Рішення

від 14.09.2018 по справі 192/2599/16-ц

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/2599/16-ц

Провадження № 2/192/11/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2018 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Савчукової В. В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ФОП ОСОБА_2,ОСОБА_3,

представника відповідачів - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Солоне цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича спілка Діон до ОСОБА_3, фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Солонянської державної нотаріальної контори, про визнання договору оренди недійсним, визнання договору поновленим, скасування запису про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог від 26 грудня 2016 року звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати укладений 15 червня 2015 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки, площею 14,62 га, розташованої на території Малозахаринської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_3 - недійсним, скасувати запис про його державну реєстрацію, та поновити договір оренди землі від 23 жовтня 2008 року, укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича спілка Діон та ОСОБА_3, а також зобов'язати ОСОБА_3 укласти додаткову угоду до договору оренди.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 23 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, яка знаходиться на території Малозахаринської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області загальною площею 14,62 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належить відповідачеві ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності серія НОМЕР_4 від 11 квітня 2002 року. Договір зареєстровано у державному реєстрі земель Солонянським відділом ДРФ ЦДЗК 20 квітня 2010 року за №041013200418, терміном на п'ять років - з 20 квітня 2010 року по 20 квітня 2015 року.

Згідно умов даного договору оренди, після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити термін дії договору оренди.

15 січня 2015 року позивачем було направлено відповідачеві ОСОБА_3 повідомлення про продовження договору оренди, яке він отримав 20 січня 2015 року, але не надав відповіді на повідомлення про продовження договору оренди землі та не повернув підписаний екземпляр договору оренди землі позивачу, який натомість вважав, що оскільки відповідь відсутня, то відповідач ОСОБА_3 погодився продовжити термін дії договору оренди, а тому позивач продовжував користуватися земельною ділянкою.

11 серпня 2015 року позивач сплатив відповідачеві ОСОБА_3 орендну плату за 2015 рік, яку останній прийняв, а позивач продовжував користуватися земельною ділянкою.

Позивач повторно в жовтні 2015 року звернувся до відповідача ОСОБА_3 з питанням про продовження договору оренди землі, але відповіді не отримав.

У січні 2016 року позивач випадково дізнався про те, що відповідач ОСОБА_3 15 червня 2015 року уклав договір оренди з фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2, який був зареєстрований 18 жовтня 2015 року Солонянською державною нотаріальною конторою, в той час, як відповідач ОСОБА_3 отримуючи орендну плату від позивача, не повідомив його про укладення ним іншого договору оренди.

Вважає, що такі дії відповідача ОСОБА_3 є протиправними та порушують переважне право позивача на продовження терміну дії договору оренди, оскільки ним виконано вимоги ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі та умови п. 8 договору оренди землі, а саме: направлено на адресу відповідача лист-повідомлення з додатковою угодою про поновлення договору оренди землі за 90 днів до закінчення терміну дії договору оренди. Проте, відповідач ОСОБА_3, уклавши з відповідачем ФОП ОСОБА_2 договір оренди, порушив його переважне право на поновлення договору оренди та ст. 33 Закону України Про оренду землі , тому він змушений звернутися з позовом до суду про визнання договору оренди недійсним, визнання договору поновленим, скасування запису про державну реєстрацію.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, які зазначені в позові.

Згідно письмових пояснень, поданих до суду 15 травня 2017 року, представник позивача пояснила, що згідно розділу 9 договору оренди землі від 23 жовтня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, позивач зобов'язався сплачувати орендну плату у грошовій формі в розмірі 5190 гривень 00 копійок або в натуральній: зерно фуражне 2500 кг, солома 2000 кг, оранка 0,40 кг, соняшник 100 кг, силос 1000 кг, цукор 100 кг, а відповідач ОСОБА_3 повідомляв позивача в якій формі він бажає отримати орендну плату. Зазначила, що твердження відповідача ОСОБА_3 щодо неналежного виконання позивачем умов договору оренди не відповідають дійсності. оскільки за весь період терміну дії договору оренди позивач на вимогу відповідача сплачував орендну плату в натуральній формі, жодних претензій від ОСОБА_3 не надходило. Тому посилання ОСОБА_3 щодо несплати грошових коштів в розмірі 5190 гривень в якості орендної плати, необґрунтовані у зв'язку з тим, що він знав та розумів умови по сплаті орендної плати та вибрав саме натуральну форму. Прохала суд врахувати, що наявний в матеріалах справи лист - повідомлення від 15 січня 2015 року, який було направлено відповідачеві ОСОБА_3 щодо питання продовження строку дії договору оренди землі, не відповідає змісту того листа, який було дійсно направлено позивачем, оскільки під час готування до суду документів головний бухгалтер не знайшла в папці, де зберігається вихідна кореспонденція лист-повідомлення від 15 січня 2015 року, який адресований відповідачеві ОСОБА_3, а тому надрукувала ще один примірник. Відповідач ОСОБА_3 стверджує, що не отримував жодного повідомлення від позивач про продовження договору оренди землі, що є неправдивими відомостями. Відсутність з боку відповідача ОСОБА_3 вимог, щодо повернення позивачем земельної ділянки, та претензій, щодо здійснення позивачем обробітку земельної ділянки після закінчення терміну дії договору, отримання орендної плати за строк користування земельної ділянки вже після закінчення терміну дії договору оренди землі, відсутність заперечень на листи - повідомлення від 15 січня 2015 року та 08 жовтня 2015 року, свідчить про те, що ОСОБА_3 свідомо вчиняв дії, спрямовані на поновлення договору оренди землі з позивачем (т.1, а.с. 188-190).

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, прохав відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що 23 жовтня 2008 року він уклав з позивачем договір оренди землі, яка знаходиться на території Малозахаринської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області загальною площею 14,62 га, кадастровий номер НОМЕР_3, та яка належить йому на підставі державного акта на право власності серія НОМЕР_4 від 11 квітня 2002 року, та який зареєстровано у державному реєстрі земель Солонянським відділом ДРФ ЦДЗК 20 квітня 2010 року за №041013200418, терміном на п'ять років, тобто з 20 квітня 2010 року по 20 квітня 2015 року. Проте позивач в порушення умов договору оренди землі, а саме щодо виплати орендної плати в грошовій формі, договір не виконував, про що, ним неодноразово було наголошено позивачеві. Коли 20 квітня 2015 року закінчився строк дії договору оренди землі, то наміру продовжувати його він не мав, ніяких письмових повідомлень від позивача не отримував та хотів самостійно обробляти належну йому земельну ділянку. Потім звернувся до відповідача ФОП ОСОБА_2 і уклав з ним договір оренд землі, який 18 жовтня 2015 року зареєстрували у державного нотаріуса. Коли він отримав позовну заяву, до дізнався про претензії позивача щодо продовження строку дії договору оренди належної йому земельної ділянки. Крім того, зазначив, що в серпні 2015 року він повідомляв головного інженера ОСОБА_6 про своє небажання щодо продовження строку дії договору оренди, а він натомість прохав укласти додаткову угоду. В серпні 2015 року в якості орендної плати йому не видали 1000 кг ячменю, 100 кг соняшника, цукру 1000 кг, муки 100 кг, силосу, соломи. Претензій він позивачеві, щодо грошової орендної плати не направляв, накладні за отримання орендної плати він не підписував, оскільки не було платіжних відомостей. Також в 2010 році, 2015 році - орендну плату отримав не в повному обсязі, а за 2011-2014 роки позивач розрахувався повністю в натуральній формі, грошовими коштами нічого він не отримував. Стосовно тверджень позивача про направлення йому листа-повідомлення про продовження строку дії договору оренди ОСОБА_3 зазначив, що будь-яких листів він не отримував, представників позивача повідомляв про своє небажання продовжувати договір оренди землі, а підпис який міститься в листі-повідомленні, який нібито направлений на його адресу позивачем, йому не належить.

28 листопада 2016 року ОСОБА_3 надав до суду письмові заперечення на позовну заяву згідно яких зазначив, що позивач умови договору оренди належним чином не виконував, оплата в грошовій формі не проводилася взагалі, а в натуральній лише частково. Надані позивачем накладні є фіктивними, тому він не мав жодного наміру продовжувати договір оренди з позивачам, а навпаки чекав його закінчення. Надані позивачем документи, а саме лист-повідомлення від 15 січня 2015 року з доданим оригіналом додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення договору він не отримував, як і не ставив свій підпис в накладній №545729 ТОВ ТЕКС Україна від 15 січня 2015 року про отримання листа-повідомлення. Строк дії договору закінчувався 20 квітня 2015 року, проте позивачем були вже проведенні посівні роботи, а вимагати повернення земельної ділянки з посівом він не міг, тому дозволив зібрати врожай позивачу, оскільки керівник позивача обіцяв розрахуватися за 2015 рік. Однак розрахунку не здійснив (т. 1 а.с. 123-126).

Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що в 2015 році до нього звернувся ОСОБА_3 з пропозицією укладення договору оренди землі та 18 жовтня 2015 року він уклав з ОСОБА_3 договір оренди, який підписали, зареєстрували. Лише після цього він повідомив ОСОБА_6, що буде обробляти земельну ділянку, належну ОСОБА_3

Представник відповідачів ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 (т. 1, а.с.59,60 ) в судовому засіданні обставини викладені позивачем в позовній заяві не визнала, прохала відмовити в задоволенні позову. Посилалася на те, що СТОВ Діон неналежним чином виконував умови договору оренди, оскільки не здійснював сплату оренди в грошовій формі, а лише в натуральній і не в повному обсязі. Крім того, посилалася на те, що ОСОБА_3 не отримував лист-повідомлення з додатковою угодою про поновлення договору оренди зі СТОВ Діон , в накладній ТОВ ТЕКС Україна стоїть не його підпис, а позивач повинен довести не лише факт направлення листа-повідомлення, а й факт отримання його орендодавцем. Всі інші надані позивачем документи в якості доказів направлення додаткової угоди на адресу ОСОБА_3 не можуть бути визнані належними доказами через те, що є недопустимими, містять суперечності та не є достатніми для висновку про належне вручення та відправку.

Представник Солонянської державної нотаріальної контори, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він є директором СТОВ Діон з 2004 року. Земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 знаходилася в оренді товариства з 1998 року, а відповідач працював раніше в товаристві. Останній договір оренди, який був укладений з відповідачем ОСОБА_3 20 квітня 2008 року, повинен був закінчуватися в квітні 2015 року, у зв'язку з чим за 90 днів було направлено попередження відповідачеві ОСОБА_3, а саме: в грудні 2014 року. Проте відповіді вони не отримали. Потім другий раз направили попередження в січні та жовтні 2015 року, які він особисто підписував, але відповідачем ОСОБА_3 відповіді надано не було. У зв'язку з чим вирішили, що таким чином відповідач надав свою згоду на автоматичне продовження строку дії договору оренди. Всі повідомлення відправлялися з повідомлення про вручення їх працівником, який був найнятий на роботу з випробувальним терміном. Умови договору оренди виконувалися завжди вчасно та належним чином, заборгованості по нарахуванню та виплаті орендної плати ніколи не було. З кожним орендодавцем умови договору обговорювалися особисто, все погоджувалося. Пояснити, чому в тексті договору оренди позивача присутнє слово або , а в тексті договору відповідача ОСОБА_3 таке слово відсутнє, свідок не зміг. Зазначив, що особисто з відповідачем ОСОБА_3 з приводу його бажання не продовжувати строк дії договору оренди він не спілкувався, йому особисто нічого з даного питання не відомо. Про те чи мається заборгованість виплаті відповідачеві орендної плати, нічого пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона працює головним бухгалтером в СТОВ Діон з 2006 року. Договір оренди з відповідачем ОСОБА_3 був укладений 20 квітня 2008 року. В грудні 2014 року відповідачеві ОСОБА_3 поштою юристом підприємства було направлено лист про продовження строку дії договору оренди, а потім повторно кур'єром в січні 2015 року. Однак відповіді не отримали. Земельну ділянку продовжували обробляти вже після закінчення строку дії договору оренди. Виплата орендної плати згідно умов договору оренди здійснювалася виключно в натуральній формі, а її розмір дорівнював 3% від оцінки земельної ділянки. За 2015 рік орендна плата була сплачена в повному обсязі в натуральній формі за особистим бажанням ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює головним інженером СТОВ Діон з 2007 року. Відповідач ОСОБА_3 раніше працював у товаристві, має дві земельних ділянки, одна з яких належить його дружині, а інша - йому особисто, які перебували в оренді у позивача. Коли строк дії договору оренди закінчився, то він особисто запитував у відповідача ОСОБА_3 щодо продовження строку дії договору, та останній не висловлював будь-яких заперечень. Через деякий час свідок дізнався, що відповідач ОСОБА_3 уклав договір оренди з ФОП ОСОБА_2 Крім того пояснив, що орендна плата виплачувалася в натуральній формі, розвозили (ячмінь, пшеницю), а в кінці року виписували одну накладну, які підписував він (свідок) та відповідач ОСОБА_3 Кожен орендодавець сам вирішував в якій формі йому отримувати орендну плату, чи то в грошовій чи то в натуральній. Особисто відповідач ОСОБА_3 бажав отримувати орендну плату в натуральній формі.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року за клопотанням відповідача ОСОБА_3 призначено судову почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів (т.2, а.с. 23-29), на період проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року провадження у справі відновлено для розгляду питання експерта щодо надання додаткових матеріалів (т. 2, а.с. 43).

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2017 року зупинено провадження у справі на час проведення експертизи, призначеної згідно ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2017 року.

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року провадження у справі поновлено (а.с.143, т. 2).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з посиланням на наступне.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПКУкраїни суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Спірні відносини сторін регулюються положеннями ЦК України, Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Судом встановлено, що відповідачеві ОСОБА_3 згідно виданого Солонянською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 11 квітня 2002 року державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_4, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватно власності на землю за НОМЕР_5, належить на праві власності земельна ділянка площею 14,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малозахаринської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області (т. 1, а.с.14, а.с. 118).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 18 Закону кураїни Про оренду землі (в редакції на день укладання договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

23 жовтня 2008 року між СТОВ АВС Діон та ОСОБА_3 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки (Т.1, а.с. 9-12), який зареєстровано у державному реєстрі земель Солонянським відділом ДРФ ЦДЗК 20 квітня 2010 року за №041013200418.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 20 квітня 2010 року, відповідач ОСОБА_3 передав в строкове платне користування земельну ділянку розміром 14,62 га СТОВ АВС Діон (т. 1, а.с. 13).

Пунктом 8 Договору оренди землі передбачено, що строку дії договору - 5 років. Таким чином, строк дії договору оренди землі від 23 жовтня 2008 року, після вчинення його державної реєстрації, яка відбулася 20 квітня 2010 року становив до 20 квітня 2015 року.

Як вбачається з пункту 9 цього Договору, орендар вносить орендну плату у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 5190 гривень. В натуральній формі: зерно фуражне 2500 кг, солома 2000 кг, оранка 0,40 га, соняшник 100 кг, силос 1000 кг, цукор 100 кг.

Також п. 8 Договору оренди було передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судом встановлено, що 15 червня 2015 року між відповідачем ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, а саме: земельної ділянки площею 14,620 га, яка розташована на території Малозахаринської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_4 від 11 квітня 2002 року, строком на 10 років (т.1, а.с. 109-112), згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18 жовтня 2015 року №45818842 (т.1, а.с. 122).

Згідно із ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п'ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі", буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Отже, переважне право орендаря, яке підлягає захисту, буде порушене в разі укладення орендодавцем договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 року в справі N 6-10цс15, від 18.03.2015 року в справі N 6-4цс15, від 15.04.2015 року в справі N 6-55цс15, від 23.03.2016 року в справі N 6-146цс16, від 13.04.2016 року в справі N 6-2027цс15, від 23.11.2016 року в справі N 6-2540цс16.

Частиною 2 ст. ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено обов'язок орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року у справі N 594/376/17-ц, від 25.02.2015 року в справі N 6-10 цс15, від 13.04.2016 року в справі за N 6-2988цс15, від 17 грудня 2014 року N 6-143цс14 під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідного листа-повідомлення орендодавцю, а й отримання ним даного листа-повідомлення з проектом додаткової угоди, оскільки за загальним змістом термін "повідомлення" включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що 15 січня 2015 року СТОВ АВС Діон на ім'я ОСОБА_3 було направлено лист - повідомлення з проектом додаткової угод від 15 січня 2015 року, який згідно повідомлення ТОВ ТЕКС Україна (накладна №545729) отриманий відповідачем ОСОБА_3 особисто 20 січня 2015 року (т.1, а.с. 18-20). Проте факт отримання листа-повідомлення з додатковою угодою заперечувався самим ОСОБА_3

Відповідно до висновків експертів №4563/4564-172608-17 від 17 травня 2018 року за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів (т. 2, а.с.104-139), щодо підпису ОСОБА_3 у графі Підпис одержувача в накладній №545729 від 15 січня 2015 року ТОВ ТЕКС Україна про направлення листа - повідомлення СТОВ АВС Діон на ім'я ОСОБА_3 було встановлено, що такий підпис виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Таким чином суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу направлення на ім'я орендодавця листа-повідомлення з додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 23 жовтня 2008 року вказану накладну, оскільки Висновком експерта було встановлено, що ОСОБА_3 не підписував таку накладну, отже і не отримував такий лист з додатковою угодою.

Згідно матеріалів справи, позивач повторно 08 жовтня 2015 року на ім'я ОСОБА_3 направив лист - повідомлення з проектом додаткової угоди від 08 жовтня 2015 року, який відповідачем ОСОБА_3 отриманий особисто 12 жовтня 2015 року (а.с. 21- 23). Однак такий лист був направлений позивачем та отриманий ОСОБА_3 з порушенням строків, передбачених ст. 33 Закону України Про оренду землі , а тому не може бути висновком для наявності підстав про поновлення спірного договору оренди.

Крім того, судом встановлено, що в матеріалах справи в трьох екземплярах містяться копії договору оренди землі від 23 жовтня 2008 року, укладеного між позивачем СТОВ АВС Діон та відповідачем ОСОБА_3 (т.1 а.с. 9-11, а.с. 100-101, а.с. 105-108), з яких вбачається, що викладення п. 9 даного договору не співпадає в наданих копіях документів між собою, оскільки одні з них містять дописку або , а інші не містять такої дописки.

На підставі вказаних обставин ОСОБА_3 та його представник посилалися на неналежне виконання позивачем умов договору оренди землі та вважали, що ОСОБА_3 має право отримувати орендну плату як в грошовій, так і в натуральній формі. Проте, оскільки примірник договору позивача містить дописку слова або , яка відсутня в примірнику договору ОСОБА_3, тому вважали, що СТОВ Діон не має права на поновлення договору оренди. Проте зустрічного позову як про стягнення орендної плати, так і про визнання недійсним або розірвання спірного договору вимоги не заявили, не зважаючи на неодноразове роз'яснення судом такого права.

Тому суд не приймає в якості підстав для висновку про відсутність у орендаря права на поновлення договору посилання на неналежне виконання умов договору у зв'язку з тим, що будь-які вимоги з цього приводу ОСОБА_9 заявлені не були, а його пояснення щодо отримання не в повному розмірі орендної плати не є доказами по справі.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку про те, що позивачем не дотримано порядку повідомлення відповідача ОСОБА_3 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки жодного з повідомлень останній не отримав.

Факт користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі та факт отримання орендної плати також не можуть свідчити про поновлення договору оренди, оскільки за змістом ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто в цьому випадку орендар також має отримати лист-повідомлення з пропозицією про поновлення договору, та надати свою згоду або заперечення. Проте судом було встановлено, що ОСОБА_3 не отримував таких повідомлень. Крім того, вказані обставини не були підставою позову СТОВ Діон в частині визнання спірного договору оренди землі поновленим, оскільки позивач зазначав лише про дотримання ним вимог щодо завчасного повідомлення ОСОБА_3 про намір поновити договір.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведене, та враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки такий договір було укладено після закінчення строку дії попереднього договору, а підстави для визнання його поновленим - відсутні.

Таким чином, суд вважає, що позивачем в порушення положень ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 133 ЦПК України, до судових витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Судом встановлено, що згідно квитанцій від 27 листопада 2017 року, 26 лютого 2018 року, 14 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_3 по даній справі було проведено оплату за проведення судової експертизи на загальну сумі 11 118 гривень 40 копійок ( т. 2 а.с. 179-181). Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Тому, у зв'язку з відмовою в позові, з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи необхідно стягнути 11 118 гривень 40 копійок витрат пов'язаних з проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, також покладаються на позивача.

Керуючись 4,19,141, 259,263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича спілка Діон (52451, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Малозахарино, код ЄДРПОУ 25516791) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП - НОМЕР_1), фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_2) , Солонянської державної нотаріальної контори (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Кірова, буд. 5) , про визнання договору оренди недійсним, визнання договору поновленим, скасування запису про державну реєстрацію, - в повному обсязі.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича спілка Діон на користь ОСОБА_3 11 118 (одинадцять тисяч сто вісімнадцять) гривень 40 копійок витрат на проведення експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина