Постанова

від 18.09.2018 по справі 463/1955/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 463/1955/18 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-ц/783/1587/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4 міської ради - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова в складі судді Мармаша В.Я. від 12 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_2, треті особи: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_4 комунальне підприємство"Львівелектротранс", Приватне підприємство Сімтакс про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2018 року заяву ОСОБА_4 міської ради (місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 37277837) - задоволено.Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, будівля (літ. А-1) загальною площею 272,7 кв.м. на вул. Личаківській, 19а у м. Львові (реєстраційний номер майна 105862746101), яке належить ОСОБА_6 (номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2).

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 міської ради про забезпечення позову відмовити. Вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що на час постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, судом не досліджено відомостей, що стосуються спірного нерухомого майна, даних про особу відповідачів та порядок набуття ними права власності на нерухоме майно, також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. Також, зазначає, що позивачем не подано жодних належних доказів на підтвердження того факту, що відповідач має намір відчужити нерухоме майно, а також не наведено будь-яких інших доводів в обґрунтування поданої заяви, а тому в суду були відсутні достатні підстави вважати, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а також до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Крім цього, вказує на те, що абсолютно голослівним є твердження позивача про можливу недобросовісність відповідачів та про можливе виникнення ризику невиконання рішення суду, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.

В судове засідання окрім представників відповідача ОСОБА_2 та позивача решта учасників справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників) враховуючи, що такі учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах мотивів заяви про забезпечення позову, позовної зави, апеляційної скарги, а також пояснень представників учасників справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилаючись, зокрема, на ч.1, 2 ст. 149, п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та задовольняючи заяву про забезпечення позову, - виходив з того, що із врахуванням обставин, зазначених у позовній заяві, змісту спірних правовідносин, реальною можливістю відповідачів розпорядитися майном до вирішення спору в судовому порядку, вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому слід накласти арешт на нежитлове приміщення, будівлю (літ. А-1) загальною площею 272,7 на вул. Личаківській, 19 а у м. Львові (реєстраційний номер майна 105862746101), оскільки така є предметом спору у суді.

Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції немає.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як допред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , у якій судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .

Відповідно до змісту п. 3 Постанови, - згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно змісту п.4 згаданої Постанови, - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з'ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз'яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, - вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_4 міською радою заявлено позов до ОСОБА_6, ОСОБА_2, треті особи: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_4 комунальне підприємство"Львівелектротранс", Приватне підприємство Сімтакс , у якому вона просить: про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 1/2 нежитлового приміщення, будівля (літ. А-1) загальною площею 272,7 кв.м на вул. Личаківській, 19а та ОСОБА_2 1/2 нежитлового приміщення, будівля (літ. А-1) загальною площею 272,7 кв.м на вул. Личаківській, 19а та зобов'язання повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі ОСОБА_4 міської ради; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на 1/2 об'єкта нерухомого майна на вул. Личаківській, 19а та ОСОБА_2 на 1/2 об'єкта нерухомого майна на вул. Личаківській, 19а у м. Львові.

Інших вимог позивачем заявлено не було.

Крім цього, позивач ОСОБА_4 міська рада подала заяву про забезпечення позову, у якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, будівля (літ. А-1) загальною площею 272,7 на вул. Личаківській, 19а у м. Львові (реєстраційний номер майна 105862746101).

В обґрунтування заяви покликалися на те, що в даному випадку є всі підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки право власності ПП Західно-Український паливний дім набуло на підставі біржової угоди, яку власник майна - ОСОБА_4 міська рада ніколи не укладала, а тому наступні перепродажі майна теж були незаконні. Зазначене свідчить про недобросовісність набувачів спірного майна, які для утруднення виконання рішення суду можуть його в будь-який момент (як в процесі розгляду справи, так і після винесення рішення суду) відчужити.

Із матеріалів справи, зокрема, позовної заяви, апеляційної скарги, вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, що стосується нежитлових приміщень, будівля (літ. А-1) загальною площею 272,7 на вул. Личаківській, 19а у м. Львові, що належать відповідачам, Так, про незаконність набуття такого майна та володіння ним вказує ОСОБА_4 міська рада у позовній заяві, апелянт ж у апеляційній скарзі навпаки стверджує про законність володіння майном.

Захід, що вжитий судом стосується та співмірний позовним вимогам та забезпечує виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, оскільки унеможливлює, зокрема, відчуження виключно спірного майна (предмету спору) та вчинення будь-яких інших дій з цим майном.

Крім цього, невжиття такого заходу слід вважати ставить під загрозу можливість виконання потенційного рішення суду про задоволення позову: оскільки спірне майно може бути відчуженим, зважаючи на перебування такого спору у суді, зважаючи на факти неодноразових відчужень спірного майна (що вбачається із доводів позивача про незаконність таких відчужень та даних державних реєстрів про реєстрацію прав на нерухоме майно), а саме таке було відчужене у 2010 році, 2014 році, 2017 році; також є загроза того, що спірне майно може бути видозмінене або іншим чином реконструйоване, переобладнане тощо, що знову ж може утруднити чи зробити неможливим виконання потенційно можливого рішення про задоволення позову, оскільки, як ствердив сам представник відповідача, на спірному об'єкті мають місце процеси з його реконструкції.

Доводи скарги про те, що спір є безперспективним зважаючи на пропуск строку позовної давності, як і доводи того, що об'єкт, який належав позивачу та який просить позивач витребувати різні, - є у даному випадку передчасними та безпідставними в межах вирішення питання забезпечення позову, оскільки такі доводи стосуються питань які вирішуються під час розгляду спору по суті та не можуть бути з'ясовані під час вирішення питання про забезпечення.

Крім цього, не зазначення судом першої інстанції про вжиття заходів зустрічного забезпечення, про що йшлося в клопотанні про забезпечення позову, - свідчить про невжиття таких заходів, та такий формальний довід апелянта (на його думку частина заяви про забезпечення позову не була вирішена), - не свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали.

Зважаючи на вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу, слід залишити без задоволення, ухвалу ж суду першої інстанції, як таку що відповідає обставинам, які мають значення та вимогам закону слід залишити без змін, зважаючи додатково і на те, що частина доводів скарги по суті зводиться до заперечень на позовну заяву, що входитиме в предмет перевірки судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Л.Б. Струс

ОСОБА_7