Постанова

від 18.09.2018 по справі 910/10353/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа№ 910/10353/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 18.09.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17 (суддя Мельник В.І.)

За позовом Фізичної особи-підприємець Фаччін Юлія Олександрівна

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-плюс"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Фаччін Юлія Олександрівна (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аудиторський центр "Інформ-плюс" про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення бухгалтерських та інших документів які мають відношення до діяльності Фізичної особи -підприємця Фаччін Юлії Олександрівни у відповідності до переліку: первинні документи, згідно яких формувалися показники податкових декларацій 2015-2016 роки, банківські виписки 2015р.-2016 р., квитанції про сплату податків 2015 р.-2016р., книга обліку доходів, податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за періоди Ікв.2015 р., півріччя 2015 р., 9 місяців 2015 р., рік 2015, І кв. 2016 р., півріччя 2016 р., 9 місяців 2016 р., звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску 2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного договору не передані позивачу бухгалтерські та інші документи за 2015-2016 роки, чим порушено як умови договору так і припис ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України. Позивач вказував, що він звертався до відповідача щодо повернення переданих документів, проте, відповідачем не було виконано свої зобов'язання в частині їх повернення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-Плюс" вчинити дії щодо повернення бухгалтерських та інших документів які мають відношення до діяльності Фізичної особи -підприємця Фаччін Юлії Олександрівни у відповідності до переліку та стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-Плюс" на користь Фізичної особи-підприємця Фаччін Юлії Олександрівни судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що він не був присутній під час розгляду справи. Крім того, скаржник вказував, що судом першої інстанції не було враховано умови п. 3.1.2 укладеного між сторонами договору, яким передбачено, що передача замовником виконавцю документів, оформлюється актом прийому документів, але такого акту матеріали справи не містять. Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача документів, які позивач просить зобов'язати повернути.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/10353/17 розподілено для розгляду колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17, відкрито апеляційне провадження у справі 910/10353/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017, розгляд справи призначено на 18.09.2018. Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 262 Господарського процесуального кодекус України було зупинено дію оскаржуваного рішення.

18.07.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вказував на те, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, був обізнаний про оскаржуване рішення.

В судове засідання 18.09.2018 з'явився представник позивача.

Скаржник в судове засідання 18.09.2018 представників не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належний чином (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2018 отримана позивачем згідно поштових повідомлень про вручення 0405338710682 та 0100411618034 за адресами юридичного ат фактичного місцезнаходження).

Неявка в судове засідання представників скаржника, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання - не є перешкодою для розгляду справи, що передбачено ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.09.2018 судом апеляційної інстанції розглянуто клопотання представника позивача про притягнення відповідача до відповідальності у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами, і у задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку з тим, що судом не встановлено обставин, на які посилається позивач як на підставу для застосування заходів процесуального примусу.

В судовому засіданні 18.09.2018 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 02.01.2013 між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем було укладено Договір про бухгалтерське обслуговування, відповідно до умов якого виконавець за завданням замовника зобов'язується здійснювати бухгалтерське обслуговування в порядку і на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, з метою забезпечення надання виконавцем послуг, передбачених цим Договором, замовник зобов'язанийв строк не пізніше 5-ти днів з моменту підписання цього Договору і до початку фактичного здійснення виконавцем бухгалтерського обслуговування згідно даного Договору передати виконавцеві всі документи, дані і відомості, необхідні для такого бухгалтерського обслуговування і вказані в Додатку № 3 до цього Договору, а також згруповані первинні документи, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, по всіх операціях починаючи з дати початку бухгалтерського обслуговування, вказаної в п. 2.1 цього Договору.

Після закінчення фінансового року, не пізніше за 30 березня наступного року, або у разі розірвання Договору виконавець в порядку здійснення абонентського обслуговування формує групи оброблених первинних документів, бухгалтерських регістрів, звітні форми, який прошиває, опечатує і передає замовникові по акту. При цьому така передача проводиться за умови перерахування замовником плати за абонентське обслуговування згідно п. 6.4. цього Договору.

Згідно п. 3.8 Договору всі документи, виготовлені виконавцем у зв'язку з наданням послуг за даною угодою і що підлягають передачі замовникові, передаються тільки особисто керівникові замовника або особисто уповноваженому представникові замовника. При цьому передача таких документів обов'язково оформляється актом передачі, який підлягає підписанню обома сторонами.

Як зазначав позивач у позові, що відповідачем всупереч умов укладеного договору не передані позивачу бухгалтерські та інші документи за 2015-2016 роки, чим порушено як умови договору так і припис ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України. Позивач вказував, що він звертався до відповідача щодо повернення переданих документів, проте, відповідачем не було виконано свої зобов'язання в частині їх повернення.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене вище, судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами укладеного між сторонами Договору виконавець за завданням замовника зобов'язується здійснювати бухгалтерське обслуговування в порядку і на умовах даного Договору. При цьому, позивачем до матеріалів справи надано відомості, які ним повідомлялись відповідачу для здійснення відповідного бухгалтерського обслуговування, і відповідно, послуги по здійсненню якого відповідач зобов'язався виконувати за умовами укладеного Договору.

При цьому, в матеріалах справи наявний нотаріально посвідчений договір відшкодування фінансової шкоди від 07.12.2016, укладений між ОСОБА_3 та Фаччін Ю.О., від імені якої виступав представника, в якому сторонами зафіксовано, що ОСОБА_3 своїми діями, працюючи на посаді бухгалтера в компанії ТОВ "Аудиторський центр "Інформ-плюс", нанесла збитки Фаччін Ю.О. в сумі 63 807,00 грн., яка формується: 41 090 грн. отримані ОСОБА_3 12.05.2016 для сплати податків та оплати послуг ТОВ "Аудиторський центр "Інформ-плюс", яка так і не була сплачена; 22 777,00 грн. - сума штрафних санкцій, сплачена Фаччін Ю.О. за невчасну сплату податків.

Листами від 16.02.2017 № 12/02/17, від 24.11.2016 № 24/11-16 позивач (в особі представників) звертався до відповідача з вимогами про повернення документів, проте, вказані вимоги виконані відповідачем не були і затребувані позивачем документи повернуті відповідачем не були.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем всупереч умов укладеного договору не передані позивачу бухгалтерські та інші документи за 2015-2016 роки, чим порушено як умови договору так і припис ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника в обгрунтування підстав скасування оскаржуваного рішення про те, що він не був присутній під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки ухвали суду першої інстанції надсилались скаржнику за адресою його місцезнаходження, проте, повертались без вручення.

Крім того, скаржник вказував, що помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача документів, які позивач просить зобов'язати повернути , оскільки судом першої інстанції не було враховано умови п. 3.1.2 укладеного між сторонами договору, яким передбачено, що передача замовником виконавцю документів, оформлюється актом прийому документів, але такого акту матеріали справи не містять.

Вказаний довод судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований, оскільки вказаним пунктом Договору передбачено які саме документи позивач повинен надавати для бухгалтерського обслуговування стосовно подання певної податкової звітності відповідачем протягом податкових періодів внаслідок господарської діяльності позивача, проте. вказаний пункт жодним чином не передбачає передачу позивачем відповідачу саме спірних документів, які позивач просить витребувати.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника. Крім того, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи.

Крім того, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17 підлягає залишенню без змін, а тому його дія підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аудиторський центр "Інформ-плюс".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 (повний текст підписано 06.10.2017) у справі №910/10353/17 .

5. Матеріали справи №910/10353/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 24.09.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров