Постанова

від 13.03.2019 по справі 364/4/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2019 року

справа 364/4/18

провадження № 22-ц/824/1532/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі: Юрчуку С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року у складі судді Макаренко Л.А. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом знесення частини господарської будівлі, що знаходиться на цій земельній ділянці.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у якому просилазобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2 та кадастровий номер НОМЕР_3, шляхом встановлення межових знаків відповідно до державного акту на право власності на землю.

Рішенням Володарського районного Київської області від 17 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що частина господарської будівлі, яка належить відповідачу, знаходиться на земельній ділянці позивача. Тому відповідач чинить перешкоди у користуванні належною позивачу земельною ділянкою.

В поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове про задоволення зустрічного позову.

Посилається на те, що внаслідок встановлення рішенням Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 року межових знаків, площа належної їй земельної ділянки зменшилася з 0,600 га до 0,553 га. Позивачем проводилися обміри земельних ділянок різними засобами, які не відповідають дійсності. Заміри земельної ділянки відповідача та належної їй прибудови проводилися без її згоди у її відсутність. Крім того, у 2000 році між нею та колишнім власником земельної ділянки, належної позивачу, встановлено та погоджено зовнішні межі земельних ділянок, а тому позивач набув право власності на тих же умовах, що були погодженні з попереднім власником. Також зазначає, що в результаті обмірів земельної ділянки та прибудови, їй завдано збитків, пошкоджено дах прибудови, знищено насадження та дерева.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Посилається на те, що рішенням Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 року встановлено, що паркан, який належить відповідачу розташований на земельній ділянці, належній позивачу. На його думку, відповідач неправомірно розмежувала суміжні земельні ділянки, оскільки користується частиною земельної ділянки позивача. Також позивач збудувала будівлю, частина якої виходить за межі земельної ділянки, яка їй не належить.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилається на те, що прибудова збудована у 1990 році. Між нею та колишнім власником земельної ділянки, яка зараз належить позивачу, існувала домовленість щодо меж земельних ділянок, а тому позивачу перейшла на праві власності земельна ділянка, межа якої була встановлена попереднім власником. Крім того, позивачем не доведено внаслідок чого площа належної йому земельної ділянки збільшилася за рахунок земельної ділянки відповідача.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу, подану позивачем, підтримали, просили її задовольнити, проти апеляційної скарги відповідача заперечували.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу, подану відповідачем, підтримала, просила її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечувала.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна прибудова була побудована у 1990 році за згодою власників суміжних земельних ділянок, а тому до позивача перейшло право власності на земельну ділянку на умовах, що були у попереднього землекористувача.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що межові знаки суміжних земельних ділянок встановлено в порядку виконання рішення Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 року.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами.

ОСОБА_2 є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 право власності зареєстровано 26.01.2009 року, що підтверджено копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області від 04.12.2008 року № 51 (а.с. 137 т.1).

ОСОБА_2 з 2015 року також є власником земельної ділянки, розміром 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 від 22.12.2015 року (а.с. 11, 30 т.1).

ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, загальною площею 0,600 га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, для ведення особистого підсобного господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, кадастрові номери НОМЕР_3 і НОМЕР_2 (а.с. 53-54, 55-58, 65 т.1).

ОСОБА_3 є власником будинку, що знаходиться за за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зареєстрованого 05.10.2012 року та виданого на підставі рішення виконавчого комітету Матвіїської сільської ради Володарського району Київської області від 11.09.2012 року № 17 (а.с. 51).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленим за станом на 31.08.2012 року ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_2., з розміром частки - 1.0., який був побудований у 1970 році, а спірний сарай-прибудова/комора/ - у 1990 році (а.с 59-62).

Між сторонами виник спір щодо меж користування земельними ділянками.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушень не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Частиною першою статті 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок, зокрема, зобов'язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач виготовив технічну документацію щодо відведення йому земельних ділянок у власність (а.с. 104-134 т.1).

18.09.2015 року ТОВ ЕКСПЕРТЦЕНТР було встановлено та погоджено зовнішні межі його земельної ділянки в присутності власників суміжних земельних ділянок, зокрема ОСОБА_3, що підтверджується копією відповідного акту (а.с. 135).

Межі земельної ділянки, належної позивачу, закріплені в натурі межовими знаками встановленого зразку в кількості 13 штук, які передано на зберігання ОСОБА_2 (а.с. 136 т.1).

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 року по справі № 364/1133/16-ц, ОСОБА_3 зобов'язано усунути порушення права власності ОСОБА_2 земельну ділянку, яка належить останньому на праві власності, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу (знесення/знищення) паркану, який належить ОСОБА_3, що розташований на території земельної ділянки ОСОБА_2 (а.с. 98-101 т.1).

11.04.2017 року видано виконавчий лист за цим судовим рішенням (а.с. 97 т.1).

Рішення Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 року набрало законної сили, ОСОБА_3 це рішення не було оскаржено в апеляційному порядку.

Зазначеним рішенням встановлено межові знаки суміжних земельних ділянок, належних сторонам, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Рішення суду від 07.02.2017 року ОСОБА_3 виконала, перенесла спірний паркан, що, зокрема, підтверджується копією акту, виданого Матвіїською сільською радою Володарського району Київської області 03.05.2017 року (а.с. 152 т.1).

06.06.2017 року встановлено межові знаки у кількості 5 шт. та передано їх на зберігання ОСОБА_3 (а.с. 80 т.1).

У зв'язку з фактичним виконанням у добровільному порядку рішення суду виконавче провадження за згаданим вище виконавчим листом було закінчено, що підтверджується копією постанови старшого державного виконавця Володарського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 08.06.2017 року (а.с. 168 т.1).

10.07.2017 року встановлено межові знаки у кількості 4 шт. земельної ділянки, належної позивачу, які передано на зберігання останньому (а.с. 8 т.1).

26.09.2017 року комісією Матвіївської сільської ради проведено заміри частини господарської будівлі ОСОБА_3, яка виходить на межі земельної ділянки ОСОБА_2, складено відповідний акт (а.с. 7 т.1).

Згідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.120 ЗК України та ч.1 ст.377 ЦК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Спірний сарай прибудова, яку просить знести позивач, побудована у 1990 році, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1., відповідач набула у 2012 році. Тобто, на момент набуття права на житловий будинок до позивача перейшло право власності на сарай прибудову.

Позивач набув право власності на належну йому земельну ділянку у 2015 році. Тобто, на момент отримання відповідачем права власності на належний їй житловий будинок, разом з сараєм прибудовою, права ОСОБА_2 не були порушені.

Крім того, у 2016 році ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив усунути порушення у користуванні належної йому земельної ділянки шляхом демонтажу паркану. При зверненні до суду ОСОБА_2 не було порушено питання про знесення частини господарської будівлі, що належить ОСОБА_3 Лише після ухвалення рішення по цій справі у вересні 2017 року позивач звертався до сільської ради щодо проведення замірів частини будівлі ОСОБА_3

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частини господарської будівлі.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 17 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 березня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді