Рішення

від 13.09.2018 по справі 206/2158/18

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/2158/18

Провадження 2/206/791/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до садівничого товариства Виноградник-4 в особі голови товариства ОСОБА_2, про визнання незаконними і скасування рішення загальних зборів,

за участі представників:

позивача, адвоката ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

20 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Садівничого товариства Виноградник-4 , в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів садівничого товариства "Виноградник-4" від 26.03.2017 року в частині "підтвердження факту виключення ОСОБА_1 діл. НОМЕР_2 з членів товариства з 08.07.2018 року, на підставі звітної конференції садівників СТ "Виноградник-4" №10 від 08.06.2008 року ОСОБА_1 виключена з членів товариства 08.07.2008 року." В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України стягнути з відповідача на її користь всі судові витрати (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю належить земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0,0574 га в садівничому товаристві "Виноградник-4". На цій земельній ділянці знаходиться будинок, який належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.10.2003 року. Вона з 1973 року є членом садівничого товариства "Виноградник-4". Починаючи з 1999 року у неї з правлінням садівничого товариства склалися складні стосунки в зв'язку з тим, що вона, являючись членом ревізійної комісії, вказувала на неправомірність дій голови та членів правління. З 2003 року у неї відмовилися приймати членські внески, відключили земельну ділянку від електро- та водопостачання. Крім того, голова садівничого товариства "Виноградник-4" відмовилася надати їй довідку про її членство в садівничому товаристві "Виноградник-4" або документ про виключення її з членів товариства. Для захисту своїх прав вона змушена була звертатися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська, рішенням якого від 25.12.2015 року по справі №206/6940/14-ц її позовні вимоги були задоволені частково. Зокрема, садівниче товариство "Виноградник-4" було зобов'язано надати їй письмовий документ щодо її членства у садівничому товаристві "Виноградник-4", а також письмовий розрахунок кожного виду її заборгованості перед товариством. Рішення суду було нею оскаржено, але в частині зобов'язання відповідача надати письмовий документ щодо її членства в садівничому товаристві "Виноградник-4" та письмового розрахунку кожного виду заборгованості рішення суду було залишено без змін рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року. На виконання рішення суду через Самарський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області їй було надано дві довідки за підписом голови садівничого товариства "Виноградник-4" ОСОБА_2: перша довідка від 08.11.2016 року №19 про те, що вона виключена з членів згідно протоколу №10 звітної конференції садівничого товариства "Виноградник-4" від 08.06.2008 року та не є членом товариства; друга довідка від 08.11.2016 року №20 про те, що заборгованість по внескам станом на 01.06.2016 року у неї відсутня в зв'язку з тим, що вона з 08.06.2008 року не є членом садівничого товариства "Виноградник-4". Зміст довідки №19 від 08.11.2016 року не відповідає дійсності, оскільки рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2015 року, а саме в його мотивувальній частині, встановлено, що при розгляді справи не було надано документів, які б свідчили, що вона була виключена з членів товариства, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що їй необхідно надати документ щодо її членства в садівничому товаристві "Виноградник-4". Але головою товариства ОСОБА_2 їй була надана довідка про те, що вона була виключена з членів товариства згідно протоколу №10 звітної конференції від 08.06.2008 року. В мотивувальній частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року також зазначається відсутність доказів виключення її з членів садівничого товариства. В довідці №19 від 08.11.2016 року було зазначено, що вона виключена з членів садівничого товариства "Виноградник-4" згідно протоколу №10 звітної конференції від 08.06.2008 року. Але згідно протоколу №10 від 08.06.2008 року на звітній конференції не було проголосовано питання виключення її з членів садівничого товариства "Виноградник-4". В протоколі не вказано, хто з присутніх на конференції осіб виступив з зазначеного питання. Питання виключення її з членів товариства не було поставлено на голосування, що свідчить про те, що воно взагалі не розглядалося. Зміст довідки №20 від 08.11.2016 року також частково не відповідає фактичним обставинам, так як в ній вказано, що вона з 08.06.2008 року не є членом садівничого товариства "Виноградник-4". Вважаючи дії голови Садівничого товариства "Виноградник-4" ОСОБА_2, яка видала їй довідку про виключення її з членів товариства на підставі протоколу №10 від 08.06.2008 року, неправомірними, вона в грудні 2016 року звернулася до суду з позовом до садівничого товариства "Виноградник-4" про визнання неправомірними дій та про зобов'язання видати їй довідку про її членство в товаристві з 1973 року. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2017 року по справі №206/7139/16-ц її позовні вимоги були задоволені частково та відповідач був зобов'язаний надати їй довідку про те, що вона є членом товариства з 1973 року. Але рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року вказане рішення було скасовано та їй було відмовлено в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається відсутність спору, так як матеріалами справи не спростовується її членство в садівничому товаристві з 1973 року. В процесі розгляду справи №206/7139/16-ц в Самарському районному суді м. Дніпропетровська відповідачем до справи був долучений протокол №1/17 загальних зборів СТ "Виноградник-4" від 26.03.2017 року, на яких було прийнято рішення про підтвердження факту виключення її з членів товариства з 08.07.2008 року на підставі звітної конференції садівників СТ "Виноградник-4" №10 від 08.06.2008 року. Рішення загальних зборів в цій частині є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки рішенням зборів було підтверджено факт виключення її з членів товариства з 08.07.2008 року. Але за станом на 08.07.2008 року жодного рішення загальних зборів про її виключення з членів садівничого товариства прийнято не було і цей факт був встановлений попередніми судовими рішеннями по справах. Таким чином, якщо рішення про її виключення з членів товариства не було прийнято 08.06.2008 року, то рішенням загальних зборів неможливо було підтверджувати факт, якого не існувало. Крім того, в протоколі від 26.03.2017 року зазначено, що на зборах були присутні 172 члена садівничого товариства. Але це не відповідає дійсності, так як багато людей, які нібито голосували на зборах, померли або вибули з членів товариства з інших підстав

21 травня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30.12.2009 р. № 1079-0-2-09-19 та інших норм чинного законодавства правовідносини у справі регулюються законом України Про кооперацію . Вважають, що позовні вимоги про визнання рішення незаконним та його скасування не можуть бути задоволені, тому що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства. Спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який обрала позивач не передбачений ст. 16 ЦПК України. Дані вимоги повинні розглядатися адміністративного судочинства. З позовних вимог незрозуміло, які ж саме права позивачки порушені і які наслідки потягло для неї це рішення. Адже, рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 25.12.2015 р. з урахуванням рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 р. відповідача було зобов'язано надати ОСОБА_1 письмовий документ щодо її членства в Садівничому товаристві Виноградник-4 та зобов'язано відповідача надати ОСОБА_1 письмовий розрахунок кожного виду її заборгованості перед Товариством. На виконання вказаних судових рішень відповідачем було надано визначений в судових рішеннях документ та в іншій частині судові рішення були виконані, про що було складено Акт від 23.11.2016 р. Про цей факт їй було достовірно відомо, при виконанні рішень судів вона особисто була присутня, про що свідчать відповідні документи, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ще одним Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської: області від 31.10.2017 року позивачці відмовлено в позові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, що згідно ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Таким чином, фактично позивачка звертається в суд третій раз з одного і того ж приводу (хоча предметом позову є інший документ). Апеляційним судом Дніпропетровської області від 31.10.2017 року в мотивувальній частині зазначено, що між сторонами вбачається відсутність спору. Крім того, з позову ОСОБА_1 випливає, що фактично позивачка не згодна з довідками, які були видані на виконання попереднього рішення суду. Тобто позов ОСОБА_1 фактично виник внаслідок незгоди позивачки з результатами виконання рішення суду (що тягне за собою взагалі не подачу нового позову). Щодо протоколу № 1/17 від 26.03.2017 р., відповідач зазначає, що рішення загальних зборів Садівничого товариства Виноградник-4 викладається в документі з назвою Протокол . Діючим законодавством не передбачено чіткої форми, змісту та обов'язкових реквізитів такого документу, як Протокол , а тому вказані рішення загальних зборів відповідача складаються в довільній формі, але так, щоб з їх змісту було зрозуміло їх суть. Як в протоколі від 08.06.2008 р., так і в протоколі № 1/17 від 26.03.2017 питання відносно участі позивачки в садівничому товаристві розглядалось серед інших питань: в протоколі від 08.06.2008 р. в графі порядку денного різне , а в протоколі від 26.03.2017 р. в графі порядку денного № 4, на зборах відповідно до Статуту була присутня достатня кількість членів садівничого товариства. Присутність на цих зборах ОСОБА_1 була необов'язковою, тому станом на 26.03.2017 р. позивачка не є членом садівничого товариства, а тому Статут не вимагає її присутності. А тому протокол № 1/17 від 26.03.2017 р. відповідає нормам діючого законодавства. При цьому жодним судовим рішенням не визнано незаконним протокол від 08.06.2008 р. і на теперішній час строк позовної давності для його оскарження давно сплинув. Таким чином, позивачка виключена з членів садівничого товариства 08.06.2008 р., що підтверджено протоколом № 1/17 від 26.03.2017 р. Також відповідач не згоден з понесеними судовими витратами позивача на адвоката, оскільки її права не були порушені. Також не було надано доказів на підтвердження понесених витрат (а.с.33-34).

08 червня 2018 року позивач ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що вона не заперечує, що правовідносини, які склалися між нею та відповідачем, повинні регулюватися Законом України „ Про кооперацію ", про що нею вказано в позовній заяві. Дійсно, ст.16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Але вказаний в ч. 2 цієї статті перелік способів не є вичерпним і зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом. Правила цивільного судочинства не розповсюджуються на правовідносини між членом садівничого товариства та садівничим товариством, так як садівниче товариство та його голова не відноситься до суб'єктів владних повноважень, тому спір між сторонами не є публічно-правовим в розумінні п.2 ч. 1 ст. 4 КАС України. Щодо порушення її прав, то про це зазначено в позовній заяві, а її інтереси порушені тим, що було прийняте незаконне рішення про підтвердження факту її виключення з членів садівничого товариства, що не відповідає дійсності. Відповідач зазначає про судові справи та рішення по ним між тими самими сторонами, але підтверджує, що предметом цього спору є інший документ. Що стосується правомірності рішень товариства від 08.06.2008 року та від 36.03.2017 року, то додатково необхідно зазначити, що 08.06.2008 року рішення загальних зборів про її виключення з членів садівничого товариства прийнято не було і цей факт був встановлений попередніми судовими рішеннями по справах. Таким чином, якщо рішення про її виключення з членів товариства не було рішенням загальних зборів від 26.03.2017 року неможливо було підтверджувати факт, якого не існувало. Члени садівничого товариства, які були присутні на зборах 26.03.2017 року, були введені в оману щодо голосування. Крім того, вона вважає, що Додаток №1 до протоколу №1/17 від 26.03.2017 року є сфальсифікованим. Зокрема, їй достовірно відомо про те, що 11 осіб, які нібито приймати участь у зборах, на час їх проведення померли. Але підписи деяких померлих осіб в додатку є. Щодо протоколу від 08.06.2008 року, то жодним судовим рішенням не було визнано, що цим протоколом вона була виключена з членів садівничого товариства (а.с.40-41).

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог. Зазначили, що у 2008 році не було вирішено питання щодо виключення позивача з членства товариства. Підтверджувати цей факт не можливо, рішення з цього приводу не прийнято.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову і просили відмовити. Пояснили, що коли ОСОБА_2 стала головою товариства, позивач вже не була членом товариства згідно протоколу 2008р. Позивач не оскаржувала цей протокол. На зборах не були присутні померлі особи, а були їх родичі (спадкоємці). Приймати рішення про їх прийом у члени садівництва не було, вони і так мають право голосувати. Рішення загальних зборів викладається в протоколі, який складається в довільній формі. Протокол від 2017 року відповідає нормам чинного законодавства.

23 квітня 2018 року у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

31 травня 2018 року позивачем подано клопотання про витребування доказів (а.с.42).

10 липня 2018 року ухвалою судді клопотання позивача задоволено, витребувано з Самарського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відомості про наявність актового запису про смерть: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

10 липня 2018 року по справі закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи судом досліджені всі письмові докази, заслухано пояснення сторін і їх представників.

13 вересня 2018 року у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частинирішення суду.

Суд, на підставі наданих сторонами доказів по справі, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини.

Судом встановлено , що ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 25 січня 2002 року на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 20.12.2001 року № 3403, належить земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0, 0574 га в садовому товаристві "Виноградник - 4", яке знаходиться на території Самарського району м. Дніпропетровська (а.с.6).

Будинок НОМЕР_2 по вул. Центральній в садовому товаристві "Виноградник-4", який знаходиться на земельній ділянці № НОМЕР_2 по вул. Центральна належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.10.2003 року(а.с.5).

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Садівниче товариство Виноградник-4 надати ОСОБА_1 письмовий документ щодо її членства у Садівничому товаристі Виноградник-4 . Зобов'язано Садівниче товариство Виноградник-4 надати ОСОБА_1 письмовий розрахунок кожного виду її заборгованості перед Товариством. Зобов'язано Садівниче товариство Виноградник-4 звільнити від каміння проїзд по вул. Центральна на території Товариства. Стягнуто з Садівничого товариства Виноградник-4 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243,60 гривень та 1000,00 грн. витрат на правову допомогу, загалом 1243 (одну тисячу двісті сорок три) гривні 60 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову СТ Виноградник-4 відмовлено (а.с.7-13).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2015 року - в частині зобов'язання садівничого товариства Виноградник-4 звільнити від каміння вул. Центральна на території Товариства скасувано та ухвалено нове рішення в цій частині. Зобов'язано Садівниче товариство Виноградник-4 надати ОСОБА_1 доступ до земельної ділянки НОМЕР_2 в Садівчому товаристві Виноградник-4 шляхом: надання їй ключів від всіх воріт, які знаходяться на в'їздах та виїздах садівничого товариства Виноградник-4 та від воріт, які знаходяться на дорогах по вул. Високовольтній та Межовій, а також звільнення від каміння та сміття вулиць Високовольтну та Центральну в цьому садівничому товаристві. В решті рішення суду залишено без змін (а.с.14-18).

Цим же рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не була виключена з членів товариства, було лише запропоновано виключити її через місяць, але протоколу зборів товариства з рішенням саме про виключення позивача з членів товариства ухвалено не було.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано садівниче товариство "Виноградник-4" надати - ОСОБА_1 довідку про те, що вона - ОСОБА_1 є членом садівничого товариства "Виноградник-4" з 1973 року. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Садівничого товариства "Виноградник-4" на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на правову допомогу 650,67 грн. Стягнуто з Садівничого товариства "Виноградник-4" на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. (а.с.110-115).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Садівничого товариства "Виноградник-4" задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2017 року у справі № 206/7139/16-ц скасовано в оскаржуваній частині та відмовлено (а.с.19-21).

З цього ж рішення видно, що підставою для відмови у задоволенні позову є відсутність спору, а зобов'язання відповідача видати довідку, яка підтвердить факт членства позивача у садівничому товаристві з 1973 року, який не є спірним та вже підтверджений рішенням суду від 2006 року, не спростує довідки щодо виключення позивача з членства товариства з 06.07.2008 року. Сама по собі довідка не породжує права, оскільки видається для підтвердження конкретного факту, на підставі конкретного рішення та для пред'явлення до конкретного адресату, а сам факт членства позивача у садівничому товаристві з 1973 року не є оспорюваним. Крім того, виданою довідкою від №19 від 08.11.2016 року на виконання рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2015 року, яке в цій частині залишено без змін рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2016 року, не спростовується факт членства позивача у садівничому товаристві з 1973 року.

З протоколу № 10 звітної конференції СТ Виноградник-4 від 08.06.2008 року видно, що розглядалось питання, що ОСОБА_1 не платить членські внески з 2003 року була пропозиція садоводів попередити її, якщо на протязі місяця не буде оплати, виключити її з членів садівничого товариства. Рішення про цю пропозицію відсутнє (а.с.22-24).

Протоколом №1/17 загальних зборів СТ Виноградник-4 від 26.03.2017 року прийнято рішення про підтвердження факту виключення ОСОБА_1 з членів товариства з 08.07.2008 року, на підставі звітної конференції садівників СТ Виноградник-4 №10 від 08.06.2008р. (а.с.25-26, 43-50).

З додатку № 1 до протоколу № 1/17 Загальних зборів Садівничого товариства Виноградник-4 від 26 березня 2017 року на зборах були присутні 172 садовода, що складає 56 % від загальної кількості, збори вважати легітимними (а.с.51-59).

Зі списку членів Садівничого товариства Виноградник - 4 , які приймали участь у загальних зборах видно, що було присутніми 172 садовода, серед яких зазначені і ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

З наданих відповідачем документів, видно, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 померли, на зборах були присутні їх спадкоємці (а.с.66-84, 103-109).

Також на запит суду Самарський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надали копії актового запису про смерть ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 і повідомили, що актовий запис про смерть ОСОБА_5 відсутній (а.с.85-88).

Допитана в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 у якості свідка пояснила, що у 2008 році її не запрошували на збори, де нібито вирішувалося питання про її виключення з членів. У березні 2017 року її також не було запрошено на збори. Вона вважає, що є членом садового товариства, оскільки досі питання про її виключення не було вирішено. Вона не сплачує внески, оскільки від неї їх не приймають.

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичним обставинами справи, суд доходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Так, з урахуванням положень ст.ст. 15, 16 ЦК України обраний позивачем спосіб є належним способом захисту судом її цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1-3 ст. 15 Закону України Про кооперацію , вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України Про кооперацію , чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік.

При цьому, ст. 4 Закону України Про кооперацію встановлює, що кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про кооперацію , основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів (ч. 3 ст. 12 Закону України Про кооперацію).

Частиною 3 ст. 41 Закону України Про кооперацію передбачено, що до приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону.

Здійснення членом кооперативу права на участь у діяльності і управлінні кооперативом, в тому числі при прийнятті рішень органом управління кооперативу забезпечується, в першу чергу, порядком скликання і проведення загальних зборів членів кооперативу, передбаченим ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та статутом кооперативу.

Так, ст. 15 Закону України Про кооперацію передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Таким чином, за змістом ст. 15 Закону України "Про кооперацію", для проведення загальних зборів членів кооперативу і прийняття цими зборами правомочних рішень необхідно дотриматися процедури і строків скликання загальних зборів, забезпечити особисту присутність на зборах більшості від загальної кількості членів кооперативу та особисте голосування більшості (простої чи кваліфікованої) присутніх на зборах членів кооперативу при прийнятті рішення.

Право окремих членів кооперативу на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті рішення є порушеним та підлягає захисту у випадку їхньої відсутності на зборах через недотримання органами кооперативу вимог закону і статуту кооперативу про порядок скликання і проведення зборів (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 5 березня 2014 року у справі № 6-10цс14).

Згідно зі ст. 13 Закону України Про кооперацію , членство в кооперативі припиняється у разі: - добровільного виходу з нього; - припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; - несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; - смерті члена кооперативу - фізичної особи; - ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; - припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду.

Судом встановлено, що з протоколу від 08.06.2008 року не вбачається, що позивач була виключена, було лише запропоновано виключити її з членів товариства через місяць, але протоколу зборів товариства з рішенням саме про виключення позивача з членів товариства, суду надано не було. ОСОБА_1 належним чином про це повідомлено не було.

Тому відповідного рішення про виключення позивача з членів товариства на досі ухвалено не було.

З протоколу №1/17 загальних зборів СТ Виноградник-4 від 26.03.2017 року на якому було прийнято рішення про підтвердження факту виключення ОСОБА_1 з членів товариства з 08.07.2008 року, на підставі звітної конференції садівників СТ Виноградник-4 №10 від 08.06.2008р., не є належним підтвердженням факту виключення позивача з членів товариства, оскільки цим рішенням підтверджений факт, який документально в протоколі №10 звітної конференції зафіксований не був.

Крім того виключення з членів товариства можливо лише за рішенням загальних зборів, а не шляхом підтвердження такого факту.

Так, всупереч ст. 81 ЦПК України відповідачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття рішення про виключення позивача з членів садівничого товариства 08.06.2008 року, факт якого встановлювався рішенням загальних зборів садівничого товариства Виноградник-4 від 26.03.2017 року.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у заявлений позивачем спосіб.

Що стосується стягнення витрат за надання правової допомоги, слід зазначити наступне.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Так, за приписами ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 25 про надання правничої допомоги від 18.05.2018 року укладений між нею та адвокатом ОСОБА_3, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 21 від 18.05.2018р. на 2000,00грн., акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13 вересня 2018р. (а.с.117-120).

В розділу 3 договору визначена вартість послуг, пов'язаних з наданням правової допомоги та порядок її сплати.

Відповідно до акту були виконані наступні послуги: адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги по цивільній справі № 206/2158/18 у формі: участь адвоката в судових засіданнях: 21.05.2018р., 31.05.2018р., 10.07.2018р., 26.07.2018р., 22.08.2018р., 13.09.2018р., складання відповіді на відзив на позовну заяву.

Відповідно до Розділу 3 договору вартість послуг визначається відповідно до додатку № 1 до Договору. Виногорода адвоката виплачується готівкою.

У відповідності до квитанції до прибуткового касового ордеру № 21 від 18.05.2018р. адвокатом прийнято від ОСОБА_1 за договором № 25 від 18.05.2018р. дві тисячі гривень.

За змістом ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, враховуючи умови договору про надання правової допомоги, складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих адвокатом послуг суд вважає за доцільне, стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати за надання правової допомоги у розмірі дві тисячі гривень.

А також відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені нею витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80грн.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів садівничого товариства Виноградник-4 (код ЄДРПОУ 24240996, вул. Садова, 91, м.Дніпро), прийняте протоколом № 1/17 від 26 березня 2017 року в частині питання порядку денного № 4: Підтверджений факт виключення ОСОБА_1 діл. НОМЕР_2 з членів товариства з 08.07.2008р., на підставі звітної конференції садівників СТ Виноградник-4 № 10 від 08.06.2008р. ОСОБА_1 виключена з членів товариства 08.07.2008р.

Стягнути з садівничого товариства Виноградник-4 (код ЄДРПОУ 24240996, вул. Садова, 91, м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн., загалом 2704 (дві тисячі сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сичи після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2018 року.

Суддя А.О. Сухоруков