Ухвала
від 11.04.2019 по справі 364/4/18
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 364/4/18

провадження № 61-7212ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнього Андрія Аркадійовича на рішення Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом знесення частини господарської будівлі, що знаходиться на цій земельній ділянці.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він є власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за вказаною адресою, а також - власником відповідної земельної ділянки загальною площею 0,2500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідач, будучи користувачем суміжної земельної ділянки, самовільно здійснила будівництво господарської будівлі на належній йому частині земельної ділянки, чим порушує його право власності. Відповідач добровільно демонтувати частину будівлі відмовляється.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належними їй земельними ділянками, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3, шляхом встановлення межових знаків за державними актами на право приватної власності на землю 2001 року.

Рішенням Володарського районного Київської області від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

06 квітня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Заворотній А. А. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Верховним Судом також взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заворотнього Андрія Аркадійовича на рішення Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення11.04.2019
Оприлюднено15.04.2019
Номер документу81138887
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —364/4/18

Ухвала від 11.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Постанова від 13.03.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Музичко Світлана Григорівна

Ухвала від 18.12.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Музичко Світлана Григорівна

Ухвала від 30.11.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Музичко Світлана Григорівна

Ухвала від 30.11.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Музичко Світлана Григорівна

Ухвала від 02.11.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Музичко Світлана Григорівна

Ухвала від 02.11.2018

Цивільне

Київський апеляційний суд

Музичко Світлана Григорівна

Рішення від 27.09.2018

Цивільне

Володарський районний суд Київської області

Макаренко Л. А.

Рішення від 17.09.2018

Цивільне

Володарський районний суд Київської області

Макаренко Л. А.

Ухвала від 21.03.2018

Цивільне

Володарський районний суд Київської області

Макаренко Л. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні