загальною площею 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідач, будучи користувачем суміжної земельної ділянки самовільно здійснила будівництво господарської будівлі на частині належній Позивачеві земельної ділянки, чим порушує його право власності. При цьому Позивач посилається на акт прийому-передачі йому межових знаків на зберігання від 10.07.2017 р., згідно з яким закріплено в натурі межі його земельної ділянки, а також складено схему прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості, що здійснювалося в присутності Відповідача. Надалі за актом обстеження земельної ділянки від 26.09.2017 р. здійснено заміри частини господарської будівлі Відповідача, що знаходиться на земельній ділянці Позивача. Як стверджує Позивач, на його неодноразові звернення з проханням усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою Відповідач не реагує, добровільно демонтувати частину будівлі відмовляється.

Після усунення недоліків на виконання ухвали суду від 04.01.2018 р. ухвалою суду від 16.01.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового засідання на 14.02.2018 р., встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву. Ухвалою суду від 14.02.2018 р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою до спільного розгляду з первісним, встановлено Відповідачеві за зустрічним позовом строк для подання відзиву з викладенням заперечення проти зустрічного позову, для цього в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 02.03.2018 р., відкладене за клопотанням представника Позивача за первісним позовом (а.с. 88) до 21.03.2018 р. Ухвалою суду від 21.03.2018 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.04.2018 р., в якому оголошувалися перерви до 18.06.2018 р., 17.09.2018 р. для виклику свідків та підготовки до судових дебатів.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просила суд зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні належних їй земельних ділянок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, шляхом встановлення межових знаків за державними актами на право приватної власності на землю 2001 року. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_3 зазначила у зустрічній позовній заяві, що вона є власницею будинку за названою адресою, при цьому за технічною документацією житловий будинок побудований у 1970 році, а спірний сарай-прибудова - у 1990 році, що відбувалося ще до появи ОСОБА_1 в с. Лихачиха, який постійно здійснює обміри її земельної ділянки, висуває постійні претензії до приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 43-44).

Крім того ОСОБА_3 13.02.2018 р. подала до суду відзив на первісну позовну заяву ОСОБА_1 з проханням до суду відмовити у задоволені його позову (а.с. 45-48). Останній 01.03.2018 р. подав відзив на зустрічний позов з проханням відмовити в його задоволенні (а.с. 94-96), на який Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 21.03.2018 р. подано заперечення (відповідь) (а.с. 154-155), на що Відповідач за зустрічним ОСОБА_1 подав 26.03.2018 р. заперечення (а.с. 163-165). Також сторонами подавалися письмові пояснення та клопотання про приєднання письмових доказів, долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник підтримали свої позовні вимоги та заперечили проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на обставини, викладені у поданих ними заявах по суті справи (у згаданих вище первісній позовній заяві, відзиві на зустрічний позов, запереченні на відповідь на відзив на зустрічний позов). Звернули увагу на те, що на приватній власності ОСОБА_1 (земельній ділянці) розташована частина будівлі ОСОБА_3, поворотні межові точки співпадають, спірна з яких знаходиться на даху цієї будівлі. Тому вони просять суд зобов'язати ОСОБА_3 знести частину цієї будівлі, відмовивши водночас у зустрічному позові через недоведеність, що ОСОБА_1 було знищено межові знаки. Додатково зазначивши на тому, що попередні судові рішення між сторонами стосувалися знесення паркану.

Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та її представник підтримали зустрічні позовні вимоги та заперечили проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, посилаючись на обставини, викладені у поданих ними заявах по суті справи (у згаданих вище зустрічному позові, відзиві на первісний позов, запереченнях (відповіді) на відзив на їх зустрічний позов, письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 23.04.2018 р.(а.с. 179-180). Звернули увагу на те, що спірна будівля не є самочинним будівництвом, оскільки цей сарай збудований ще у 1990 році, а сам житловий будинок - у 1970 році, коли власницею суміжної ділянки було ОСОБА_6, яка підписала акти меж під час приватизації, оформлення прав власності на земельні ділянки та виділення їх в натурі. ОСОБА_1 став власником у 2015 році (коли спірний сарай багато років вже був), після цього він постійно проводить заміри і межі ділянки ОСОБА_3. зменшуються. Так, 20.04.2017 р. було встановлено 5 межових знаків, а 10.07.2017 р. - 4 межові знаки.

Допитаний у судовому засіданні 18.06.2018 р. свідок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, повідомив суд, що є сином Відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 Їх сім'я почала проживати на земельній ділянці, що зараз межує з ділянкою ОСОБА_1 з 1980 р., коли батьки придбали будинок на цій ділянці. Паркан і господарська будівля побудовані десь у 1990 році. Надалі, після появи ОСОБА_1 та на виконання рішення за його позовом паркан пересунули у 2017 році.

Допитаний у судовому засіданні 18.06.2018 р. свідок ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

Київська обл., обіймає посаду сільського голови названого села, повідомив суд, що знає сторін, оскільки вони є його односельцями, а також роз'яснив, що спірні земельні ділянки знаходяться на території села Лихачиха, яке до 1990 року називалося с. Матвіїха, зараз до територіально-адміністративного підпорядкування Матвіївської сільської ради входить два населених пункти - села Матвіїха і Лихачиха. По суті порушених сторонами питань надав пояснення про встановлення 10.07.2018 р. межових знаків між спірними ділянками, які були передані на зберігання ОСОБА_1, останній після цього звернувся до сільради з приводу того, що прибудова ОСОБА_3 знаходиться на його території. Тому постійна комісія сільради, включно з ним, та за присутності державної виконавчої служби і землевпорядника 26.09.2017 р. переміряли, на скільки будова виступає за межі ділянки ОСОБА_3 Пізніше ОСОБА_3 зверталася до сільради з метою замірів земельної ділянки, їй роз'яснили, що слід звертатися до землевпорядної організації, такі самі роз'яснення надавалися ОСОБА_1 у 2010 році. Останній набув прав власності у 2009 році від ОСОБА_6 (онуки). Також свідок роз'яснив, що встановлення межових знаків належить до повноважень землевпорядної організації, а коли ці знаки встановлені, то комісія сільської ради може заміряти, наскільки об'єкт виступає за встановлені межі.

Допитана у судовому засіданні 18.06.2018 р. свідок ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: АДРЕСА_2, працює землевпорядником Матвіївської сільської ради, також повідомила суд, що знає сторін, оскільки вони є її односельцями. Надала покази, що працює на вказаній посаді з жовтня 2013 року, тоді ОСОБА_1 звертався з проханням переміряти ширину земельної ділянки, чи відповідає вона державному акту, переміряли через кожні 15 метрів - у деяких місцях, дійсно, не відповідала. Потім ОСОБА_3 зверталася, щоб заміряли її ділянку, перевірили загальну площу - відповідала розмірам, але трошки менше: не 0,60 га, а 0,5914 га. Надалі свідок запрошувалася при перенесенні паркану в бік ОСОБА_3 у присутності державної виконавчої служби, на прохання ОСОБА_1 землевпорядна організація ставила межові знаки. 26.09.2018 р. було заміряно частину будівлі, що виступає на територію ділянки ОСОБА_1, вимірювали рулеткою. 15.02.2018 р. ОСОБА_3 було відмовлено в проведенні обмірів.

Допитаний у судовому засіданні 18.06.2018 р. свідок ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою: АДРЕСА_3, фізична особа - підприємець, землевпорядник, сторони знає по роботі, повідомив суд, що в 2017 році звернулася ОСОБА_3 з питання виготовлення технічної документації для встановлення межових знаків її земельної ділянки і присвоєння кадастрових номерів. На той час земельна ділянка вже була обміряна, тому свідок на місце не виїжджав, встановлював на підставі документів первинної приватизації.

Допитаний у судовому засіданні 18.06.2018 р. свідок ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, проживає за адресою: АДРЕСА_1, тимчасово не працює, є депутатом Матвіївської сільської ради, сторони знає, оскільки є їх сусідом, повідомив суд, що 26.09.2017 р. був у складі комісії, що переміряла межі, але межа там вже була (лінія, натягнутий шнур), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 при цьому були присутні. Комісія переміряла спірну будівлю лише зі сторони ОСОБА_1 (виступаючу частину), всю будівлю не обмірювали.

Допитаний у судовому засіданні 18.06.2018 р. свідок ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_11, проживає за адресою: АДРЕСА_1, пенсіонер, сторони знає як односельців, повідомив суд, також був у складі комісії, яка 26.09.2017 р. робила заміри, міряли пристройку зі сторони ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та допитаних свідків, надані у судових засіданнях, розглянувши матеріали первісної і зустрічної позовних заяв, інші заяви по суті справи, додані до них та інші документи, що знаходяться в матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що Позивач за первісним позовом (Відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., право власності зареєстровано 26.01.2009 р., що підтверджено копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області від 04.12.2008 р. № 51 (а.с. 137), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.01.2009 р. № 21664776 (а.с. 138), а також копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 24.10.2008 р. з розміром частки - 1.0 (а.с. 139-141).

Крім того, ОСОБА_1 з 2015 року також є власником земельної ділянки, розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована за названою адресою, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 від 22.12.2015 р. (а.с. 11, 30), зареєстрована 04.12.2015 р. згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2015 р. № 50534905 (а.с. 12, 31).

Відповідач за первісним позовом (Позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_13 з 2001 року є власником суміжних з ОСОБА_1 земельних ділянок, загальною площею 0,600 га, з них для будівництва, обслуговування житлового будинку - 2,250 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,350 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1., кадастрові номери НОМЕР_2 і НОМЕР_3, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4, виданого Матвіїською сільською радою Володарського району Київської області 28.04.2001 р., акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10 (а.с. 53-54) та копіями відповідних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2017 р. № НВ-3209047622017 і № НВ-3209047052017 (а.с. 55-58). Рішенням Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області від 07.09.2017 р. № 168-12-VII Про внесення змін до рішення 16 сесії сільської ради 23 скликання за № 92 від 05.03.2001 р. Про затвердження технічної документації по матеріалах інвентаризації і передачу земельних ділянок у приватну власність громадянці ОСОБА_13 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю визначено правильним вважати розташування зазначених земельних ділянок за адресою в АДРЕСА_1 (а.с. 65).

Крім того, ОСОБА_3 є власником будинку, що знаходиться за названою адресою, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстрованого 05.10.2012 р. та виданого на підставі рішення виконавчого комітету Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області від 11.09.2012 р. № 17 (а.с. 51), копією витягу про державну реєстрацію прав від 05.10.2012 р. № 35741055 (а.с. 52). Разом з тим за відомостями технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленим за станом на 31.08.2012 р. ОСОБА_3 є власником будинку№ АДРЕСА_1, з розміром частки - 1.0., який був побудований у 1970 році, а спірний сарай-прибудова/комора/ - у 1990 році (а.с 59-62).

Водночас, коли ОСОБА_3 оформляла технічну документацію із землеустрою, яка надалі була затверджена згаданим вище рішенням Матвіїської сільської ради від 05.03.2001 р. № 92, на підставі якої виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 28.04.2001 р., були проведені фактичні заміри земельних ділянок та встановлено межові знаки, узгодженні із сусідніми землекористувачами, в тому числі з ОСОБА_1, що підтверджується копією акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки (а.с. 172-173).

Отже, на момент набуття ОСОБА_1 права власності на житловий будинок (2009 р.) та земельну ділянку (2015 р.) спірна господарська споруда вже була побудована (у 1990 р.), а заперечень щодо існуючих меж земельної ділянки ОСОБА_3 у ОСОБА_1 за станом на 2000-2001 роки (первинна приватизація) не було.

Після того, як ОСОБА_1 виготовив технічну документацію щодо відведення йому земельних ділянок у власність (а.с. 104-134), 18.09.2015 р. ТОВ ЕКСПЕРТЦЕНТР було встановлено та погоджено зовнішні межі його земельної ділянки в присутності власників суміжних земельних ділянок, зокрема ОСОБА_3, що підтверджується копією відповідного акту (а.с. 135), межові знаки передано на зберігання ОСОБА_1 у кількості 13 шт., що підтверджується копією акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 20.08.2015 р. (а.с. 136).

У подальшому за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 рішенням Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 р. (справа № 364/1133/16-ц, провадження № 2/364/31/17) ОСОБА_3 зобов'язано було усунути порушення права власності ОСОБА_1 на належну йому земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення/знищення) паркану, який належить ОСОБА_3 та який розташований на території земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с. 98-101); 11.04.2017 р. видано виконавчий лист за цим судовим рішенням (а.с. 97).

Суд не бере до уваги пояснення ОСОБА_3, її представника та надані суду докази як неналежні (стаття 77 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України) стосовно скрутних обставин сімейного життя ОСОБА_3 (тяжка хвороба чоловіка), які, за її твердженням, стали перешкодою у реалізації права на захист своїх прав і законних інтересів під час судового розгляду попередньої справи судом між сторонами і ухвалення зазначеного рішення суду, оскільки вона так і не скористалася своїм конституційним правом на оскарження даного судового рішення, в тому числі шляхом поновлення відповідних процесуальних строків.

Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Рішення суду від 07.02.2017 р. ОСОБА_3 виконала, знесла спірний паркан, що, зокрема, підтверджується копією акту, виданого Матвіїською сільською радою Володарського району Київської області 03.05.2017 р. (а.с. 152); 06.06.2017 р. встановлено межові знаки у кількості 5 шт. та передано їх на зберігання ОСОБА_3, що підтверджено копією акту про передачу на зберігання місця встановлення межових знаків користувачу (власнику) земельної ділянки (а.с. 80).

У зв'язку з фактичним виконанням у добровільному порядку рішення суду виконавче провадження за згаданим вище виконавчим листом було закінчено, що підтверджується копією постанови старшого державного виконавця Володарського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області від 08.06.2017 р. (а.с. 168).

Проте ОСОБА_1 вимагав поновлення виконавчого провадження і встановлення межових знаків після знесення паркану за рішенням суду, що було зроблено в присутності представника виконавчої служби шляхом встановлення межових знаків у кількості 4 шт., які передано на зберігання ОСОБА_1 згідно з актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 10.07.2017 р. (а.с. 8, 29); ОСОБА_3 від підпису актів відмовилась, що також підтверджено копією акту державного виконавця (а.с. 178), дії державного виконавця нею також не оскаржувались.

Надалі 26.09.2017 р. комісією у Матвіївської сільської ради проведено заміри частини господарської будівлі ОСОБА_3, яка виходить на межі земельної ділянки ОСОБА_1, складено відповідний акт (а.с. 7, 28).

Вирішуючи питання щодо заявлених у первісному позові ОСОБА_1 позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; а також за захистом свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведені законодавчі норами визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При цьому порушення права, пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з тим за статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на це ОСОБА_1 міг здійснювати свої права як власника земельної ділянки лише після реєстрації цього права власності у 2015 році, а житлового будинку - з 2009 року.

Як встановлено судом, зокрема, з наведеної вище технічної документації житловий будинок № АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 був побудований у 1970 році, а спірний сарай-прибудова/комора (спірна господарська будівля), частина якої за станом на тепер знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1, був побудований у 1990 році за згодою власників суміжних земельних ділянок, зокрема попереднього власника земельної ділянки, яка зараз належить ОСОБА_1, тож суперечок з попереднім власником земельної ділянки з цього приводу не було.

Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що підстави для задоволення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини господарської будівлі відсутні.

До того ж суд звертає увагу на те, що Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та його представником не ініціювалося перед судом питань про призначення експертних досліджень щодо технічної можливості знесення частини згаданої будівлі з огляду на ймовірні наслідки руйнацію всієї будівлі.

Крім наведеного суд не вважає спірну будівлю самочинним будівництвом на порушення прав ОСОБА_1 як власника суміжної земельної ділянки, оскільки до ОСОБА_3 право власності на її земельну ділянку також перейшло вже з цією будівлею.

Вирішуючи питання щодо заявлених у зустрічному позові ОСОБА_3 позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельних ділянок шляхом встановлення межових знаків за державними актами на право приватної власності на землю 2001 року, суд виходить з того, що, як встановлено судом і наведено вище, ОСОБА_1 вже встановлено межові знаки в порядку виконання рішення Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 р. за виконавчим листом, виданим 11.04.2017 р. (виконавче провадження № 53879620), згідно з актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 10.07.2017 р. (а.с. 8, 29).

Судові рішення є обов'язковими до виконання (пункт 9 частини першої статті 129, стаття 129 1 Конституції України, стаття 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , статті 18 ЦПК України).

За таких обставин суд вважає, що правові підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і встановлення нових межових знаків, що фактично матиме наслідком перегляд меж земельних ділянок сторін, визначених 10.07.2017 р. за рішенням суду від 07.02.2017 р. відсутні.

Вирішуючи дану справу судом взято до уваги правові позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені, зокрема, в постановах від 30.01.2018 р. у справі № 726/874/15-ц, від 25.04.2018 р. у справі № 330/206/16-ц.

Відповідно до статей 78, 103, 106, 107, 120, 125, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 316, 373, 375-377, 386, 391 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктами 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 27.09.2018 р.

Повне рішення суду складено 27.09.2018 р.

Суддя Л.А. Макаренко